Відповіді до екзамену - історія країн Європи та Америки

10. Сен-Жерменський мирний договір

10 вересня 1919 р. було підписано Сен-Жерменський мирний договір з Австрією, який зафіксував визнання нових державних кордонів, що утворилися після ліквідації Австро-Угорської монархії. Колишні австрійські володіння — провінції Богемія, Моравія та Силезія увійшли до складу Чехо-Словаччини. Італія отримала Південний Тироль, Юлійську Крайну, майже всю Істрію, крім міста Фіуме (Рієка). Королівство Сербів, Хорватів і Словенців отримало Боснію і Герцеґовину, Далмацію, Крайну, Словенію. Румунія отримала Буковину, а Польща захопила Галичину. Австрії дозволялося мати 30-тисячну армію. Також Австрія повинна була сплачувати репарації, хоча суму їх визначено не було. Їй заборонялося приєднуватися до Німеччини.

Нейїський мирний договір

27 листопада 1919 р. в передмісті Парижа Нейї-сюр-Сен було підписано мирний договір із Болгарією. Вона втратила Західну Фракію, яка передавалася Греції, та позбавлялася виходу до Егейського моря. Південна Добруджа залишилась у складі Румунії. Частину Македонії було передано Королівству Сербів, Хорватів і Словенців. Болгарії заборонялося тримати в армії більш як 20 тис. вояків. Суму репарацій було визначено у 2,25 млрд золотих франків, що їх належало сплачувати протягом 37 років.

Тріанонський мирний договір

Мирний договір з Угорщиною отримав назву Тріанонського. Він був підписаний лише 4 червня 1920 р. Це було пов’язано з існуванням Угорської радянської республіки. Територія Угорщини за договором скорочувалась на 77%, а населення — на 59%. Румунія отримала Трансильванію та Банат, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців — Воєводину і Хорватію. Угорщина втрачала вихід до Адріатичного моря. Словаччина і Закарпатська Україна переходили до складу Чехо-Словаччини. Угорщина відмовлялася від усіх прав на території колишньої Австро-Угорської монархії, в тому числі й на Закарпатську Україну. Також Угорщина передавала Австрії Бурґенланд (прикордонна територія заселена німецьким населенням). Заборонялася загальна військова повинність, армія обмежувалася 35 тис. вояків. Країнам-переможцям Угорщина сплачувала репарації.

Севрський мирний договір

10 серпня 1920 р. султанський уряд Туреччини підписав Севрський мирний договір, за яким відбувався поділ колишньої Османської імперії. Туреччина відмовлялася від арабських земель, визнавала англійський протекторат над Єгиптом, а французький — над Марокко і Тунісом. Туреччина була позбавлена прав на Судан, визнавала анексію Кіпру, втрачала володіння на Аравійському півострові та в Європі. Острови Егейського моря та місто Ізмір передавалися Греції. Армія обмежувалася 50 тис. вояків. На території всієї країни зберігався режим капітуляції, що фактично означав перетворення Туреччини в напівколонію.

Підписання мирних договорів із Німеччиною та її союзниками за результатами Першої світової війни, не вгамувало розбурхану війною та революціями Європу. Збройні конфлікти, перевороти, заколоти, політичні кризи продовжували стрясати європейський континент ще впродовж кількох років.

Головна першопричина гострої політичної боротьби і протистояння полягала у становленні Версальської системи, яка була першою спробою в історії людства досягнути гармонії інтересів окремих держав і всього світового співтовариства, але виявилася несправедливою, надто щодо переможених країн.

Крім того нові європейські кордони, проведені на карті в результаті тривалого дипломатичного торгу, далеко не завжди враховували волевиявлення народів областей, що підлягали територіальному переділові. Особливо наочно невідповідність державних кордонів та меж етнічного розселення відображає карта „Народи Центральної та Східної Європи в міжвоєнний період”. На 1923 р. більшість міждержавних конфліктів, пов`язаних із територіальними проблемами, було розв`язано, деякі відклали на майбутнє. Так, Італія на свою користь вирішила проблему Фіуме. Пішла на збройних конфлікт із Грецією за острів Корфу, але цього разу безрезультатно (1923 р.). Польща, використовуючи будь-які засоби, зуміла домогтися приєднання частини Силезії, Віленського краю, а за Ризьким миром 1921 р. з радянськими республіками – Західної України та Західної Білорусі. У 1923 р. новий східний кордон Польщі був визнаний країнами Антанти. Нерозв'язаною залишилася суперечка між радянськими республіками і Румунією щодо Бессарабії.

Чехословаччина, Румунія, СХС, Греція одержали внаслідок договорів переваги, і тому їх підтримували. Австрія, Угорщина, Болгарія в результаті договорів втратили значні території і тому вони були незадоволені ними.