Історія України нового часу в сучасній шкільній освіті

Збірник містить три статті: «Деякі концептуальні проблеми викладання в школі історії України», «Підручник як головний засіб побудови держави» та «Від глухого кута етноцентризму до концепції засвоєння “чужого” як “свого”, автором яких є відомий історик Ігор Гирич. На сторінках видання порушено актуальні питання, пов’язані зі створенням популярної української історії та викладанням історії України у середніх загальноосвітніх закладах.

Збірник розрахований не лише для фахівців в галузі історії України, а й широкі кола громадськості, які цікавляться історією України та її інтерпретаціями.

Деякі концептуальні проблеми викладання в школі історії України XIX ст.

Православний універсалізм - пастка на шляху до викристалізування ідеї української окремішності

Автономізм козацької старшини Лівобережної України і проблема формулювання незалежницьких постулатів

Чи була Україна російською колонією? Євразійська колоніальна модель відносин між метрополією та залежною територією

Розуміння понять «нація», «українець», «малорос», «русин», «росіянин», «поляк» у прикладенні до громадських діячів XIX - початку XX ст.

Початок українського культурницького руху. Етнографія та фольклористика як політичні науки

Які завдання для політиків виконували етнографія і фольклор?

Причини національної дегенерації суспільної верхівки XVIII ст. у столітті XIX

Подвійна лояльність та ідентичність - вимушена риса суспільних умов Російської імперії. Негативи й позитиви прихованої украінськості

Російське місто проти українського села

Позірна незворотність перемоги українського проекту. Українська ідея як результат кабінетної праці інтелектуалів другої половини XIX ст. Археографія як політична наука

Міфи, руйнівні для українців і будуючі

Міфи Полтави та Переяслава - дві найбільш деструктивні для українців легенди

Міф про Люблінську унію 1569 р. як рівноправної федерації Речі Посполитої

Громадська теорія та українське народництво. Українська відповідь на виклики доби

Підручник як головний засіб будівництва держави

Від глухого кута етноцентризму до концепції засвоєння «чужого» як «свого»