Історія держави і права зарубіжних країн

4.4. Судові органи Німеччини

На відміну від Великобританії, США та Франції сучасна юстиція Німеччини не має глибоких історичних коренів. Вона сформувалася після Другої світової війни й від правосуддя минулих століть зберегла лише окремі елементи. У порівнянні з судовими системами вище перерахованих країн, юстиція Німеччини має своєрідні, навіть унікальні риси, які надають їй специфічної якості.

Унікальність її полягає в тому, що, система судів загальної юрисдикції Німеччини (у ФРН термін «загальна юрисдикція» розуміється як сукупність усіх юрисдикцій, крім конституційної. — Л. Б., С. Б.) побудована за територіально-галузевим принципом і являє собою автономні, з внутрішньоієрархічними рівнями судові піраміди. Конституційною основою такої організації є ст. 95 Основного Закону ФРН 1949 р., де зафіксовано галузеву юрисдикцію через вищі судові установи, котрі здійснюють ці юрисдикції. Згідно з частиною першою зазначеної статті, у Федерації засновуються як вищі судові інстанції: Федеральна судова палата, Федеральний адміністративний суд, Федеральний суд з трудових питань, Федеральний соціальний суд, Федеральна фінансова палата, рівнозначні в повноваженнях і непідпорядковані одна одній.

Кожна з зазначених судових пірамід має ієрархічні структури різних рівнів і поєднує суди земель та Федерації. Послідовність інстанцій полягає в тому, що справи в земельних судах переходять від одного суду до іншого, а потім до судів Федерації. У цьому виявляється одна з головних відмінностей німецького судового устрою (земельно-федерального) від судового устрою США. Суди земель застосовують право Федерації і право Землі при розгляді конкретних справ.

Організація й діяльність зазначених самостійних судових ієрархій регулюються окремими законами, а не одним уніфікованим нормативним актом. Але самостійність ієрархічних організацій галузевих судів не є перешкодою однаковості у правозастосуванні, що ґрунтується на положеннях ст. 95 частини 3 Основного Закону Об’єднаного сенату — установи, що являє собою процедурне зібрання керівників вищих галузевих судів, котрі мають забезпечувати єдність правосуддя.

Своєрідність судового устрою Німеччини полягає також у тому, що територіальна організація судової системи в багатьох випадках не збігається з адміністративно-територіальним поділом держави, особливо в галузях спеціальної юрисдикції. Більше того, німці географічно поділили розташування центрів галузевих юрисдикцій судової системи країни: наприклад, Федеральний конституційний суд і Федеральна судова палата знаходяться у Карлсруе, Федеральний суд з трудових питань і Федеральний соціальний суд — у Касселі, Федеральний адміністративний суд — у Берліні, Федеральна фінансова палата — в Мюнхені. Для такого розташування федеральних судових установ вони, спираючись на історичний досвід минулих часів, обрали певний концептуальний підхід: вершини судових підсистем не дислокуються в місцях розташування органів політичної влади держави (парламент, уряд, президент), щоб забезпечити незалежну поведінку суддів при застосуванні законів і попередити можливий вплив або тиск на них з боку представників політичної влади, а також не допускати концентрації судової влади в одному місці, тобто запобігти корпоративності. Дотримуючись цієї концепції на практиці, німці, наприклад, після переїзду столиці ФРН з Бонна до Берліну змінили дислокацію Федерального адміністративного суду з Берліна наДрезден.

Основна кількість справ розглядається в судах звичайної юрисдикції, які становлять автономні системи цивільної та кримінальної юрисдикції. Вона має чотири ієрархічних рівнів судів: дільничні, земельні, вищі земельні суди й Федеральна судова палата. Блок судів цивільної юрисдикції не збігається з блоком судів кримінальної юрисдикції, що значно відрізняє організацію судів звичайної юрисдикції в Німеччині від організації судів загальної юрисдикції, скажімо, у нас в Україні, коли розгляд майже всіх судових справ акумульований в одних судах.

Суди звичайної юрисдикції мають тривалішу історію, ніж інші. Судочинство в цивільних справах регулюється Цивільно-процесуальним кодексом від 30 січня 1877 р., в новій редакції від 12 вересня 1950 р., а у кримінальних — Кримінальним кодексом 1877 р. та його новою редакцією від 10 березня 1987 року. З середньовіччя діє так званий суд шеффенів, який розглядає кримінальні дії, за вчинення яких слід чекати покарання у вигляді позбавлення волі менш як на три роки. Колегіальний склад суду формується населенням за виборчим списком самоврядних общин і, як правило, складається з трьох осіб — одного професійного судді та двох шеффенів, котрі при прийнятті рішення мають рівні права з професійним суддею. Ця система була запозичена й досить активно використовувалася в СРСР та інших соціалістичних країнах.

