Історія України опорні конспекти 8 клас

Військове мистецтво козацтва

Військова організація Січі

Передумови створення військової організації козацтва

1. Поява у степовій зоні України ватаг угодників, а також втікачів від панського гноблення.

2. Створення укріплених зимівників і необхідність їх захисту.

3. Постійна загроза нападу з боку кримських татар.

4. Необхідність збройного захисту колонізованих земель від військового наступу державної адміністрації Литви і Польщі.

Запорожці створили струнку військову організацію.

Вони об’єдналися в одну організацію — Військо Запорозьке.

Усе козацтво поділялося на полки по 500-1000, а згодом і більше вояків, на чолі з полковником.

Полки складалися з сотень, керованих сотниками. Існував також поділ на курені, якими керували отамани. Січ поділялася на 38 куренів.

Усе українське козацтво очолював гетьман, а запорозьке козацтво — кошовий отаман. Під час походу він мав необмежену владу.

Разом із військовим писарем, суддею та обозним кошовий отаман утворював уряд — Кіш Запорозької Січі.

Козацтво як явище світової історії

Козацтво у XV—XVI ст. було не лише суто українським явищем, а й важливим фактором європейської історії та міжнародних відносин.

1. Запорозька Січ стала головною силою, що перешкоджала наступові Османської імперії на християнський світ.

2. Козацькі походи значно ослаблювали Османську імперію та Кримське ханство.

3. Запорожці брали активну участь у боротьбі за престол у Росії, Молдові та інших країнах.

4. Внутрішня стабільність Речі Посполитої, а іноді й безпека держави залежали від позиції козацтва.

5. Правителі європейських країн запрошували козаків до себе на службу або просили допомоги у війнах і суперечках.

6. Ведучи боротьбу проти турецько-татарської агресії, козаки захищали не лише українські землі, а й інші країни.

Висновки

• Козацтво не перетворилося на самостійну силу міжнародного життя через:

незначний політичний досвід,

слабкість економічної бази,

відсутність єдності.

• Козацтво само не вирішувало, а лише допомагало вирішувати проблеми окремих держав.

Військове мистецтво козаків Військове мистецтво — це сукупність способів і форм ведення війни.

Козаки славилися у всьому світі як сміливі й відважні воїни.

Козацьке військо піднялося до рівня кращих європейських армій, а своєю активною, наступальною тактикою ведення бою значно перевершувало їх. Козацьку піхоту вважали найкращою в Європі.

Озброєння козаків: рушниці, порохівниці, списи, шаблі, пістолі, луки і стріли, гармати.

Козаки самі виготовляли порох і ядра для гармат.

У військових походах на морі широко використовувалися бойові човни — чайки, які вміщували 50—70 осіб.

Човен був 20 м завдовжки, 3-4 м — завширшки, 2,5 м — завглибшки.

Основою човна був пень верби або липи завдовжки 15 м, на ньому набивали борти (боки) з дошок від 3,20 до 3,80 м завдовжки. Дошки набивали одні на одні, поки човен не набував потрібних розмірів. По верхньому боці човна довкола міцно прив'язували в'язанки очерету. Човен мав два керма на обох кінцях так, що легко можна було плисти в кожен бік. На човні було по 10-15 весел на кожному боці та вітрила. Щогла була рухомою: в разі потреби її можна було покласти на дно човна. Чайка була важкою. Щоб тягнути її волоком біля порогів, потрібно було 200-300 козаків. Швидкість чайки становила 13-15 км на годину.

Запорожці були вмілими стратегами, широко використовували військову розвідку, різні засоби дезінформації ворога. Козаків обов'язково супроводжували в поході вози, з яких вони робили оборону (табір). Піхота в таборі з возів була непереможною і могла успішно витримувати натиск переважних військ противника.

Козаки проявляли велику майстерність у штурмі та облозі фортець.

Основу війська становила запорозька піхота.

Кіннота була нечисленною, але кожен з козаків повинен був уміти їздити верхи.

Під час походу все військо пересувалося на конях, возах чи на човнах.

Кожен козаку поході, крім рушниці, повинен був мати ще сокиру, косу, лопату, мотузки і все інше, щоб насипати вали або зв'язувати вози, готуючи табір, щоб відбити ворога. Під час походу козаки брали й харчі: у бочці тримали сухарі, мали також і варене пшоно й змішане з водою тісто, яке їли, змішуючи з пшоном.

Називали цю їжу саламахою. Вона була їм і за їжу, і за напій. Брали з собою і сало.

Під час походу панувала сувора дисципліна.

Найбільшим злочином вважали зраду козацтва, Батьківщини.

Вирушаючи в похід, запорозькі козаки не забували і про пісню.

Висновки

1. У першій половині XVII ст. запорозьке козацтво піднялося до рівня кращих європейських армій, а своєю активною, наступальною, ініціативною стратегією і маневреною тактикою навіть перевершило феодальні армії Європи, що послідовно дотримувалися стратегії оборонної війни.

