Історія держави і права зарубіжних країн

4.2. Феодальна поліція

Поліцейські функції в період раннього середньовіччя здійснювалися самими феодалами. Кожний з них сам встановлював і охороняв прийнятий для нього порядок у межах свого лена, підкоряв собі на правах васалітету більш дрібних феодалів й особисто лагодив суд і розправу над кріпаками, спираючись на очолювану ним збройну дружину. Придушення опору селян і підтримка суспільного порядку на території всієї держави здійснювалися загальним або верховним сюзереном — королем, імператором і його військом, що складалося в основному з феодалів.

Важливу роль у становленні і розвитку феодальної поліції у більшості країн Західної Європи відіграла католицька церква. Для боротьби з «єретиками» й «неблаговірними», церква на початку ХІ ст. заснувала «священну інквізицію» (від лат. «inquisitio», що означало «розслідування». — Л. Б., С. Б.), яка поклала початок політичному розшуку. На чолі інквізиції стояв римський папа, а розшук єретиків і розслідування справ на них було доручено спеціально навченим ченцям Домініканського ордену. Користуючись винятковою владою, священна інквізиція ввела в пошукову практику систему таємних доносів, заклала основи поліцейського допиту із застосуванням катувань, створила так званий інквізиційний судовий процес. З метою посилення репресій католицькою церквою в 1540 р. був заснований чернечий Орден єзуїтів. Полюючи на єретиків по всіх країнах Західної Європи, а згодом і Азії, Америки й Африки, єзуїти переодягалися у світський (цивільний) одяг, проникали в різноманітні прошарки суспільства, ставали членами заборонених владою організацій для їхнього викриття.

Здійснюючи безпосередньо поліцейські функції, світські й духовні феодали тим самим сприяли подальшому розвитку поліції панівного класу феодалів, удосконаленню прийомів і методів роботи. Але в той же час вони перешкоджали організаційному становленню феодальної поліції як самостійного державного органу, що було обумовлено особливостями натурального господарства і роздробленістю держави.

Становлення станово-представницьких монархій обумовили появу офіційних органів феодальної поліції, які створювалися королівською владою. Найбільш повного розвитку процес створення таких органів й установ одержав у Франції, яку у зв’язку з цим у зарубіжній літературі називають «колискою поліцейського управління». В ХІІ ст. тут була заснована посада прево, на яку призначалися королівські офіцери з числа незнатних дворян. Користуючись військовою й деякою судовою владою, прево несли також відповідальність за охорону громадського порядку в окрузі. Вони керували місцевими поліцейськими силами, займалися розшуком і розслідуванням злочинів, здійснювали арешти й обшуки, організовували облави на селян, що знаходились в бігах. В міру збільшення володінь короля й централізації політичної влади зростала кількість королівських чиновників, що відали поліцейськими справами. У тому ж столітті з’явилися посади бальї і сенешаля, що діяли як уповноважені прево. З погіршенням становища народних мас і зростанням злочинності на допомогу прево було призначено лейтенанта із кримінальних справ, що керував таємними агентами і брав участь у роботі окружного суду. З метою регламентації повноважень поліції в ХІІІ ст. у Франції було видано перший в історії поліцейський статут.

Організація англійської поліції вела свої коріння від устрою англо-саксонської общини ІХ ст. Її організація залежала від кількості воїнів, яких висували з поселень. Десять сімей складали десятину (село), вона висувала 10 воїнів із своїм констеблем; сотня — десять десятин, із сотні обирався reeve — виборний лідер (начальник). Декілька сотень складали графство (shire) або місто зі своїм sheriff(ом) скорочена форма від shire reeve начальник графства.

Нормандці використовували цю систему для захисту й охорони населення. Чоловіки віком старше 16 мали ходити у варту. Їх обов’язком було перевіряти мандрівників, здійснювати допомогу або затримувати підозрілих персон, охороняти від будь-якого занепокоєння. Усі здорові чоловіки здіймали галас і переслідували підозрюваного.

