Історія держави і права зарубіжних країн

3.4. Правові пам’ятки Індії

Специфічні риси права, що відобразили особливості культурного, соціально-економічного і державного розвитку Стародавньої Індії, виявилися передусім у джерелах права, серед яких особливе місце займали дхармашастри — збірники релігійно-етичних, правових розпоряджень, правил (дхарм) і артхашастри трактати про політику і право. Поняття дхарми багатогранне. Це і релігійна доброчесність, і мораль, і норма поведінки, і зведення правил, обов’язкових для кожного правовірного індуса, що регламентували різні сторони його життєдіяльності.

Нарівні з терміном дхарма в давньоіндійському праві існувало поняття «н’яя», схоже з європейським — закон, яке мало вужче значення у порівнянні з дхармою. Н’яя означала загальноприйняту норму поведінки, порушення якої спричиняло покарання, що застосовувалося державою.

На жаль, точного часу появи дхармашастр, які в подальшому відтіснили артхашастри, не відомо. Вони містили матеріали різного походження і достовірності, сліди пізніх вставок, численних виправлень. Практично жодна дхармашастра не може бути датована більш точно, ніж в межах двох-трьох століть, бо ці брахманські твори будувалися за традиційними канонами, властивими літературі даного жанру, а саме коментар священних книг індусів вед, з незмінними посиланнями на древніх мудреців.

З дхармашастр, із змістом яких можна хоч частково ознайомитися, потрібно відзначати Манусмріті, або Закони Ману (II ст. до н. е. — II ст. н. е.). Поява Законів Ману і подальших дхармашастр знаменувала якісно новий етап у розвитку правової думки Стародавньої Індії, яка все більше зазнавала світського впливу і пристосовувалася до потреб практичного застосування. Це позначилося на поглибленні самого поняття дхарми, яке тлумачилося в контексті правил життя чотирьох варн.

Правові норми в Індії були більш упорядковані. Починаючи із законів Ману, вони стали будуватися на основі 18 мотивів (норм) судового розгляду.

Перша група мотивів стосувалася договірних відносин — несплата боргу, застава, продаж чужого, участь у торговому або іншому об’єднанні, потім йдуть норми, що стосуються несплати платні, порушення угоди, скасування угоди купівлі-продажу, суперечки господаря з пастухом.

Наступна група мотивів мала іншу спрямованість. Від зобов’язальних відносин укладач переходить до конкретних т.зв. деліктів злочинів. Це спори про кордон (земельних ділянок), наклеп і образа дією, крадіжка, вбивство, насильство і перелюбство. Всі ці діяння, а також потрава худобою урожаю, раніше інших були закріплені в дхармашастрах, які складали ядро давньоіндійського деліктного права. Вони входили в поняття химса — шкоди, нанесеної особистості людини.

Подальші мотиви судового розгляду, непрямо пов’язані з попередніми, стосувалися порушення норм шлюбно-сімейного і спадкового права, а також азартної гри, що прирівнювалася до злочинів.

Маючи внутрішню логіку, система викладу норм у шастрах відповідно до 18 мотивів судового розгляду значно відрізнялася від сучасної галузевої системи, бо тут не можна розділити норми цивільного і карного права та ін.

Поява писаних законів на Сході стала найважливішою віхою в розвитку права Стародавнього Сходу, але вони не могли змінити властивий всьому порядок, за яким безпосередньому наказу вищестоячої особи, аж до правителя, або правилам моральності, зведеним у ранг загальноприйнятих настанов, відводилося головне місце в регулюванні життєдіяльності тієї або іншої країни давньосхідного суспільства. Закони не витіснили і досить поширених у всі часи на общинному рівні норм звичаєвого права, які продовжували регулювати різноманітні сторони суспільних відносин.