КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Революція 1989 р. у Болгарії

У 1988—1989 pp. в Болгарії розгорнулася широка політична дискусія. Серед перших дисидентських об'єднань найбільш помітними були Комітет з екологічного захисту «Русе», Незалежне товариство із захисту прав людини, клуб на підтримку гласності і перебудови «Екогласність» та профспілка «Подкрепа». Активно виступали проти влади й етнічні турки. Після масових демонстрацій у турецьких районах весною 1989 р. уряд відкрив кордон з Туреччиною, і протягом двох місяців бл. 300 тис. турків залишили Болгарію, причому деякі з них — проти своєї воді. Громадське невдоволення зросло після арешту 20 членів «Екогласності» в жовтні 1989 p., а також після демонстрації, проведеної з ініціативи цієї організації перед будинком Народних зборів на початку листопада. В акції взяли участь 4 тис. чоловік, що вимагали звернути увагу на стан навколишнього середовища. Партійні функціонери, відчувши загрозу для існуючого режиму, 10 листопада 1989 р. усунули Живкова з постів генерального секретаря ЦК БКП і голови державної ради. Після відставки Живкова політична активність населення різко зросла. Прем'єр-міністр комуністичного уряду А. Луканов і голова держради П. Младенов, що замінив на цьому посту Живкова, зробили ряд кроків, направлених на демократизацію політичної системи. Найбільш важливими серед них були визнання можливості офіційної реєстрації політичних партій і організацій з явними антикомуністичними платформами; ліквідація первинних організацій БКП на підприємствах; притягнення до судової відповідальності Живкова і деяких провідних функціонерів БКП; перші кроки з деполітизації армії та сил безпеки; виключення з конституції статті 1, що гарантувала БКП провідне становище в суспільстві й державі. Етнічним меншинам було дозволено через суд відновити свої мусульманські прізвища.

У квітні 1990 р. БКП була перейменована в Болгарську соціалістичну партію (БСП). 10 і 17 червня 1990 р. відбулися перші вибори у Великі народні збори, які повинні були виконувати функції парламенту і конституційних зборів. БСП отримала 21 і з 400 місць, а Союз демократичних сил (СДС) -- 144 місця. Інші місця в парламенті зайняли представники БЗНС (колишньої маріонетки БКП) і Руху за права і свободи (РПС), який відстоював інтереси турецької меншини.

Великі народні збори були уповноважені прийняти нову конституцію. Вони почали свою роботу 10 липня 1990 р. 1 серпня 1990 р. президентом Болгарії було обрано Ж. Жєлєва, лідера СДС; У листопаді у відповідь на масові демонстрації й чотириденний загальний страйк уряд Луканова пішов у відставку. Незалежний кандидат Д., Попов сформував з членів БСП і СДС коаліційний уряд. 12 липня 1991 р. було прийнято нову конституцію. 13 жовтня 1991 р. були проведеш вибори в нові Народні збори Болгарії. Прихильники СДС отримали 110 з 240 місць, БСП — 106, Рух за права і свободи — 24 місця. Ф. Димитров, який став головою СДС в грудні 1990 p., був призначений прем'єр-міністром. У січні 1992 р. Ж. Желєв переміг на перших прямих президентських виборах, проведених відповідно до нової конституції.