Історія української культури. Навчальний посібник

7. Український живопис та графіка

Поступально розвивалися й такі види образотворчого мистецтва, як живопис і графіка. Художники-живописці першої половини ХІХ ст. дедалі більше відходили від академічного класицизму з його міфологічними, античними та біблійними сюжетами й переходили до зображення реальної дійсності. Багато українських художників діставали мистецьку освіту в Петербурзькій Академії мистецтв і залишалися в Росії працювати.

Значний слід у розвитку українського живопису залишив І.Сошенко (1807 – 1876 рр.). У своїх роботах – “Хлопчики-рибалки”, “Продаж сіна на березі Дніпра”, “Пейзаж” або “Біля річки” – він любовно змальовував природу України.

Кращим представником українського малярства й графіки першої половини ХІХ ст. був Тарас Шевченко. Вихований на традиціях класицизму, він поступово переходить до реалізму, одним із перших починає зображати життя та побут селянства (“Циганка-ворожка”. “Катерина”, “Селянська родина”). Особливо висока майстерність була виявлена Т.Шевченком у граверному мистецтві. Ще у 40-і роки у нього виник задум створити серію офортів “Живописна Україна”, у 1844 р. з’являється шість офортів цієї серії, які відзначаються блискучою технікою та життєвою правдою (Додаток 48). Саме за свої графічні роботи Т.Шевченко отримав у 1860 р. звання академіка гравюри. Ще одним важливим жанром у художній творчості Т.Шевченка був портрет: його пензлю належить 130 портретів, серед яких найбільш цікаві, безперечно, автопортрети.

У другій половині ХІХ ст. у творчості українських художників переважали побутовий жанр і пейзаж, значно менше – історичний жанр.

Безпосередніми продовжувачами демократичних традицій Т.Шевченка у живописі були К.Трутовський, Л.Жемчужников, І.Соколов. Справжнім шедевром останнього є картина, написана у пізньоромантичній манері, “Дівчата ворожать уночі проти Івана Купала”. Видатним майстром побутового жанру був М.Пимоненко. К.Трутовський та Л.Жемчужников продовжили й традиції графічного мистецтва, створивши у 1861 – 1862 рр. новий альбом офортів “Живописна Україна”. І.Соколов та О.Сластіон створили літографії до альбому “Старовина українська і запорізька”. Однак у 90-их рр. у зв’язку з винайденням цинкографії граверне мистецтво прийшло до часткового занепаду. Гравюра знову відроджується вже в перші десятиліття ХХ ст.

Великий вплив на розвиток образотворчого мистецтва України справило Товариство пересувних виставок, створене у 1870 р. у Петербурзі. Вже перша його виставка 1872 р. побувала у Києві та Харкові. Наступного року до маршруту пересувної виставки було включено Одесу, Полтаву, Катеринослав, Єлисаветград (Кіровоград). Художники, що входили до товариства, представляли так званий ідейний реалізм, гаслом якого була формула “Мистецтво – на службу громадським ідеям”. Найбільш яскраво типові риси передвижництва представлено у творах художників І.Крамського (“Майська ніч”), І.Рєпіна (картини з історії запорізької вольниці, “Мотря Кочубеївна”, “Козацькі типи”, “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, “Бокша”), М.Ге, А.Куїнджі (“Місячна ніч на Дніпрі”, “Українська ніч”, “Дніпро вранці”), М.Ярошенка (“Скрізь життя”, “В’язень”) (Додаток 49).

Важливе місце в українському мистецтві другої половини ХІХ ст. належить одеському художнику К.Костанді. Він відомий як чудовий живописець, тонкий майстер колориту, автор значних жанрових творів і сонячних пейзажів (“В люди”, “Старенькі”, “Рання весна”, “Бузок”). Творчість цього художника дістала визнання далеко за межами України. За картини “Старенькі” та “Рання весна” йому було присуджено медалі на всесвітніх виставках. У 1890 р. за активної участі Костанді в Одесі було створено Товариство південноросійських художників, діяльність якого стала значним явищем у художньому житті України й Росії.

