Історія держави і права зарубіжних країн

4.4. Східно-Римська (Ромейська) імперія

Західно-Римська імперія, старий Рим, припинив своє існування, але історія рабовласницької римської держави мала продовження, що можна, на нашу думку, розглядати як наступний етап її розвитку.

Цей етап пов’язаний з існуванням Східно-Римської (Ромейської) імперії, яка, на відміну від Західно-Римської імперії, що в V ст. потрапила під владу кочовиків і варварських племен, укріпила свою незалежність і самостійність. Були успішно відбиті навали вандалів і остготів. Багатству і стійкості імперії сприяли більш високий рівень розвитку торгівлі, ремесел у грецьких і малоазіатських володіннях, особливий характер сформованого аграрного ладу, де значне місце займало державне і церковне землеволодіння.

У IV—V ст. Ромейська імперія зберігала успадковану від Римської імперії державну й адміністративну організацію практично без змін. Видозмінювався тільки військовий устрій: найважливіше місце зайняли племена кочовиків і слов’ян, які поселялись у прикордонних областях імперії як федерати. З ними встановлювалися особливого роду союзи на умовах виконання військової служби. Це визначило надалі особливу організацію місцевого і військово-фінансового управління. Свого розквіту і найбільшої могутності Ромейська імперія досягла в правління імператора Юстиніана (528—565 рр.). Були здійснені великі зовнішні завоювання, під його владою опинилися Палестина, Єгипет, північне узбережжя Африки, Італія, південь Іспанії. Середземне море стало внутрішнім морем імперії. За часів правління Юстиніана були проведені важливі правові й адміністративні реформи.

Держава цього періоду представляла централізовану монархію з деякими обмеженнями влади імператора, в якій склався досить розвинутий військово-бюрократичний апарат. Вона успадкувала, з тими або іншими особливостями, основні риси державних форм пізньоримської держави.

На чолі держави стояв імператор, спадкоємець влади римських цезарів. Він мав усю повноту законодавчої, судової і виконавчої влади і був верховним покровителем і захисником християнської церкви. Греко-православна церква відігравала величезну роль у зміцненні авторитету імператора. Вона розробила й освятила офіційну доктрину божественного походження імператорської влади і проповідувала єднання держави і церкви, духовної і світської влади. На відміну від католицької (західної), православна церква значно більшою мірою економічно і політично залежала від імператора, була прямо підпорядкована йому. Юстиніан І, наприклад, нерідко поводився з вищими церковними ієрархами (єпископами і патріархами) як із своїми чиновниками.

Влада імператора в IV—VII ст. не була абсолютною. При всій широті повноважень імператор був обмежений, по-перше, необхідністю відповідати «загальним законам» держави і, по-друге, відсутністю принципу успадкування престолу. Новий імператор обирався сенатом, «народом Константинополя» й армією. Роль останньої в обранні імператора неухильно падала.

Ще в IV ст. імператорським указом «народу Константинополя» — різноманітним соціальним прошаркам і угрупованням населення столиці, що збирались на константинопольському іподромі, було надано право висловлювати прохання і пред’являти імператору вимоги. На цій основі виникли особливі спортивно-політичні організації, так звані міські партії — діми. Соціальну опору двох найбільш значних дімів: венетів — («блакитних») і прасінів — («зелених») — складали різноманітні угрупування панівного класу. Перших підтримувала сенаторська і муніципальна аристократія, других — торгово-фінансова верхівка міст. У IV—VI ст. роль дімів у політичному житті була значною і ромейські імператори повинні були нерідко робити ставку у своїй політиці на одну з названих партій.

Іншим чинником, що стримував самовладдя імператора, була наявність особливого державного органу ромейської аристократії — константинопольського сенату, де могли розглядатися будь-які справи держави. Його вплив забезпечувався самим складом сенату, до якого входила практично вся правляча верхівка панівного класу Ромейської імперії. Обговорення державних справ сенатом, а також його право брати участь в обранні нового імператора забезпечувало аристократії значне місце в управлінні справами імперії.

