Відповіді до екзамену - історія країн Європи та Америки

4. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (події 1915 – 1916 рр.)

У 1915 р. на Західному фронті Німеччина не вела активних наступальних дій. Німецькі війська відбивали кровопролитні, але безрезультатні атаки французів в Артуа і Шампані. За рік Франція втратила 1 млн 292 тис. солдатів, англійці – 279 тис., німці – 612 тис. Стримуючи наступ, німці стрімкими контратаками зводили нанівець успіхи противника. Під час однієї з атак 22 квітня біля бельгійського міста Іпр німці вперше у світовій історії здійснили вдалу газову атаку (перше застосування хімічної зброї відбулось у лютому 1915 р. німцями під Варшавою, але невдало). З 15 тис. отруєних хлором англійських вояків третина померла. Ця подія продемонструвала нехтування нормами міжнародного права (у 1907 р. Гаазька міжнародна конференція прийняла конвенцію про заборону використання хімічної зброї) та ознаменувала появу нового виду зброї. У військах було впроваджено протигази.

Зі свого боку, англійці й французи спробували перекрити протоки Босфор і Дарданелли. Та висадка десанту у квітні 1915 року виявилася невдалою. Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж року був змушений залишити свій плацдарм. Тими ж квітневими днями завершилися переговори країн Антанти й Італії. За Лондонською угодою Італія вступала у війну проти Німеччини. За це після війни до неї мали відійти Трієст та інші австрійські обла­сті з італійським населенням, під протекторат Італії потрапляла Албанія. Через місяць Італія вступила у війну, але вела її спроквола. Італійським військам протистояли 10 австрійських дивізій. Це було єдине полегшення для Росії, адже найбільші за масштабами бої у 1915 р. відбувалися на сході. За пропозицією німецького командувача Східного фронту генерала фон Гінденбурґа проти Росії було спрямовано головний удар Німеччини.

Досі російські війська проводили наступальні операції не для досягнення стратегічної вигоди, а з метою полегшення становища союзників на заході. Через постійні передислокації з’єднань і розрізнені дії бойова міць російських армій залишалася невисокою. Техніко-економічна відсталість Росії зумовила тяжке становище на фронті. Не вистачало зброї, боєприпасів, обмундирування, медикаментів. У Німеччині добре знали про наміри російського командування, про сильні та вразливі місця росіян. Німецькі та австрійські вивідувачі були в російських штабах, навіть у військовому міністерстві та царському оточенні. Росію вважали найслабшою ланкою Антанти, що її можна було легко змусити вийти з війни. 2 травня 1915 р. після шаленої артилерійської підготовки німецькі й австрійські війська перейшли в наступ і прорвали російську оборону. Протягом наступних п’яти місяців вони захопили Галичину, Буковину, частину Волині, Польщу, Литву, частину Латвії та Білорусі. Втрати росіян вражали: 850 тис. убитих і поранених, 900 тис. полонених. Хоча Росія не капітулювала, німецьке командування вважало, що російська армія вже не здатна на серйозні наступальні дії. Фронт розтягнувся від Ризької затоки до кордонів Румунії. Після цього на сході теж перейшли до позиційної війни.

Успіхи німецької армії підштовхнули втрутитись у війну і Болгарію (осінь 1915 р.). Утворився Четверний союз Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії. Через болгарську територію Туреччина тепер вільно могла спілкуватися зі своїми союзниками. Проти невеликої сербської армії в жовтні 1915 р. рушили німецькі, австро-угорські й болгарські війська. Росія не могла надати Сербії допомогу, а французькі й англійські війська прибули запізно: сербську армію вже було розгромлено. На новоутвореному Балканському фронті бойових дій до середини 1918 р. майже не велось. Отже, в 1915 р. вирішальних перемог не здобула жодна з коаліцій. Проте час працював на країни Антанти, які мали більш потужний промисловий потенціал і більші людські ресурси. Вони налагодили велике військове виробництво і нарощували стратегічну перевагу. Концентрація німецьких військ на Східному фронті відкривала союзникам на заході можливість для перепочинку та перегрупування сил для здійснення вирішального удару.

