Історія України (1939-2003). 11 клас: Опорні конспекти

ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ ТА РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Демографічні зміни

Україна — п’ята за чисельністю населення держава в Європі після Німеччини (80 млн душ), Італії (58 млн), Великої Британії (57,3 млн), Франції (57 млн). Але демографічна ситуація в Україні — найскладніша в Європі.

Демографічні процеси, пов’язані з розвитком і відтворенням народонаселення, посідають важливе місце в житті суспільства.

Дані перепису населення 5-14 грудня 2001 р.:

Кількість населення України складає 48 млн 457 тис. душ.

Чисельність міського населення — 32 млн 574 тис.,

сільського — 15 млн 878 тис.

Відповідно до перепису 1989 р.:

міське населення зменшилося на 2 млн душ,

сільське — на 1,2 млн.

53,7% населення країни складають жінки.

В Україні нараховується 5 міст-мільйонерів:

Київ — більше 2,6 млн душ,

Харків — 1 млн 470 тис.,

Одеса — 1 млн 29 тис.,

Донецьк — 1 млн 16 тис,,

Дніпропетровськ — 1 млн 15 тис.

1. Смертність в Україні перевищує народжуваність (депопуляція).

У 1991 р. це перевищення досягло 40 тис.,

у 1992 р. — 100 тис.,

за 1993 р. — 180 тис.,

за 1994 р. — 200 тис.,

за 1998 р. — 400 тис.,

за 2000 р. — 400 тис.

2. За народжуваністю Україна посідає сьогодні останнє місце серед держав СНД, а за смертністю — одне із перших.

80% українських дітей — хворі.

40 тис. жінок не доношують вагітності, зростає материнська смертність.

3. За життєвим рівнем наша країна в останні роки опинилася на одному з останніх місць у світі.

4. Тривалість життя в Україні на 6-7 років коротша, ніж у розвинених країнах світу.

5. Відбувається старіння населення (1996 р. частка людей понад 60 років перевищувала 19%).Така вікова структура посилює навантаження на працююче населення і гостро ставить питання про соціальні програми.

6. Посилився потік міграції (виїжджають, керуючись переважно економічними мотивами, найдієздатніші групи населення, багато молоді, до 76% — люди віком до 30 років).

7. Перевага частки жінок у кількісному складі населення (53,7%).

8. Високий відсоток міського населення.

9. Висока густота населення. Середня густота населення в Україні складає 86 осіб на 1 кв. км. Населення по Україні розміщено нерівномірно. Найбільша густота населення — в індустріально розвинених регіонах України — Донбасі й Подніпров’ї (по 200 осіб на 1 кв. км), найменша — у поліській та степовій частині України (в Чернігівській області, наприклад, густота населення складає 44 особи на 1 кв. км).

10. У середньому по Україні відбувається на кожну тисячу населення 5,5 шлюбу і 4 розлучень, що призводить до виховання багатьох дітей у неповних сім'ях.

Причини демографічних змін в Україні

1. Тяжке матеріальне становище більшості населення.

2. Недолугі економічні реформи.

3. Складна криміногенна ситуація.

4. Криза сім’ї.

5. Подальша емансипація жінок, їх небажання народжувати навіть двох-трьох дітей.

6. Демографічні зміни пов’язані з науково-технічним прогресом, який призвів до:

забруднення довкілля відходами виробництва;

забруднення довкілля радіоактивними речовинами внаслідок чорнобильської катастрофи. Зона екологічного лиха охопила 20-25% нашої території;

створення штучних (синтетичних) матеріалів, яких природа сама переробляти не може;

використання хімічних речовин у сільському господарстві (гербіциди, пестициди тощо), які негативно впливають на здоров’я людини;

нераціонального використання природних ресурсів, негативних наслідків для життя людини (забруднення земель, водних ресурсів, вирубування лісів та ін.);

відсутності високоефективних очисних споруд тощо.

Падіння рівня життя населення

Загострення становища в економіці, падіння виробництва, інфляція — все це негативно позначилося на життєвому рівні народу України.

1. Після проведення лібералізації цін у 1992 р. основна маса населення (64%) опинилася за межею бідності.

2. Люди втратили всі свої заощадження.

3. Знизилася частка заробітної платні в національному доході до 39% за 1993 р., до 25% у 1994 р. Та й зараз ця частка невелика.

4. За 1991-1995 рр. споживчі ціни виросли у 118 тис. разів, а грошові прибутки у 27,7 тис. разів (розрив складав 4 рази).

5. У 1993 р. середньомісячний прибуток на душу населення складав (у доларах США):

в Україні — 15,

Польщі — 150,

Туреччині — 360,

Словенії — 400,

США — 1500.

