Історія України-Русі, Том 1

Володарь Ростиславич 1049-1124

Се були дуже хоробрі князі і дружні брати; на долю їм випала безнастанна колотнеча із сусідами, - крім своїх русько-українських князів, ще й з Поляками та Угорщиною, що опанувала тоді Закарпатську русь, - але вони того не страхалися. У Василька заміри були дуже широкі: він мислив зруйновати Польщу, оселити на своїх землях Дунайських Болгарів, оселив в "Понизю" - по середньому Дністру, між Дністром і Богом, і в Задністрянських землях - Торків та Печенігів; думав виперти Половців з України.

Як ми бачили, на з'їзді в Любчу 1097 р. за Володарем та Васильком було затверджено їх городи. Того ж таки року Володарь розпочав війну - уперед на те, щоб визволити темного брата свого з неволі, а потім, щоб помститись за нього над Давидом Ігоровичем. Потім він воював з Великим князем Святополком, що, прогнавши Давида з Волині, задумав й Галичину одібрати од Ростиславичів. Та з сим Святополкови не пощастило, хоч він й покликав собі до помочи угорського короля Коломана, бо Ростиславичі узяли собі на поміч Половців. Під стінами Перемишля у 1099 р. Ростиславичі у-край розбили Угрів і вигнали їх з України, а самі з того часу утвердилися, як дідичні (наслідственні) князі Галичини. Після сієї битви Галичина забезпечила себе на яких сто літ від претензій Київських та Волинських князів, та й Угорщина довго памятала сю битву.

Володарь страшний був для сусідів, і з своїми Галичанами він заходив далеко за Вислу, грабуючи польські землі. Тож Поляки пустилися на хитрощі і через якогось Поляка Петра Власта, що був на службі у Володаря, а потім зрадив, одного разу на ловах Володаря схопили і одвезли його в Польщу у неволю; брат Василько мусів викупити його за величезні гроші: 20.000 гривен.

Але скоро після того обидва брати - спершу Василько, а незабаром й Володарь - у 1124 році повмірали; у кожного з них осталося по два сини: у Володаря - Ростислав, і йому достався Перемишль, і другий - Володимирко: сьому дано Звенигород; у Василька - Юрий та Іван, і їм достались Галич та Теребовля. Ростислав десь у 1130-тих роках помер, і синови його Іванові Володимирко дав Звенигород, а сам перейшов на старший стіл - Перемишль.