Крим: шлях крізь віки

Як відбувалася індустріалізація Криму 1928-1938 рр.?

На VI Всекримському з'їзді рад у квітні 1929 р. було ухвалено постанову про впровадження на півострові курсу на індустріалізацію та затверджено перший п'ятирічний план розвитку народного господарства. У документі окреслювалися завдання, котрим надавалося першорядне значення.

Першочерговим стояло питання розвитку промислового сектору економіки кримської автономії. Планувалося прискорене формування керченської металургійної бази всесоюзного значення (20 квітня 1929 р. було пущено першу домну). Пріоритетним для вирішення національного питання вважалося формування «промислового пролетаріату» з представників кримськотатарського, єврейського та інших етносів. Планувалася широка мобілізація доходів населення на вирішення завдань п'ятирічки. Із будівництва лінії високої напруги Севастополь — Сімферополь розпочалася електрифікація Криму.

Одразу проявилися проблеми, які в подальші роки прогресуватимуть: недовиконання промислово-фінінсових планів, розростання радянського, господарського й компартійного апаратів, байдужість керівників підприємств до потреб робітників, що призводило до величезної плинності кадрів (передовсім татарського населення), відставання у вирішенні соціальних проблем (перш за все у житловій сфері).

Планування, контроль, організація «соціалістичного змагання» та інші фактори дозволили (хоча й далеко не в повному обсязі) виконати завдання першої п'ятирічки до 1932 р. Питома вага промислової продукції до кінця того року склала 70%, що свідчило про перетворення Криму з аграрного на індустріально-аграрний район. У 1932 р. металургійний завод ім. Войкова в Керчі дав 5% усього металу, виплавленого у СРСР. Загальна кількість робітників у промисловості союзного значення Криму за п'ятирічку збільшилася в три рази й дійшла до 41 тис.

Першочергового розвитку набуло будівництво Камиш-Бурунського залізорудного комбінату й другої черги Керченського металургійного заводу ім. Войкова, де було освоєно плавку високоякісної сталі, побудовано ванадієвий цех. У 1933-1934 рр. став до ладу Перекопський бромний завод. Машинобудівні заводи Криму освоїли випуск консервного устаткування, котре раніше завозилося з-за кордону. Випуск валової продукції зріс з 231,4 млн руб. у 1933 р. до 437,4 млн руб. у 1937 р., капіталовкладення в промисловість — з 59,7 млн до 72,8 млн руб. Фонд заробітної плати збільшився з 271,1 до 624,1 млн руб.

Підсумки двох кримських п'ятирічок дозволили з повним правом говорити про перетворення регіону з аграрного на індустріально-аграрний. У 1937 р. місцева промисловість виробляла в 9 разів більше продукцї, ніж у 1913 р. Три четверті підприємств автономії працювали на місцевій сировині. Видобуток залізної руди в 1940 р. зріс в 2,7 рази порівняно з 1913 р. У 1940 р. Керченський завод виплавив 502 тис. т чавуну. Вироблення електроенергії збільшилося порівняно з 1913 р. в 72 рази і склало в 1940 р. 309 млн кВтгод. Було споруджено високовольтні лінії електропередач, які зв'язали Севастополь із Сімферополем, Сакі з Євпаторією та Ялтою. Збільшилися обсяги продукції соляної та хімічної промисловості. Із соляних озер тепер видобувалося більше повареної солі, хлормагнію, брому, сульфату, англійської й калійної солей.