Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас

ТЕМА 3. УКРАЇНА НА КАРТІ ГОДИННИХ ПОЯСІВ

Конспект № 12

Міжнародна система відліку часу. Годинні пояси

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає різні види часу, що існують в міжнародній системі його відліку;

• наводить приклади регулювання часу в країнах світу;

• пояснює відмінність між поняттями «місцевий час», «поясний час»;

• характеризує особливості регулювання системи відліку часу в країнах світу;

• аналізує карту годинних поясів світу;

• показує на карті лінію зміни дат;

• визначає місцевий і поясний час, час у країнах світу та в Україні;

• оцінює значення знань про систему відліку часу

У якому напрямку змінюється час на Землі. Зміна часу на нашій планеті відбувається внаслідок осьового обертання Землі. Історично основною одиницею вимірювання часу є доба — період повного обертання Землі навколо власної осі. Часто у побуті добу називають «день». У результаті поділу доби на менші проміжки часу виникли години. Подальший поділ часових відрізків відповідає шестидесятковій системі числення: кожна година складається з 60 хвилин, кожна хвилина — з 60 секунд. Періоди часу, менші за секунду, вимірюються у долях секунди.

Земля обертається навколо осі проти руху годинникової стрілки. Тому день настає на нашій планеті зі сходу на захід. До того ж під час обертання Землі однаково освітлюється Сонцем лише дуга в межах одного меридіану: від північного до південного полюсу. На сусідні меридіани (навіть із незначною різницею в градусній мірі) промені Сонця падають під дещо іншим кутом. Чим східніше меридіан, тим Сонце там сходить раніше. Тому, коли у Києві опівніч, над Атлантичним океаном — вечір, а в Америці — середина світлового дня.

Місцевий час. Знаючи, що повний оберт навколо своєї осі (360°) Земля здійснює за добу (24 год), можна розрахувати, який саме шлях обертання проходить планета за менші проміжки часу. Відповідно за 1 годину Земля повертається на 15° (360° : 24 год), а за 4 хв — на 1° (60 хв : 15°). Тому на різних меридіанах час не збігається. Він однаковий лише у всіх точках будь-якого одного меридіана. Такий час називають місцевим.

Отже, місцевий час — це сонячний час у межах певного меридіана. Тому він зумовлений географічною довготою точки. Чим більша відстань у градусах між меридіанами (тобто чим більша різниця у географічній довготі), тим більша різниця в місцевому часі.

Оскільки день настає зі сходу на захід, відповідно місцевий час зростає у такому ж напрямку. Тому просуваючись від певного меридіана на кожний 1° довготи на схід місцевий час зростає на 4 хвилини, а на захід — зменшується.

Зміна часу на Землі та в Україні

Поясний час. Місцевим часом користуватися незручно. Адже в разі просування на схід чи захід навіть на незначну відстань слід було б змінювати час: рухаючись на схід, додавати 4 хвилини на кожний 1° довготи, на захід — віднімати.

Тому для зручності всю поверхню Землі поділили на годинні пояси шириною приблизно по 15° довготи. При цьому в межах годинного поясу умовно час вважають однаковим. Різниця у часі між сусідніми поясами становить 1 годину.

За поясний час у межах усього поясу береться місцевий час меридіана, що проходить посередині поясу — середнього меридіана. На цьому меридіані похибки в обчисленні часу немає зовсім, оскільки поясний час збігається із місцевим. Чим далі на захід і на схід від середнього меридіана до країв часового поясу, тим більше похибка зростає.

За початок відліку приймають пояс, середнім меридіаном якого є Гринвіч (0° довготи). Поясний час 0-го поясу називають всесвітнім часом (UT). Від 0-го поясу на схід час додається на 1 годину на кожний годинний пояс (додатне зміщення поясів, яке позначають додатними числами від +1 до +12), на захід — віднімається (від’ємне зміщення поясів, яке позначають від’ємними числами від —1 до —12). Під час руху з одного годинного поясу в інший із заходу на схід стрілку годинника переводять на одну годину вперед, на захід — на одну годину назад. Якщо визначення часу не потребує великої точності, достатньо середнього часу за Гринвічем (GMT). Але через нерівномірність обертання Землі для надзвичайно точного визначення часу нині використовують всесвітній координований час (UTC), який базується на рівномірній шкалі атомного часу.

