Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас

Конспект № 50

Міські та сільські населені пункти. Критерії їх розмежування в Україні та країнах світу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• розуміє поняття «місто», «світове місто», «село»;

• показує на карті і називає найбільші світові міста, найбільші міста в Україні;

• знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує особливості розселення населення в світі й окремих країнах, Україні та окремих її областях;

• розрізняє міські та сільські населені пункти, типи міст за людністю і функціями;

• оцінює важливість знань про особливості розселення населення.

Типи поселень. Результатом розселення людей є мережа населених пунктів (поселень) — вся сукупність населених пунктів, розташованих на будь-якій території. Розрізняють два типи поселень: міські та сільські. За даними статистики нині 51 % населення світу проживає в міських поселеннях, а 49 % — у сільських. Виявляється, не завжди легко провести межу між містом і селом. Чим же вони відрізняються одне від одного? Які критерії покласти в основу поділу поселень на села і міста?

Типи поселень

Здавалося б, найважливішим критерієм могла б стати кількість населення. Проте єдиних критеріїв у світі щодо людності міст немає. Наприклад, у Скандинавських країнах, Данії, Ісландії містом вважають поселення, де проживає понад 200 жителів, у Канаді й Австралії — понад 1 тис. осіб, у США — понад 2,5 тис. осіб, у Китаї — понад 3 осіб, в Україні — понад 10 тис. осіб, у Росії — понад 12 тис. осіб, в Японії — понад 30 тис. осіб. На рівні ООН було зроблено спроби встановити єдиний, спільний для всіх країн критерій для визначення статусу міста — не менше 20 тис. осіб. Але при цьому кількість міст світу одразу зменшилася б на чверть. Тоді було вирішено вести облік міст за даними кожної держави.

Тому головною ознакою, що відрізняє міське поселення від сільського, є характер зайнятості населення. Міським є поселення, де більша частина людей працює в промисловості та сфері послуг, сільським — у сільському господарстві.

Міські поселення. У наш час розміщення людей дедалі більше визначається географією міст. Нині у містах живе понад половина усього населення планети. Сільське населення переважає лише в Африці й Азії. В інших частинах світу переважають міські жителі.

Місто — тип поселення, понад 85 % жителів якого зайняті у сфері послуг і промисловості. Зазвичай місто характеризується значною кількістю населення та великою його густотою. У місті зосереджено чимало видів господарської діяльності: наука, освіта, культура, інформація, банківська справа, транспорт, промисловість, будівництво й інші. Усе це, поєднане інженерною та соціальною інфраструктурою (сферою обслуговування, необхідною для функціонування міста), зумовило формування особливого міського способу життя. Кожне сучасне місто має певні особливості внутрішньої організації. У ньому наявні квартали будинків, часто міські райони. Є центральна частина, промислові зони, в сучасний період — бізнес-сіті. Розвинена інфраструктура: дорожні мережі, вулиці з тротуарами, алеї, пішохідні зони, громадський транспорт. Присутнє централізоване водопостачання, газопостачання, електрика, каналізація, телекомунікації, підприємства з утилізації відходів. Місто є єдиною адміністративною одиницею країни.

Нині у світі нараховується понад 2,5 млн міст. Вони розрізняються за кількістю населення (людністю) та функціями.

За кількістю жителів міста поділяють на кілька груп. Малим у більшості країн вважається місто з кількістю жителів до 20 тис. осіб, середнім — 20—100 тис. осіб, великим — 100-500 тис. осіб, надвеликим — 500 тис. — 1 млн осіб, містом-мільйонником — понад 1 млн осіб, містом-мультимільйонником — понад 5 млн осіб.

Перші в історії міста були центрами торгівлі, ремесла, військовими укріпленнями, центрами адміністративної влади. Із розвитком суспільства роль міст значно розширилася. Вони стали транспортними вузлами, культурними, освітніми, курортними центрами. Тепер міста класифікують за їх функціями, тобто основною роллю, яку вони відіграють у господарстві країни.

Великі міста часто е багатофункціональними, виконують одразу кілька функцій як у виробничій сфері, так і в сфері послуг. Останні десятиріччя серед функцій найбільших міст зростає роль саме невиробничої сфери: науки, освіти, культури, фінансового та юридичного обслуговування, реклами, побутових послуг тощо. Наприклад, у Нью-Йорку в сфері послуг працює понад 4/5 усього економічно активного населення, у Лос-Анджелесі та Чикаго — понад 3/4.