За законом «про мирових суддів» 1361 р. на допомогу шерифам прийшли бейліфи, вони повинні були допомагати шерифу в затриманні злочинців або незнайомців. Бейліфи також брали собі на допомогу із судових чиновників — сержантів. Крім існуючих офіційних охоронців порядку крупні феодали продовжували зберігати збройні дружини для здійснення поліцейських функцій.

У Німеччині істотне збереження самостійності великих феодалів, а також сильна залежність німецького імператора від римського папи гальмували політичну централізацію країни, роз’єднували її поліцейські сили. В кожній общині й провінції, з яких складалася імперія, були поліцейські сили, на чолі яких стояли шультхейси (спеціальні офіцери) й інші поліцейські чиновники, що призначалися з числа дворян курфюрстами провінцій або самим імператором. Незалежно від цього, в містах імперських (що належали імператору) і так званих вільних (підпорядкованих католицькій церкві) існувала власна поліція.

Подібні зміни відбувалися й в інших національних державах, що утворилися в Західній Європі. Проте феодальна поліція цього періоду була ще порівняно нечисленною, організаційно не оформленою, до кінця не відокремленою від війська, суду й місцевої адміністрації. В боротьбі із злочинністю роль поліцейських зводилася головним чином до того, щоб «керувати переслідуванням злочинця, коли таке відбувалося в їх присутності». В інших випадках це переслідування було обов’язком і правом постраждалого.

Як самостійний державний орган феодальна поліція остаточно сформувалася в період абсолютизму. Тоді ж було закладено фундамент національних поліцейських систем буржуазії.

В абсолютистській Франції поліція піддавалася реорганізації і подальшому зміцненню. В Парижі, замість прево, на чолі поліцейських сил, які збільшувались кількісно, було поставлено генерального лейтенанта поліції, що ніс основну відповідальність за охорону громадського порядку в столиці. Для розслідування політичних справ та інших надзвичайних доручень у складі королівського суду, що знаходився в Парижі, були виділені особливі чиновники — комісари. Діями поліцейських по боротьбі зі злочинністю керували інтенданти і лейтенанти із кримінальних справ, які підпорядковувалися генеральному лейтенанту поліції. У випадку народних хвилювань і інших масових безладь останньому було надане право виклику в столицю додаткових поліцейських сил і військ. У провінціях і округах Франції існували місцеві поліцейські сили, якими керували інтенданти поліції, що призначалися з центру або представниками королівської влади на місцях. Поряд із забезпеченням громадського порядку вони брали участь у засіданнях окружного суду і мали право вилучати з нього і приймати до власного виробництва будь-які справи.

Була створена також воєнізована поліція у вигляді кінно-поліцейської стражі, що стала прообразом майбутньої французької національної жандармерії. Роль поліції надзвичайно посилилася в період правління Людовика XIV, коли влада короля набула характеру нічим не стримуваного деспотизму й свавілля. Представникам наближеної дворянської верхівки король щедро роздавав — карт бланш (carte blanche) або ж летр де каше (lettres de cachet) — спеціальні порожні бланки (останні у конвертах з печаткою — Л. Б., С. Б.), що містили накази про арешт.

Структура й організація англійської поліції періоду абсолютизму залишалися без будь-яких помітних змін. Проте, після ліквідації дружин розвинутої феодальної знаті, позбавлення місцевого самоврядування автономії, королівські поліцейські чиновники — шерифи і констеблі стали поряд із мировими суддями, єдиною й основною силою охорони громадського порядку на місцях. Їхня роль у розслідуванні правопорушень посилилась, й цьому сприяло відокремлення попереднього слідства від суду.

Прийняття, у зв’язку з «огороженням земель»27, репресивних законів, що склали в сукупності так зване «криваве законодавство», необмежено розширили можливості судової розправи. Здійснюючи розшук і розслідування державних і тяжких злочинів, поліція і суди Зоряної палати широко застосовували знаряддя катувань та інші криваві методи. Функції поліції також виконувала комерційна поліція, створена купцями і крамарями для охорони своїх складів і магазинів. Починаючи з XV ст., англійські поліцейські контролювали ринкові угоди, ціни на товари, регулювали вуличний рух. Відкриття в цей період публічних будинків поклало на поліцію обов’язок здійснення сегрегації (виділення) проституток як нового злочинного об’єкта і нагляду за ними.

