Історія України навчальний посібник

На шляху до незалежності

Паростки багатопартійності

Поглиблювалася диференціація всередині самого Руху. Наприкінці березня 1990 р. І.Драч та Д.Павличко заявили про свій вихід з КПРС та намір створити Демократичну партію України. Наприкінці травня було надруковано маніфест ДемПУ, який розробляв відомий правозахисник Ю. Бадзьо. У ньому зазначалося, що партія «прилягає до світового соціал-демократичного руху» (однак у подальших документах партії, установчий з'їзд якої відбувся у грудні 1990 р., згадок про це вже не було).

29-30 квітня 1989 р. з'їзд УГС прийняв рішення про саморозпуск і створення на її основі Української республіканської партії (УРП). У прийнятій програмі підкреслювалося, що партія вважає союзний договір недійсним, оскільки він був підписаний незаконним урядом, комуністичну ідеологію та практику — антилюдськими, наголошено на необхідності націоналізувати власність КПРС, зазначено, що УРП «виступає за заборону діяльності політичних організацій, керівні центри яких знаходяться за межами України. Водночас обраний головою УРП Л. Лук‘яненко підкреслював, що «комуністи, що хочуть творити незалежну від Москви комуністичну партію України з метою допомагати народові рвати імперські кайдани й просуватися до самостійності, — наші союзники на даному етапі розвитку історії».

У березні 1990 р. слідом за створенням «Демократичної платформи в КПРС» відбулася перша конференція її прихильників в КПУ На її базі 1—2 грудня 1990 р було проведено установчий з'їзд партії демократичного відродження України (ПДВУ) у якій об'єдналися прихильники соціал-демократії та лібералізму. Серед її лідерів були народні депутати В. Філенко, В. Гриньов, О. Ємець, науковці М. Попович, В. Хмелько.

Наприкінці травня 1990 р. відбувся з'їзд українських соціал-демократів (на ньому стався розкол між «правою» більшістю, яка утворила соціал-демократичну партію України, і «лівими», що лишилися під запланованою перед з'їздом назвою — Об'єднана демократична партія України), на початку липня — з'їзд селянських демократів (УСДП) 1 липня 1990 р. в Києві відбулася перша сесія Української між партійної (після серпня 1991 р. — національної) асамблеї (УМА). До неї ввійшли лише нечисленні право-радикальні партії, націоналістична фракція. Спілки незалежної української молоді — СНУМ (н). Ставилася мета, як і в Прибалтиці, піти шляхом реєстрації громадян незалежної України, створення їх комітетів, скликання національного конгресу СНУМ (н) трансформувався згодом в Українську націоналістичну спілку її лідери сповідували «інтегральний націоналізм» Д. Донцова, ідеалізували сицилійську мафію, ку-клукс-клан, закликали до створення «нової ОУН», що «творитиметься за мафіїстичним принципом. Члени її можуть і не знати, на що, в ім'я чого працюють насправді».

На осінь 1991 р., крім УРП (яка налічувала 9 тис. членів), були зареєстровані (а отже, досягли чисельності 3 тис., необхідної для реєстрації) УСПД, ДемПУ, Партія зелених України (установчий з'їзд відбувся у вересні 1990 р. ), ПДВУ Конфігурація нових партій була умовно такою центр та лівий центр (ПДВУ, ДемПУ, ПЗУ, соціал-демократи), правіше центру — УРП та, до певної міри, УСДП, праворадикальні партії, частина яких входила до складу УМА.

Більшість партій були нечисельні, в них відбувалася боротьба за лідерство, що вела до розколів, соціальна база, ідеологія лишалися невизначеними. Все це, в свою чергу, було пов'язано з тим, що політичний і особливо економіний плюралізм тільки формувалися. Давалися взнаки невисокий рівень політичної культури, взаємна нетолерантність, значний вплив тоталітарної свідомості — як у лівих, так і в правих. Нові партії були слабкі організаційно та матеріально і не могли конкурувати з КПРС, що контролювала реальні важелі влади.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.