ЄВРОПА В XIV—XV ст.

Кабальєро

Кабальєро (ісп. caballiero) — у середньовічній Іспанії благородна людина, дворянин. Слово «кабальєро» вперше з'явилося в джерелах X ст. Так називали тих, хто міг нести кінну військову службу, тобто мав достатньо коштів, щоб купити коня і необхідне озброєння. Спочатку отримання статусу кабальєро залежало від спроможності претендента. Проте вже в XV—XVI ст. бути кабальєро означало мати не стільки достатні доходи, скільки благородне походження. Кабальєро були звільнені від деяких податків, не зазнавали тілесних покарань; штрафи за образу кабальєро або злочин проти нього були вищими, ніж за тіж дії відносно простих людей. Основним обов'язком кабальєро була військова служба, для чого він повинен був з'явитися на перший поклик свого сеньйора, якому давав клятву вірності. За невиконання цього обов'язку він міг бути позбавлений свого статусу. З XV ст. в постановах кортесів та інших офіційних докуме-нтах термін «кабальєрос» фактично замінюється терміном «ідальго».