Євразія. Тектонічна будова. Рельєф, роль внутрішніх і зовнішніх сил у його формуванні. Корисні копалини

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає характерні риси природи;

• наводить приклади форм рельєфу;

• позначає і показує на карті;

рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська, Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотамська низовини, плоскогір’я Декан, Середньосибірське;

гори: Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (Джомолунгма);

нагір’я: Тибет, Іранське;

вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма;

пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі;

• характеризує основні риси рельєфу та закономірності розміщення корисних копалин;

• пояснює причини різноманітності природи Євразії.

Тектонічна будова материка. Євразія, як і Північна Америка, мільйони років тому була частиною прадавнього материка Лавразії. Серед інших континентів земної кулі вона вирізняється надзвичайно складною будовою земної кори. Це результат тривалої та складної геологічної історії її розвитку. В основі Євразії лежить кілька давніх докембрійських (Східноєвропейська, Китайська, Сибірська, Індостанськай ін.) і молодих палеозойських (Західносибірська, Туранська) платформ. Платформи є відносно стійкими ділянками земної кори, проте й вони зазнають повільних вертикальних рухів. У рельєфі їм відповідають рівнини: Східноєвропейська, Велика Китайська, Середньосибірське плоскогір’я, Декан, Західносибірська та Туранська рівнини. Між платформними ділянками та гірськими спорудами утворюються передгірські прогини, заповнені осадовими породами, у яких формуються низовини — Індо-Гангська, Месопотамська.

Найбільший за розмірами материки Землі, гігантська Євразія займає не лише всю Євразійську літосферну плиту, але й частину Індо-Австралійської й Африкано-Аравійської літосферних плит, які рухаються назустріч одна одній. На межі їх зіткнення земна кора зім’ята у складки — там утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. У його межах формуються молоді складчасті гори — Піренейські, Альпи, Карпати, Кавказ, Памір, Гімалаї. Саме такий рух плит пояснює розташування складчастих гір не на окраїнах материка, уздовж узбережжя, як наприклад, у Північній і Південній Америці, у внутрішніх і південних частинах Євразії.

Уздовж східного узбережжя материка простягнувся інший складчастий пояс — Тихоокеанський, що виник на межі зіткнення з Тихоокеанською літосферною плитою. Високі гори, які там утворилися, ми бачимо на карті Євразії у вигляді ланцюгів островів — Курильських, Японських тощо.

Складчасті пояси — це активні сейсмічні зони, де відбуваються інтенсивні рухи земної кори. Ці рухи супроводжують землетруси та виверження вулканів. Найбільшими діючими вулканами в Європі є Гекла, Етна та Везувій, в Азії — Ключевська Сопка, Фудзіяма, Кракатау й інші, які входять до Тихоокеанського сейсмічного поясу.

Складкоутворення в горах Північної Європи (Скандинавські гори — каледонська складчастість), Центральної Європи, на Уралі (герцинська) і в Тянь-Шані, Алтаї, Куньлуні (каледонська), Забайкаллі (байкальська) та багатьох інших гірських хребтах навколо Тибетського нагір’я відбулося в більш давніх епохах складчастості: у палеозої (каледонська та герцинська складчастість) і мезозої (мезозойська складчастість). Пізніше ці території зазнали підняття, опускання та розломів. Гори відроджувались й омолоджувались і тепер деякі із цих гірських систем за висотою переважають молоді гори. Це — Алтай, Тянь-Шань, Каракорум, Куньлунь.

Формування рельєфу материка. Роль внутрішніх і зовнішніх сил у формуванні рельєфу Євразії. Рельєф Євразії від рельєфу інших материків відрізняється тим, що він набагато різноманітніший. Тут знаходяться найвищі у світі гори Гімалаї та найглибша западина узбережжя Мертвого моря. Різниця між висотою гори Джомолунгма (Еверест — 8848 м) і рівнем Мертвого моря (—403 м) перевищує 9 км. Отже, рельєф Євразії контрастніший за інші материки. Якщо брати до уваги середню висоту поверхні материків, то і тут Євразія попереду інших (крім поверхні льодового покриву Антарктиди). І, нарешті, рівнини та низовини Євразії займають більшу площу, ніж на будь-якому іншому материку.

Величезні ділянки Євразії в далекому минулому опускались, їх заливали моря. Після їхнього відступу утворилися рівнини та низовини. Наприклад, Прикаспійська низовина. Над рельєфом північно-західної частини Євразії добре попрацювало материкове зледеніння. Із Скандинавського півострова, де знаходився найбільший центр зледеніння, льодовик насувався на південь. Він досягав навіть території України. Льодовики то наступали, то знову відступали. Ніби бульдозером, вони вирівнювали поверхню та залишали перед своїм південним краєм вали з каміння, піску та глини (морену). Льодовик розтанув усього 14 тис. р. тому.

