Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас

РОЗДІЛ II. ГЕОГРАФІЧНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ

ТЕМА 1. УКРАЇНА НА ПОЛІТИЧНІЙ КАРТІ ЄВРОПИ І СВІТУ

Конспект № 9

Політична карта світу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає суттєві ознаки політичної карти, складові державної території;

• пояснює відмінність між поняттями «країна», «держава», «залежна територія», «невизнані держави»;

• показує на карті суходільні та морські кордони: суходіл і територіальні води країн;

• визначає за допомогою карти протяжність території України в градусах і кілометрах;

• оцінює геополітичні події.

Елементи політичної карти. Географічна карта, на якій показано поділ світу на держави та залежні території з нанесенням наявних кордонів, називається політичною картою.

На ній також зображені столиці держав, інші великі міста, найважливіші транспортні магістралі.

Елементи політичної карти

Держави — суверенні (незалежні) політичні утворення, що здійснюють владу на певній території та забезпечують в її межах господарську діяльність. Головне місто держави — столиця — адміністративно-політичний центр країни. Зазвичай столиця є місцем перебування вищих органів державної влади, військових, судових та інших установ. Кожна держава має свої атрибути: прапор, герб, гімн, мову, грошову одиницю.

Обмежує територію країни державний кордон — вертикальна площина, що відокремлює її від інших країн. До складу території держави входять: 1) площа суходолу, що обмежена державним кордоном, включаючи надра, внутрішні води, повітряний простір над країною; 2) згідно з Конвенцією ООН з морського права власністю держави є територіальні води — акваторія моря або океану, що прилягає до берега в межах 12 морських миль (22,2 км); 3) повітряний простір над державою.

Крім того, нині 40 % Світового океану поділено на морські економічні зони, до 200 морських миль (370,4 км) завширшки та на глибину шельфу до 500 м. У межах своєї морської економічної зони держава здійснює розвідку та розробляння мінеральних та біологічних ресурсів, споруджує і використовує штучні острови, проводить наукові дослідження. Відповідно до Закону України від 1995 року про Морську економічну зону, вона знаходиться у Чорному морі. Її розмежування відбулося укладанням міждержавних угод.

Державна територія

Непорушність державних кордонів означає визнання їх іншими країнами, тобто відсутність територіальних претензій і неможливість їх перетину без узгодження з певною країною.

Існують так звані спірні території, на які претендують кілька держав. Вони склалися історично. Як правило, такі «гарячі точки» є наслідком штучно проведених кордонів, які не враховують національних ознак. Часто це пов’язано з колоніальним минулим країн. Через це відбуваються регіональні збройні конфлікти. Таких міждержавних сутичок у світі трапляється в середньому по 10 на рік.

У результаті територіальних конфліктів виникли на політичній карті особливі утворення — невизнані держави, або квазідержави (з латинської — «начебто держави»). Це території, які в однобічному порядку проголосили незалежність, але не одержали загального міжнародного визнання. Деякі з них користуються економічною або військовою підтримкою країн, що зацікавлені в їх існуванні. До невизнаних держав належать наприклад Тайвань (який офіційно є частиною Китаю), Турецька Республіка Північного Кіпру, Абхазія та Південна Осетія (на території Грузії), Придністров’я (частина Молдови), Косово (на території Сербії), Палестина (землі, окуповані Ізраїлем). У 2014 році на частині території Донецької та Луганської областей України були створені так звані Донецька народна республіка (ДНР) та Луганська народна республіка (ЛНР). Їх самопроголошені лідери діють проти центральної влади під гаслом «федералізації України». Генеральна прокуратура України проголосила ЛНР і ДНР терористичними організаціями.

Залежні території (колонії) — це країни, що перебувають під владою іноземних держав-метрополій. Вони позбавлені політичного суверенітету й економічної самостійності. їх управління здійснюють на основі спеціального режиму. Їх головне місто називають адміністративним центром. На політичній карті колонії позначені тим кольором, що й країна-метрополія, яка ними володіє.

Формування політичної карти світу. Політична карта є нестабільною. На ній утворюються нові держави, змінюється їх політичний статус, країни об’єднуються та втрачають політичний суверенітет, уточнюються кордони, змінюються назви держав. Інколи столиці переносять до іншого міста або змінюють їх назви. Всі ці зміни фіксує політична карта світу. Головною її властивістю є динамічність, тобто здатність постійно змінюватися. Постійно змінюючись, сучасна політична карта пройшла тривалий шлях формування від стародавніх часів до сьогодення.

