Крим: шлях крізь віки

Яку роль відіграв кримський фактор у хрещенні Русі-України?

У 80-х роках Х ст. володар держави Русь київський князь Володимир вирішив прийняти християнство. Відомо, що навернення слов’ян Східної Європи князем Володимиром тісно було пов'язано з Херсоном. У 988 р. проти візантійського імператора Василя ІІ підняв повстання грецький вельможа Варда Фока. Імператор не мав достатньо сил для боротьби з бунтівниками, а тому звернувся за військовою допомогою до князя Володимира. Руська і візантійська сторони домовилися, що Русь надає допомогу імператору, а той мав за це погодитися на одруження своєї сестри Анни з київським князем, передумовою якого мала бути християнізація східнослов'янської країни разом з її володарем. Після придушення повстання Варди Фоки за допомогою руських військ, офіційний Константинополь не поспішав виконувати угоду з Руссю.

Це стало причиною походу війська князя Володимира на візантійське місто Херсон у Криму. Обложений русичами Херсон чинив сильний опір нападникам. Володимир передав мешканцям Херсона, що він буде стояти під мурами міста хоч три роки. Проте цього йому не знадобилося. Заможний корсунянин Анастас повідомив руського князя про водопровід, який невдовзі був перетнутий русичами. Після здачі Херсона між руським і візантійським дворами відновлюються переговори. Василь ІІ відправив сестру до Корсуня, а невдовзі в цьому місті відбувається хрещення слов'янського володаря. Згода на відновлення переговорів пояснюється тим, що Херсон відігравав величезну роль у здійсненні візантійської політики відносно Русі, печенігів (ці кочівники зайняли степи Північного Причорномор'я на початку Х ст.) та інших народів і його варта нанесла б великої шкоди Константинополю.

Особливості херсонського християнства мали велике значення у становленні нової релігії на Русі. Київський двір із перших днів існування державної християнської організації на Русі прагнув здійснити ряд заходів, спрямованих на обмеження церковно-політичного впливу Візантії. Автор «Повісті временних літ» зазначав, що князь Володимир запросив до Києва з Херсона (Корсуня) багатьох священиків, які разом з візантійськими («царицыными», за літописом) ієреями хрестили давньоруське населення. Проте, розповідаючи про підтримку Володимиром духовенства, літопис згадував лише корсунських священиків, які одержали від князя головну церкву на Русі — церкву св. Богородиці та десяту частину державних прибутків. Згадану церкву у народі називали Десятинною. В її діяльності важливу роль відігравав згаданий вище корсунянин Анастас. Безумовно, це свідчення давньоруської пам'ятки не є випадковим і показує особливу орієнтацію Володимира Святославича на духівництво міста, населення якого постійно тяготіло залежністю від імперії і прагнуло автономії. Важливо, що в Новгороді єпископом був також виходець з Херсона Іоакім Корсунянин. На Русі на початку ХІ ст. активно поширювався культ св. Климента, мощі якого були вивезені з Херсона.