Історія України (1939-2003). 11 клас: Опорні конспекти
Тема V. РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ І ВІДРОДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Перебудова в Радянському Союзі та Україна
Друга половина 80-х рр. — значне наростання кризи радянської системи, для якої були характерними такі риси:
економічна відсталість,
недосконалість політичної системи,
криза культури й духовного життя,
соціальна незахищеність населення,
зниження його життєвого рівня.
1985-1991 рр. — останній період існування СРСР і перебування в його складі України.
Зміна вищого партійно-державного керівництва
Листопад 1982 р. — смерть генерального секретаря ЦК КПРС, голови президії Верховної ради СРСР Л. І. Брежнєва.
Листопад 1982 р. — лютий 1984 р. Генеральний секретар ЦК КПРС Ю. Андропов.
Лютий 1984 р. — березень 1985 р. Генеральний секретар ЦК КПРС К. Черненко.
У березні 1985 р. генеральним секретарем ЦК КПРС став М. Горбачов.
Михайло Горбачов
Михайло Сергійович Горбачов, 1931 р. народження, став радянським і партійним діячем. З 1951 р. перебував на комсомольській і партійній роботі в Ставропольському краї Російської Федерації.
У 1978-1985 рр. — секретар ЦК КПРС.
З 1980 р. — член політбюро ЦК КПРС.
З 1985 р. — Генеральний секретар ЦК КПРС.
У 1990-1991 рр. був першим Президентом СРСР.
Обіймаючи високі посади в партії та державі, намагався реформувати сталінську модель соціалізму і повернутися до “ленінських норм і принципів”, побудувати соціалізм “з людським обличчям”. М.С. Горбачов — ініціатор перебудовчих процесів в СРСР, спроби реформування соціально-економічного і політичного життя держави. Він намагався здійснити лібералізацію і демократизацію суспільного життя в країні, дозволити плюралізм думок і переконань, розширити гласність. Було припинено глушіння закордонних радіостанцій. Радянські війська залишили Афганістан, почалося їх виведення з країн Європи, що привело до падіння комуністичних режимів, припинення діяльності Варшавського договору, падіння Берлінської стіни та об’єднання Німеччини.
Реформування здійснювалося невдало, що спричинило погіршення життєвого рівня народу. Зросло невдоволення значних верств населення. У народу зникло почуття страху, розвинулося почуття національної гідності, прагнення до свободи і незалежності. Всі ці процеси привели до розпаду СРСР і утворення незалежних національних держав.
З грудня 1991 р. М. Горбачов — президент Міжнародного фонду соціальних, економічних і політичних досліджень.
У 1996 р. висунув свою кандидатуру на виборах президента Російської Федерації, але здобув лише 1% голосів.
Необхідність суспільних перетворень
Соціально-економічна криза вимагала корінних змін у всіх сферах життя суспільства, які дістали назву “перебудова”.
Перебудова — це курс на оновлення життя країни, реформи в усіх сферах суспільного життя, модернізацію суспільства, корінні зміни в економіці, політиці, національних відносинах, соціальному житті.
Спершу термін “перебудова” означав лише поліпшення управління господарським механізмом, тобто використовувався у вузькому розумінні. Він означав наступне.
1. Привести форми соціалістичного господарства у відповідність до сучасних умов і потреб.
2. Навести порядок у господарюванні.
3. Зміцнити трудову й технологічну дисципліну.
4. Звернути увагу на підбір кадрів та підвищення їхньої відповідальності.
5. Змінити морально-психологічний стан суспільства. Якісно нове розуміння перебудови прийшло згодом.
Поступово цей термін став наповнюватися новим змістом, означаючи:
1. Вдихнути у стару командно-адміністративну систему “нове життя”.
2. Оновлення всіх сфер суспільного життя.
3. Їх модернізацію.
4. Зміна всієї системи поглядів на соціалізм.
5. Очищення соціалізму від негативних рис минулого.
6. Виправлення окремих деформацій, побудова “соціалізму з людським обличчям”.
7. Відновлення демократичних цінностей.
Мета перебудови
1. Зберегти радянську систему через її вдосконалення та оновлення.
2. Вивільнити її від деформацій.
3. Зробити її більш життєздатною.
4. Розкрити потенціал соціалізму, обновити його, встановити повне народовладдя формуванням громадянського суспільства і правової держави.
5. Побудувати суспільство, яке спирається на ефективну економіку, високі досягнення науки і техніки, культури, демократизацію всіх аспектів Суспільного життя, створити умови для активного творчого життя і діяльності людей.
Зміцнити СРСР. Отже, перебудова — це спроба партійно-державного керівництва СРСР вивести країну з кризи, що охопила всі сфери життя суспільства, відмовитися від авторитарно-бюрократичної системи і встановити справді демократичне суспільство.
“Перебудова — це рішуче подолання застійних процесів і злам механізму гальмування, створення надійного та ефективного механізму прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, надання йому більшого динамізму” (М. Горбачов).
Етапи перебудови
Перший етап — квітень 1985-1986 рр.
Пошуки способів удосконалення соціалістичного суспільства і курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни.
Другий етап — січень 1987 р. — 1988 р.
Це — етап формування основного змісту і напрямків перебудови (формування концепції перебудови), початок реальних перебудовчих процесів. Перебудова “згори”, яка проводилася партійно-державними верхами. Перебудова управління економікою, перехід від адміністративних методів господарювання до економічних. Розширення демократизації суспільного життя, поширення гласності.
Третій етап — 1989 р. — серпень 1991 р.
Це — етап практичного здійснення перебудови. Перебудова “знизу”. Падіння авторитету комуністичної партії, виникнення багатопартійності, зародження реального плюралізму, активні дії народних мас. Спроби оновлення федерації, прагнення республік до незалежності.
Особливості перебудови в Україні
1. Процеси реформування відбувалися повільніше, ніж у центрі та в інших республіках.
2. Відбудовчим процесам чинив сильний опір партійно-державний апарат на чолі з В. Щербицьким.
3. На здійснення перебудови великий вплив мала катастрофа на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 р.
4. Складність перебудови полягала в тому, що в республіці з’явилися політичні сили, які, не беручи до уваги конкретних обставин, прагнули якнайшвидше її здійснити. Не маючи чіткої програми виходу України з економічної кризи, зосередили свою діяльність на політичній боротьбі проти компартії України. Ця боротьба не сприяла консолідації українського народу для здійснення перебудови.
5. Перебудова в Україні гальмувалася економічною, політичною і духовною залежністю від центру.
6. Процеси перебудови відбувалися без кровопролиття, яке сталося в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані, Узбекистані, Таджикистані та інших республіках тодішнього СРСР.
7. Гласність в Україні була не повною.
Від громадськості приховували страшну правду про катастрофу на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого мільйони людей зазнали радіоактивного випромінювання і не було вжито необхідних заходів щодо медичної профілактики.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України