Адміністративні суди — одні з наймолодших у Німеччині. Питання його діяльності відображені в Положенні про адміністративні суди від 20 січня 1960 р. У новій редакції від 19 березня 1991 року. В адміністративній юрисдикції існує три інстанції, дві з яких перебувають на рівні федеральних земель (адміністративний суд, Вищий адміністративний земельний суд), а третя Федеральний адміністративний суд — на рівні федерації. Територія, на яку поширюється діяльність адміністративного суду, відповідає зазвичай території, на яку поширюється діяльність органів влади середньої ланки, тобто території адміністративного округу.

Суди трудової юрисдикції виникли в Німеччині у 20-ті роки XX ст. як складова частина звичайної юрисдикції після прийняття кількох законів, що стосуються захисту робітників і є самостійною галуззю судової системи з 1953 року. Нормативна основа цієї юрисдикції — Закон про суди з трудових справ. Система судів з трудових питань має три рівні; справи на всіх рівнях судів розглядаються тільки колегіально в палатах і сенатах (вищий рівень). Найважливішою ознакою формування судів усіх рівнів є паритетне представництво у складі суду непрофесійних судів від робітників і роботодавців на пропозицію Міністерства праці земель й федерації, котрі призначаються на чотири роки. Але й сам професійний суддя цього суду повинен бути спеціалістом у галузі трудового законодавства.

Система судів соціальної юрисдикції являє собою відносно нову судову галузь у Німеччині. Вона виникла як самостійна і незалежна від решти державних й судових структур юрисдикція завдяки уведенню в дію Закону про соціальні суди від 3 вересня 1953 р. Суди соціальної юрисдикції є особливими адміністративними судами, до компетенції яких входить розгляд питань: а) про всі види соціального та пенсійного страхування; б) про страхування щодо безробіття та інші питання Федерального відомства праці, в тому числі, стимулювання професійного навчання й перепідготовки, а також ті, що випливають із Федерального закону про допомогу багатодітним сім’ям, які пов’язані з цим явищем у суспільстві; в) про соціальне забезпечення осіб, котрим заподіяно шкоду у зв’язку з війною; г) про медичне страхування; д) про особливі випадки, визначені федеральними законами. Система судів соціальної юрисдикції має трирівневу структуру: соціальні суди; земельні суди з соціальних питань та Федеральний соціальний суд.

Система судів з фінансових питань створена для вирішення публічно-правових спорів у сфері функціональної діяльності фінансових органів — фінансових і митних відомств. Їх правовою основою є ст.95 Основного Закону ФРН і Положення про фінансові суди 1965 року. Сферою компетенції судів цієї юрисдикції є справи про податки та збори; питання законності повідомлень податкової служби та інших повідомлень фінансових та митних органів, законність дій податкових та митних відомств, ввізне мито, контроль щодо імпорту й експорту та деякі інші питання цієї сфери діяльності. Судова система фінансової юрисдикції має два рівні: 19 податково-фінансових судів у землях Німеччини й Федеральна фінансова палата.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та термінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять і термінів, вкажіть, де і коли вони мали місце:

Поняття

Терміни

Державний апарат

Джимен

Лібералізм

Жандармерія

Механізм держави

Коп

Поліцейська держава

Рейнджер

Правова держава

Шериф

Соціальна держава

Юрисдикція

Суд шеффенів

Функція держави

Юстиція

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці за пропонованою раніше формою

Перевірте себе

Завдання 3. Продовжте думку:

1. Порівняно з епохою станово-кастового суспільства, сутність держави епохи громадянського суспільства знаходить свій вираз у....., які конкретизують.....

2. Функції держави епохи громадянського суспільства знаходять свій вираз у.....

3. Зовнішніми функціями держави є.....

4. Оскільки держава поступово розширює сферу свого втручання в суспільне життя, зокрема для вирішення питань, пов’язаних з соціальним захистом громадян, одним із нових напрямків державної діяльності стала.....

5. Саме в роки так званої «великої депресії» нового змісту набуває.....функція, проявилось у ….....

6. Основними напрямками «Нового курсу Рузвельта» були:.....

7. Сучасним розумінням правоохоронної функції держави є.....

8. Повсюдним упровадженням парламентів як..... характеризується епоха..... суспільства, де з практичним утіленням..... закладаються основи.....

9. Палати бікамеральних парламентів, як і самі представницькі органи, мають різні назви. Найпоширенішими назвами нижньої палати є.....; для верхніх палат майже універсальною назвою є.....

10. Якщо в середньовіччі та в більш ранні часи главою держави найчастіше виступав монарх, то в нову епоху, з виникненням та розвитком демократичних тенденцій у суспільстві, з’являється..... Уперше він був запроваджений у....., а згодом у деяких.....країнах.

11. Важливим елементом конституційно-правового статусу монарха є порядок престолонаслідування. Серед систем успадкування престолу —....., які характеризуються.....

12. Тенденція міністеріалізації системи влади спостерігається..... Але більш загального характеру вона набула....., коли..... уряди дістають так зване право....., яке стає неодмінною частиною законодавчого процесу.

