Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас

ТЕМА 2. РОЗСЕЛЕННЯ

Конспект № 49

Густота населення. Територіальні відмінності густоти населення в світі та в Україні

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• розуміє поняття «густота населення» та порядок її обчислення;

• називає середній показник густоти населення в світі та Україні;

• показує на карті та називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою густотою населення;

• знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує особливості розселення населення в світі й окремих країнах, Україні та окремих її областях;

• пояснює вплив природних та демографічних чинників на територіальні відмінності густоти населення;

• оцінює важливість знань про особливості розселення населення.

Як люди розселилися по Землі. З огляду на археологічні знахідки, «колискою» людства вчені вважають порівняно невеликі території, що охоплюють Південну Європу, Південно-Західну Азію та Північну Африку. Освоюючи нові землі, люди розселялися по планеті. Спершу від своєї «прабатьківщини» вони рухалися на північний захід — в Європу, на північний схід — в Азію, та на південь, вглиб Африки. Близько 30 тисяч років тому через материковий перешийок, який тоді існував на місці Берингової протоки, мисливські племена, полюючи на мамонтів, перейшли до Північної Америки. Звідси люди просувалися на південь, освоюючи Центральну та Південну Америку, а близько 10 тисяч років тому досягай острова Вогняна Земля. Приблизно в той самий час люди прийшли із Азії до Австралії.

Карта розселення людей по планеті

Таким чином, близько 15-10 тис. років тому людина розселилася по всіх освоєних нині територіях, але дуже нерівномірно. Мешкаючи в різних природних умовах, люди набували різних зовнішніх ознак: кольору шкіри, кольору та форми волосся, рис обличчя. Так виникли біологічні групи людей — раси.

З переходом до рабовласництва у процесі поділу праці, що привів до відокремлення промисловості та торгівлі від землеробства, виникла нова форма поселення — місто. У містах спершу жила невелика частка населення, нині мешкає більше як половина. Що вважається містом? Чому дедалі більше зростає частка міського населення? І чи в усіх країнах справді вона зростає?

На ці та багато інших запитань дає відповіді наука географія населення. Вона вивчає закономірності розміщення людей, типи поселень і форми розселення, а також структуру та склад населення.

Розселення — це розміщення населення по території та розподіл його за різними типами поселень. Розглянемо розміщення людей на планеті за двома характеристиками: густота населення та розподіл людей за різними типами поселень.

Середня густота населення світу. Населення на Землі розміщене вкрай нерівномірно. Приміром, на 7 % площі суходолу зосереджено до 70 % населення світу. Водночас 15 % площі материків і островів займають «білі плями» — зовсім незаселені території. Для формування уявлення про поширення людей по території існує показник густоти населення та відповідна тематична географічна карта.

Густота (щільність) населення — ступінь заселеності певної території, чисельність постійного населення, що припадає на одиницю площі (зазвичай на 1 км2). У зв’язку зі зростанням кількості населення на планеті зростає і середній показник густоти населення. Приміром, 1890 р. він становив 12 осіб/ км2, 1950 р. — 18 осіб/км2, 1992 р. — 40 осіб/км2, а на сьогодні — 48 осіб/км2. Але цей показник значно коливається на різних територіях.

Дуже високим вважається показник густоти населення, що становить понад 200 осіб/км2. Він характерний, зокрема, для Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Ізраїлю, Шрі-Ланки, Республіки Корея. Найвищою ж у світі густотою населення серед великих країн вирізняється азіатська держава Бангладеш — 1102,8 осіб/км2. Дуже низькою вважається густота населення в таких країнах, як Австралія, Канада, Монголія, Лівія, Мавританія, Намібія. Тут вона становить менше як 4 особи/км2.

Ареали найбільшої густоти населення

Більша частина населення Землі проживає у північній (90 %) і східній (85 %) півкулях. Проте в межах як окремих материків, країн, так і частин світу існують великі контрасти щодо густоти населення. Що ж їх спричиняє?

Причини різної густоти населення. З давніх-давен головним обмежувачем розселення людей був природний чинник. Про це свідчать такі факти: постійні населені пункти на планеті розміщені на південь від 78° пн. ш. та на північ від 54° пд. ш.; 80 % людства живуть на рівнинах; понад 50 % — на відстані від моря не більше ніж 200 км, а 30 % — не далі ніж 50 км від узбережжя. Водночас малозаселеними є пустелі, вкриті льодовиками простори, тундра, вологі екваторіальні ліси.

Другим є історичний чинник. Найгустіше заселені райони давнього освоєння, де формувалася людина сучасного типу або існували могутні цивілізації давнього світу. Тому густозаселеними регіонами лишаються й нині Європа, Південна та Східна Азія (пригадайте, які давні держави існували на цих територіях). Потужні міграційні потоки з Європи після епохи

Великих географічних відкриттів спричинили більшу густоту населення саме східного узбережжя Америки.