Напередодні кампанії 1916 р. Англія та Франція, порівняно з Німеччиною, мали численнішу армію, глибоко ешелоновану оборону, потужну артилерію. Війська німецьких союзників виявилися розпорошеними по різних фронтах і не відзначалися високою боєздатністю. Ще в 1915 р. ворогуючі сторони зіткнулися з труднощами постачання армій. Найбільший дифіцит озброєння, через слабість економіки, відчувала Росія. Щоб розширити масштаби воєнного виробництва, було запроваджено жорстке державне регулювання економіки. Держава визначала обсяги необхідного виробництва, розміщувала замовлення, забезпечувала сировиною та робочою силою. Вводилася трудова повинність, яка давала можливість зменшити дефіцит трудових ресурсів, викликаний призовом майже всіх дорослих чоловіків до армії. Оскільки воєнне виробництво зростало за рахунок цивільного, виник дефіцит споживчих товарів, який змусив уводити регулювання цін, нормування споживання. Мобілізація шкодила сільському господарству. В усіх воюючих країнах, крім Англії, виробництво продовольчих товарів скоротилося, а це призвело до введення карткової системи розподілу продуктів харчування. У Німеччині, яка традиційно ввозила продовольчі товари, через блокаду склалося дуже скрутне становище. Уряд там був змушений заборонити відгодівлю худоби зерном і картоплею, вводилися різноманітні замінювачі продуктів – ерзаци. Система державного контролю над виробництвом і споживанням найбільш жорсткого вигляду набула в Німеччині.

1916 р. У німецького командування склалося враження, що перемогу на сході забезпечено і час братися за противників на заході. 21 лютого 1916 р. німецькі війська на ділянці фронту завдовжки 40 км перейшли в наступ. Йому передувала нищівна артилерійська підготовка. Небаченої сили удар спрямовувався проти фортеці Верден. Добре укріплена, вона становила вістря оборони французів. За німецьким планом, небезпека втрати цієї ключової позиції примусить французів кинути сюди всі свої сили. Але тільки-но німецька піхота піднімалася в атаку, вона наражалася на шалений вогонь. За кілька місяців кровопролитних боїв німці спромоглися заглибитися в оборону французів лише на 7 км. Прорвати фронт чи бодай заволодіти Верденом вони не зуміли. Сили обох сторін виснажувалися з кожним днем. У розпал битви під Верденом командування німецькими військами було передано переможцям росіян генерал-фельдмаршалу П. фон Гінденбурґу та генералу Е. Людендорфу. Нове командування визнало безперспективним подальший наступ на Верден: «Верден став відкритою раною, яка підточує наші сили…».

Франція очікувала на допомогу від Росії та Англії. Справді, 4 червня російські армії під командуванням генерала Олександра Брусилова після нетривалої але потужної артилерійської підготовки прорвали австро-німецький фронт одразу в чотирьох місцях. Успіх у наступі був досягнутий завдяки новій тактиці, росіяни наносили удар не в одному місці, як це робилося раніше, а водночас у декількох, що не давало можливості противникові стягувати війська для відбиття наступу. Завдяки вдалому наступу росіяни знову зайняли більшу частину Галичини й Буковину. Загальні втрати австро-німецьких військ складали 1,5 млн солдатів, з яких близько 400 тис. потрапили в полон. Росіяни захопили 500 гармат і велику кількість іншого озброєння, втративши при цьому втричі менше особового складу (серед інших 62 тис. загиблих). Німецьке командування поспіхом знімало війська на заході й перекидало їх на схід. Успіх росіян підштовхнув до вступу у війну на боці Антанти Румунію (16 серпня 1916 р.). Проте, румунські війська були швидко розгромлені, а країна була окупована ворожими військами. Росіянам довелося рятувати нового союзника, що подовжило лінію фронту ще на 500 км (На сході поряд з Західним і Південно-Західним утворився ще й Румунський фронт). 1 липня 1916 р. французькі та англійські війська почали наступ на річці Соммі. Шквальний артилерійський вогонь, що тривав сім днів, зруйнував німецькі дротяні загорожі, траншеї, ходи сполучення. На кожен метр фронту англо-французька артилерія вивергнула близько тонни металу. Крім піхоти, на прорив уперше пішли танки (15 вересня 1916 р.). Успіх танкової атаки був вражаючим, англо-французькі вйська заглибилися в оборону противника на 5 км з мінімальними втратами. Раніше такий прорив досягався ціною десятків тисяч життів. Проте німецькі війська стримали натиск, і восени активні бойові дії на річці Соммі припинилися. У грудні безрезультатно закінчилась і Верденська битва.