Над Океаном, де немає постійних жителів, межі часових поясів проведено чітко за меридіанами по 15°. На суходолі межі поясів із меридіанами майже не збігаються. Для зручності обчислення часу враховують поділ на країни, а в межах великих країн — на адміністративні одиниці.

У деяких країнах застосовують час, який відрізняється від поясного на 30, 40 чи 45 хвилин. На карті годинних Поясів такі території позначені окремим кольором і підписана різниця в часі порівняно із всесвітнім часом. В Антарктиді, де немає постійних мешканців, прийнято місцевий час, який визначають за положенням Сонця.

Положення України на карті часових поясів. Якби межі годинних поясів проводилися чітко за меридіанами, територія України потрапила б у три пояси: більша частина — у II; уся Луганська область і східні частини Донецької та Харківської областей — у III; незначна частина Закарпатської області — у І.

Для зручності відліку часу нехтують чіткими межами поясів та умовно вважають, що всю територію України розташовано у II годинному поясі.

Середній меридіан II годинного поясу має 30° сх. д. На ньому поясний час збігається із місцевим. Цей час називають східноєвропейським, а в Україні — київським. Чим далі на схід і на захід від середнього меридіана, тим більше зростає розбіжність поясного часу з місцевим. Київ лежить на 30°30' сх. д. Тобто похибка часу становить +2 хв, оскільки:

30°30' сх. д. - 30° сх. д. = 0°30' (тобто півградуса);

0°30' 4 хв = 2 хв.

Літній час. Україна, як і більшість країн світу, користується літнім часом, який уперше було запроваджено на її території 1981 року. Літній час — сезонний час, який встановлюється на певній території на літній період року та зазвичай різниться на 1 годину від стандартного часу, прийнятого на цій території. Така зміна часу має на меті більш ефективне використання світлового дня. Першим ідею літнього часу запропонував 1784 року американський політичний діяч і вчений Бенджамін Франклін. Але вперше цей час ввели в окремих маєтках Великої Британії лише 1908 року, а у масштабах усієї країни ще пізніше — 1916 року в Німеччині. Нині літній час застосовують у майже 70 країнах світу, в тому числі майже в усіх країнах Європи.

В Україні терміни дії літнього часу узгоджені з іншими країнами Європи. Протягом певного часу датою переходу на літній час було 1 квітня, а його скасування — 1 жовтня. Згодом визнали, що адаптуватися до часових змін зручніше у вихідні дні. Тому цей час запроваджують відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН останньої неділі березня о 3 годині ночі шляхом переведення стрілки годинника на 1 годину вперед, а скасовується — останньої неділі жовтня о 4 годині ночі переведенням годинника на 1 годину назад.

Міжнародна лінія зміни дат. У XVI столітті вцілілі супутники експедиції Магеллана, здійснивши навколосвітню мандрівку, втратили одну добу. Повернувшись до Іспанії, вони застали п’ятницю, хоча за вахтовими журналами мав би бути четвер. Тоді у суспільстві це викликало неабияке хвилювання. Це диво навіть попросили розтлумачити Папу Римського. Але пояснення було знайдено пізніше.

Нині на Землі встановлено лінію, перетинаючи яку слід змінювати не час, а дату. Її називають лінією зміни дат. Для зручності вона проходить у найменш заселеній частині Землі — у Тихому океані — від полюсу до полюсу приблизно по 180-му меридіану зі значними відхиленнями у бік архіпелагів і материків. Лінія зміни дат проходить лише по Океану. Немає жодного місця на планеті (окрім Антарктиди), де вона проходила б суходолом. По обидва боки від цієї лінії поясний час однаковий, а дати різні.

Якщо перетинати цю умовну лінію зі східної півкулі у західну, слід відняти 1 добу від дати, тобто один день повториться двічі. У разі перетину лінії зміни дат у зворотному напрямку 1 доба втрачається.