6. Знизилася купівельна спроможність населення.

Для переважної більшості населення товари довгострокового вжитку стали недоступними.

7. Істотно скоротився рівень споживання основних видів продуктів:

У 1991-1996 рр. споживання м’яса скоротилося на 50%, молока — на 38%, хліба й круп — на 12%.

8. В Україні мінімальний споживчий бюджет є значно вищим від мінімальної заробітної платні.

9. Гостро постала житлова проблема:

майже 3 млн сімей потребує поліпшення житлових умов;

обсяг житлового будівництва значно скоротився;

житло стало предметом купівлі-продажу і ціни на нього значно зросли.

10. Зросло безробіття. У 1997 р. рівень безробіття склав 1,3%.

В Україні працює служба зайнятості.

11. За експертними оцінками, нині до категорії бідних належать 27,8% українців, а ще 14,2% — до злиденних.

12. 78% бідних становлять сім’ї, де хтось із дорослих працює, бо понад 70% працюючих отримують заробітну платню меншу за прожитковий мінімум.

13. Прямою реакцією на погіршення економічного становища стали масові страйки гірників, які відбувались у лютому — березні 1992 р.,

червні — липні 1993 р.,

липні 1996 р.,

травні 1998 р.

14. Протягом 1993-2002 рр. за рішенням уряду неодноразово підвищувалися розміри пенсій та посадових окладів. Проте зростання цін на енергоносії звело нанівець ці підвищення.

15. В Україні — 15 млн пенсіонерів, 1,3 млн людей, які отримують допомогу на дітей, і лише 13 млн людей, які виробляють матеріальні блага.

16. За рівнем життя Україна посідає 83-тє місце у світі.

17. Позитивним є те, що відсутні черги й дефіцит товарів, характерний значний асортимент товарів.

Соціальна диференціація суспільства

Для соціальної структури України характерне розшарування суспільства.

1. В Україні складання “середнього класу” — гаранта стабільності в суспільстві проходить повільно.

2. Зростає напруженість між “багатими” та “бідними”.

5% населення України розпоряджається 34,2% загальних доходів держави;

0,2% громадян отримують прибуток на члена сім’ї в 20 тис. доларів на місяць;

63,9% населення України належить до малозабезпечених.

3. “Багатими” здебільшого ставали завдяки не підприємницькій діяльності, а маніпулюванню державною власністю, ресурсами, спекуляції, злочинній діяльності, корупції, “тінізації” економіки тощо.

Наприкінці 90-х рр. у “тіньовий” обіг поза банківським обліком перейшло до 60% національного доходу.

Стан навколишнього середовища

Екологічна проблема — одна з найскладніших в Україні.

1. Щороку в атмосферу викидається 17 млн тонн шкідливих речовин.

2. У 21 місті України, де проживають 22% населення країни, забрудненість повітря в 15 разів перевищує гранично допустимі норми.

3. Гостро постала проблема забруднення Дніпра.

Щорічно до Дніпра потрапляє 8 млн тонн забруднених речовин, внаслідок чого майже п’ята частина населення України постачається водою, що не відповідає санітарним нормам.

4. Посилилася загроза технологічних і екологічних катастроф.

5. В Україні сконцентровано до 40% атомної енергетики колишнього СРСР.

Тому у серпні 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла спеціальну постанову “Про невідкладні заходи із захисту громадян України від наслідків чорнобильської катастрофи”. Було припинено будівництво об’єктів хімічної, нафтохімічної, мікробіологічної промисловості, атомних станцій.

6. Щорічні втрати України від погіршення її екологічного стану становлять 15-20% валового національного прибутку.

7. Відбувається деградація українських чорноземів:

Якщо на початку XX ст. вони містили 18-20% гумусу, то зараз — у 5-6 разів менше.

Площа окислених грунтів зросла більш як на 30%, засолених і солонцюватих — на 25%;

5 млн га, в тому числі 3,5 млн сільськогосподарських угідь, зазнали радіоактивного забруднення,

ерозією вражено третину всієї орної землі.

8. Останніми роками в Україні відбувалися численні природні катаклізми:

велика повінь у Закарпатті у листопаді 1998 р., внаслідок якої загинуло 18 людей, зруйновано 2655 будинків, а 2800 будівель потребували капітального ремонту. Було завдано збитків на 584 млн грн, а збитки населення становили 57 млн грн.

У квітні 1999 р. в с. Костинці Чернівецької області стався величезний зсув на площі 5 кв. км, який знищив 40 житлових будинків і частково зруйнував 65.

У 1999 р. знову в багатьох районах Закарпаття значних руйнувань завдала повінь.