Саме тому ранньоромейські імператори, включаючи найбільш могутнього з них — Юстиніана I, визнавали в законодавчих актах необхідність «згоди великого сенату і народу». Це свідчить про сталість деяких політичних традицій, що зберігалися ще з часів республіканської державності.

Після Юстиніана Ромейська імперія поступово приходила в занепад: була втрачена велика частина її володінь на Близькому Сході й в Малій Азії, змінювалася соціальна структура суспільства і стара державна організація. Через деякий час імперія змогла відродитися, але вже у вигляді нової за своїм типом та формою держави. На нашу думку, саме цю державу слід приймати за феодальну Візантію, яка стала спадкоємницею Старого Риму і новим етапом в його історії.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та термінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та термінів:

Поняття (визначення)

Терміни

Право інтерцесії

Апелла, архагети, аристократія, асесори, гармости, герусія, гелі-

Принципат

ея, гопліти, декурії, докімасія, диктатор, диоцези, еділи, еккле-

Домінат

сія, ефеси, ефори, епіхейротонія, ісономія. ісегорія, консул, кон-

Тетрархія

систоріум, метрономи, криптії, квестори, імперіум, магістрати,

Християнство

претор, принцепс, провінція, раби-токсоти, префектури, полемархи, потестас, сенат, серви, стратег, цензори, центурії.

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці основних подій розвитку механізму та форми античних держав за запропонованою раніше формою.

Завдання 3. Використовуючи матеріал теми та документів № 1—2, складіть порівняльну таблицю: «Державний апарат античних республік» за приблизною схемою:

Держава

Назва державного органу

Функції

Джерела формування

Спільне, особливе

Завдання 4. Використовуючи матеріал теми та документів № 1—2, відобразіть

форму держави античних країн за приблизною схемою:

Назва держави

Форма правління

Форма державного устрою

Форма політичного режиму

Перевірте себе

Завдання 1. Продовжте думку:

1. Менша, ніж у країнах Стародавнього Сходу, значимість організаційно-господарської функції античної держави була обумовлена.....

2. Посилення таких функцій держави, як:

· оборона країни і мирний контакт з іншими народами,

· захоплення чужих територій, управління завойованими територіями найбільший прояв мали в таких античних країнах, як....., що було обумовлено.....

3. Знищення царської влади в державах античного світу було обумовлено.....

4. Екклесія, центуріатні, трибутні, куріатні коміції, апела — це.....

5. Функції виконавчої влади в Спарті, Афінах і Римі виконували.....

6. Призначення магістратів на посади в Стародавніх Афінах і Римі здійснювалось на принципах.....……

7. Відмінність механізму формування і функцій Ради 500 (буле) в Афінах і Сенату в Римі полягає в тому, що.....……………....

8. Відмінною рисою в реалізації принципу колегіальності в роботі афінських і римських магістратів було.....…....

9. Поліцейські функції виконували в:

Стародавніх Афінах.....………………...

Стародавньому Римі.....…………….…..

10. Відправлення правосуддя було функцією в Стародавній Спарті..... Стародавньому Римі..... Стародавніх Афінах..... Завдання 2. Схарактеризуйте:

1. Функції держав античного світу, пояснити їх обумовленість.

2. Законодавчі органи, визначити їх спільні риси та особливості.

3. Виконавчі органи, визначити їх спільні риси та особливості.

4. Судові органи, визначити їх спільні риси та особливості.

5. Механізм формування і функціонування армії та поліції в країнах античного світу.

5. Різновиди античних республік, покажіть їх спільні риси та особливості.

6. Процес еволюції форми державно-територіального устрою Стародавнього Риму, його причини.

7. Процес еволюції форми державного правління у Стародавньому Римі.

