Історія України-Русі, Том 1

III. Побут та культурне життя

Рід

З давніх-давен словянські племена, а між ними й наші українсько-руські, жили - кожен рід осібно, не густими хуторами, бо простору тоді було доволі. Рід такий - се було кілька родин, велика сімя близьких чи далеких родичів. Усе майно було у них спільне, бо тоді землею, чи иншим чим, не треба було ділитись - маєш усього скілько хочеш, аби працювати не лінувався! Порядок в такому роді давав старшина, "старець" - звичайно найстарший та найповажнійший з усіх. Ще не дуже давно бували на Україні такі великі, не ділені сімьї, душ по 20-30 в одній, і мали вони спільне господарство.

Згодом такий рід збільшувався - в ньому були вже не тільки близчі свояки, але й "далекий родочок", і з такого великого роду з часом витворилось "племя". Так воно діялося у инших Славян (напр. у Сербів пізніш), так певно було й на нашій прабатьківщині перед розселенням Словян.

Коли велика родина, рід так вже розростався, що далі вже трудно було разом господарити, то така родина ділилася на кілька менших, що сідали собі окремим дворищем, як найдалі, на нових ґрунтах. Згодом з таких родин-дворищ, що межували між собою й памятали, що вони одної крови, творилося село, "вервь". Але село - се вже був не рід, а громада, і всі справи сільські рішають на зборах, на "вічу", старшини з поодиноких дворищ.