Один із найцікавіших художників Лівобережжя цього часу – Порфирій Мартинович, що створив цілу галерею колоритних селянських образів. П. Мартинович уважається майстром психологічного портрета. У полотні “В канцелярії волосного писаря” (1879 р.) художник правдиво відтворює канцелярську обстановку. Зображуючи втомлених, пригнічених нудьгою дрібних справ канцеляристів та тихого, змученого горем і життєвими турботами прохача, художник створює відчуття якоїсь безнадії, що затопила безкраї “провінції” величезної імперії.

Етнографічні дослідження художника дістають своє яскраве втілення у картині “Баби хліб печуть”. Інтер’єр хати старого козака Грицька Гончара у Вереміївці зображено з великою увагою до кожної деталі селянського побуту. Наполеглива, самовіддана праця, відсутність заробітків приводять Мартиновича до тяжкої психічної хвороби. 1888 р. він залишає Академію мистецтв і повертається на батьківщину, де продовжує працювати, але згасаючі сили не дають йому змоги втілити на полотні нові спостереження, задуми. Чи не останньою його роботою була картина “Дяк”, написана наприкінці ХІХ ст. За своїм змістом, колоритом та широтою письма полотно дуже відрізняється від його попередніх творів. Напівбожевільне обличчя дяка, який поринув у світ своїх химерних почуттів, нагадує дивакуватих сільських попів із творів російського художника Л. Андреєва.

Серед інших майстрів найбільш масштабною та багатогранною є постать С.Васильківського (1845 – 1917 рр.), який залишив помітний слід у розвитку українського пейзажного, жанрового, історичного і монументального живопису, портрета. Васильківський – прекрасний пейзажист (“По Дінцю”). Крім того, він широко розробляв козацьку тематику (“Козак Голота”, “Козачий пікет”, “Козачий табір”), а також історичну – “Ярмарок у Полтаві”, “Обрання полковником Мартина Пушкаря”, “Чумацький Ромоданівський шлях” (Додаток 50). Ці дві останні монументальні роботи (панно), а також “Козак Голота” створені ним для інтер’єру Полтавського губернського земства.

Майстром батального живопису став М.Самокиш; з його історичних полотен найбільш відома картина “Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким”.

Імпресіоністичний напрям у малярстві започатковує М.Башкирцева, однак вона мешкала в основному у Франції та Італії й не могла перенести його на український ґрунт. В Україні ці ідеї пробиваються у творах художників-реалістів Г.Дяченка, Ф.Красицького, вже згадуваного А.Куїнджі, а особливо О.Мурашка – майстра психологічного портрета, автора відомої картини “Похорон кошового”. На західноукраїнських землях впливи імпресіонізму ще більш помітні: творцями імпресіоністичного пейзажу стали І.Труш та М.Бурачек; розквітає талант О.Новаківського, що малює в дусі символічного імпресіонізму. Засновником цілої школи монументалістів уважається галичанин М.Бойчук. Основоположником нової української графіки був Г.Нарбут. У цілому ж в українському живописі цього періоду виразно проступає тенденція до творення нового, “великого стилю”, до монументалізації, філософського поглиблення й поетизації образів, усе більшу роль починають відігравати символ і метафора. Це проявилося у творчості братів Василя та Федора Кричевських, О.Куриласа, А.Монастирського, М.Сосенка, які збагатили українське мистецтво творами великої сили і найвищої естетичної вартості. У Києві плідно працювали всесвітньо відомий Казимир Малевич, футуристи брати Бурлюки (Додаток 1).

З початком Першої світової війни експресіоністичний напрям розвивали кілька надзвичайно талановитих художників світового рівня, включаючи Олександра Богомазова.

Таким чином, період ХІХ – початку ХХ ст. став часом принципової реорганізації в розвитку української культури, часом небувалого злету творчої думки нашого народу. Він подарував людству таких геніїв, як Т.Г.Шевченко, І.Я.Франко, М.С.Грушевський, М.В.Лисенко. На жаль, творчість практично всіх діячів культури цієї доби доходила до широких кіл української громадськості зі значним запізненням, а то й не доходила зовсім внаслідок несприятливих суспільних умов. ХХ ст. почалося бурхливо і продовжилося переважно вороже щодо української національної культури. Але всупереч грандіозним соціально-історичним потрясінням, які принесло ХХ ст., подальший культурний поступ було гідно продовжено.

