Всесвітня історія: довідник школяра та студента

ЄВРОПА В X—XIII СТ.

ДИНАСТІЯ КАПЕТІНГІВ

Капетінги — третя династія французьких королів, представники прямої лінії якої правили королівством з 987 до 1328 р. У 987 р. Гуго Канет, граф Паризький, був обраний королем Франції (987—996). Його прямі нащадки залишалися на престолі весь період зрілого середньовіччя: Роберт Благочестивий (996—1031), Генріх І (1031—1060), Філіпп І (1060—1108), Людовік VI (1108—1137), Людовік VII (1137—1180), Філіпп II Август (1180—1223), Людовік VIII (1223—1226), Людовік ІХ Святий (1226—1270), Філіпп III Відважний (1270—1285), Філіпп IV Красивий (1285—1314), Людовік X (1314—1316), Іоанн І (1316), Філіпп V Довгий (1316—1322), Карл IV Красивий (1322—1328). Представники династій Валуа і Бурбонів, що послідовно змінили в управлінні французькою державою Капетінгів, були гілками молодших, бічних ліній цього роду.

«СВЯЩЕННА РИМСЬКА ІМПЕРІЯ»

«Священна Римська імперія» 962—1806 рр. (з кінця XV ст. — «Священна Римська імперія германської нації») була заснована німецьким королем Оттоном І, який підкорив Північну і Середню Італію (разом із Римом). Включала також Чехію, Бургундію (Арелат), Нідерланди, швейцарські землі і т. д. Імператори вели агресивну політику, головним чином на півдні (Італія) і сході (землі полабських слов’ян), у кінці XI—XIII ст. боролися з римськими папами за інвеституру, за Італію. Поступово влада імператорів стала номінальною. Землі Італії були втрачені вже в середині XIII ст.; Німеччина (що займала панівне становище в імперії) розпалася на окремі територіальні князівства. Вестфальский мир 1648 р. закріпив перетворення імперії в конгломерат незалежних держав. «Священна Римська імперія» остаточно була ліквідована в XIX ст. в ході наполеонівських воєн.

ФРАНКОНСЬКА ДИНАСТІЯ

Франконська династія (Салічна династія) німецьких королів і імператорів «Священної Римської імперії» правила в 1024—1125 рр. Засновником був Конрад II. Найбільш відомий представник — Генріх IV.

ПРАВОСЛАВ’Я

Православ’я — одне з основних і найстаріших напрямів у християнстві. Виникло з розподілом у 395 р. Римської імперії на Західну і Східну. Богословські основи визначилися у Візантії в IX—XI ст. Остаточно склалося як самостійна церква в 1054 р. з початком розподілом християнської церкви на католицьку і православну. Поступово православ’я розділилося на кілька автокефальних церков. На Русі православ’я введено в кінці X ст. (988 р.).

КАТОЛИЦИЗМ

Католицизм — один з основних напрямів у християнстві. Католики становлять велику частину віруючих в Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Бельгії, Австрії, в латиноамериканських державах; серед віруючих католики переважають в Польщі, Угорщині, Чехії. Послідовники католицизму є в Прибалтиці (головним чином у Литві), у західних областях Білорусії, України. Розділення християнської церкви на католицьку і православну сталося в 1054—1204 рр.; у XVI ст. в ході Реформації від католицизму відколовся протестантизм. Організація католицької церкви відрізняється суворою централізацією, ієрархічним характером; центр — папство, голова — Папа Римський, резиденцією якого є Ватикан. Джерела віровчення — Святе Письмо і Святий переказ. Особливості католицизму (у порівнянні, насамперед, з православ’ям): додавання до «символу віри» (у догмат Трійці) філіокве, тобто догмата про походження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, але й Сина; наявність догматів про непорочне зачаття діви Марії та її тілесне вознесіння, про непогрішність папи; різке розмежування між кліром і мирянами; целібат.

АВІНЬЙОНСЬКЕ ПОЛОНЕННЯ ПАП

Авіньйонське полонення пап — вимушене перебування римських пап в Авіньйоні (Південна Франція) у період між 1309 і 1378 рр. Авіньйонський період в історії папства приходиться на понтифікат пап: Климента V (1305—1316), Іоанна ХХІІ (1316—1334), Бенедикта ХІІ (1334—1342), Климента VI (1342—1352), Іннокентія VI (1352—1362), Урбана V (1362—1370), Григорія XI (1370—1378). Повернення папської резиденції в Рим сталося в 1377 р. за понтифікату Григорія XI.

