Історія держави і права зарубіжних країн

2.2. Право Візантії

З падінням Західної Римської імперії хранителем традицій римського права залишилася Візантія.

У 726 р. видається один із значних (після Зводу Юстиніана) офіційних законодавчих зводів — Еклога. Передбачалося створити скорочену вибірку законів із інституцій, дигест, кодексу і новел із внесеними в них виправленнями.

Весь Звід ділився на 18 титулів, що охоплювали різноманітні питання шлюбного й сімейного, спадкового права, права опіки й піклування. Регламентувалися договори дарування, купівлі-продажу, позики, наймання. Найбільш істотно змінилося процесуальне право: проголошувався принцип рівності всіх громадян перед судом, звільнялися від судових мит особи, що брали участь у судових позовах тощо.

У сфері цивільного й сімейного права Еклога розвивала деякі основні тенденції, закладені ще законодавством Юстиніана. В ній уточнювалися форми укладання договорів (дарування, заповіти), юридичний порядок притягнення спадкоємців за законом, питання опіки й піклування та ін.

Така форма як заручення, стала в Еклозі юридичною угодою, що виступала підготовчим етапом до укладання шлюбу. Розірвання цього договору без поважних причин призводило до сплати неустойки. Шлюб, за Еклогою, являв собою союз чоловіка і дружини, що мали рівні майнові права. Шлюби між близькими родичами заборонялися. Скорочувалося також число законних приводів до розлучення.

В Еклозі наводився перелік злочинів (наприклад, порушення святості вівтаря, віровідступництво, клятвопорушення, розграбування могил, підробка грошей, розкрадання, перелюбство та ін.) і відповідно покарань, що накладалися за їх вчинення. Передбачалися такі покарання, як биття батогами і палицями, відрізання носа і язика, осліплення, відсікання кінцівок, випалювання волосся й інші. Страта встановлювалася за найбільш тяжкі злочини: кровозмішення, навмисний підпал, отруєння, чаклунство, вбивство, розбій тощо. В ряді випадків Еклога передбачала заміну покарань грошовими штрафами.

У середині VIII ст. з’явився додаток до Еклоги, в який були включені також чотири самостійних закони землеробський, військовий, морський і Мойсеїв.

Землеробський закон являв собою звід норм, що регламентували життя сільської общини. Закон був приватною (але визнаною державою) компіляцією, що з’єднала звичаєві норми «варварського» права з чинними нормами римсько-візантійського права, запозиченого з законодавства Юстиніана.

Морський закон — це також приватна компіляція норм звичаєвого морського права, а військовий — звід кримінально-правових норм, що відносилися до правопорушень, вчинених військовими.

Мойсеїв закон містив у собі морально-релігійні розпорядження й норми, запозичені зі Старого Завіту. Упорядники розглядали ці норми як юридичні, що мали застосовуватись на практиці.

В 872 р. з’явилася ще одна юридична пам’ятка — Прохірон, що мала на меті викласти закони у вигляді, доступному для розуміння людей, «значно» простішою юридичною мовою, звільнитись від колись сильного церковного впливу.

У 40 титулах Прохірону містилися норми, що регламентували шлюбні, спадкові, зобов’язальні відносини права, а також відносини злочинів та покарань.

Незабаром після упорядкування Прохірону (між 884 і 886 рр.) від імені імператора Василя I та його синів-співправителів було видано новий посібник (керівництво) із права, що також мало на меті «очищення старих законів» і полегшення користування правом, викладеним у кодифікації Юстиніана. Це керівництво отримало назву Епанагога (тобто перероблене повторення). За своєю структурою вона слідувала за Дигестами Юстиніана, відтворювала багато положень Прохірона, а також Еклоги. При всій її компілятивності Епанагога більш докладно, а в деяких деталях і по-новому, викладала низку питань приватного права. Але найбільш істотними були зміни, внесені в сферу публічного права, серед яких: нові положення про патріаршу владу, що доповнювала імператорську, про права духовенства. Вони визначали взаємовідносини православної церкви та держави й були широко використані згодом у церковному праві.

При імператорі Левкові VI Мудрому (886—912 рр.), правління якого ознаменувалося підйомом юридичної науки, завершилися кодифікаційні роботи з переробки законодавства Юстиніана, розпочаті ще при Василеві І. Складені в такий спосіб біля 890 р. під керівництвом видного юриста Симбація «Василики» (Базилики), тобто «царські закони», покликані були замінити збірки Юстиніана, що ставали важкодоступними для розуміння. Василики складалися з 8 томів у 60 книгах. За основу Зводу було взято Юстиніанів Звід у його грецькій інтерпретації. Структурно Звід містив загальні теоретичні принципи права, канонічне право, державне право, організацію суду, процесуальне право, позовне право, приватне право (в основу покладена Еклога), військове право, право сервітуту, кримінальне право.

Законотворча діяльність імператорів македонської династії завершила період найбільшого розвитку візантійського права. Надалі він характеризувався простим пристосуванням права до повсякденних потреб, посиленням елементів християнізації.