Розвиток княжого абсолютизму в Німеччині фактично призвів до розпаду імперії на численні князівства — держави, встановлення в них жорсткого поліцейського контролю. Особливо реакційним політичним режимом серед німецьких держав виділялися Прусія й Австрія, в яких панувала всеосяжна опіка поліції і чиновництва над суспільним й особистим життям підданих. Відповідно до зводу кримінального й кримінально-процесуального права 1532 р. (відомого під назвою «Кароліна»), прусського земського Уложення 1794 р. й інших численних актів, поліцейському контролю підлягали: господарська діяльність, аж до визначення засобу виготовлення товарів, «торгівля, час роботи, заходи протипожежної безпеки, кількість пляшок на бенкеті, розмір приданого й багато іншого. За відхід від офіційної регламентації передбачалися штрафи або більш жорсткі міри покарання.

Разом із цим абсолютизму не вдалося довести до кінця централізацію державного управління і створити поліцейський департамент, який би керував усіма поліцейськими силами країни. Це мав зробити новий суспільний клас — буржуазія, в нову історичну епоху.

* * *

Незважаючи на характерну, особливо для визначених періодів західноєвропейського середньовіччя, розосередженість політичної влади, головним інститутом у політичній системі все в більшій мірі ставала держава. Її політичне значення й вага визначалися тим, що королівська влада, навіть в епоху глибокої феодальної роздробленості, була єдиним загальновизнаним представником країни й народу в цілому. Закріплюючи феодальні форми поземельної власності, станові привілеї феодалів, середньовічна держава, як будь-яка інша держава, здійснювала загальносоціальні функції (підтримка миру, традиційного правового порядку тощо.). В середні віки в країнах Західної Європи склалася й набула загальносоціальної цінності національна державність, що при всіх її розходженнях у різних країнах стала стрижнем єдиної європейської культури й цивілізації.

27 «Огороження» — процес насильницького збільшення землеволодінь феодалів за рахунок общинних земель у зв’язку із перетворенням маєтків феодалів у товарні господарства, зокрема через збільшення попиту на англійську вовну.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та термінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та термінів:

Поняття (визначення)

Терміни

Абсолютна монархія

Ассизи, бальї, бейліф, бургомістри, гільдії, головний

Освічений абсолютизм

юстициарій, декан, джентрі, інквізиція, імпічмент, кан-

Сеньйоріальна монархія

цлер, конвокація, конетабль, консули, констебль, ланд-

Станово-представницька монархія

таг, легісти, мер, нотабль, ордонанс, прево, рейхстаг,

«Кулачне право»

ректор, ландрати, сейми, сенешал, фригольдер, штати,

Генеральні штати

шультхейс.

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці основних подій становлення та розвитку феодальної держави у країнах Західної Європи за запропонованою раніше формою

Завдання 3. Відобразіть у вигляді схеми механізм феодальних держав Західної Європи: Англії, Франції, Німеччини

Завдання 4. Використовуючи текст Великої хартії вольностей (документ № 1),

наведіть положення, які закріплювали:

а) обмеження політичного верховенства корони;

б) права станів на санкції проти корони.

Завдання 5. Використовуючи текст Золотої були (документ № 2), назвіть:

а) права, які закріплювались за курфюрствами; б) повноваження з’їзду князів — курфюрстів; в) повноваження імператора.

Завдання 6. Використовуючи текст Великого березневого ордонансу (документ № 3):

а) назвіть повноваження Генеральних штатів;

б) визначіть принципи, на яких будувались відносини між Генеральними штатами й королівською владою.

Перевірте себе

Завдання 1. Продовжте думку:

1. Спільним в процесі державотворення Франції і Німеччини було те, що...

2. Особливістю виникнення держави Англії є те, що.....…….....

3. Ранньофеодальна монархія, сеньйоріальна монархія, станово-представницька монархія, абсолютна монархія — це.....…….....

4. Спільним в організації центральної влади часів абсолютних монархій Франції, Німеччини, Англії було.....……….....