У стародавні часи виникли перші держави: Єгипет, Месопотамія, згодом Стародавня Індія, Стародавній Китай, Стародавня Греція, Імперія Александра Македонського, Римська імперія. У Середньовіччі (V-XV ст.) античні імперії зазнали феодального роздроблення. На сході Європи у VII-IX ст. утворилася Київська Русь. Роздроблені європейські держави стали об’єктом загарбання арабів, татаро-монголів, норманів. Це змусило феодальні князівства об’єднуватися.

У результаті цього в Європі виникли нові потужні держави, які самі почали захоплювати території в різних частинах світу, створювати величезні заморські колоніальні імперії. Після відкриття 1492 р. Христофором Колумбом Америки почалася колонізація Іспанією й Португалією Центральної та Південної Америки (яку нині називають Латинська Америка). У XVII-XVIII ст. склалися найбільші в історії людства Британська та Французька колоніальні імперії. До їх складу увійшли величезні площі в Північній Америці, Азії, Африці, Австралії, на островах Океанії. Чималих розмірів набула Російська імперія. За XVII—XIX ст. росіяни освоїли Урал, Сибір, Чукотку, Аляску, приєднали Україну, Казахстан, Середню Азію, Кавказ, Фінляндію, Польщу.

Початок звільненню колоній було покладено 1776 р., коли перші 13 англійських колоній на сході Північної Америки проголосили незалежність нової держави — США. У XIX ст. внаслідок національно-визвольної боротьби звільнилися іспанські та португальські колонії в Латинській Америці.

У XX ст. бурхливі зміни на політичній карті стали наслідком Першої та Другої світових воєн, розв’язаних Німеччиною та її союзниками за перерозподіл колоній. У результаті їхньої поразки неодноразово відбувався перегляд кордонів у Європі. Ослаблені двома світовими війнами європейські країни були не в змозі утримувати окупаційний режим на залежних територіях. Тому з 50-80-х рр. XX ст. більшість своїх колоній втрачають Велика Британія, Франція й інші країни Європи. На місці колишніх імперій виникає понад 100 суверенних держав Азії, Африки, Океанії.

У 1917 р. відбулася революція в Російській імперії, а на її місці 1922 р. було створено Радянський Союз, який проіснував майже 70 років. Поштовхом до його розпаду став крах комуністичної ідеології на початку 1990-х років. Так виникли 15 суверенних держав на сході Європи, у Північній і Центральній Азії. Серед них і Україна, яка проголосила незалежність 24 серпня 1991 року і стала 176-ю за часом появи незалежною країною світу.

Політична карта залишається динамічною. Її формування триває й нині.

Сучасна політична карта світу. На сучасній політичній карті світу нараховують близько 240 держав і територій. Кількість суверенних держав у XX ст. постійно зростала. Нині їх офіційно 194. 193 суверенні держави є членами міжнародної Організації Об’єднаних Націй (ООН), яка створена для підтримки та зміцнення міжнародного миру, безпеки та розвитку співробітництва між країнами. Статут ООН підписала 51 держава на конференції у Сан-Франциско (США) невдовзі після завершення Другої світової війни. Він набрав чинності 24 жовтня 1945 р. Цю дату відзначають як День ООН. Україна є членом ООН від моменту утворення цієї організації. Місцем перебування центральних установ ООН є Нью-Йорк (США).

З військових міжнародних організацій найвпливовішою є Організація Північноатлантичної Угоди (НАТО), яка об’єднує 28 країн Європи та Північної Америки. Угоду про створення НАТО було підписано у Вашингтоні 1949 р. Штаб-квартира НАТО знаходиться в Брюсселі (Бельгія). Основними завданнями НАТО нині є гарантування безпеки країнам-учасницям, колективна оборона, підтримання стабільності в зоні Північної Атлантики. Україна активно співпрацює з НАТО.

Політична карта Європи. На території Європи перебуває 43 суверенних держави і 1 колонія Гібралтар (Велика Британія). Крім того, географічно в Європі розміщені третина площі Росії, частина території Казахстану та 4 % площі Туреччини. Європа — великий політичний центр світу. Всі європейські держави є членами ООН, окрім Ватикану. В країнах Європи розміщені сотні штаб-квартир міжнародних організацій. Найбільше їх зосереджено у Парижі, Брюсселі, Лондоні, Женеві та Відні.