2. Військо Запорозьке було могутньою опорою народу в боротьбі проти турецько-татарської загрози, захисником від засилля польських панів.

Утворення реєстрового козацтва

Причини утворення реєстрового козацтва

1. Прагнення польських королів залучити запорозьке козацтво до власних військових формувань і таким чином встановити над ними свій контроль.

2. Прагнення польського уряду використати козаків для захисту своїх південних кордонів у боротьбі проти татар.

3. Не допустити антипольських повстань, надавши частині козаків певні привілеї.

1572 р. Король Сигізмунд II видав універсал, за яким було набрано загін із 300 вояків, яких прийняли на державну службу і вписали до реєстру (списку), звідси вони й дістали назву реєстрових.

1578 р. Король Стефан Баторій збільшив козацький реєстр Речі Посполитої удвічі та надав козакам низку привілеїв:

• реєстровому козацькому війську передавався Трахтемирівський монастир неподалік Переяслава;

• монастир перетворився на шпиталь — притулок для хворих, поранених, старих козаків;

• реєстровці дістали право на окремий суд;

• вони звільнялися від державних повинностей, крім військових;

• отримували земельні володіння і платню грішми;

• мали дозвіл на промисли і торгівлю;

• звільнялися від різних податків і зборів;

• отримували військово-адміністративну незалежність від місцевої адміністрації;

• реєстрова старшина отримувала значні маєтки.

Офіційно реєстрове козацтво називалося Військом Запорозьким.

1638 р. Постанова польського сейму "Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебувало на службі Речі Посполитої":

• скасовувала виборність старшини;

• скасовувала козацький суд;

• козаки переходили під владу польського урядового комісара;

• обмежувалося реєстрове козацтво шістьма тисячами осіб. "Ординація..." — це наступ польської влади на козацький устрій, різке посилення утисків козацтва.

Це викликало невдоволення і протести реєстрових козаків. Висновки

1. Взяти під свій повний контроль за допомогою реєстрових козаків Запорозьку Січ Річ Посполита не спромоглася.

2. З-поміж гетьманів реєстрового війська були відомі козацькі отамани:

Криштоф Косинський,

Самійло Кішка,

Петро Сагайдачний, Марко Жмайло,

Михайло Дорошенко, які вели боротьбу проти польського панування, проти нападів турків і кримських татар.

3. Польський уряд не зумів посіяти ворожнечу між реєстровими і запорозькими козаками.

4. Реєстрові полки згодом стали значною силою національно- визвольної війни в Україні.

Козацько-селянські повстання кінця XVI ст. Причини повстань

1. Посилення процесу закріпачення селянства.

2. Зростання податків і повинностей.

3. Утиски міщан і козаків.

4. Наступ католицизму.

5. Колоніальна політика Польщі і тяжкий колоніальний гніт.

6. Політика полонізації (ополячення) українського населення. Характер повстань — антифеодальний, національно-визвольний. Рушійні сили повстань — козаки, реєстрове козацтво, селяни, міщани, дрібна православна шляхта.

Козацьке повстання 1591—1593 pp. під проводом К. Косинського Повстання під проводом К. Косинського — це перше велике антифеодальне селянсько-козацьке повстання.

Привід до повстання — особиста образа К. Косинського на білоцерківського старосту князя Я. Острозького, який відібрав у нього маєток.

Учасники повстання — реєстрові козаки, селяни, запорожці, міщани. Повстання охопило:

Київщину,

Брацлавщину,

Поділля,

Волинь.

Повстанці виступали:

• за розширення козацьких прав;

• проти утисків магнатів і шляхти;

• проти панування Речі Посполитої в Україні.

Грудень 1591 р. Повстанці оволоділи замком Острозького і містом Білою Церквою, захопили артилерію і військові припаси, спалили боргові документи.

Невдовзі здобули Трипілля, Богуслав, Переяслав та багато сіл. Червень 1592 р. Повстанці взяли в облогу Київський замок і вивезли з міста захоплену артилерію та боєприпаси.

2-9 лютого 1593 р. Князь Я. Острозький розгромив війська К. Косинського під П’яткою на Волині. Зазнавши великих втрат, обидві сторони почали переговори.

Козаки уклали угоду, за якою:

• К. Косинський позбавлявся гетьманства;

• козаки втрачали право нападати на сусідні країни;

• селяни-втікачі поверталися до своїх панів;

• козаки мали повернути все награбоване майно.

К. Косинський з вірними йому козаками втік на Січ.

Травень 1593 р. Із Січі К. Косинський почав новий наступ і взяв в облогу Черкаський замок князя О. Вишневецького. Поява запорожців біля Черкас підняла селян на нове повстання проти панського гніту. Оточений у замку, О. Вишневецький вдався до хитрощів: запросив на перемовини К. Косинського, якого було підступно вбито.

Осінній похід повсталих на Київ закінчився безрезультатно. Повстале військо відступило на Запорожжя.

Козацька війна під проводом Северина Наливайка

(1594-1596 pp.)