5. Вищою судовою інстанцією у Франції з ХІІІ ст. стає.....……….....

6. Значення королівських судів в Англії суттєво посилено реформами.....……….....

7. Особливістю судової влади в Німеччині було те, що.....……….....

8. Поясність вислів «Васал мого васала — не мій васал», де він мав місце, коли.....……….....

9. Поясність вислів «Васал мого васала — мій васал», де він мав місце і коли.....……….....

10. Основні феодальні стани — це.....……….....…

11. Головна відмінність станово-представницьких установ від феодальних з’їздів полягає в тім, що.....………………………

12. Парламент в....., Генеральні Штати в....., Рейхстаг і ландтаги в..... — це.....……….....

13. Значний політичний вплив парламенту в Англії, на відміну від Генеральних Штатів Франції, обумовлений.....……….....

14. Основними функціями англійського парламенту були.....……….....

15. Основними передумовами становлення абсолютизму в Західній Європі стали.....……….....

16. Обумовленість класичного характеру абсолютизму у Франції полягає в тому, що.....………….....

17. Остаточне оформлення абсолютної монархії у Франції пов’язано з ім’ям.....……….....

18. Зміст виразу «Держава — це я» характеризує державний механізм країни..... часів.....………....…

19. Незавершений характер абсолютизму в Англії обумовлений..……....…..

20. Обласний (княжий) характер абсолютизму в Німеччині XVII—XVIII ст. обумовлений.....……….

21. Спільними рисами в судоустрої феодальних держав Західної Європи на етапі становлення були.....……….

22. Відмінною рисою феодальної поліції в західноєвропейських країнах періоду раннього середньовіччя було.....………..

23. «Колискою поліцейського управління» вважається.....………...

24. Структура поліцейських органів в абсолютистській Франції була представлена.....………..

Завдання 2. Схарактеризуйте:

1. Сеньйоріальну монархію в країнах Західної Європи, визначивши її спільні риси і особливості.

2. Станово-представницьку монархію в країнах Західної Європи, розкривши спільні риси і особливості.

3. Правове положення станово-представницьких установ в системі центральних органів влади західноєвропейських країн.

4. Міста-республіки епохи середньовіччя, відзначте особливості організації влади в них.

5. Особливості абсолютної монархії в країнах Західної Європи, поясніть їх обумовленість.

6. Судоустрій феодальних держав Західної Європи, визначивши його спільні та особливі риси.

7. Організацію поліцейської служби в феодальних країнах Західної Європи.

Джерела

Документ № 1

ВЕЛИКА ХАРТІЯ ВОЛЬНОСТЕЙ 1215 р.

(витяги)

…1. По-перше, дали ми перед богом свою згоду і цією хартією нашою підтвердили за нас і за спадкоємців наших на вічні часи, щоб англійська церква була вільною і володіла своїми правами у цілості і своїми вільностями недоторканними... Пожалували ми

також усім вільним людям королівства нашого за нас і за спадкоємців наших на вічні часи усі нижчеописані вільності, щоб мали їх і володіли ними вони і їх спадкоємці від нас і від наступників наших.

2. Якщо хтось із графів або баронів або інших власників, що тримають від нас безпосередньо за військову повинність, помре, і на момент його смерті спадкоємець його буде неповнолітнім і зобов’язаний буде платити рельєф (рельєф — плата васала за право володіння спадковими землями), то він (спадкоємець) має отримати свою спадщину після сплати старовинного рельєфу, тобто спадкоємець, або спадкоємці графа, (мають заплатити) за графську баронію сто фунтів (стерлінгів), спадкоємець (або спадкоємці) барона за баронію 100 фунтів, спадкоємець (або спадкоємці) лицаря, що володіє лицарським ф’єфом (феодом), 100 шилінгів і не більше; хто менше має платити, нехай і дає менше, у відповідності з давнім звичаєм ф’єфів.

3. Якщо ж спадкоємець кого-небудь із таких власників буде неповнолітнім і перебуватиме під опікою, то, досягши повноліття, нехай отримує свою спадщину без плати рельєфа і мита.