Найпотужнішою економічною та політичною міжнародною організацією є Європейський Союз (ЄС), який об’єднує нині 28 країн Європи. Він почав створюватись у 50-х рр. XX ст. Штаб-квартира ЄС знаходиться у Брюсселі (Бельгія). Україна проголосила пріоритетний курс на європейську інтеграцію.

Державний лад країн. Форми правління. Державний лад передбачає форму правління, форму державного устрою й адміністративно-територіальний поділ країни. Існують дві основні форми правління: республіка та монархія.

Республіка (з латини — суспільна справа) є формою правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам. Їх обирають або прямим всенародним голосуванням, або через довірених осіб. Законодавча влада у республіці належить парламенту, а виконавча — уряду (кабінету міністрів). Із 194 суверенних держав світу республіками є 151. Ця форма правління виникла ще в давнину, проте поширення в світі набула у ХІХ-ХХ ст.

Державний лад

Розрізняють республіки президентські, парламентські та змішані. За президентської республіки президент має широкі повноваження. Він є не лише головою держави, але й очолює уряд. Президентськими республіками є зокрема США, Франція, Бразилія, Аргентина. Парламентська республіка ґрунтується на верховенстві парламенту. Роль президента при цьому є переважно представницькою, тобто він є представником країни на міжнародних зустрічах. Уряд, який звітує перед парламентом за свою діяльність, очолює прем’єр-міністр. Парламентськими республіками є, наприклад, Німеччина, Австрія, Італія, Індія. Більшість республік у світі змішані: парламентсько-президентські та президентсько-парламентські, в яких сильний парламент урівноважує наділеного значними повноваженнями президента.

Монархія (з грецької — єдиновладдя) — форма правління, за якою верховну державну владу зосереджено в руках однієї особи, яка її одержує, як правило, за спадком. Монархічна форма правління також виникла у давнину, але набула найбільшого поширення в епоху середньовіччя. В сучасному світі лишилося 29 монархій. Найбільше їх в Азії (13) та Європі (12). В Америці їх немає взагалі.

Більшість сучасних монархій є конституційними, в них владу монарха вважають символічною. Реальна законодавча влада при цьому належить парламенту, а виконавча — уряду. Таким чином, монарх «панує, але не править». Конституційних монархій у світі 22. Переважна їх більшість у Європі: Велика Британія, Іспанія, Данія, Норвегія, Швеція й інші. За межами Європи це Японія, Таїланд, Малайзія, Марокко, Тонга та деякі інші країни світу.

На сучасній політичній карті світу збереглися 8 абсолютних монархій, 7 із яких перебувають в Азії. За такої форми правління всю законодавчу та виконавчу владу реально сконцентровано в руках монарха. Парламент виконує або дорадчу функцію, або взагалі відсутній. Такими державами є, наприклад: Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ). Різновидом абсолютної є теократична монархія (з грецької — влада бога), яку очолює духовна особа. При цьому в руках церкви сконцентровано політичну владу, як у Ватикані.

Форми державного устрою. Розрізняють дві форми державного устрою: унітарну та федеративну.

Унітарні держави (з латини — єдність) — це країни, в яких існують єдині органи законодавчої та виконавчої влади, діє єдина для всієї країни конституція та система державних органів. Центральні органи влади керують усіма територіями країни. У світі таких держав більшість — 167.

Федеративні держави (з латини — союз, об’єднання) — поруч із єдиними (федеральними) законами й органами влади в окремих автономних територіальних одиницях (штатах, землях, провінціях, республіках тощо) діє своя система державної влади та управління у визначених межах. Автономія — це здатність до самоуправління на засадах власного законодавства, але в межах загальнодержавних законів або конституції. У світі налічують 27 федеративних держав. Наприклад, це США, Канада, Бразилія, Німеччина, Росія, Індія, Нігерія, Австралія.

Державний лад в Україні. Характерні риси державного ладу України записано в розділі 1 її Конституції. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1). Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (стаття 2). Україна є республікою (стаття 5) парламентсько-президентського типу, що означає перенесення центру тяжіння державної влади від президента до парламенту. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6). Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України (стаття 10). Державними символами України є Державний прапор України, Державний герб України і Державний гімн України. Столицею України є місто Київ (стаття 20).

Існують й інші інституційні принципи державного устрою України, закріплені в окремих законах України, зокрема «Про державний кордон України», «Про місцеве самоврядування в Україні».