Є й вузькоспеціалізовані міста, основою для розвитку господарства яких стала одна галузь виробничої або невиробничої сфери. Виділяють міста з такими функціями: промислові (наприклад, Детройт в США), транспортні (Суец в Єгипті), політико-адміністративні (так звані «штучні столиці» — міста, що були спеціально збудовані як адміністративні центри і не виконують інших функцій: Канберра, Оттава, Вашингтон, Бразиліа), наукові й освітні (Оксфорд і Кембридж у Великій Британії, Гейдельберг у Німеччині), курортно-оздоровчі (Ніцца у Франції, Маямі в США), військові (Гібралтар), релігійні (Мекка та Медина в Саудівській Аравії).

Світові міста. В світі є такі міста, які відіграють важливу роль не лише у житті країни, але й економічному та політичному житті усього світу. їх називають світовими (глобальними) містами, або альфа-містами.

Світове місто — це місто, яке вважається важливим елементом світової економічної системи, що здійснює значний політичний, економічний і культурний Вплив на ключові регіони Землі. Уперше термін «світове місто» було використано на початку 1990-х рр. стосовно Лондона, Нью-Йорка і Токіо. Це не завжди столиця країни. Такі міста вирізняються проведенням там міжнародних зустрічей, наявністю штаб-квартир міжнародних організацій, високою кількістю проведених бізнес-зустрічей. Такі міста мають чимало особливостей, які вирізняють їх з-поміж інших міст. Наприклад, Шанхай (24,2 млн осіб), Карачі (23,5 млн осіб), Пекін (21,2 млн осіб) вирізняються найбільшою в світі кількістю населення; Токіо, Осака, Москва — високою «вартістю» життя; Дубай, Маямі, Амстердам — кількістю іноземців; Токіо, Москва, Сеул — пасажиропотоком метрополітену; Шанхай, Лондон, Нью-Йорк — довжиною метрополітену; Атланта, Пекін, Лондон — потоком авіапасажирів; Москва, Нью-Йорк, Лондон — кількістю мільярдерів; Токіо, Нью-Йорк, Лос-Анджелес — виробництвом товарів і послуг.

Двадцять перших світових міст

Місце

Місто

Країна

Тип

1

Лондон

Велика Британія

Альфа++

2

Нью-Йорк

США

Альфа++

3

Сянган (Гонконг)

Китай

Альфа+

4

Париж

Франція

Альфа+

5

Сінгапур

Сінгапур

Альфа+

6

Токіо

Японія

Альфа+

7

Шанхай

Китай

Альфа+

8

Чикаго

США

Альфа+

9

Дубай

ОАЕ

Альфа+

10

Сідней

Австралія

Альфа+

11

Мілан

Італія

Альфа

12

Пекін

Китай

Альфа

13

Торонто

Канада

Альфа

14

Сан-Паулу

Бразилія

Альфа

15

Мадрид

Іспанія

Альфа

16

Мумбаї

Індія

Альфа

17

Лос-Анджелес

США

Альфа

18

Москва

Росія

Альфа

19

Франкфурт-на-Майні

Німеччина

Альфа

20

Мехіко

Мексика

Альфа

Нині складено перелік зі 173 світових міст. Найбільше їх знаходиться на території США, Європейського Союзу, Індії та Китаю. За значенням ці міста умовно поділяють на три типи: альфа (44 міста), бета (63 міста) та гама (110 міст). Рейтинг світових міст очолюють Лондон і Нью-Йорк. їх відносять до типу альфа++. Серед українських міст до групи світових належить лише Київ, який посідає 70-е місце та віднесений до типу бета.

Сільські поселення. До сільських поселень відносять усі населені пункти, що не мають міського статусу. Порівняно з містами, вони виконують переважно одну функцію — сільськогосподарську та мають значно меншу чисельність населення.

Сільські поселення надзвичайно різноманітні й багато в чому залежать від природних умов, соціально-економічного середовища та форм власності на землю. Переважають три основні форми сільських поселень: групова, розсіяна (фермерська), кочова. Перші дві форми історично склалися на територіях, де було характерне осіле населення, що займалося землеробством.

Групова форма характерна для країн, де зберігається, общинне землекористування або переважають великі кооперативні господарства. За такої форми великі села поєднані з хуторами (малими населеними пунктами, що складаються з кількох домогосподарств). Вони характерні, зокрема, для ряду країн Європи, Африки, а також Росії, Японії, Китаю.

