Український Гетьманат: нариси історії національного державотворення XVII-XVIII ст.

Козак з мушкетом — «герб Національний»

Середина XVIII ст. посіла особливе місце в історії герба Війська Запорозького. Гетьманування Кирила Розумовського (1750–1764) стало не тільки добою останнього піднесення Українського Гетьманату, а й періодом повномасштабного утвердження державної символіки, що відображала гетьманський ренесанс та сприяла кристалізації національної та історичної самосвідомості провідної суспільної верстви.

«Козак з мушкетом» набуває високого суспільного статусу — герба Нації — й широкого використання. Каталізатором змін став ордер гетьмана Кирила Розумовського від 8 березня 1755 р., яким вперше регламентувався порядок використання «Герба Нації». Високим розпорядженням (в офіційній кореспонденції, як вже згадувалося, козацька старшина також користується назвами «герб Малоросійський», «герб Малоросії», «герб Нації Малоросійської», «Національний Герб») зобов’язувалось на сотенних прапорах козацьких полків, виготовлених коштом Малоросійського Скарбу, зображати з одного боку «Герб Нації», з другого — «той сотнє, чем оная сотня печатаєтся»37. Ротація прапорів хоч і не передбачала одночасної і повної заміни сотенних знамен, однак дуже швидко набула завидної динаміки. Прапори нового зразка з’явились в усіх десяти малоросійських полках. У деяких, як Прилуцький, було впроваджено нові зразки на 100%. Про масштабність і масовість цього процесу промовляє той факт, що в окремих сотнях, наприклад, Мглинській Стародубського полку (нині територія Російської Федерації) вимагали заміни сотенного прапора не з причини його зношеності, а через різницю у зовнішньому вигляді зі знаменами інших сотень: «…и на оном де Национального надлежащего гербу не имеется»38. Загалом на підставі збереженихархівних документів нам вдалося виявити та облікувати 50 випадків виготовлення сотенних прапорів за новим взірцем — із зображенням Національного герба. Це становить близько 30% загальної кількості сотень усіх малоросійських полків39.

Поважний вік правового акта — майже 260 років — пробуджує почуття національної гідності: не кожен державний народ може нині засвідчити легітимність Національного (Державного) герба подібним правовим документом. Утім, політико-правові наслідки ордера, його, без перебільшення, історична роль знайшли прояв й у низці інших важливих нюансів.

———————

37 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі — ЦДІАК України). — Ф. 269. — Оп. 1. — Спр. 1723. — Арк. 1. Вперше повний текст ордера (однієї з його копій, які мають незначні відмінності) опублікований з побіжним коментарем у 2000 р. (див.: Савчук Ю. 8-ме Березня це наше свято! (Погляд на березневі свята крізь призму української геральдики) // ПІК (Політика і культура). — 2000. — № 8 (43). — С. 18).

38 ЦДІАК України. — Ф. 51. — Оп. 3. — Спр. 17658. — Арк. 2.

39 Савчук Ю. К вопросу о знаменной реформе К. Разумовского 1755–1764 гг. // Материалы VIII нумізматической конференции. — М., 2000. — С. 217–219.

Зокрема, під час листування у справі виготовлення сотенних прапорів за новим взірцем, що відбувалося між Гетьманом, Генеральною військовою та полковими канцеляріями, стосовно «Герба Малоросії» — козака з мушкетом — використано термін «Государственний». Дана дефініція якнайкраще засвідчує тогочасні політичні уявлення козацької еліти. Вона суперечить псевдонауковому твердженню щодо браку форм самоорганізації та політичної самосвідомості української нації та козацької еліти, зокрема, щонайменше у XVIII ст. Вагомості додає незаперечний факт використання терміна «Государственний» не тільки під час цитування «полкового доношенія», а й у тексті резолюції гетьмана:

«Сотенное той Сотне Седневской знаміе зделать с положениемь на одной стороне гербу Нацеи: а и з другой Сотенного той Сотне, но понеже в полку Чернеговском привилїованних сотенних местечокъ и въ нихъ Сотенних гербовъ нетъ, но до сего де на исправленних в некоторихъ сотняхъ внов знаменахъ, за определением пол: Черн: кріи приказанно написатъ герби с едной сторони Государственний (виділення наше. — Авт.)[,] а з другой полку Чернеговского[.] Для того повелеваем оной пол: Чер: Кріи какъ на протчїихъ полку Чер: вновь зделаних сот: знаменах (от пол: Кріи велено написатъ (підкреслений текст закреслено його автором. — Авт.)) за определениемъ полковой Чернеговской Канцеляріи написаны гербы с едной сторони Государственной[,] а з другой того полку Чернеговского такъ[,] и на оном сотенном Сотне Седневской новозделанном знамене велетъ написать»40.