8. Ніяку вдову не можна змушувати взяти шлюб, доки вона бажає жити без чоловіка; проте так, щоб подала поручення, що не одружиться без нашої згоди, якщо вона від нас володіє, або без згоди свого сеньйора, від якого вона володіє, якщо вона від когось іншого (а не від нас) одержала володіння.

9. Ні ми, ні наші чиновники не будемо захоплювати ні землі, ні доходи з неї за борг, поки рухомого (майна) боржника вистачає для сплати боргу; і поручники власне боржника не змушуватимуться (до сплати боргу), поки сам головний боржник буде спроможним заплатити борг.

12. Ні щитові гроші, ні допомога не повинні стягуватись у королівстві нашім, як тільки за загальною порадою королівства нашого, окрім того, якщо це не для викупу нашого із полону, і не для введення у лицарі найстаршого сина нашого, і не для першого шлюбу дочки нашої найстаршої, і для цього необхідно давати лише помірну допомогу, і таким же чином необхідно діяти і стосовно допомоги від міста Лондона.

13. І місто Лондон може мати всі стародавні вільності і вільні свої звичаї як на суші, так і на воді. Окрім того, ми бажаємо і дозволяємо, щоб усі інші міста і бурги, і містечка, і порти мали усі вільності і вільні свої звичаї.

14. А для того, щоб мати загальну раду королівства при стягненні допомоги в інших випадках, окрім вищезгаданих, або для стягнення щитових грошей, ми накажемо покликати архієпископів, єпископів, аббатів, графів і старших баронів нашими листами і за нашими печатками; і окрім того, накажемо покликати огулом через шерифів і бейлифів наших усіх тих, хто володіє від нас безпосередньо на певний день, тобто, принаймні за сорок днів до початку, і у певне місце; і в усіх тих містах пояснимо причину запрошення...

15. Ми не дозволимо надалі нікому брати допомогу із своїх вільних людей, окрім як для викупу його із полону і для введення у лицарі його найстаршого сина, і для одруження першим шлюбом його найстаршої дочки; для цього потрібно брати лише помірну допомогу

16. Ніхто не має бути змушений відбувати більшу службу за свій лицарський лен або за інше вільне володіння, ніж та, яка має бути/

20. Вільна людина буде оштрафована за малий проступок тільки у відповідності з проступком, а за більший проступок буде оштрафована у відповідності з важливістю проступку, до того ж має залишатися недоторканим його основне майно; таким же чином (буде оштрафований) і купець, і його товар залишиться недоторканим; і віллан таким же чином буде оштрафований, і у нього залишиться недоторканим його інвентар, якщо вони будуть оштрафовані з нашого боку; і ніякий із названих штрафів не буде накладено інакше, як на основі клятвених свідчень чесних людей із сусідів.

21. Графи і пери будуть оштрафовані не інакше, як самими своїми перами, і тільки у відповідності з тяжкістю проступку.

39. Жодна вільна людина не буде оштрафована, або заточена у в’язницю, або позбавлена володіння, або якимось іншим чином обездолена, і ми не підемо на нього і не пошлемо на нього, тільки як за законним рішенням рівних йому (його перів) і за законом країни.

40. Нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не будемо відмовляти у них або затримувати їх.

41. Усі купці повинні мати право вільно і безпечно виїздити з Англії і в’їздити в Англію, і перебувати, і їздити по Англії як на суші, так і на воді, для того, щоб купувати і продавати без усяких протизаконних мит, сплачуючи лише старовинні і справедливі, звичаєм встановлені мита, за винятком військового часу і якщо вони будуть із землі, що воює проти нас; і коли такі з’являться на нашій землі на початку війни, вони мають бути затримані без шкоди для їх тіла і майна, доки ми або великий юстиціарій (глава королівської адміністрації) наш не дізнаємось, як поводяться з купцями нашої землі, що перебувають у землі, що воює проти нас; і якщо наші там у безпеці, то і ті інші мають бути у безпеці на нашій землі.

45. Ми будемо призначати суддів, констеблів, шерифів і бейлифів (посадських осіб на місцях) тільки із тих, які знають закон королівства і мають бажання його добросовісно виконувати.