ПЕРШЕ БОЛГАРСЬКЕ ЦАРСТВО

Перше Болгарське царство — слов’яно-болгарська держава в 681—1018рр. на півночі Балканського півострова. Утворилося після підкорення протоболгарами Союзу семи слов’янських племен і звільнення цієї території з-під влади Візантії. Столиця — Пліска, з 893 р. — Преслав. Найвищої могутності царство досягло за царя Симеона. У 969 р. розпалося на східну і західну (Західно-Болгарське царство) частини, завойовані в 1018 р. Візантією.

СИМЕОН ВЕЛИКИЙ

Симеон (Симеон Великий) (р. н. невід. — 927 р.) — болгарський князь (з 893 р.), з 913 р. цар, під час правління якого Перше Болгарське царство досягло своєї найвищої могутності. Син князя Бориса І, Симеон, виховувався у Візантії, де пробув 10 років, вчився в знаменитій Магнаврській школі в Константинополі. Завдяки прекрасному знанню грецької мови й культури Симеона називали «полугреком». Проте правління Симеона відмічене безперервними війнами з Візантією, результатом яких стало приєднання до Болгарії обширних територій імперії на півдні та заході. Перша війна розгорілася у 894 р. через торговий конфлікт. Візантії вдалося відбити натиск військ Симеона, уклавши союз з угорцями, які увійшли в пониззя Дністра і Дунаю, загрожуючи Болгарії. Але вже у 897 р. Симеон розбив візантійську армію у Фракії, а в 904 р. дійшов до міста Фессалоніки, на північ від якого і простягнувся новий візантійсько-болгарський кордон.

Наступний етап воєн Симеона з Візантією почався в 913 р., коли Симеон взявся реалізовувати розроблений ним план створення єдиної греко-слов’янської імперії під своєю владою. Константинополь змушений був піти на поступки: був підписаний договір, згідно з яким Симеон визнавався «василевсом (тобто імператором) болгар» і передбачався шлюб між малолітнім Константином VII Багрянородним і дочкою болгарського правителя. Мати Константина Зоя анулювала цей документ, і болгари знову вторглися на територію імперії. У 917р. візантійська армія була вщент розгромлена Симеоном нар. Ахелой у Фракії. Наслідки розгрому для імперії були катастрофічними. Болгарські війська вступили в Грецію, взяли Фіви.

Ситуація змінилася з приходом до влади в Константинополі енергійного Романа Лакапіна, який зумів організувати відсіч болгарам. Незважаючи на домовленості константинопольского патріарха Миколи Містика, який просив Симеона припинити кровопролиття, той вважав, що наступив зручний момент для захоплення візантійської столиці. Але в 927 р. щастя відвернулося від Симеона: його війська були розбиті хорватами, які вступили в союз з імперією; у тому ж році він помер.

БОГОМИЛЬСТВО

Богомильство — єретичний рух на Балканах у X—XIV ст. (потім, до XVII ст., секта). Релігійно-філософське вчення богомилів близьке до павликіян і вплинуло на катарів (альбігойців).

КИРИЛО І МЕФОДІЙ

Кирило і Мефодій — брати з Солуні (Салоники, Фессалоніка), слов’янські просвітителі, творці слов’янської азбуки, проповідники християнства. Кирило (бл. 827—869 рр.; до прийняття в 869 р. чернецтва — Константин, Константин Філософ) і Мефодій (бл. 815—885 рр.) у 863 р. були запрошені з Візантії князем Ростиславом до Великоморавської держави для ведення богослужіння на слов’янській мові. Перевели з грецької на старослов’янську мову основні богослужебні книги.

ВЕЛИКА МОРАВІЯ

Велика Моравія (Beликоморавське, Богемське князівство) — держава західних слов’ян у IX—X ст. на півдні Моравії. У 906 р. Великоморавська держава була розгромлена кочовиками — угорцями.