Більшу частину Євразії займають рівнини. Серед них виділяють найбільшу в світі Східноєвропейську рівнину. На ній знаходиться 95% території України. Невисокими, дуже зруйнованими Уральськими горами ця рівнина відділяється від пласкої та заболоченої Західносибірської рівнини, яка теж належить до найбільших рівнин світу. Від Каспійського моря далеко на схід простяглася велика Туранська низовина. Її простори вкриті піщаними пустелями. На півдні Євразії знаходиться ще одна велика низовина — Індо-Гангська. На сході — Велика Китайська рівнина. Значні площі в Євразії займають рівнини пустель. Руб-ель-Халі — це великий басейн, що простягнувся з південного заходу на північний схід через аравійський шельф. Висота дюн досягає 250 м. Пісок переважно оранжевого та червоного кольору завдяки окисам заліза. Пустеля Гобі розташована в Центральній Азії. Слово «гобі» монгольського походження й означає «безводне місце», цим словом у Центральній Азії позначають взагалі пустельні та напівпустельні місця. За сукупністю пустельних територій Гобі є найбільшою пустелею Азії. Каракуми, піщана пустеля на півдні Середньої Азії, займає понад 80 % всієї території Туркменістану. «Каракуми» з туркменської перекладається як «чорний пісок».

Значні площі в Євразії займають надто зруйновані та вирівняні старі гірські системи, які із часом перетворилися на плоскогір’я. Серед них виділяють Середньосибірське плоскогір’я та Казахський дрібносопковик.

Гори Євразії різні за віком, вони утворювалися в різний час і продовжують формуватися нині. Дуже давні вже встигли зруйнуватись. Деякі з них перетворилися на вкриті камінням рівнини, серед яких підносяться окремі залишки колись високих гір. Інші, дуже зруйновані гори, знову піднялись і ніби омолодилися.

Наймолодші, найвищі та наймогутніші гори утворюють смугу, що тягнеться із Західної Європи аж до Китаю. Це Альпійсько-Гімалайський гірський пояс. Із заходу на схід його складаються такі його гірські системи: Піренеї, Альпи, Карпати, Кавказ, Памір, Гімалаї.

В окремих місцях Євразії сходяться гірські хребти різних напрямів простягання. Таким чином, вони утворюють значні за площею території, де поєднуються гірські масиви з плоскогір’ями та глибокими долинами. Це нагір’я. Найбільше за площею і найвище з них — Тибет.

На сході Євразії від Камчатки по Курильських і Японських островах, острові Тайвань, Філіппінах і Великих Зондських островах простягнувся Тихоокеанський гірський пояс. Ці гори ще молодші за гірські системи Альпійсько-Гімалайського поясу. Тут найбільше діючих вулканів, постійно трапляються землетруси. В океані вони викликають цунамі — велетенські хвилі до 50 метрів заввишки, які, досягнувши низинного узбережжя, руйнують поселення й об’єкти людського господарства.

Старі гори здебільшого невисокі, бо вони від часу свого утворення переважно лише руйнувалися (Урал, Скандинавські). Але якщо пізніше вони зазнали «омолодження» (знову піднялися) (Алтай, Тянь-Шань), то ці гори одночасно і високі, і складаються з давніх гірських порід. їх не люблять альпіністи. І недивно. Тверде, здавалося б, каміння може розсипатися в руках, бо воно дуже давно вивітрилось.

Корисні копалини. На території Євразії, зрештою, як і на території інших материків, різноманітні комплекси корисних копалин відповідають певним геологічним структурам. Материк займає провідне місце за запасами багатьох корисних копалин. При цьому надра Центральних районів Азії ще недостатньо вивчені.

У давніх породах докембрійського фундаменту платформ є золото, дорогоцінне каміння, запаси уранових руд, алмази (півострів Індостан, острів Шрі-Ланка, Сибірська платформа). З виходами на поверхню магматичних і метаморфічних порід у виступах фундаменту платформ (на щитах) пов’язані величезні родовища руд різних металів. Залізні руди добувають у Скандинавії, на північному сході Китаю, в межах Українського щита, на півострові Індостан. В областях герцинської та мезозойської складчастості, східною окраїною материка на тисячі кілометрів простягнувся пояс гірських споруд, багатих на руди олова, вольфраму й інших рідкісних кольорових металів.

У міжгірських прогинах земної кори накопичились величезні запаси нафти та газу. Наприклад, у Месопотамському передгірному прогині розташовано нафтогазоносний район Перської затоки із запасами нафти світового значення. Південно-східний нафтогазоносний район Євразії в межах Китаю, М’янми, Таїланду, частини островів Зондського архіпелагу та прилеглого до нього шельфу Південно-Китайського моря є також, на думку геологів, перспективним. Знайдено нафту і на шельфі морів Північного Льодовитого океану.

У тектонічних западинах, заповнених товщами осадових порід, утворились поклади різних солей, нафтогазоносні товщі, пласти вугілля. Це, наприклад, кам’яновугільні басейни Великої Британії, Німеччини, Чехії, Польщі, України, Росії, Монголії, Китаю.

На материку знайдено та розробляють значні поклади залізних і марганцевих руд, є родовища бокситів, значні запаси руд кольорових металів — міді, нікелю, кобальту, свинцю, срібла й ін.

Зміст

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України