Підсумки воєнних кампаній 1916 р. на Заході виявилися приголомшливими. Під Верденом загинуло до 1 млн німецьких і французьких солдатів та офіцерів. На річці Соммі обидві сторони втратили понад 1,3 млн вояків. Такі страшенні жертви так і не визначили переможця. Війна продовжувалася. Постійно вдосконалювалися смертоносна зброя і техніка. Для нищення людей використовувались артилерія, танки, військово-повітряні сили, хімічна зброя. За рівнем технічної оснащеності англо-французькі війська випереджали Німеччину. Війна виснажувала противників, вимагаючи мобілізації останніх людських, матеріальних і продовольчих ресурсів. Найбільш катастрофічне становище після битв 1916 р. склалося в Німеччини, у якої армія скоротилася на 1 млн солдатів, що їх не було ким замінити.

Напередодні війни Німеччина приділяла значну увагу створенню величезного надводного флоту, який би зміг завдати поразки головній морській державі Англії. Але з початком війни німецький флот не зміг протидіяти морській блокаді, встановленій країнами Антанти. Дії німецького флоту обмежувалися лише Балтійським морем, а австро-угорського – Адріатичним. Тільки незначні сили німецького флоту, що опинились із початком війни на просторах світового океану завдали деяких турбот союзникам. Так, у Чорному морі під турецьким прапором німецькі крейсери "Гебен" і "Бреслау" обстрілювали Одесу, Севастополь, Новоросійськ і Феодосію. В Атлантичному і Тихому океанах діяли німецькі рейдери, що намагалися порушити морські перевезення між країнами Антанти. Але на кінець 1914 р. після розгрому німецької ескадри в Південній Атлантиці біля Фолклендських островів держави Троїстого союзу опинилися в остаточній морській блокаді.

Почалися пошуки нових ефективних засобів морської війни. Порятунок убачався в розгортанні підводної війни. Свою ефективність підводні човни показали вже в 1914 р. Так, німецька підводна лодка «U-9» безкарно за одну атаку біля узбережжя Нідерландів відправила на дно відразу три англійські крейсери. У лютому 1915 р. Німеччина оголосила всі води, що омивають Велику Британію, зоною бойових дій і спрямувала сюди свої підводні човни. 7 травня об’єктом атаки став англійський пасажирський лайнер "Лузитанія" з 1198 пасажирами на борту, з них 124 були американці. Загибель "Лузитанії" стала однією з найбільших морських катастроф. США виступили з рішучим протестом, бо, крім людських жертв, підводна війна завдавала збитків американській торгівлі. Уникаючи конфлікту зі США, Німеччина тимчасово обмежила підводну війну. Німецьке командування віддало наказ не топити пасажирські судна без попередження. На практиці командири підводних човнів цей наказ часто не виконували. У травні-червні 1916 р. між англійським і німецьким флотами відбулася найбільша у війні морська битва. У ній з обох сторін узяли участь основні сили флоту. Німецьке командування пішло на прорив морської блокади. Зіткнення з англійським флотом сталося в Північному морі біля берегів Ютландії. Німецька ескадра спробувала розсікти британський флот, щоб розбити його частинами, але сама мало не опинилася відрізаною від своїх баз і поспішно залишила бій. Під час бою анлійці втратили 14 кораблів, німці – 11. Повернувшись на бази, німецький флот більше у відкритому морі не з’являвся. У Німеччині знов активізувалися прихильники необмеженої підводної війни. "Ми будемо топити навіть тріску, якщо вона попливе в Англію", — підтримав їх кайзер Вільгельм ІІ. Країни Антанти потерпали від німецьких підводних човнів (на дно було відправлено більше 2000 суден). На виклик Німеччини Антанта відповіла розгортанням суднобудування, розробленням ефективних засобів боротьби проти підводних човнів. Агресивність Німеччини обурювала світову громадськість. Загибель американських суден, а особливо американських громадян все більше настроювало громадськість США проти Німеччини. Стало зрозумілим, що підводна війна неспроможна вирішити долю війни, яка набувала затяжного характеру. Отже,

