Географія. Опорні конспекти. 7 клас

РОЗДІЛ II. МАТЕРИКИ ТРОПІЧНИХ ШИРОТ

ТЕМА 1. АФРИКА

Конспект № 11

Африка. Географічне положення та дослідження материка Африка

На допомогу учню

Типовий план опису географічного положення материка

1. Розташування материка відносно екватора, тропіків, полярних кіл, нульового та 180-го меридіанів.

2. В яких теплових поясах розташовано материк.

3. Якими океанами та морями омивається материк. Характер берегової лінії.

4. Розташування материка щодо інших материків.

5. Крайні точки материка та їхні координати, протяжність материка в градусах і кілометрах з півночі на південь і з заходу на схід.

6. Площа материка та його місце серед інших материків.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає характерні риси географічного положення, дослідників материка Д. Лівінгстона, Г. Стенлі;

• позначає і показує на карті:

миси: Рас-Енгела, Агульяс, Альмаді, Рас-Гафун;

моря: Середземне, Червоне;

затоки: Гвінейська, Аденська;

протоки: Мозамбіцька, Гібралтарська, Баб-ель-Мандебська;

острів Мадагаскар; півострів Сомалі;

• визначає географічні координати.

Африка — найспекотніший материк планети. На ньому знаходиться найбільша за площею пустеля Сахара, найзасушливіша пустеля на березі Атлантики — Наміб, тут розміщуються точки з найвищою температурою повітря (+58,1 °С), мінімальною кількістю опадів (0,1 мм, Північна Африка), найдовша річка Ніл (із Кагерою) — 6852 км, найповноводніша річка Східної півкулі Конго. Материк має найменшу розчленованість берегової лінії, найбільший у світі розлом континентального масштабу — рифтову зону в Східній Африці, а гори на материку займають мінімальну площу та переважають рівнини. В Африці росте єдине у світі дерево-пень вельвічія та знаходиться найбільше місце зосередження копитних — кратер Нгоронгоро. Атол Альдабра на Сейшелах — єдиний не зачеплений цивілізацією атол у світі.

Географічне положення материка. Африка посідає друге місце серед материків Землі за площею. Разом із островами вона становить 30,3 млн км².

Африку майже посередині перетинає екватор, у цьому полягає основна особливість її географічного положення. Крім того, це єдиний материк Землі, який перетинають і Північний, і Південний тропіки. Більша частина Африки знаходиться між ними. Північний і Південний тропіки виокремлюють найспекотнішу приекваторіальну смугу планети. Тут земна поверхня одержує найбільшу кількість сонячного тепла. Тому Африка — найтепліший материк Землі.

Ще однією особливістю Африки є те, що в західній її частині проходить нульовий, або Гринвіцький, меридіан. Тому Африка розміщена в чотирьох півкулях.

Африка омивається водами двох океанів: Атлантичного — на заході та півночі й Індійського — на сході материка. Загальна довжина берегової лінії океанів і морів — Середземного (басейну Атлантичного океану) та Червоного (басейну Індійського океану) — досягає 30 000 км. Береги материка розчленовані слабо, тут немає великих (окрім Гвінейської й Аденської) заток. Найбільша з них — Гвінейська — омиває західне узбережжя Африки в її екваторіальній частині.

Африка: особливості географічного положення

На відміну від Євразії чи Північної Америки, у материка замало великих півостровів. Лише на сході Індійського океану є півострів Сомалі, схожий на ріг Носорога. Інколи його так і називають — Африканський ріг.

Цікавою є конфігурація одного з найбільших островів світу — Мадагаскару. Якщо «посунути» його на захід через Мозамбіцьку протоку до берега материка, обриси східного берега Африки та західного берега Мадагаскару майже повністю збігатимуться. Це ще раз свідчить про правдивість гіпотези Вегенера.

Крайньою північною точкою материка є мис Рас-Енгела. З протилежного боку Африки випинається крайня південна точка, яка знаходиться на мисі з назвою, що чітко характеризує його конфігурацію, — Агульяс (Голковий). Відстань між ними по прямій лінії досягає майже 8000 км.

Крайня західна точка Африки знаходиться на мисі Альмаді, східна — на мисі Рас-Гафун. Відстань між ними у цій найширшій частині материка досягає 7500 км.

Дослідження та освоєння материка. Африка з давніх-давен приваблювала до себе вчених і мандрівників. Про неї знали у Стародавній Греції та Римі. Але справжнє дослідження материка розпочалося лише в XV ст. До того про Африку розповідали і писали багато легенд, всіляких вигадок і навіть нісенітниць.

Причиною початку дослідження материка для європейців було не стільки бажання пізнати нове, скільки збагатитись. Це збагачення розпочалось із работоргівлі, а продовжилося експлуатацією надр і природи материка.

Португалець Васко да Гама 1498 р. уперше обігнув Африку морем, рухаючись уздовж її атлантичних берегів на південь. Він шукав і знайшов морський шлях із Європи до Індії.

Але систематичні дослідження внутрішніх районів Африки почалися лише в середині XIX ст. Найвидатнішим дослідником материка став англієць Девід Лівінгстон. Понад 30 років він невтомно мандрував Південною, Центральною та Східною Африкою і перетнув материк від Індійського до Атлантичного океану. Лівінгстон дослідив знамениті африканські озера та річки — Замбезі, Оранжева, Танганьїка, Ньяса. 17 листопада 1855 р. він доплив річкою Замбезі до водоспаду, якому дав назву Вікторія на честь королеви Великої Британії. Місцеві аборигени називали водоспад «Гримлячий дим» (Mosi-oa-Tunya), зараз так називається один із національних парків африканської держави Замбії.

Дослідження Лівінгстона в Африці продовжив іще один англієць — Генрі Стенлі. Разом із Лівінгстоном Стенлі у 1871-1872 рр. досліджував озеро Танганьїка. Він із експедицією у 1874-1889 рр. обстежив найвіддаленіші частини Центральної Африки, прослідкував майже всю течію річки Конго, досліджував озеро Вікторія, верхів’я річки Ніл і масив Рувензорі.