Документ № 2

«ЗОЛОТА БУЛА» 1356 р.

(витяги)

Глава II

Про обрання римського короля

3. Нарешті, після принесення князями-виборцями або (їх) послами присяги..., нехай розпочнуть вони вибори і ні в якому випадку названого міста Франкфурта не залишають, перш ніж більша частина їх не обере тимчасового главу миру або християнського народу, тобто римського короля, який має стати імператором. Якщо ж вони не встигнуть це зробити протягом 30 днів, починаючи з дня прийняття згаданої присяги, то після цього, коли пройде 30 днів, нехай вони харчуються лише хлібом і водою і ні в якому випадку не залишають вищевказане місто до того часу, поки ними або більшою частиною їх не буде обрано правителя або тимчасового главу віруючих, як про це сказано вище.

5. Ми постановляємо, врешті, що у випадку, якщо три князі-виборці, що присутні (на виборах), або за (їх) відсутності, оберуть у римські королі четвертого з них або з їх середовища, тобто князя-виборця, присутнього або відсутнього, то голос цього обраного, якщо він буде присутнім, або його послів, у випадку його відсутності, повинен мати повну силу, збільшуючи кількість виборців і створюючи більшість разом з (голосами) решти князів-виборців. (Князів-виборців було сім, і чотири з них складали більшість — Л. Б., С. Б.).

Глава VII

Про успадкування князів-виборців

...Ми з божою допомогою, бажаючи не допустити майбутню небезпеку, встановлюємо і імператорською владою постановляємо цим законом, який повинен мати чинність на вічні часи, щоб після того, як хтось із цих світських князів-виборців помре, право, голос і влада у цих виборах перейшли без перешкод до його законного першорідного сина недуховного звання...

Глава Х

Про монети

Окрім того, ми постановляємо, щоб кожному майбутньому королю Богемії, нашому наступнику, (надано було) таке право, яке, як відомо, надавалось з давнього часу нашим попередникам, достославним королям Богемії, і яке вони мирно і постійно мали, а саме: (право) чеканити і дозволяти чеканку золотих і срібних монет у всіх місцях і частинах свого королівства, підкорених йому земель і належних (йому володінь), де король накаже і де йому забажається, — будь-яким способом і у всякій формі, які до цього часу існували у самому королівстві Богемії і у цих (його землях)...

Також ми бажаємо, щоб ця постанова і пожалування, цим нашим імператорським законом повністю поширювалась на всіх князів-виборців, як духовних, так і світських, на їх наступників і законних спадкоємців в усіх тих видах і на усіх тих умовах, як говорилося вище.

Глава XI

Про імунітет князів-виборців

Ми постановляємо також, що ніякі графи, барони, сеньйори, ленники, васали, володільці фортець, лицарі, слуги, міщани... І ніякі (взагалі) особи, піддані церков кьольнської, майнцської і трірської, якого б становища, стану і сану вони не були, (як) і колись не могли бути викликані, (так) і віднині на вічні часи не повинні і не можуть бути притягнуті і викликані на вимогу якого б то не було позивача поза територією і поза межами цих церков і володінь, що належать їм, у який би то не був суд, окрім як до суду архієпископа майнцського, трірського і кьольнського і їх суддів, як цього дотримувались, наскільки нам відомо, у минулі часи...

Ми бажаємо, щоб ця ж постанова в силу цього нашого імператорського закону повністю була поширена на всіх: пфальцграфа рейнського, герцога саксонського і марк-графа бранденбурзького, князів-виборців світських, або недуховних, на їх спадкоємців, наступників і підданих — у тих видах і на усіх тих умовах, як сказано вище...

Про зібрання князів-виборців

...Ми, провівши переговори з цими князями-виборцями і за їх порадою, знайшли за необхідне разом з названими князями-виборцями, як духовними, так і світськими, для загальної користі і блага встановити, що ці князі-виборці мають надалі особисто збиратися щорічно один раз

Документ № 3

ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНЕВИЙ ОРДОНАНС 1357 р.

