Історія України: соціально-політичний аспект

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Абсолютизм (абсолютна монархія) — форма феодальної держави, необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади, створюється розгалужений бюрократичний апарат.

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

Авторитаризм — антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження у руках однієї людини або ж невеликої групи осіб необмеженої влади, повна відсутність або ж абсолютна фіктивність представницьких інститутів та системи поділу влади. Звичайно поєднується з елементами особистої диктатури.

Аґресія — у сучасному міжнародному праві, за Статутом ООН, будь-яке незаконне застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу (нації). Вважається тяжким міжнародним злочином проти миру та безпеки людства.

Анархізм — ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої лежить заперечення державного управління суспільством; невизнання авторитету, порядку, дисципліни. Виник в середині XIX ст. Анархісти виступали за негайну відміну будь-якої державної влади і утворення федерації дрібних асоціацій виробників. Відстоювали необмежену свободу особи.

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави, а також насильницьке утримання нації в кордонах іншої держави.

Ареал — зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, мов, діалектів тощо.

Археологічна культура — поняття, що відзначає спільність археологічних пам’ятників, які належать до одного часу, певної території, і які відрізняються місцевими особливостями.

Асиміляція — добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності. Відрізняють природну асиміляцію і насильницьку, характерну для країн, де народи не рівноправні.

Баскак — представник монголо-татарських ханів, який відав збиранням данини і обліком населення на завойованих землях. Баскаки також контролювали діяльність місцевої влади.

Більшовизм — течія політичної думки і екстремістська партія лівої орієнтації, яка виникла в 1903 році в ході боротьби російських революційних марксистів на чолі з В.І. Леніним за утворення революційної партії.

Братства — національно-релігійні і просвітницькі організації православного міщанства в Україні і Білорусії в XV-XVII ст. Боролись проти національного гніту і насильницького покатоличення православного населення. Братства відкривали школи, колегіуми, друкарні, бібліотеки, допомагали бідним і хворим, відкривали шпиталі тощо. У XVI ст. братства набули великого громадсько-політичного і національно-культурного значення.

Буржуазна революція — революція, мета якої полягає в ліквідації феодального ладу або його залишків і встановленні влади буржуазії. Створює умови капіталістичного розвитку. В колоніальних та залежних країнах спрямована також і на завоювання національної незалежності.

Валова продукція — показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

Варвари — у давніх греків і римлян назва усіх чужоземців, які розмовляли незрозумілою мовою і були чужими до їх культури. В переносному значенні — жорстокі люди, які знищують культурні цінності.

Великодержавний шовінізм — крайня форма націоналізму, ідеологія і політика панівних класів провідної нації в багатонаціональній державі. Направлений на поневолення і переслідування інших націй. Великодержавний шовінізм знаходить прояв в колоніалізмі, фашизмі, расизмі, апартеїді.

Волюнтаризм — діяльність, яка не враховує об’єктивні закони історичного процесу і яка характеризується свавільним рішенням владних осіб, що її здійснюють. Термін радянського політичного життя, пов’язаний з обставинами вимушеної відставки М. Хрущова з посад першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР у жовтні 1964 року.

Вотчина — давня форма феодальної земельної власності в Київській Русі, пізніше в Україні і Росії, родовий маєток, який передавався у спадщину. Виникла в X-XI ст.ст.

Гайдамаки — учасники народного-визвольного руху в Правобережній Україні в XVIII ст. проти посилення соціального, національного та релігійного гноблення з боку Польщі. Найбільш значним виступом гайдамаків було повстання 1768 р. під назвою Коліївщина.

Генеза — походження, виникнення, процес утворення, розвитку, який приводить до певного стану, явища тощо.

Ґеноцид — знищення окремих груп населення за расовими, етнічними або релігійними ознаками, один з найбільш тяжких злочинів проти людства.

Геополітика — політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) тієї чи іншої держави лежить співвідношення географічних факторів — просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо. Використовується для обґрунтування імперіалістичної експансії. Геополітика пов’язана з расизмом. Була офіційною доктриною німецького фашизму

Гетьман — вища посадова особа в реєстровому козацькому війську та в Запорозькій Січі; керівник Української козацької держави (1648-1764 рр.); вища посадова особа (монарх) за часів Української держави (29 квітня — 14 травня 1918 р.).

