Історія України опорні конспекти 9 клас

Антикріпосницька боротьба на західноукраїнських землях у першій половині XIX ст.

Причини селянських повстань	1. Постійне посилення гноблення селян землевласниками, важкий соціальний і національний гніт. 2. Жахливі умови життя, важка праця, свавілля поміщиків, безземелля, низькі врожаї, голод, епідемії. 3. На початку XIX ст. Австрійський уряд скасував деякі з попередніх реформ, відновив право землевласників застосовувати тілесні покарання щодо селян. Це викликало обурення населення.
Характер повстань	Антикріпосницький, антифеодальний.
Форми антифеодальної боротьби	• скарги; • відмова від сплати податків; • невиконання розпоряджень адміністрації маєтків; • відмова виконувати феодальні повинності; • ухиляння від панщини; • вирубування лісів; • потрави панських посівів та лук; • підпали панських садиб, гуралень; • втечі; • розправи з поміщиками; • ухиляння від рекрутчини; • збройні виступи.
Наслідки повстань	1. Селянські виступи засвідчили, що селяни на західноукраїнських землях перетворилися на “самостійну суспільну силу, яку не можна вже було недооцінювати” (І. Франко). 2. Постійні виступи селян змусили імперську владу шукати шляхи вирішення пекучих проблем. 3. У 1831 р. угорський сейм: • скасував частину другорядних повинностей, • селянам надавалося право переходу від одного поміщика до іншого за умови виконання всіх повинностей, сплати податків і боргів; • було дещо обмежено права поміщиків у справі судочинства щодо селян; • скасовано право поміщика фізично карати селян. 4. У 40-х роках XIX ст. проекти аграрних реформ почали обговорювати у крайовому сеймі Галичини. 5. Селянські повстання, хоч і були жорстоко придушені владою, але стали однією з вирішальних передумов скасування кріпосного права.

Селянські виступи в Галичині

1. 1817-1822 pp. Селянські заворушення, які охопили великі території Східної Галичини. Відбулися збройні сутички з солдатами.

2.1824—1826 pp. Селянські заворушення охопили Східну Галичину. Селяни відмовлялися відбувати панщину та робити за примусовим наймом.

3.1838 р. Селяни Східної Галичини (39 громад Чортківщини) відмовилися відбувати панщину та додаткові роботи. У деяких селах повсталі усували сільську старшину, озброювалися,і чинили розправу над представниками панської адміністрації.

4.1848—1849 pp. Антикріпосницькі виступи Східної та Західної Галичини. Ці повстання хоч і було придушено, але вони стали однією з вирішальних передумов скасування панщини.

Селянські виступи на Буковині

1.1838 р. Селянські заворушення охопили весь край. Лише

з допомогою військової сили уряду вдалося придушити ці виступи.

2.1843 — 1844 pp. Селянський рух, очолений Лук’яном Кобилицею. Селяни 22 громад самочинно оголосили ліси, пасовища своєю власністю, відмовилися виконувати поміщицькі повинності, встановили самоуправління.

Повстання було придушено за допомогою трьох рот солдатів. Близько 240 заарештованих учасників виступів було покарано киями та різками. Л. Кобилицю ув’язнили на довгий час.

У 1848 р. спалахнуло знову повстання, очолюване Л. Кобилицею, який вийшов із тюрми. Обраний селянами до австрійського парламенту, він рішуче виступав проти абсолютизму і кріпосництва. Після жорстокої розправи над повстанцями в 1848 р. найсміливіші з них на чолі з Л. Кобилицею втекли в гори і продовжували боротьбу. Лише після арешту Л. Кобилиці і його заслання, де він у 1851 р. помер, рух селян поступово припинився.

Селянські виступи в Закарпатті

Найбільшим було повстання селян у 1831 р., так звані “холерні бунти”.

Приводом до повстання стала заборона пересування (карантин) у зв’язку з епідемією холери. На дорогах було організовано кордони.

Це викликало обурення селян і вони повстали.

Регулярні війська придушили повстання.

Під впливом цих заворушень уряд змушений був дещо змінити в становищі селян для його покращення.

Рух опришків

(форма збройної боротьби селян)

Цей рух охопив Галичину, Буковину, Закарпаття.

1810-1825 pp. Великий розмах руху опришків.

Селяни озброювалися і втікали у важкодоступні райони Карпат.

Опришки нападали на панські і державні маєтки: забирали або нищили майно; руйнували панські двори; розправлялися з поміщиками та адміністрацією; відібране майно роздавали селянам.

На Буковині понад 10 років діяв загін опришків на чолі з Мироном Шталюком. Протягом першої чверті XIX ст. діяло 50 загонів опришків.

Для придушення руху австрійський уряд запровадив польові суди, використовував регулярні війська. Це привело до поступового ослаблення руху в 30-х роках XIX ст., хоч окремі виступи тривали до 1848 р..