Готуйтеся до вивчення матеріалу 6-ої теми

Завдання. Повторіть шкільний матеріал з «Основ правознавства» (9 кл.), а саме, що таке джерело права, закон, кодекс, кодифікація, конституція, галузь права, правовий інститут, норма права, правопорушення, злочин, покарання, судовий процес;

Джерела

Документ № 1

АРІСТОТЕЛЬ ПРО СПАРТАНСЬКІ УСТАНОВИ

(витяги)

Неладна справа у Лакедемоні і з інститутом геронтів...

Особи, що знаходяться на посаді геронтів, трапляється, доступні підкупові, і часто державні інтереси приносять у жертву своїм особистим вигодам.

...Усі магістратури підконтрольні ефорам. Власне ця обставина і дає ефорам надто велику перевагу...

Разом з царями, (коли вони залишали країну), ефорів посилали як осіб супроводження, їх особистих ворогів, і вважали порятунком для держави, коли між царями виникали протиріччя.

...Він (Лікург) бажав, щоб інститут сиситій (сиситії — спільні обіди), був демократичним;... але сиситії виявилися інститутом найменш демократичним. Справа в тім, що брати участь у сиситіях людям дуже бідним нелегко, між тим, за традицією, участь у них є показником належності до стану громадян, адже той, хто неспроможний робити внески у сиситії, не користується правом громадянства.

Документ № 2

АРІСТОТЕЛЬ ПРО ДЕРЖАВНИЙ ЛАД АФІН (V—IV ст.ст. до н. е.)

(витяги)

Порядок обрання посадових осіб. Рада п’ятисот і народні збори. На усі загальні посади, що входять до кола звичайного управління, афіняни обирають кандидатів за жеребом, за виключенням скарбника військових сум, завідуючого глядацьким фондом і наглядача водогонів. На ці посади обирають підійманням рук, і обрані таким чином виконують обов’язки від Панафінів до Панафінів (свята на честь богині Афіни). Окрім того, підійманням рук обирають і на всі військові посади.

Рада складається із п’ятисот членів, що обираються за жеребом, по 50 від кожної філи. Обов’язки пританів (чергові члени Ради) виконують кожна із філ по черзі, як випаде жереб, перші чотири — по 36 днів кожна, а наступні шість — по 35 днів кожна (як відомо, афіняни рахують рік по місяцю),

Ті із складу Ради, які виконують обов’язки пританів, мають загальний стіл у фолі (фол — будинок круглої форми), одержуючи на те гроші від держави. Потім вони збирають і Раду, і народ — Раду щодня, крім вихідних днів, а народ — чотири рази за кожну пританію. При цьому вони складають програму: скільки справ і що власне мають обговорити на Раді кожного дня і де має відбуватися засідання.

Окрім того, вони призначають і народні збори. Одні — головні, на яких мають проводити перевірку дій влад — чи знаходить народ їх розпорядження правильними, потім обговорюють питання стосовно продуктів і захисту країни; потім, у цей день, можуть робити надзвичайні заяви (про злочини проти держави) усі бажаючі; нарешті, мають читати опис майна, що підлягає конфіскації і заяви про затвердження у правах успадкування і про спадкоємниць, щоб усім було відомо про кожну спадщину, що відкрилася.

У шосту пританію, окрім зазначеного, притани ставлять на голосування підійманням рук ще й питання щодо остракізму — чи вважають проводити його чи ні, і, на кінець, такі справи, коли хтось, наобіцявши щось народові, не виконає того.

Другі народні збори призначають для розгляду клопотань; тут кожен бажаючий, поклавши молитовну гілку, міг розповісти народові про які захоче особисті або громадські справи. Решта, двоє народних зборів, відводяться для усіх інших справ...