Питання для самоконтролю

1. Які три основні етапи пройшло українське національне відродження у ХІХ – на початку ХХ ст.?

2. Які типи навчальних закладів існували в Україні після загальноросійської освітньої реформи 1803 р.?

3. Де й коли було засновано перший університет на українських землях, що входили до складу Російської імперії?

4. Яке наукове товариство відігравало роль Української академії наук наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.? Де й коли воно було засноване?

5. Назвіть українських письменників, представників “великого реалізму” в українській літературі.

6. Назвіть автора першої української опери. Як вона називається?

7. Назвіть провідні архітектурні стилі України ХІХ – початку ХХ ст. у послідовності їх поширення.

8. Що таке еклектизм?

9. Назвіть ім’я найвизначнішого українського скульптора початку ХХ ст., подальша творчість якого справила великий вплив на сучасне скульптурне мистецтво.

10. Які українські художники входили до складу Товариства пересувних виставок, створеного у 1870 році?

Тестові завдання

1. Назвіть ім’я видатного українського художника-пейзажиста, майстра жанрового, історичного, монументального живопису, портрета, автора монументальних панно “Чумацький Ромоданівський шлях”, “Обрання полковником Мартина Пушкаря”, створених ним для інтер’єру Полтавського губернського земства:

а) М.Ярошенко;

б) С.Васильківський;

в) А.Куїнджі;

г) О.Мурашко.

2. Назвіть ім’я видатного українського скульптора кінця ХІХ – початку ХХ ст., автора пам’ятників І. Котляревському та М. Гоголю в Полтаві:

а) О. Архипенко;

б) П. Мартос;

в) М. Паращук;

г) Л. Позен.

3. Хто вважається засновником Харківського університету:

а) П.Гулак-Артемовський;

б) Д.Багалій;

в) В.Каразін;

г) М.Костомаров?

4. Які навчальні заклади давали у ХІХ ст. середню освіту:

а) парафіяльні школи;

б) повітові школи;

в) гімназії;

г) університети?

5.Скільки університетів було у кінці ХІХ ст. на українських землях, що входили до складу Російської імперії:

а) три;

б) п’ять;

в) один;

г) чотири?

6. Де було засновано перший український інститут шляхетних дівчат:

а) у Києві;

б) у Полтаві;

в) у Харкові;

г) в Одесі?

7. У якому стилі було зведено будівлю для Полтавського інституту шляхетних дівчат у першій половині ХІХ ст.:

а) класицизм;

б) бароко;

в) рококо;

г) ампір?

8. За які роботи Т.Шевченко здобув у 1860 р. звання академіка Петербурзької академії мистецтв:

а) портрет;

б) графіка;

в) пейзаж;

г) автопортрет?

9. Ідейний і художній рух у культурі кінця XVIII – першої половини ХІХ ст., в основі якого лежить духовне життя людини, воля творчої особистості, інтерес до національної культури і фольклору, ідеалізація минулого, – це:

а) реалізм;

б) класицизм;

в) романтизм;

г) модернізм.

10. Установіть відповідність між прізвищами митців і сферами їхньої творчості:

1. М. Лисенко

а) видатний математик, здійснив важливі дослідження з інтегрального обчислення, написав праці з математичного аналізу, математичної фізики, аналітичної та небесної механіки, теорії пружності, балістики;

2. М. Грушевський

б) композитор, етнограф, учасник громадівського руху, автор опер “Різдвяна ніч”, “Утоплена”, “Тарас Бульба”, “Енеїда”;

3. С. Гулак-Артемовський

в) дійсний член Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка, автор багатотомної “Історії України-Руси”, праць “Очерки истории украинского народа”, “Ілюстрованої історії України”;

4. К. Костанді

г) композитор, співак, драматург, соліст Флорентійської опери, Російської імператорської опери, автор опери “Запорожець за Дунаєм”;

5. М. Остроградський

д) художник, живописець, тонкий майстер колориту, автор значних жанрових творів і сонячних пейзажів (“В люди”, “Старенькі”, “Рання весна”, “Бузок”).