Третім чинником є демографічний. Адже чисельність і густота населення швидше зростають у країнах із другим типом відтворення. Навпаки, демографічна криза та депопуляція призводять до зменшення кількості та густоти населення.

Нарешті завжди розміщення населення залежало від економічного чинника, тобто рівня розвитку та розташування виробництва. Ще у давнину в зв’язку з розвитком сільського господарства були території, що «притягували» людей: долина Нілу, Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина. З початком розвитку промисловості утворилися великі осередки підвищеної густоти населення в Європі та на сході Північної Америки. Тепер дедалі частіше господарство тяжіє до морських шляхів, які визначають економічні зв’язки між більшістю країн сучасного світу. Тому й густота населення зростає в цих районах.

Ареали найбільшої густоти населення в світі. Під дією всіх перелічених чинників у світі склалося три великих ареали максимальної густоти населення. Найбільшим серед них є Південна та Східна Азія. Середня густота населення тут становить 200-600 осіб/км2, а в деяких місцях 1000—2000 осіб/км2.

Другим ареалом підвищеної густоти населення є Захід на та Центральна Європа, де цей показник у середньому становить 100-200 осіб/км2. Найбільшої концентрації досягає цей показник у чотирикутнику міст Ліверпуль (Велика Британія) — Гамбург (Німеччина) — Базель (Швейцарія) — Париж (Франція). Тут густота населення зростає до 1000-3000 осіб/км2, а на заході Німеччини навіть до 5000 осіб/км2. Найменшим цей показник є в Ісландії — 2,6 оеоби/км2. А європейська держава-карлик Монако формально вирізняється найбільшою середньою густотою населення серед країн світу, тут вона становить 18 865,5 осіб/км2.

Східне узбережжя Північної Америки є третім ареалом дуже високих показників густоти населення — 200-300 осіб/км2.

В основному в ареалах максимальної густоти населення розташовані й країни з найбільшою кількістю людей (понад 100 млн осіб). Таких країн найбільше в Азії.

Густота населення в Україні. Середня густота населення в Україні становить 74,5 осіб/км2, що у 1,5 разу більше за середній показник по світу, але значно нижче, ніж у більшості країн Європи. Проте в останній період у результаті депопуляції населення нашої країни вона має тенденцію до зменшення.

Місце України серед країн Європи за показником середньої густоти населення

Густота населення в різних областях неоднакова. Це можна простежити за картою густоти населення. На ній по-різному показана густота міського та сільського населення. Розміщення міського населення позначено пунсонами, сільського — способом картограми. Простежимо за цією картою територіальні зміни показника густоти населення в Україні. Вони зумовлені природними, історичними, економічними й екологічними причинами.

Найвища густота населення характерна для східних і західних областей, а також Київської області (разом із Києвом). Максимальну густоту населення зафіксовано в Донецькій області — 160,2 осіб/км2. Із центральних областей найгустіше заселено Дніпропетровську область — (101,7 осіб/км2). Тут високі показники густоти забезпечуються за рахунок міського населення. Цьому сприяє високий рівень індустріалізації цих територій. Серед західних найщільніше заселено Львівську (115,1 осіб/км2) та Чернівецьку (111,9 осіб/км2) області, але вже за рахунок сільського населення.

Досить низька густота населення у поліських і степових областях України. Так, мінімальний показник спостерігається у Чернігівській області — 32,5 особи/км2, де значний вплив на густоту населення мають природні показники. Тут високий показник лісистості території, значна заболоченість, малородючі ґрунти. Тому мало як міських, так і сільських поселень. До таких регіонів також належать північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Сумської областей.

На півдні найнижча густота населення у Херсонській області — 37,2 осіб/км2. Це пов’язано як із природними причинами (посушливі степові райони), так і з історичними (район пізнього господарського освоєння людиною). Такі показники також характерні для таких степових областей, як Миколаївська, Запорізька й Одеська.

Середня густота населення областей України (2016 р.)

Трапляються малозаселені території навіть у межах областей із високим середнім показником густоти населення. Наприклад, це гірські райони Закарпатської, Львівської, Чернівецької областей, Автономної Республіки Крим.

Із другої половини XX ст. на розміщення населення України дедалі більшого впливу набуває екологічний чинник. Наприклад, 1986 р. були повністю відселені мешканці міст і сіл 30-тикілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС. Пізніше було визначено й інші території безумовного (обов’язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення. Населення залишає й інші зони екологічної кризи, які займають близько 15 % території України.

Значно відрізняється густота міського та сільського населення. У великих містах, які займають лише 2,5% площі країни, сконцентровано майже половину всього населення. Там середня густота населення сягає 1500-4000 осіб/км2. Наприклад, у Києві — 3417,2 осіб/км2. У сільських районах вона знижується до 20-40 осіб/км2.