ХРЕСТОВІ ПОХОДИ

Хрестові походи (1096—1270) — походи на Близький Схід (у Сирію, Палестину, Північну Африку), організовані західноєвропейськими феодалами і католицькою церквою під гаслом боротьби проти «невірних» (мусульман), звільнення Гробу Господнього і Святої землі (Палестини). 1-й Хрестовий похід (1096—1099) завершився захопленням хрестоносцями в сельджуків Єрусалима й утворенням Єрусалимського королівства, 2-й (1147—1149 рр., причиною стало взяття в 1144 р. сельджуками Едесси) і 3-й (1189—1192 рр., викликаний завоюванням у 1187 р. Єрусалима Салах-ад-Діном) Хрестові походи були безрезультатними. 4-й Хрестовий похід (1202—1204), організований за ініціативою римського папи Іннокентія III, був направлений (головним чином зусиллями венеціанського купецтва) проти Візантії і завершився взяттям Константинополя; після цього на території Візантії була створена Латинська імперія (1204—1261). Останні походи — 5-й (1217—1221), 6-й (1228—1229), 7-й (1248—1254), 8-й (1270) — не відіграли помітної ролі. З переходом до мусульман Акри (1291) хрестоносці повністю втратили свої володіння на Сході.

РІЧАРД І (ЛЕВОВЕ СЕРЦЕ)

Річард І Левове Серце (1157—1199)—англійськийкорольз1189 р., з династії Плантагенетів. Велику частину життя провів поза Англією. Підчас Третього хрестового походу 1189—1192 рр. захопив острів Кіпр і фортецю Акру в Палестині. Убитий під час війни з Францією.

«ВЕЛИКА ХАРТІЯ ВІЛЬНОСТЕЙ»

«Велика хартія вільностей» — грамота, підписана в 1215 р. англійським королем Іоанном Безземельним. Обмежувала (в основному в інтересах аристократії) права короля, надавала деякі привілеї рицарству, верхівці вільного селянства, містам. Входить у число чинних актів конституції Великобританії.

ПАРЛАМЕНТ

Парламент (англ. parliament, від франц. parler — говорити) — вищий представницький орган влади. У багатьох країнах парламент має спеціальну назву (наприклад, конгрес США, Федеральні збори

Російської Федерації, норвезький стортінг). Уперше парламент був утворений в Англії в XIII ст. як орган станового представництва; через деякий час в його складі виділилися дві палати — верхня (палата лордів) і нижня (палата общин). Сучасний парламент, як правило, обирається населенням за встановленою конституцією системою і виконує законодавчі функції.

АЛЬБІГОЙЦІ

Альбігойці — християнська секта, що набула значного поширення у XII—XIII ст. в Західній Європі, особливо в Північній Італії і Південній Франції. Її прихильники іменувалися альбігойцями (від міста Альбі, центру руху), а також катарами (грецьк. katharos — «чистий») від назви ранньої маніхейської секти, члени якої прагнули очиститися — звільнитися від тілесного й матеріального. Церковні закони, направлені проти альбігойців і прийняті III Латеранським собором, ознаменували початок діяльності середньовічної інквізиції. Собор зажадав від світських государів придушити цих «порушників» громадського порядку.

У 1209—1228 рр. відбулася серія кривавих битв, іноді званих альбігойськими війнами, або хрестовими походами проти альбігойців. Війська очолювали граф Тулузький (з боку сектантів) і Симон де Монфор (з боку хрестоносців). Згідно з мирним договором 1229 р. у Мо (Паризький договір), велика частина території альбігойців перейшла до короля Франції. Однак окремі секти альбігойців проіснували до кінця XIV ст.

ГЕНЕРАЛЬНІ ШТАТИ У ФРАНЦІЇ

Генеральні штати у Франції — вища станово-представницька установа в 1302—1789 рр., що складалася з депутатів від духовенства, дворянства і третього стану. Скликалися королями головним чином для отримання від них згоди на збір податків. Депутати третього стану Генеральних штатів 1789 р. оголосили себе Національними зборами.

НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО

Натуральне господарство — тип господарства, при якому продукти праці виробляються для задоволення потреб самих виробників, а не для продажу. З появою і поглибленням суспільного розподілу праці воно поступово витісняється товарним виробництвом.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.