Історія України-Русі, Том 1

Турово-Пинська земля

Турово-Пинська земля (князівство) займала землі середньої Припети. Се справжнє "Полісся" - край лісів і багнистих трясовин. Головні центри: Туров, Пинськ, Клецьк, Слуцк, Городно, Дубровиця, Степань, Чорторийськ. Турово-Пинська земля вважалася довго прищіпкою до Київа, але одколи там засів, по смерти Юрия Довгорукого, Юрий Ярославич (1161 року), Турово-Пинська земля стала осібним князівством, хоча й другорядним. Згодом ся земля сильно роздробилася, бо намножилося своїх князів, і кожному хотілося мати свою "волость". Через се сила князівства ослабла. З двох, боків князівство мало небезпечних сусідів: з заходу хижим оком поглядає на нього Роман Галицький (при кінці XII в.), а з півночи - Литва. Боячись Романа, Турово-Пинські князі шукали захисту у Литовських князів, але скінчилось на тім, що Литва стала господарем в їхній землі.