Головою пританів є. одна особа, обрана за жеребом. Вона головує протягом ночі і дня, і не можна займати цю посаду а ні довше, а ні двічі одній і тій же людині. Голова зберігає ключі від храмів, у яких знаходяться скарбниця і документи держави і державна печатка. Він зобов’язаний весь час залишатись у фолі, так само як і третина пританів, яким він накаже. І коли притани зберуть Раду або народ, він обирає жеребкуванням дев’ятьох проедрів (проедр — член Ради, що головує у Раді і на Народних зборах), одного від кожної філи, за виключенням тієї, яка виконує обов’язки пританів, і з їх середовища, у свою чергу, одного голову і передає їм порядок денний. Останні, одержавши його, стежать за порядком і оголошують питання, що мають обговорюватись, ведуть підрахунок голосів і вирішують взагалі усі справи; вони мають право і розпустити збори. Бути головою не можна більше одного разу на рік, а проедром можна бути один раз у кожну пританію.

Окрім того, притани проводять на народних зборах вибори стратегів, гіппархів (начальник кінноти) та інших посадових осіб, що мають відношення до війни, у відповідності з тим, як вирішить народ...

Раніш Рада мала право штрафувати, кидати у в’язницю і карати стратою... Народ відняв у Ради право смертної кари, заковувати в кайдани і штрафувати. Він прийняв закон, що коли Рада визнає когось винним або накладе стягнення, то ці звинувачувальні вироки і стягнення фесмофети (фесмофети — архонти, що головують при розгляді найважливіших судових справ) повинні подавати на розгляд суду, і те, як вирішать судді повинно мати законну силу.

... І народ ні з яких питань не може прийняти постанову, якщо про це попередньо не зробила висновки Рада або, якщо цього не внесли до порядку денного притани. Через це кожен, хто протягне якийсь законопроект без дотримання цих умов, підлягає звинуваченню упротизаконні.

Архонти... Стосовно ж так званих дев’яти архонтів... Тепер обирають за жеребкуванням шістьох фесмофетів і секретаря до них, окрім того, архонта, базилевса і полемарха — одного від кожної філи по черзі...

...Коли проводять докімасію (перевірка чиїхось прав на зайняття посади), перш за все запитують: «Хто у тебе батько і з якого він дема, хто батько батька, хто мати, хто батько матері і з якого він дема?», або виконує він свої обов’язки по відношенню до своїх батьків, чи платить податі і чи ходив у військові походи. Дізнавшись про це, голова каже: «Запроси свідків для підтвердження цього». Коли він приведе свідків, голова запитує: «Чи хоче хто-небудь виступити із звинуваченням проти нього?» І, якщо хтось виступить із звинуваченням, він надає слово і для звинувачення і для захисту, і після того ставить питання на голосування — у Раді підняттям рук, а у суді — поданням камінчиків. Якщо ж ніхто не захоче виступити із звинуваченням, він відразу ж проводить голосування.

Архонт, базилевс і полемарх... можуть тільки тоді розпочати виконання обов’язків, коли пройдуть докімасію у суді, а після закінчення своєї служби вони дають звіт.

Архонт відразу після зайняття посади оголошує через глашатая, що усім надається володіння майном, яке кожен мав до вступу його на посаду і володіти до кінця його правління...

... Йому подаються скарги з державних і приватних справ. Він розглядає їх і направляє до суду. Сюди входять справи про погане обходження з батьками (ці процеси не пов’язані ні з яким стягненням стосовно того, хто хоче виступити звинувачувачем), про погане ставлення до сиріт (ці спрямовуються проти опікунів), про погане поводження із спадкоємицею (ці спрямовуються проти опікунів і чоловіків), про завдання збитків сирітському майну (ці теж спрямовуються проти опікунів), про божевілля, коли хтось звинувачує іншого у тому, що він божевільний...; справи по обранню ліквідаційної комісії, коли хто-небудь не бажає розподіляти спільне майно; справи про встановлення опіки, з причин вирішення спорів про опікунство...