Розсіяна (фермерська) форма поселень характерна переважно для країн із високим рівнем розвитку сільського господарства, зокрема США, Канада, Австралія, Велика Британія. Там люди мають великі наділи землі або їх орендують й живуть на значній відстані одне від одного.

Кочова форма сільських поселень сформувалася внаслідок давніх форм господарювання народів: пасовищне тваринництво, полювання, збирання дарів природи. Вона притаманна переважно пустельним, степовим, саванним ландшафтам та екваторіальним і тропічним лісам. Зокрема, кочова форма сільського розселення існує в Монголії, в Саудівській Аравії, Ірані, у племен Екваторіальної Африки й Амазонії.

Сільські населені пункти кількісно значно переважають міські. Але темпи їх зростання поступаються містам, а у деяких регіонах світу навіть скорочується чисельність селян. Наприклад, у розвинених країнах Європи їх частка становить усього від 2 до 9 % населення країн.

Типи поселень в Україні. У результаті розселення людей в Україні склалася своя мережа населених пунктів. За даними статистики, нині 68,7 % населення України проживає в міських поселеннях, а 31,3 % — у сільських. В Україні існує 1345 міських поселень. Найбільша частка міських жителів характерна для промислових областей: Донецької (90,6 %), Луганської (86,8 %), Дніпропетровської (83,5 %). Найменша — для західних областей: Закарпатської (36,8 %), Чернівецької (42,3 %), Івано-Франківської (43,1 %), Тернопільської (44 %), Рівненської (47,4 %), Вінницької (50 %).

Типи поселень в Україні

Поняття «місто» в Україні пов’язують з магдебурзьким правом — однією з найпоширеніших правових систем міського самоврядування в Європі в епоху Середньовіччя. Сформувалося у німецькому місті Магдебург 1235 р. Завдяки йому були створенні міські ради — органи міського самоврядування, що не мали аналогів у селах. На Русі Магдебурзьке право з’явилося з німецькими колоністами. Згодом права самоврядування набули міста Львів, Луцьк, Галич, Київ та інші.

Нині в Україні статус міста може одержати населений пункт лише за окремим законом Верховної Ради. Головною ознакою міста є характер зайнятості населення. Іншим критерієм — кількість населення. В Україні це не менше 10 тис. осіб. Хоча є й винятки. Берестечко (у Волинській області) й Угнів (на Львівщині) мають відповідно менше 4 тис. та дещо більше 1 тис. жителів, але за характером зайнятості населення та роллю у культурному житті країни мають статус міста. Міста Прип’ять і Чорнобиль взагалі не мають постійного населення.

До міських в Україні відносять два типи поселень — міста та селища міського типу (смт). Нині в Україні існує 460 міст. Найбільше міст у Донецькій області (52), Львівській (44), Луганській (37) областях. Найменше — у Херсонській (9) і Миколаївській (9).

В Україні переважають за кількістю малі та середні міста. Великих міст (із населенням 100-500 тис. осіб) — 37. Існує 6 надвеликих (500 тис. — 1 млн осіб) міст: Одеса (993,2 тис. осіб), Дніпро (Дніпропетровськ) (979 тис. осіб), Запоріжжя: (753 тис. осіб), Донецьк (750 тис. осіб), Львів (721,1 тис. осіб), Кривий Ріг (645,7 тис. осіб). У період з 2001 до 2015 рр. кількість міст-мільйонників скоротилося з п’яти до двох. Нині до них належать Київ (2,86 млн осіб) і Харків (1,43 млн осіб).

Обласні центри та ряд великих міст України є багатофункціональними. Інші міста — вузькоспеціалізовані. Виділяють міста з такими функціями: багатогалузеві промислові (наприклад, Запоріжжя, Кривий Ріг), вузькоспеціалізовані промислові (Шостка), транспортні (Чорноморськ, Жмеринка), курортно-оздоровчі (Ялта, Трускавець, Миргород), військові (Севастополь, Остер), релігійні (Почаїв).

Селища міського типу (смт) — це також міські поселення, оскільки більшість їх жителів зайняті у промисловості та сфері послуг, але кількість населення менша: від 2 до 10 тис. осіб. Селищ міського типу в Україні 885. Найбільше їх у промислових східних областях: Донецькій (131), Луганській (109), Харківській (61). Найменша — у Чернівецькій (8), Черкаській (15) та Рівненській (16).

Кількість населення великих міст України (2015 р.)

