ЄВРОПА В X—ХІІІ ст.
Інвеститура
Інтердикт (від лат. interdictum — заборона) — у католицизмі тимчасова заборона (без відлучення від церкви) здійснювати богослужіння і релігійні обряди на території, яка зазнала покарання. Накладався папою або єпископом; широко застосовувався в XI—XII ст.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України