Історія України нового часу в сучасній шкільній освіті

Міфи Полтави та Переяслава - дві найбільш деструктивні для українців легенди

До найстійкіших історичних міфів, які й досі суттєво впливають на національну свідомість, належать міфи про Полтавську перемогу Петра І в 1709 р. та добровільне возз’єднання українців із росіянами під час Переяславської ради 1654 р. Ці дві легенди мали найбільш деморалізуючий вплив на ментальність широкого загалу людності. Конструктори імперського міфу виходили з логічної установки: спільна історична пам’ять є основою для формування національної спільноти українців і росіян. А отже, цю спільноту треба моделювати на рівні однакового ставлення до ключових подій минулого.

У позитивістській світобудові минула подія визначала перебіг подій та причинно-наслідкові зв’язки поточного моменту. Тобто, якщо прийняти за істину модель поведінки попередників, то тим самим можна віднайти правильну відповідь на свідомісний виклик теперішнього часу. Якщо в XVII ст. українці «добровільно» обрали для себе Російську державу, то й у XIX та XX ст. це питання має вирішуватися відповідним чином. Не може бути жодних переглядів усталеної та освяченої віками традиції. Якщо хто й хоче розірвати з російською державністю, так це «зрадлива» українська еліта, яка цей розрив замислює лише з корисливою метою, народ же прагне завжди бути «під монаршою десницею». Цар є об’єктивним посередником між українською провідною верствою та народом, бо місцева еліта не є виразницею народних устремлінь. Тому й Мазепу - уособлення української еліти - офіційна російська пропаганда таврувала як «іуду-зрадника» не лише московського царя, а й українського народу.

Події українського минулого подавалися у вигідному для росіян трактуванні, історичні персонажі одержували повчально-виховне навантаження. Василь Кочубей - чесний українець, викривач підступних планів І. Мазепи, тоді як сам геній став утіленням злодійства й невдячності. Дарма, що насправді В. Кочубей належав до протатарської партії козацької старшини й у перспективі міг стати таким же «зрадником», як той самий І. Мазепа. До 100-річчя петровської перемоги російська пропаганда перетворила місто української поразки Полтаву на символ слави російської зброї, навколо пам’ятника Полтавській битві був розташований новий губернський центр Малоросії, а до 200-річчя цих подій було засновано музей на полі самої битви.

Ім’ям І. Мазепи російська влада назвала весь український суспільний рух, без огляду на його національний радикалізм. «Мазепинцями-сепаратистами» називали всіх українських діячів у документах жандармських відділень та охранки. Десятком років пізніше вояків та діячів уенерівської армії також називали не українцями, а петлюрівцями.

Для поборення українофільських тенденцій, поширюваних у суспільстві київською «Старою Громадою», на світ Божий був витягнутий міф «Переяславського возз’єднання». Тоді ж серед київських централістів, очолюваних М. Юзефовичем, визрів план спорудження монумента Б. Хмельницькому. Написи на ньому мали стверджувати імперську доктрину: «Болем под царя восточного, православного» та «єдиная и неделимая Россия». Б. Хмельницький проголошувався єдиним «правильним» українським гетьманом. Дарма, що насправді він був «самостійником», куди більшим за І. Мазепу.

Українці опиралися такій обробці мізків як могли. І це, а не лише відсутність коштів, було однією з причин майже вісімнадцятирічного зволікання зі встановленням цього монумента на Софійському майдані. Проте коли стерли з граніту згадані гасла, то змінилося й ідеологічне навантаження цього пам’ятника. І сьогодні сучасники сприймають його лише як данину вдячності одному з найвидатніших постатей української історії.

Початок XX ст. позначився таким цікавим явищем, як «війна монументів». Для просування української перспективи громадські діячі запропонували вшанувати героїв української історії. Проте до революції 1917 р. встигли встановити лише монумент І. Котляревському - своєрідну альтернативу орлу на центральній площі Полтави. Влада трактувала І. Котляревського як талановитого «малоросійського письменника», українська спільнота - як зачинателя української літератури. 1899 рік був використаний для насаджування культу О. Пушкіна як всеросійського класика. І в цей рік по всіх найбільших містах України з’явилися скромні стандартні бюстики поета, який мав бути визнаним спільним класиком для українців і росіян. Саме це нав’язування цінностей великодержавної культури у добу Першої революції спричинило спробу висадити в повітря такий пам’ятник у Харкові, яку здійснили М. Міхновський і М. Шаповал.

1909 рік приніс новий 100-річний ювілей, на цей раз Миколи Гоголя, та нову українсько-російську полеміку: чий це, власне кажучи, письменник - лише російський, російсько-український, чи ментально-український і лише російськомовний митець. Поява Гоголівських вулиць і пам’ятника в Ніжині мала, за планом централістів, продемонструвати втілену в особі Гоголя ідею про поєднання «низької малоросійської» культури та культури великоруської у «високій імперській» спільній для українців і росіян культурі. Цій імперській тезі українці протиставили думку про двоєдушність Гоголя й український дух його творчості, який привернув до українства всю інтелігенцію українофільських часів.

Наближення іншого сторіччя - від дня народження Т. Шевченка - покликало до життя ідею встановити йому пам’ятник у Києві. Але за п’ять років домогтися встановлення монумента ані в Києві, ані в інших містах Наддніпрянської України так і не вдалося. І саме тому, що влада в такому пам’ятникові вбачала торжество ідей «мазепинців», які вшановували не просто поета, а символ українського сепаратизму.

Українські діячі вели ідейну полеміку з пропагандистами деструктивних міфів. Приміром, як контрпропаганду вони просували думку про святкування ювілею шведсько-українського союзу 1708 р. та 250-річчя Гадяцької угоди 1658 р. Цій проблемі були присвячені й дві знакові статті М. Грушевського: «Шведсько-український союз 1708 р.» та «На українські теми. “Богданівство” та “мазепинство”». Союзові І. Мазепи та Карла XII був присвячений цілий том «Записок Наукового товариства ім. Т. Шевченка».