Бойові дії у 1915 році. Східний фронт. Німеччина ставить за мету змусити Росію вийти з війни і здобуває нові перемоги в Галичині, Буковині. Росія втратила 850 тис. вбитих і поранених, 900 тис. полонених, але не капітулювала перед Німеччиною. На Східному фронті війна також набирає позиційного характеру. До участі у війні залучаються нові європейські країни: Італія вступає у війну на боці країн Антанти, Болгарія – на боці країн Троїстого союзу.

Бойові дії у 1916 році. Верденська битва і Брусиловський прорив у Галичині стали основними бойовими діями 1916 року. Створилась патова ситуація. Втрати з обох сторін величезні. Під Верденом загинуло майже 1 млн. німецьких і французьких солдатів й офіцерів. На р. Соммі втрати з обох сторін перевищували 1,300 тис. чол. Брусиловський прорив у Галичині був єдиним бойовим успіхом компанії 1916 року. За таких обставин внутрішнє становище у воюючих країнах різко погіршилось. Спільними для них була господарська розруха, посилення монополізації, введення розверстки сільгосппродуктів, заборона страйків, введення примусових позичок у населення. Все це в кожній окремо взятій країні видавалося як необхідне задля перемоги над противником. Окрім того, уряди деяких країн припустилися до специфічних дій. У Німеччині була введена мілітаризація праці. Загострилося політичне протистояння в рядах німецької соціал-демократії: Ф. Шейдеман – Ф. Еберт – К. Лібкнехт – Р. Люксембург. В Австро-Угорщині посилились національні протиріччя. Контроль німецьких монополій за економікою країни став всеосяжним. В Англії встановився громадянський мир. Майже 900 тис. чол., було мобілізовано на фронт, шовіністичні настрої в суспільстві значно зросли, колонії на заклик Лондона підтримали Великобританію у війні. У Франції виробництво вугілля скоротилося на 75%, чавуну – на 84%, сталі – на 63%, посівні площі скоротилися на 40%. 60% чоловіків було мобілізовано в армію. В пропаганді панувало гасло “священної війни нації. ”У Росії мала місце не хватка зброї (приблизно 400 тис. гвинтівок). Наслідком участі Росії у війні була економічна і продовольча криза, збільшення тривалості робочого дня, наростання страйкової боротьби, розклад монархії (Распутін). У США відбулося промислове піднесення. Виплавка сталі зросла на 80%, значна частина золотих запасів європейських країн перейшла до американських банків. Крупні монополії США виступали за участь у війні. У той же час загострилися американо-німецькі відносини через те, що Німеччина топила американські кораблі. У пропаганді була розгорнута кампанія за підготовку країни до оборони. У колоніальних країнах була введена примусова праця, вони збільшили поставку сировини у Францію і Великобританію, солдати колоній служили в арміях метрополій. Наприклад, Єгипет дав до англійської армії 1,5 млн. чол. на війну (з 10 млн. населення країн).