Городище — залишки давнього укріпленого поселення або міста часів неоліту і раннього бронзового віку.

Громадянська війна — організована збройна боротьба за державну владу між класами, соціальними групами однієї країни, найбільш гостра форма класової боротьби.

Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує розвинені правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Гуманізм — теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей, визнання блага людини мірилом оцінки суспільних відносин.

Демографія — наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку

Демократія — форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Дворові люди — категорія кріпосних селян, які працювали в будинку і господарстві поміщика. За реформою 1861 року землі при звільненні не отримали.

Дворянство — панівний привілейований стан суспільства в епоху феодалізму. Об ’ єднувало велику земельну аристократію і основну масу середніх і дрібних землевласників. Основою економічного і політичного панування дворянства була феодальна власність на землю, експлуатація феодально-залежних селян.

Держава — базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Деспотія — форма державної, необмеженої законом влади, яка відрізняється свавіллям правителя.

Децентралізація — управлінська політична система, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації реґіонально-локальних програм.

Дике поле — історична назва українських і південноросійських степів між Доном, Верхньою Окою і лівими притоками Дніпра та Десни. Спустошене в результаті постійних нападів татар. Стихійно освоювалось в XVI—XVII ст. селянами-втікачами (козаками) в умовах боротьби проти турецько-татарських загарбників.

Дисидентство — морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація — часткове чи повне, тимчасове чи постійне обмеження або позбавлення конституційних прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо.

Діаспора — розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі історичної батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

Домінувати — переважати, панувати, підноситися.

Дружина — військовий загін, який об’єднувався навколо племенного вождя (в період розкладу родового ладу), а потім навколо князя. Дружина брала активну участь в війнах, управлінні державою, допомагала князю тримати в покорі приєднані племена і збирати данину. В Київській Русі поділялась на старшу і молодшу.

Дуумвірат — спільне правління двох монархів чи найвищих посадових осіб.

Еволюція — процес поступових змін, сутність яких полягає у спрощенні або ж ускладненні розвитку чого або кого-небудь.

Екзогамія — міжетнічні шлюби.

Експансія — розширення кордонів, сфер впливу, захоплення і приєднання територій, ринків, як правило, великими державами.

Експропріація — насильницьке позбавлення засобів виробництва.

Ендогамія — звичай, який за часів первіснообщинного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи; шлюби в межах одного етносу

Етатизм — необхідність і виправдання активного втручання держави у політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації політичної влади.

Етногенез — процес зародження, формування та розвитку етносу. Складовими етногенезу є антропогенез, глотогенез та культурогенез.

Етнографія — наука, яка вивчає побутові і культурні особливості народу.

Етнос — історична спільнота людей, об’єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Єзуїти — члени католицького ордену монахів «Товариство Ісуса», заснованого в 1534 році. Головна мета ордену — боротьба за збереження і розповсюдження католицької віри і за необмежену владу Папи Римського. Головна теза їх моралі і поведінки: для досягнення мети усі засоби допустимі. Один з найбільш могутніх релігійних орденів.

Закріпачення селян — перетворення вільних селян в особисто залежних від феодала, безправних, позбавлених власної землі і прикріплених до землі феодала людей, які вимушені були виконувати феодальні повинності. На Русі закріпачення селян почалося з X століття.

Земства — виборні органи місцевого самоврядування, запроваджені реформою 1864 року.

Золота Орда — монголо-татарська феодальна держава, заснована в 40-х роках XIII ст. ханом Батиєм. До її складу входили: Західний Сибір, Північний Хорезм, Волзька Булгарія, Північний Кавказ, Крим, степ від Волги до Дунаю. В XV ст. розпалась на Сибірське, Казанське, Кримське, Астраханське та інші ханства.

Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.

Іздольщина — вид оренди землі, при якому орендар сплачує власникові землі частиною врожаю.

Імідж — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держави з метою популяції, політичної реклами тощо.

Імперія — велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держави, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв’язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.

Індустріалізація — створення великого машинного виробництва в різних галузях народного господарства.

Інтелігенція (інтелектуали) — соціальний прошарок, який складається з людей, що професійно займаються розумовою працею.

Інтервенція — насильницьке втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави. Інтервенція може бути військовою (як форма агресії), економічною, дипломатичною, ідеологічною.

Інфляція — переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що викликає знецінення їх, зростання цін, зниження валютного курсу, падіння реальної заробітної плати.

Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальну і професійну освіту, охорону здоров’я тощо).

Іслам — одна з найбільш розповсюджених релігій (поряд з християнством та буддизмом), її послідовники — мусульмани. Головні принципи ісламу викладені в священній книзі мусульман — Корані.

Історія — наука, яка вивчає в хронологічній послідовності хід розвитку людського суспільства і його закономірності.

Історичні джерела — пам’ятки минулого, які використовуються для вивчення історії людського суспільства: письмові, матеріальні, усні.

Князь — вождь племен, пізніше — правитель держави. На Русі старший з князів називався великим князем, інші — удільними князями. З XVIII ст.— почесний спадковий і пожалуваний дворянський титул.

Колонізація — заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.

Компроміс — угода, порозуміння з противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Консолідація — зміцнення, згуртування, об’єднання.

Конституція — основний закон держави, який визначає суспільний і державний устрій, порядок і принципи утворення органів влади, виборчу систему, права і обов’язки громадян. Конституція є основою усього законодавства держави.

Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об’єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.

Конфронтація — протистояння, зіткнення держав, суспільних інтересів, ідейно-політичних принципів.

Кон’юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або ж процесу (наприклад, економічна кон’юнктура).

Космополітизм — теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Криза політична — тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

Кримське ханство — феодальна держава татар в Криму. Відокремилось від Золотої Орди у 1427 р. У 1475 році стало васалом Туреччини. Основне джерело існування — грабіжницькі набіги на українські, російські, молдавські та польські землі. У XVIII ст. Кримське ханство було ліквідоване після вдалих для Росії війн з Туреччиною, а його територія була приєднана до Росії (1783 р.).

Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає сліпе поклоніння «божеству».

Куркулі — заможні селяни.

Леґітимність — визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспільного визнання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм — політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.

Літописи — історичні твори ХІ—XVII ст., в яких в хронологічній послідовності викладаються події української історії. Літописи — найважливіші історичні джерела. Одним з найбільш відомих літописів, який дійшов до нас є «Повість минулих літ» (1113 р.), автором якого був монах Києво-Печерського монастиря Нестор.

Малоросійська колегія — орган, створений Петром І в 1722 році для проведення контролю над українськими землями, що входили до складу Російської імперії. Знаходилась в м. Глухові і підпорядковувалась Сенату.

Малоросія — назва України в офіційних документах царської Росії.

Мануфактура — промислове підприємство, в основі якого лежать розділ праці і ручна реміснича техніка.

Менталітет — стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, схильність, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загально визнані цінності, суспільна психологія.

Метрополія — держава, яка володіє колоніями.

Мистецтво — одна з форм суспільної свідомості, яка зображує дійсність в художніх образах, художня творчість людей за законами краси, яка знаходить прояв в літературі, архітектурі, скульптурі, живопису, музиці, танці, театрі, кіно тощо.

Міграція — пересування, переміщення населення в межах однієї країни або за її кордони.

Мілітаризм — політика озброєння з метою підготовки до війни.

Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог.

Монархія — форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Монополія — виключне право в будь-якій сфері діяльності держави (наприклад, монополія зовнішньої торгівлі), організації, фірми тощо.

Народницький рух — ідеологія і рух різночинної інтелігенції в Росії другої половини ХІХ ст. Народники відбивали інтереси селянства, виступали проти кріпацтва і заперечували капіталістичний розвиток Росії. Головна мета — скасування самодержавства шляхом підготовки і проведення селянської революції. Відрізнялось дві течії — революційне і ліберальне. Основна організація — «Земля і воля», що розкололась на дві групи — «Народна воля», «Чорний переділ».

Народність — мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей, що історично утворилась на етапі феодалізму (після племені і до нації).

Натуральне господарство — вид господарства, в якому продукти праці виробляються з метою задоволення потреб самих виробників, а не для продажу

Нацизм — одна з назв німецького фашизму, ідеологія, політика і практика реакційних кіл гітлерівської Німеччини. Один з різновидів тоталітарного режиму.

Національний доход — новостворена у сфері матеріального виробництва вартість, або частина сукупного (валового суспільного) продукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація — історична спільність людей, що складається у процесі формування спільності території, економічних зв’язків, літературної мови, етнічних особливостей культури та характеру. Головна ознака нації її національна самосвідомість, розуміння своєї окремості та відмінностей від інших націй.

