ПРАВЛІННЯ НАПОЛЕОНА БОНАПАРТА. ПЕРША ІМПЕРІЯ У ФРАНЦІЇ

Друга антифранцузька коаліція

Умовною датою початку наполеонівських воєн вважається встановлення у Франції в ході перевороту 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. військової диктатури Наполеона Бонапарта, який став першим консулом. У цей час країна вже знаходилася в стані війни з другою антифранцузькою коаліцією, яку утворили в 1798—1799 pp. Англія, Росія, Австрія, Туреччина і Неаполітанське Королівство (перша антифранцузька коаліція у складі Австрії, Пруссії, Англії і кількох інших європейських держав воювала проти революційної Франції в 1792—1793 рр.). Прийшовши до влади, Бонапарт направив англійському королю й австрійському імператору пропозицію почати мирні переговори, але вони відхилили її. Франція почала формувати на східних кордонах велику армію під командуванням генерала Моро. Одночасно на швейцарському кордоні тайно формувалася так звана «резервна» армія, яка і завдала першого удару по австрійських військах в Італії. Здійснивши важкий перехід через перевал Сен-Бернар в Альпах, 14 червня 1800 р. в битві під Маренго Бонапарт розгромив австрійців, якими командував фельдмаршал Мелас. У грудні 1800 р. рейнська армія Моро розбила австрійців під Гогенлінденом (Баварія). У лютому 1801 р. Австрія була змушена укласти з Францією мир і визнати її загарбання в Бельгії і на лівому березі Рейна. Після цього друга коаліція фактично розпалася, Англія погодилася в жовтні 1801 р. підписати умови прелімінарної (тобто попередньої) угоди, а 27 березня 1802 p. був укладений Амьєнський мирний договір між Англією, з одного боку, і Францією, Іспанією і Батавською республікою — з іншого.