Архонт також піклується про сиріт, про спадкоємиць і про жінок, які заявляють, що із смертю чоловіка вони залишились вагітними. При цьому він має право на винуватців накладати дисциплінарні стягнення або притягати до суду. Він здає в оренду майно сиріт і спадкоємниць до того терміну, поки дівчині не виповниться 14 років, і бере від орендарів забезпечення. Нарешті, він же стягує з опікунів утримання, якщо вони не видають його дітям. Ось такі обов’язки архонта.

Базилевсу подають скарги на непорядність, а також у тих випадках, коли хтось виборює у іншого право бути жерцем. Він розбирає усі спори між родами і жерцями з питань богослужіння. Нарешті, у нього порушуються усі процеси про вбивство, і в його обов’язки входить оголошувати злочинця позбавленим захисту законів...

Полемарх приносить жертву Артеміді і Еналію (Еналій — одне із імен бога війни Арея); влаштовує надгробні змагання на честь загиблих на війні... У нього ж слухаються приватні судові процеси стосовно метеків...

Фесмофети мають повноваження, перш за все, призначати, які судові комісії і у які дні мають чинити суд, потім передавати керівництво цими комісіями посадовим особам: ці останні діють відповідно тому, як укажуть фесмофети. Вони повідомляють народ про надзвичайні заяви, ставлять на розгляд справи про зміщення посадових осіб через перевірочне голосування, різного роду пропозиції попередніх вироків, скарги на свавілля і заяви про те, що запропонований закон непридатний... До них же поступають скарги, при яких потрібен заклад — на протизаконне привласнення громадянських прав і на звільнення від такого звинувачення через підкуп, якщо хтось, давши хабаря, виправдається у суді про привласнення громадянських прав. Про злочини сікофантів (осіб, що займалися доносом і наглядом загромадянами), хабарництво, обманне внесення до списку державних боржників, неправдивий виступ на суді пойнятого, про намірене невиключення із списку державних боржників, так само, як і про внесення у цей список, про подружню зраду. Вони ставлять на розгляд докімасії для усіх посадових осіб, справи про осіб, не прийнятих до дему демотами, і звинувачувальні вироки Ради. Окрім того, вони призначають для розгляду і приватні позови, що стосуються великої торгівлі і рудників, а також стосовно рабів, у випадку, якщо раб образить вільну людину.

Вони ж затверджують угоди (договори, що забезпечують юридичний захист угодам між громадянами різних держав) з іншими державами і керують процесами, що ведуться на базі цих угод, і справами про неправдиве свідчення перед Ареопагом.

Посади які обирають підійманням рук. Обирають підійманням рук також і на всі військові посади, у тому числі десятьох стратегів — раніше одного від кожної філи, а тепер від усієї кількості громадян...

Підійманням рук обирають ще десятьох таксіархів (начальників піхоти) — одного від кожної філи. Кожен із них командує громадянами своєї філи і призначає лохагів (лохаг — командир загону).

Підійманням рук обирають і двох гіппархів з усього складу громадян. Вони командують вершниками, при цьому кожен бере собі по п’ять філ. Вони мають ту ж владу, що й стратеги над гоплітами.

Вибори за жеребкуванням, повторність зайняття посад.

Серед призначених за жеребкуванням посадових осіб раніше, одні обирались із усієї філи разом із дев’ятьма архонтами, інші, що обиралися у храмі Фесея, розподілялись по демах. Оскільки в демах розпочалася торгівля місцями, то і на ці посади тепер обирають із усієї філи, за виключенням Ради і вартових. Обрання останніх передають у деми. Жалування одержує, по-перше, народ, за звичайні народні збори — одну драхму (драхма — срібна монета 4,37 г, вона складалась із шести оболів), а за головні — дев’ять оболів. У судах одержують по три оболи; члени Ради — по п’ять оболів, а ті, які виконують обов’язки пританів, одержують додатково на харчування один обол. Окрім того, дев’ять архонтів одержують на харчі по чотири оболи кожен, до того ж вони утримують глашатая і флейтиста.