Оброк — щорічна грошова і натуральна рента, яку змушені були сплачувати селяни поміщикам.

Олігархія — політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Охлократія — домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Панщина — форма феодальної відробіткової ренти, безплатна примусова праця феодально залежного селянина на користь феодала. В Україні існувала ще з часів Київської Русі.

Патріотизм — почуття любові до батьківщини, громадської відповідальності за її долю, прагнення захищати її інтереси.

Пацифізм — антивоєнний рух, представники якого виступають проти будь-яких війн, незалежно від характеру і цілей. Вважають війни аморальними.

Печеніги — об’єднання тюркських і сарматських племен. Жили в VIII-XI ст. в заволзьких степах. Займались кочовим скотарством, здійснювали напади на землі руських князівств. В 1036 році були розбиті руськими дружинами Ярослава Мудрого. Частина печенігів переселилась в пониззя Дунаю. Останній раз печеніги згадуються в літописі під 1168 р. у складі чорних клобуків.

Плюралізм — ідейно-реґулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних засад політичних знань і розуміння буття; система влади, що ґрунтується на взаємодії та протилежності дій політичних партій та громадсько-політичних організацій.

Політичні партії — політичні організації, які виражають інтереси певних класів або прошарків суспільства, об’єднують їх найбільш активних представників і націлюють їх в ім’я досягнення тих чи інших цілей або ідеалів.

Політична система — сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, взаємовідносини між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Популізм — схильність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

Посполиті селяни — особисто незалежні селяни Лівобережної та Слобідської України в другій половині XVII-XVIII ст.; закріпачені наприкінці XVIII ст. У Польщі так називали кріпаків.

Правова держава — тип держави, в основі якої лежать верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.

Прагматизм — теорія та практика, в основі яких лежить визнання досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм результативності діяльності.

Приватизація — процес перетворення будь-якої форми власності (державної, колективної, особистої тощо) у приватну; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.

Пріоритет — першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідеї; переважне право, значення чогось.

Промисловий переворот — стрибок у розвитку продуктивних сил і перехід від мануфактури до машинного виробництва.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується через митну політику.

Реакція (політична) — опір влади суспільному процесу. Політичний режим, який прагне зберегти в недоторканості порядки в державі, які вже застаріли і віджили своє.

Революція — докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Реєстрові козаки — частина українських козаків, які були прийняті на службу польським урядом в 1572 році. Назву отримали від списків (реєстрів), до яких заносились їх прізвища.

Репарація — відшкодування державою-аґресором нанесених збитків іншим державам в грошовій або іншій формах. Виплату репарації, як правило, передбачають при підписанні мирної угоди.

Репатріація — повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, які опинились за кордоном внаслідок війни, або емігрантів.

Республіка — держава, у якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

Реформа — перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Річ Посполита — офіційна назва об’єднаної польсько-литовської держави, утвореної в результаті Люблінської унії (1569 р.).

Сепаратний мир — мирна угода, яку укладає одна з держав, що входить до коаліції країн, які ведуть війну, без згоди і відома своїх союзників.

Секуляризація — перетворення державою церковної власності, перш за все земельної, в цивільну (світську).

Слобідська Україна — історична назва Північно-Східної України, яка входила до складу Російської імперії в XVII-XVIII ст. на правах обмеженої автономії (територія сучасної Харківської та частин Сумської, Донецької, Луганської, Курської та Воронезької областей).

Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Тенденція — напрямок розвитку якогось явища.

Толерантність — терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

Тоталітаризм — політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Традиція — форма передачі соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління.

Удільне князівство — складова частина великих князівств на Русі в XII-XVI ст. Управлялось князем, вихідцем із великокнязівського роду.

Узурпація — протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.

Уніатська церква — греко-католицька церква, утворена згідно Брестської унії в 1596 році. Підпорядковувалась Папі Римському. Визнавала основні догмати католицької церкви при збереженні православних обрядів.

Унітарна держава — форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

Фашизм — крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої лежить синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.

Федерація — форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Феномен — виняткове, незвичайне, рідкісне явище.

Феодальні повинності — примусові обов’язки залежних селян у вигляді панщини, оброку, церковної десятини тощо.

Централізація — зосередження керівництва, управління в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

Цивілізація — історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам інших націй.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.