Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього

Хороші та погані хлопці в історії

Дуже спокусливо чітко поділити історію на поганих хлопців, за якими стояли імперії, та добрих. Зрештою, майже всі ці імперії були засновані на крові та підтримували свою владу шляхом пригноблення та кровопролитних війн. Проте більшість сьогоднішніх культур базується саме на імперській спадщині. Якщо імперії є, за визначенням, поганими, що тоді можна сказати про нас самих?

Існують цілі наукові школи та політичні рухи, які намагаються очистити людську культуру від імперіалізму, залишивши тільки те, що вони називають чистою, автентичною цивілізацією, не заплямованою гріхом. Ці ідеології, в кращому разі, наївні. У гіршому ж, вони служать лицемірною вітриною грубого націоналізму та ханжества. Можливо, вам і вдасться знайти випадок, коли якась з безлічі культур, що виникали на початку відомої нам історії, була чистою, незайманою гріхом та непідробленою іншими суспільствами. Але жодна культура з того початку не може обґрунтовано про це заявити, адже сьогодні на землі такої точно не існує. Усі людські культури є принаймні частково спадщиною імперій та імперських цивілізацій, і жоден академік чи політичний хірург не здатен відрізати цю імперську спадщину, не вбивши пацієнта.

Подумайте, наприклад, про стосунки на межі любові та ненависті між сьогоднішньою незалежною Індійською республікою та колишньою Британською Індією. Британське завоювання та окупація Індії коштували життів мільйонам місцевих мешканців та спричинили тривале приниження й експлуатацію ще сотень мільйонів. Однак багато індійців охоче перейняли західні ідеї, такі як самовизначення та права людини. Більш того, вони збентежилися, коли британці відмовилися жити за своїми власними проголошеними цінностями, гарантувавши корінним індійцям або рівні права, як британським підданим, або незалежність.

28. Залізничний вокзал Чхатрапаті-Шиваджі в місті Мумбаї. Своє існування він почав як вокзал Вікторія в Бомбеї. Британці побудували його в неоготичному стилі, що був популярним у Британії наприкінці ХІХ століття. Індійський націоналістичний уряд змінив назви як міста, так і вокзалу, але не виявив бажання зрівняти з землею таку величну споруду, попри те що її збудували іноземні пригноблювачі

Попри це сучасна індійська держава є дитиною Британської імперії. Британці вбивали, ранили та переслідували мешканців цього субконтиненту, але вони також об’єднали купу ворогуючих царств, князівств та племен, створивши загальнонаціональну свідомість та країну, що функціонувала більш-менш як єдина політична одиниця. Вони заклали підвалини індійської судової системи, створили її структуру управління та побудували мережу залізниць, надзвичайно важливу для економічної інтеграції. Ставши незалежною, Індія перейняла західну демократію в своєї британської інкарнації, зробивши її формою державного управління. Загальноприйнятою мовою субконтиненту все ще залишається англійська, яка є нейтральним засобом спілкування для носіїв мов гінді, таміл та малаялам. Індійці є пристрасними гравцями в крикет та любителями чаю, хоча й гра, й напій є британською спадщиною. Комерційного вирощування чаю в Індії не існувало до середини ХІХ століття, коли воно було запроваджене «Британською Ост-Індською компанією». Саме пихаті британські сагиби поширили звичай чаювання по всьому субконтиненту.

Скільки індійців сьогодні захотіли би провести референдум щодо відмови від демократії, англійської мови, мережі залізниць, правової системи, крикету та чаю на підставі лише того, що вони є імперською спадщиною? Навіть якби вони це й зробили, чи не слід було б розцінювати сам акт проведення референдуму як демонстрацію їхнього боргу перед колишніми володарями?

Навіть якби ми вирішили повністю відмовитися від спадщини жорстокої імперії, сподіваючись відтворити та захистити «автентичні» культури, які їй передували, то, найпевніше, відстоювали б не що інше, як спадщину давнішої, але не менш жорстокої імперії. Ті, хто обурюється спотворенням індійської культури Британською Індією, мимохіть санкціонують спадщину Імперії Великих Моголів та завойовницького Делійського султанату. А ті, хто намагається врятувати «автентичну індійську культуру» від чужого впливу цих мусульманських імперій, санкціонує спадщину Імперії Гуптів, Кушанської імперії та Імперії Маур’їв. Якщо індійські націоналісти-екстремісти думають про те, щоби зруйнувати всі будівлі, залишені британськими завойовниками, наприклад головний залізничний вокзал Мумбаї, то як бути зі спорудами, залишеними мусульманськими завойовниками Індії, наприклад Тадж-Махалом?

29. Тадж-Махал. Взірець «автентичної індійської культури» чи чужорідного витвору мусульманського імперіалізму?

Ніхто насправді не знає, як вирішити це незручне питання культурної спадщини. Який би шлях ми не обрали, першим кроком має бути усвідомлення складності дилеми та прийняття того, що спрощений поділ минулого на добрих та поганих хлопців веде в нікуди. Якщо, звичайно, ми не готові визнати, що зазвичай наслідуємо поганих хлопців.