(витяги)

Указ, виданий після зборів трьох станів королівства Франції…, містивший багато постанов з різних питань. Три стани правильно вирішили, що такі великі упущення, від яких страждає держава, можуть бути цілком виправлені і знищені…тільки за умови, якщо ті особи, що так дурно керували державою, будуть зовсім усунуті від керування…а замість них будуть поставлені нами (дофіном Карлом. — Л. Б., С. Б.) на чолі уряду гарні, чесні люди…Крім того, три стани вирішили, що коли всі ці дурні порядки будуть зовсім знищені і замість них установляться інші — праведні, справедливі і розумні, вони зроблять велику підмогу…для ведення війни й опору злим задумам ворогів, за умови певних поступок по чотирьох вимогах їх, на які ми погодилися і дарували їм…

1... Ми бажаємо безумовно, щоб те, що депутатами і нами буде зроблено за порадою трьох станів щодо підмоги, … реформ, …монети, і з інших питань, …цілком і назавжди ввійшло в силу і не піддавалося ніяким змінам, ні скасуванню.

2. І щоб ці підмоги, субсидії, податки були використані винятково на військові потреби, … і щоб їх стягували і розподіляли не люди сеньйора короля..., а розумні, чесні і самостійні люди, що одержали повноваження, обрані й призначені для цього трьома станами...

5. Тому що підмога вотована нам тільки на один рік, а тягар війни дуже великий і обтяжливий, …ми велимо, за згодою трьох станів, що без усяких грамот і письмових наказів з боку сеньйора чи короля від наших посадових осіб три стани можуть збиратися в Парижі, інших місцях, два чи більше разів, якщо виявиться необхідним..., щоб обміркувати і вжити необхідних заходів для ведення війни, здійснення ордонансу про підмогу й устрій кращого управління державою.

7. Ми строго наказуємо всім суддям держави відтепер і на усі часи…терміново і добре відправляти правосуддя в усіх інстанціях,...поводитися з ними (підсудними) чемно і дружелюбно, також і з бідними людьми, що будуть мати до них справу.

8. Ми…велімо, щоб посади прево, сільських нотаріусів, віконтів, секретарів і ін., що мають відношення до судочинства, надалі не продавалися і не віддавалися на відкуп, а заміщалися особами на платню і за згодою місцевих штатів і навколишнього населення і щоб бальї, сенешали, і віконти не були суддями в тих областях, відкіля вони родом і в якій вони мають постійне місце проживання..

18. Надалі назавжди припиняються захоплення для короля...і ні король батько, ні ми, ні хто-небудь інший не будемо брати з жителів... чого-небудь (інакше як) за справедливою ціною...

Примітка:

Документи № 1—2 використані з: Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія для студентів юридичних вузів та факультетів.—К.: Вентурі, 1995. — С. 63—66, 51—53.

Документ № 3 використаний з: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран: для вузов по спец. «Правоведение» / Под ред. и с предисл. З. М. Черниловского. — М., 1984. — С. 112—114.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Барг М. А. Исследования по истории английского феодализма в XI—XIІІ вв. — М., 1962.

2. Батыр К. И. История феодального государства Франции. — М., 1975.

3. Блок М. Феодальне суспільство. — К., 2002.

4. Галанза П. Н. Феодальное государство и право. — М., 1963.

5. Гутнова Е. В. Возникновение английского парламента: Из истории английского общества и государства ХІІІ века. — М.: Изд-во МГУ, 1960.

6. Історія держави і права зарубіжних країн (Середні віки та ранній новий час): Навч. посібник / Б. Й. Тищик (ред.) — Л.: Світ, 2006.

7. Образование раннефеодального государства в Европе. — М., 1963.

8. Лисневский Э. В. История феодального государства и права Англии. — Ростов — н/Д, 1981.

9. Колесницкий Н. Ф. Феодальное государство. — М., 1967.

10. Кучма В. В. Создание и деятельность органов общественной полиции во Франции в период абсолютизма // Античная древность и Средние Века: Сб. 15. — М., 1978.

11. Прокопьев В. П. История германской государственности X—XVIII вв. — Калининград, 1984.