Військові посади можна посідати декілька разів, а з решти — жодної не можна посідати повторно; тільки членом Ради можна бути двічі.

Організація судів. До складу судових відділень вибори проводять за жеребкуванням дев’ять архонтів, кожен в одній філі, а секретар фесмофетів — у десятій філі...

Суддями можуть бути особи, віком старші 30 років, за умови, що вони не є державними боржниками і не позбавлені громадянської гідності...

Більшість судових відділень складаються із п’ятисот одного члена, їм надається судити у громадських справах. Коли необхідно поставити особливо серйозну справу на обговорення тисячного складу, до геліеї обирається подвійний склад суду. Справи виключної ваги передаються на розгляд одної тисячі п’ятисот суддів, тобто потрійного суду.

Документ № 3

АФІНСЬКИЙ ЗАКОН ПРОТИ ТИРАНІЇ (336 р. до н. е.)

(витяги)

...Якщо хто-небудь повстане проти народу заради встановлення тиранії, або встановить тиранію, або знищить права народу афінського або демократію афінян, то людина, яка вб’є того, хто вчинив якусь із цих дій, нехай буде чистою. Не буде дозволено членові ради Ареопагу, який знищив права народу або демократію афінян, ані входити в Ареопаг, ані засідати в синедріоні, ані брати участь у раді Ареопагу відносно будь чого. А якщо хто-небудь із членів ради Ареопагу, який знищив права народу афінян або демократію афінян, увійде в Ареопаг, або візьме участь у синедріоні, або братиме участь у раді з будь-якого приводу, нехай він буде позбавлений громадянських прав, він сам і його рід, а майно його належатиме народові, богині ж надійде дев’ята частина.

Примітка:

Документи № 1—2 використані з: Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія для студентів юридичних вузів та факультетів.—К.: Вентурі, 1995. — С. 19—20, 23—29.

Документ № 3 використаний з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре, 1998. — Т. І. — С. 87.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Аристотель. Афинская полития // Соч.: В 4-х томах. — Т. 4. — М., 1983.

2. Бирюков Ю. М. Государство и право Древнего Рима. — М., 1969.

3. Властелины Рима: биографии римских императоров от Адриана до Диоклетиана. — М., 1992.

4. Галанза П. Н. Государство и право Древнего Рима. — М., 1969.

5. Катрич В. М. Історія рабовласницької держави і права стародавньої Греції. — К.: Вид-во Київськ. ун-ту, 1969.

6. Катрич В. М. Держава і право стародавнього Риму. — К.: Вид-во Київськ. ун-ту, 1974.

7. Кареев Н. Государство-город античного мира. Изд. 3-е. — СПб., 1913.

8. Кечекьян С. Ф. Государство и право Древней Греции. — М., 1966.

9. Колобова К. М. Возникновение и развитие Афинского государства. — М., 1958.

10. Немировский А. И. История раннего Рима и Италии. Возникновение классового общества и государства. — Воронеж, 1962.

11. Перетерский И. О. Всеобщая история государства и права. — Ч. I. — Вып. 2. — Древний Рим. — М., 1954.

12. Разумовчч Н. Н. Политическая и правовая культура. Идеи и институти Древней Греции. — М., 1989.

13. Соловьев С. Раннегреческая тирания (к проблеме возникновения государства в Греции). — М., 1964.

14. Страхов М. М. Всесвітня історія держави і права: Вип. 1. Держава і право Стародавнього світу: Учбовий посібник. — Харьків: УВС, 1994.

15. Тищик Б. Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навчальний посібник. — Т. 1. Історія держави і права країн Стародавнього Сходу і Стародавньої Греції. — Т. 2. Історія держави і права Стародавнього Риму Львів: «СПОЛОМ», 1999.

16. Тищик Б. Й. Історія держави і права Стародавнього світу: Навч. посібник. — Л.: Світ, 2001.

17. Федоров К. Г. Афины — правовое государство античности. — Краснодар, 1991.