Органи етнополітичного регулювання в контексті політики коренізації: український досвід

На тлі суспільно-політичної історії радянської України автори досліджують обставини створення та організаційні проблеми існування інституцій, відповідальних за здійснення політики коренізації в середовищі етнічних меншин. У центрі уваги видання перебувають історія Центральної комісії національних меншин при ВУЦВК та долі її співробітників.

Вступ

Розділ I. Україна на шляху становлення державної політики стосовно національних меншин

Національні меншини у добу національно-визвольних змагань

Загальнотеоретичні аспекти дослідження більшовицької етнонаціональної політики в УСРР

Розділ II. Час вичікування і помилок (1920–1923)

Етнічні меншини УСРР на початку 1920-х рр.

Етнополітичний курс більшовиків в Україні на початку 20-х рр.

Зміст проблем етнічних меншин у контексті коренізації

Розділ III. ЦКНМ та її місцеві органи

Розділ IV. Історія коренізації в долях

«Національні справи» та їхній вплив на життя нацменгромад України

Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна»

Сава Георгійович Ялі

Давид Мац: «учитель справедливості»

Аврам Самоілович Гітлянський (Прозументер)

Зінаїда Іоффе

Яків Кантор

Серафім Міцев

Іцхок Сударський

Липман Зельманович Урбах

Афанасій Іванович Дівіджієв

Післямова