С. Наливайко — виходець із ремісників Гусятина. Його батька побив до смерті пан Калиновський, тому в діях С. Наливайка були й особисті мотиви.

С. Наливайко був сотником у князя Острозького і брав участь у придушенні повстання К. Косинського. Але після битви під П’яткою він кинув службу і організував загін нереєстрових козаків для походів на татар.

С. Наливайко здійснив успішний похід у Молдову проти турецько-татарських загарбників.

1 липня 1594 р. Посланці С. Наливайка прибули на Січ і запропонували спільно виступити проти Речі Посполитої. Вони передали запорожцям півтори тисячі коней, відбитих у татар.

Козацька рада Запорозької Січі ухвалила надіслати загін на чолі з гетьманом Григорієм Лободою на з'єднання з військом С. Наливайка.

Повстання охопило:

Київщину,

Брацлавщину,

Поділля,

Волинь.

Учасники повстання — реєстрові козаки, селяни, міщани, запорозькі козаки.

Жовтень 1594 р. Повстанці за допомоги міщан визволили м. Брацлав, з'єдналися з запорожцями та оволоділи м. Бар, а згодом — Луцьком.

Літо 1595 p. С. Наливайко з частиною своїх військ вирушив на з’єднання з білоруськими повстанцями.

Згодом знову повернувся в Україну.

1596 р. Проти повсталих виступило велике польське військо на чолі з С. Жолкевським.

С. Наливайко під Білою Церквою з'єднався з загоном запорожців Шаули, які мали артилерію.

Березень 1596 р. В урочищі Гострий Камінь біля Трипілля повстанці дали бій полякам. Шаулі відірвало ядром руку. Повстанці відступили за Дніпро.

Козацьке військо опинилося у скрутному становищі: до нього приєдналося багато городових козаків з жінками, дітьми, усім майном. Це дуже утруднювало просування козацьких військ. Біля м. Лубни козаки стали табором, очікуючи допомоги запорожців, але були оточені. Складне становище козаків погіршувалося загостренням суперечностей серед старшини.

Під час однієї з суперечок вбили Г. Лободу.

Під пекучим сонцем, постійним обстрілом, не маючи води для жінок і дітей, провіанту для коней, козаки стійко витримували облогу.

Козаки погодилися на переговори з поляками.

С. Жолкевський вимагав видати ватажків, гармати й усі клейноди, козакам скласти зброю. За це їм обіцяли волю.

С. Наливайка і його соратників видали полякам, і їх повезли до Варшави.

Утім коли козаки склали зброю, поляки кинулися на беззбройних козаків і всіх порубали. На землі лежали гори трупів.

С. Наливайка протримали у в'язниці більше ніж рік.

Над ним страшенно знущалися, не давали їсти й спати, тримали на холоді, катували розпеченим залізом.

11 квітня 1597 р. його стратили.

Історичні джерела про страту С. Наливайка оповідають по- різному:

1. М. Бельський у "Хроніці" писав, що йому відрубали голову, а потім четвертували й виставили частини його тіла напоказ, щоб інші боялися.

2. Сучасник тих подій Янчинський зазначав, що його посадили на розжареного залізного коня та увінчали розжареним залізним обручом.

3. Інші джерела повідомляють, що його повісили всередині мідного бика, якого розжарювали вогнем. Було чути страшні крики С. Наливайка, а потім полум’я охопило всю його постать. 21 квітня 1597 р. так само стратили і Шаулу.

Жорстокою карою поляки хотіли налякати інших.

Ім'я С. Наливайка стало символом мужності й сміливості. Народного героя прославили поет-декабрист К. Рилєєв у поемі "Наливайко", Т. Г. Шевченко — в поемах "Тарасова піч" та "Гайдамаки", І. Франко та інші.

Причини поразки селянсько-козацьких повстань

1. Перевага сил польських феодалів, які були краще організовані та озброєні, їхні підступні дії.

2. Внутрішня неорганізованість і відсутність єдності дій повсталих.

3. Повстання не були як слід підготовлені, не мали чіткої мети і програмних настанов, мали стихійний характер.

4. Соціально-економічні відмінності в середовищі козацтва спричинили непослідовність дій повсталих.

5. Недостатня озброєність і відсутність військового вишколу особливо селян та міщан, які приєднувалися до повстань.

6. Нечисленність рядів повсталих.

Значення селянсько-козацьких повстань

1. Вони відіграли велику роль в історії визвольної боротьби українського народу.

2. Підготували сипи для рішучої боротьби проти Речі Посполитої та розгортання широкого національно-визвольного руху у XVII ст.

3. На досвіді повстанської боротьби козаки, селяни, міщани дедалі більше переконувалися, що тільки згуртованість, єдність дій може принести їм перемогу.

4 У перебігу цих повстань народні маси набували досвіду збройної боротьби, поглиблювали свою національну свідомість, політичну зрілість.

5. Слугували прикладом незламної волі, мужності й героїзму для майбутніх борців за визволення народу.

6. Повстання засвідчили, що козацтво — це та велика суспільна сила, яка здатна боротися за свої права.