Таким чином, розчерк пера останнього українського гетьмана К. Розумовського 8 березня 1755 р. ствердив юридичну силу ордера, що спонукає до розгляду у новому ракурсі деяких аспектів політичного життя Гетьманату кінця XVIII ст., один з яких — ґенеза ідеології відокремності та державної незалежності як складової політичної культури панівної козацької верстви. Березневе розпорядження гетьмана слугувало втіленням реальної політичної дії, вектор якої був спрямований на розширення та зміцнення автономії козацької України, плекання власної державної традиції.

———————

40 Савчук Ю. Сотенні прапори Чернігівського полку другої половини XVIIІ ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. праць: У 2 частинах. — Ч. 12. — Част. ІІ. — К., 2005. — С. 21–22.

Закономірно, що після ліквідації гетьманського уряду у 1764 р. атрибути гетьманської влади викликали неспокій у російських правлячих колах. Тож невдовзі — 1766 р. — відбулося заміщення «гербу старожитного Земли Украинскои» на цілком новітній символ, який відображав нові суспільні реалії й уособлював собою інші політичні цілі та ідеологічні концепції, що їх впроваджував імперський уряд.

Малоросійський генерал-губернатор Петро Румянцев запропонував свою версію головного геральдичного символу. Провідна ідея останнього полягала у поєднанні територіальних гербів «пяти княженіи Малую Россію составляющихъ» та виразній демонстрації їхнього підпорядкування імперській символіці. «Герб Малороссіи» в остаточному варіанті мав такий вигляд: «на золотой Императорской мантіи подъ Імператорскою короною в щиту Россійской Императорской гербъ то есть в золотомъ поле черной двоеглавной орелъ ... на груди онаго орла в щиту подъ княжескою короною изображены гербы пяти княженіи Малую Россію составляющихъ, а именно: 1) Гербъ Кіевской в голубомъ поле ангелъ въ серебряной одежде въ правой руке держащей серебряной мечъ, а левой щитъ тогожъ металла. 2) Гербъ Черниговской в серебряномъ поле черный одноглавный орелъ съ золотою на голове короною съ носомъ и ногами золотыми жъ держащей въ левой ноге діагонально золотой крестъ. 3) Гербъ Переяславской, в красномъ поле серебряная башня о трехъ вверьху зубцахъ на зеленой земле стоящая. 4) Гербъ Новагорода Северскаго, в красномъ же поле до половины щита происходящая золотая стена чернымъ мурованная, о четырехъ зубцахъ. 5) Гербъ Стародубской, в серебряномъ поле зеленой дубъ стоящей на зеленой же земле»41. Румянцевський герб Малоросії перебував у вжитку до 1782 р. і відійшов у небуття разом зі скасуванням полково-сотенного устрою та повною ліквідацією козацької автономії.

Імперська влада, впроваджуючи поспіхом радикальні геральдичні зміни, добре усвідомлювала духовну силу старожитнього козацького клейноду та розуміла, що старовинні атрибути влади — виразні ідеологічні символи національної та державної окремішності. Упродовж віків вони були історичними свідками та носіями традицій козацької автономії. Щодо цього вельми показовим є імператорський указ 1734 р., що з’явився у зв’язку зі смертю гетьмана Д. Апостола та тимчасовою ліквідацією інституту гетьманства, яким «в церкви, где погребен Гетман Апостол, булавы и бунчука, как сделанных вновь так и письменных на картине не ставить, и какая булава или бунчук сделаны от дома его вновь те отобрать, заплатя настоящую цену во что им стали»42.

———————

41 О перемене прежней запорожской печати // Гербовед. — 1914. — № 5. — C. 74.