Історія держави і права зарубіжних країн

3.3. Правові джерела Китаю

Поява писаних законів у Китаї фактично відноситься до VI—V ст. до н. е., хоча, згідно з історичною традицією, в Х ст. до н. е. в царстві Чжоу ніби існував Карний кодекс, що нараховував 3 тисячі статей. Поява писаного законодавства в сер. І тис. до н. е. була пов’язана з посиленням соціального розшарування китайського суспільства. Не випадково одним із перших писаних законів був Закон про поземельний податок, прийнятий в VI ст. до н. е. в царстві Лу, що закріпив ліквідацію общинного і встановлення приватного землеволодіння.

Одним з перших матеріальних свідоцтв писаних законів у Китаї став знайдений бронзовий триножник з текстом «Огляду законів», датований 536 р. до н. е. Його основою стало поняття «у син» — п’яти найбільш поширених видів покарань за злочини: таврування, відрізання носа, відрубування однієї або обох ніг, кастрація і страта. Лише на рубежі V—IV ст. до н. е. з’явився один з перших зводів законів — «Книга законів царства Вей». Він складався з 6 розділів: закони про злодіїв, про розбійників, про ув’язнення, про впіймання злочинців, про знаряддя страти і тортур.

Цей збірник поклав початок подальшій практиці розробки збірників законів. У ханьському Китаї в III—II ст. до н. е. проводилася величезна робота по опису, перепису, коментуванню і відновленню древніх законів. «Книга законів царства Вей» була в цей час доповнена ще рядом розділів, зокрема нормами права про військову справу, державне коневодство і фінанси.