Назва міста

Кількість населення

Адміністративна одиниця

1

Київ

2 857 403

Місто центрального підпорядкування

2

Харків

1 432 813

Обласний центр

3

Одеса

993 200

Обласний центр

4

Дніпро (Дніпропетровськ)

979 046

Обласний центр

5

Запоріжжя

753 000

Обласний центр

6

Донецьк*

750 000

Обласний центр

7

Львів

721 100

Обласний центр

8

Кривий Ріг

645 733

Дніпропетровська область

9

Миколаїв

490 093

Обласний центр

10

Маріуполь

480 406

Місто Донецької області

11

Луганськ*

417 990

Обласний центр

12

Вінниця

370 630

Обласний центр

13

Макіївка*

348 171

Місто Донецької області

14

Севастополь*

344 853

Місто центрального підпорядкування

15

Сімферополь*

338 319

Столиця Автономної Республіки Крим

16

Херсон

292 681

Обласний центр

17

Чернігів

288 794

Обласний центр

18

Полтава

287 796

Обласний центр

19

Черкаси

282 091

Обласний центр

20

Житомир

268 613

Обласний центр

21

Суми

267 699

Обласний центр

22

Хмельницький

265 016

Обласний центр

23

Чернівці

260 576

Обласний центр

24

Горлівка*

250 991

Місто Донецької області

25

Рівне

246 121

Обласний центр

26

Кам’янське (Дніпродзержинськ)

240 028

Місто Дніпропетровської області

27

Кропивницький (Кіровоград)

229 020

Обласний центр

Продовження таблиці

Назва міста

Кількість населення

Адміністративна одиниця

28

Івано-Франківськ

225 951

Обласний центр

29

Кременчук

224 112

Місто Полтавської області

30

Тернопіль

216 414

Обласний центр

31

Луцьк

214 046

Обласний центр

32

Біла Церква

207112

Місто Київської області

33

Краматорськ

196 242

Місто Донецької області

34

Мелітополь

156 447

Місто Запорізької області

35

Керч*

144 300

Місто в АР Крим

36

Слов’янськ

136 883

Місто Донецької області

37

Сєверодонецьк

119 308

Місто Луганської області

38

Нікополь

116 753

Місто Дніпропетровської області

39

Ужгород

115 454

Обласний центр

40

Бердянськ

115 026

Місто Запорізької області

41

Алчевськ*

109 772

Місто Луганської області

42

Павлоград

109 247

Місто Дніпропетровської області

43

Євпаторія*

107 040

Місто в АР Крим

44

Лисичанськ

103 459

Місто Луганської області

45

Кам’янець-Подільський

102 254

Місто Хмельницької області

* Міста, які фактично не підконтрольні Україні.

У нашій країні існує 28 388 сіл. Для України притаманна групова форма сільських поселень — з великими селами у поєднанні з хуторами. Особливості географічного положення, природних умов і ресурсів, особливостей історичного розвитку зумовили неабиякі відмінності у розмірах сільських поселень.

Наприклад, на Поліссі переважають малі села із населенням 200-500 осіб. Вони розташовані на підвищених вододілах річок. Переважають одновуличні села. Такий тип сільського розселення називають вододільним, оскільки люди селяться далеко від берегів річок, на вододілах, де знаходяться дреновані сухі місця. Іноді на Поліссі трапляється хуторський тип розселення з невеликою кількістю садиб.

У лісостеповій і степовій смузі сформувалися великі села з населенням 500-1500 осіб. У лісостепу села поширені у долинах річок та ярах, в степу — у балках, близько до рівня ґрунтових вод. Це дає можливість легше копати криниці, створювати ставки, краще використовувати талі та дощові води. Такий тип розселення називають долинно-яружним. Села там часто мають форму правильної шахівниці.

У Карпатах люди живуть на міжгірських улоговинах, долинах річок, як правило, не вище 800 м над рівнем моря. Такий тип поселень називають гірсько-долинним.

Нині сільське населення страждає від гострих соціально-економічних проблем, що ставить його на межу вимирання. В результаті прорахунків щодо реформування сільського господарства селяни втратили роботу. Злидні та безробіття, занепад соціальної сфери (відсутність якісної освіти, дошкільних і культурних закладів) примусили молодь залишати села. «Старіння нації» призводить до погіршення демографічної ситуації та вимирання українських сіл. Без економічних реформ, залучення населення до виробництва, створення умов для молоді щодо роботи та проживання у сільській місцевості ці проблеми подолати неможливо.