У багатьох областях України (Херсонській, Миколаївській, Луганській та ін.) відбувається підняття ґрунтових вод, що завдає значних збитків населенню.

Причини гострої проблеми екології:

страшні наслідки чорнобильської катастрофи;

перенасиченість України підприємствами з відсталими шкідливими технологіями;

неконтрольоване накопичення шкідливих відходів, в тому числі з-за кордону, які забруднюють землю, повітря, воду;

слабка законодавча база охорони природи;

недостатнє фінансування природоохоронних заходів.

Декларація прав національностей України (1 листопада 1991 р.)

Верховна Рада України, беручи до уваги, що на території України проживають громадяни більш як 100 національностей, прийняла Декларацію прав національностей України, яка складається з семи статей.

Стаття 1. Вказується, що Українська держава гарантує всім народам, національним групам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Представники народів і національних груп обираються на рівних правах в органи державної влади всіх рівнів, обіймають будь-які посади в органах управління, на підприємствах, в установах, організаціях.

Стаття 2. Підкреслюється, що Українська держава гарантує всім національностям права на збереження їх традиційного розселення і забезпечує існування національно-адміністративних одиниць, сприяє розвиткові всіх національностей і культур.

Стаття 3. Українська держава гарантує всім народам і національним групам право вільного користування різними мовами в усіх сферах суспільного життя, в тому числі освіту, виробництво, отримання і поширення інформації. У регіонах, де проживають компактно кілька національних груп, поряд із державною українською мовою може функціонувати мова населення даної місцевості. Також гарантується право вільного користування російською мовою.

Стаття 4. Всім громадянам України гарантується право сповідувати свою релігію, використовувати свою національну символіку, відзначати свої національні свята.

Стаття 5. Підкреслюється, що пам’ятки історії та культури народів і національних груп на території України охороняються законом.

Стаття 6. Усім національностям гарантується право створювати свої культурні центри, об’єднання. Ці організації можуть проводити діяльність, спрямовану на розвиток національної культури, сприяти створенню музеїв, театрів, кіностудій.

Стаття 7. Вказується, що національні культурні центри, представники національних меншин мають право на вільні контакти зі своєю історичною батьківщиною.

Міжнаціональні відносини

Згідно з переписом 5-14 грудня 2001 р. на території України проживають представники 130 національностей і народностей. Серед них:

українців — 37 млн 541, 7 тис. душ (77,8%);

росіян — 8 млн 334,15 тис. душ (17, 3%).

Українську мову назвали рідною 67,5% населення України, російську — 29,6%.

1. Від перших днів незалежності в Україні було проголошено рівноправність усіх громадян незалежно від національності.

2. Україна рішуче виступала і виступає проти підриву суверенітету і територіальної цілісності держави. А тому рішуче боролася проти:

сепаратизму Кримської Автономної Республіки;

вимоги Росії про передання їй Криму;

сепаратизму кримських татар;

вимоги автономій у південних і східних регіонах;

вимог ряду румунських керівників про повернення Північної Буковини та ін.

3. Заслугою молодої держави стало те, що поталанило уникнути міжнаціональних конфліктів.

Етнічні меншини України

Етнос — це культурна спільнота, яка має спільну історичну територію чи зберігає зв’язок із нею, спільні культурні та психологічні риси, які сформувалися впродовж століть.

Національні меншини — це етнічна група, члени якої мають спільні з корінним народом громадянські права і право на реалізацію власної специфіки (в мові, релігії, звичаях, культурі тощо) на державному рівні.

Закон “Про національні меншини в Україні” гарантував кожному народові право на:

культурно-національну автономію;

відродження історико-культурних традицій;

відзначення своїх свят;

сповідування своєї релігії;

використання національної символіки;

розвій національної культури;

розвиток засобів масової інформації;

створення національних культурних і навчальних закладів.

Листопад 1991 р. В Одесі відбувся перший всеукраїнський міжнаціональний конгрес із проблем духовного відродження народів, які живуть в Україні.

На середину 1994 р. в Україні було зареєстровано понад 300 організацій національних меншин, які репрезентували 38 народів, що проживали в Україні. Координує їхню діяльність Рада національних товариств України.

В Україні почали відкриватися школи з викладанням молдавською, угорською, польською та іншими мовами національних меншин. У місцях компактного проживання національних меншин працює 210 шкіл із викладанням національними мовами. У вищих навчальних закладах відкрито факультети з вивчення болгарської, угорської, новогрецької, єврейської, кримськотатарської та інших мов національних меншин. Мовами національних меншин виходять газети і журнали, здійснюються радіо- і телепередачі.

Україна чимало зробила для забезпечення переселення в Крим 250 тис. кримських татар. У лютому 1992 р. було відновлено Автономну Республіку Крим.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.