Новітня історія Центральноєвропейських та Балканських країн ХХ століття

Встановлення в Чехії окупаційного режиму

На запрошення А. Гітлера до Берліна 14 березня 1939 р. прибув президент ЧСР Е. Гаха. У ніч на 15 березня німецькі війська (200 тис.) розпочали вторгнення до чеських земель. На переговорах А. Гітлер поставив перед чеським керівництвом ультиматум: або негайна згода на вступ до Чехії вермахту, створення замість ЧСР «протекторату Богемії й Моравії» з включенням його до складу Німеччини, або початок збройного протистояння, людське кровопролиття, бомбардування та руйнування Праги. Під загрозою застосування сили Е. Гаха погодився на перший варіант, запропонований фюрером, який до того ж обіцяв поважати національну культуру та самобутність чехів.

Здебільшого антинацистськи настроєна більшість чеського суспільства усвідомлювала вимушеність рішення президента Е. Гахи та навіть не намагалася засудити його¹. Але інша частина населення Чехії зайняла гостро критичну позицію, розцінюючи дії керівництва республіки як відверто антинаціональні.

15 березня 1939 р. в Берліні було оголошено про утворення на окупованій чеській території «протекторату Богемії і Моравії». У той же день А. Гітлер тріумфально в'їхав до празького граду, де виступив з промовою, в якій обіцяв своїм новим «вірнопідданим» у протектораті «піклування про їхній добробут». Тим більше, що формально тут зберігався чеський уряд. Чехословацький парламент був розпущений, а два діючі політичні угруповання ввійшли до організації «Національна солідарность». Засоби масової інформації відкрито пропагували та заохочували колабораціонізм.

¹ У той час Е. Бенеш у Парижі очолював Чехословацьку національну раду, яка обстоювала відновлення ЧСР на принципах «континуитету» (правонаступництва), і він не виступав з критикою дій Е. Гахи аж до червня 1941 р., після чого поняття «гахівщина» і «колабораціонізм» стали майже тотожними.

Окупаційна влада швидко здійснила переорієнтацію чеської промисловості на задоволення воєнних потреб Третього рейху та підпорядкувала собі всю чеську фінансову систему. Сільський сектор у протектораті став виконувати функції постачальника продовольства й сировини. У цілому ж усієї захопленої німцями під час окупації Чехії зброї вистачило для оснащення сорока дивізій.

Після окупації чеські землі були включені до складу Німеччини як «протекторат Богемії й Моравії». Керувати підпорядкованою територією був призначений імперський протектор К. фон Нейрат, під контролем якого діяли і «державний президент» Е. Гаха, і голова уряду генерал А. Еліаш.

У протектораті було скасовано рештки демократичних свобод і встановлено жорсткий окупаційний режим. Одначе існували також чеські місцеві адміністративні органи і чеське восьмитисячне військо та поліція. «Чеські німці» автоматично ставали німецькими громадянами. У протектораті дислокувалися підрозділи СС, служби безпеки, гестапо та інші імперські структури.

Німецька окупаційна адміністрація була добре обізнана з тонкощами й особливостями чеського національного менталітету, що допомагало їй запроваджувати досить гнучку політику «батога й пряника». Окупанти хоча й підтримували чеський фашистський рух («Влайка», «Чеський націонал-соціалістичний табір»), але, зважаючи на його непопулярність, спиралися переважно на уряд та президента, які в чеському суспільстві тієї доби ще ототожнювалися із залишками національної самостійності.

У цілому ж окупанти в Чехії проводили політику мілітаризації, експлуатації, національного гноблення, політичного свавілля та жорстокого терору. Окрім цього скасовувався восьмигодинний робочий день, запроваджувалася трудова повинність та нормування продовольства, а страйки заборонялися. Здійснення окупаційною владою «політики аріїзації» передбачало конфіскацію майна юдеїв з наступним вивезенням їх до концтаборів. З жовтня 1941 р. до таборів-пропускників стали регулярно відправляти тисячі чеських громадян, які потім вивозилися на примусові роботи до Німеччини.

Окупаційний режим створював сприятливі умови для діяльності німецького фінансового капіталу та укладення «добровільних угод» з придбання акцій або здійснював насильницькі конфіскації та «аріїзації» різноманітних підприємств, щоб контролювати чеську промисловість у цілому. Врешті-решт у руках німецьких підприємців опинилася майже половина всього капіталу чеських акціонерних товариств. Водночас було ліквідовано понад 15 тис. дрібних та середніх промислових і торговельних підприємств, а решта була поглинута великими промисловими об'єднаннями. Мілітаризація економіки, примусова концентрація виробництва, певна спрямованість податкової політики прискорили пролетаризацію значної частини чеських дрібних підприємців.

Окупаційний режим цілеспрямовано здійснював політику онімечення, згортання чеської системи освіти, закриття наукових установ, утисків національної культури, переслідування інтелігенції. Німецька мова перетворилася на панівну в держустановах, школах. Викладання чеської історії, літератури та географії в школах було заборонено.

Масовий «превентивний» терор, який періодично здійснювався німецькою службою безпеки, мав запобігти самій можливості проявів руху опору, чому сприяла створена у протектораті атмосфера «психозу й жаху». В окупованій Чехії відразу був запроваджений воєнний стан та здійснено операцію «Гіттер» («сітка»), яка спрямовувалася проти всіх потенційних противників окупаційного режиму. Удару в першу чергу було завдано по німецьких емігрантах-антифашистах та чеських комуністах. До кінця 1939 р. було заарештовано 6 тис. осіб. І хоча більшість із них була невдовзі звільнена, майже півтори тисячі активістів КПЧ опинилися в концтаборах.