Історія України-Русі, Том 1

Дружина і боярство земське

Княжі мужі, дружина - иначе звалися боярами. Се були не слуги князівські, а його товариші: з ними князь про все радився, з ними ділився усим добром. Се була дружина більша, бо була ще й "менша дружина": отроки або дітські - рядові вояки та княжі слуги. Чи була велика та князівська дружина? Зовсім мала, бо коли людність Київа доходила в ті часи (XI-XII вв.) до 100.000, київський князь мав усього 800 "отроків". В дружині були усякі люде: Поляки, Чехи, Варяги, з турецького роду. Місцеві старші дружинники (свійські люде, не захожі) служили князеві з роду в рід: князі собі мінялися, а княжі бояре зоставалися й при нових князях. Се були найбільш люде заможні, мали свої маєтности, були люде поважні - "бояре", "ліпші люде" в громаді, - все одно, чи візьме їх князь у свою дружину, чи ні.

Крім бояр - княжих дружинників, були бояре некняжі, земські. Се ті "лучші", "ліпші мужи"; "старці гродскії", як зве їх літопись. Боярами тоді прозивали не тільки земельних властителів, але й купців промисловців, - взагалі заможніх людей. В Галичині сі бояре мали таку силу, що орудовали і князями і цілим князівством.