13. У післяреволюційний період в Англії з’явилися нові, характерні для буржуазної держави поліцейські установи, —....., які знайшли юридичне закріплення в актах парламенту.....

14. Початком процесу утворення поліції штатів у США вважається....., коли.....

15. Вищою для федерального рівня поліцейською інстанцією США стало....., яке виникло.....

16. Характерною рисою поліції за часів Наполеона І була її.....

17. Основними відмінностями поліцейської системи сучасної Франції є її.....

18. Найбільш досконалою поліцейською системою в об’єднаній Німеччині була поліцейська система....., котра проявилася в тому, що.....

19. Організація поліції в сучасній Німеччині врегульована такими положеннями Конституції 1949 р:.....

20. Кримінальна юстиція в Англії в післяреволюційній період здійснювалася.....

21. Основною судовою реформою в Англії середини ХІХ ст. стало створення.....

22. Система судів цивільної юрисдикції в Англії в післяреволюційній період відзначалася.....і була представлена.....

23. У 1873, 1875 рр. в Англії були прийняті Закони про судоустрій, що привели до.....

24. Закон про судоустрій, прийнятий Конгресом США,....., передбачав.....

25. До сучасної федеральної системи судів у США входять.....

26. Нові принципи судоустрою Франції епохи становлення держави громадянського суспільства були закріплені..... і зводилися до того, що:.....

27. Остаточне становлення нової юстиції у Франції припало на епоху.....і ґрунтувалося на.....

28. Однією з найважливіших історичних особливостей судової системи нової Франції стало....., характерними рисами якої були.....

29. Унікальність сучасної юстиції Німеччини виявляється у.....

Завдання 5. Схарактеризуйте:

1. Основні тенденції розвитку функцій держави в епоху громадянського суспільства.

2. Законодавчі органи та основні тенденції їх розвитку в епоху становлення громадянського суспільства.

3. Виконавчі органи та основні тенденції їх розвитку в епоху становлення громадянського суспільства.

4. Інститут глави держави та його специфіку в епоху громадянського суспільства.

5. Основні тенденції розвитку урядової влади в епоху становлення та розвитку громадянського суспільства.

6. Поліцейські органи Великобританії та покажіть їх наступність з поліцейськими органами Англії добуржуазній епохи.

7. Систему організації поліцейських органів у державному механізмі США, визначивши її характерні риси.

8. Систему поліцейських органів у державному механізмі Франції в їх історичному розвитку.

9. Судові органи Великобританії в їх історичному розвитку.

10. Судові органи США в їх історичному розвитку.

11. Судові органи Франції в їх історичному розвитку.

12. Процес утворення сучасної судової системи в розвинутих зарубіжних країнах та визначте її особливості.

Завдання 5. Використовуючи текст:

1. документа № 1, визначте:

а) конституційні принципи організації й діяльності судової влади у Франції за Конституцією 1791 року;

б) функції держави, що знайшли закріплення в Конституції Франції 1791 року.

2. документа № 2, виділіть основні повноваження президента США щодо регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності.

3. документів № № 2,3,4:

а) покажіть посилення ролі держави в регулюванні суспільних відносин у США;

б) визначте основні напрямки діяльності держави (функції), що були спрямовані на вихід США з світової кризи 1929—1933 рр.;

Готуйтеся до вивчення матеріалу 15-ої теми

Завдання. Повторіть матеріал з «Теорії держави і права», зокрема згадайте принципи права, зміст таких понять як «система права» та «правова система».

Джерела

Документ № 1

КОНСТИТУЦІЯ ФРАНЦІЇ (3 вересня 1791 р.)

(витяги)

РОЗДІЛ ІІІ. ПРО ДЕРЖАВНІ ВЛАДИ

Глава 5. Про судову владу

1. Влада судова... не може здійснюватися ні законодавчим корпусом, ні королем.

2. Правосуддя буде чинитися безмитно суддями, що обираються народом і затверджуються на посаді королем... Судді не можуть бути усунуті інакше, як за посадові злочини, що належним чином встановлені в судовому порядку, ні тимчасово усунені з посади інакше, як унаслідок порушення проти них звинувачення. Громадський обвинувач призначається народом.

3. Суди не можуть ні втручатися у здійснення законодавчої влади, ані призупиняти застосування законів, ані втручатися в діяльність органів управління...

9. У справах кримінальних жоден громадянин не може бути судимий інакше, як за обвинуваченням, порушеним присяжними чи законодавчим корпусом у випадках, коли останньому надане право порушувати обвинувачення. Після віддання до суду фактичний склад діяння надходить на розгляд і судження присяжних... Присяжні, котрі встановлюють фактичний склад діяння, не можуть засідати в числі менше від 12. Застосування закону провадиться суддями. Судове слідство повинно бути публічним. Обвинувачуваним не може бути відмовлено у сприянні повірника. Жодна особа, виправдана законним складом присяжних, не може бути знову притягнута до відповідальності чи піддана обвинуваченню з приводу того ж діяння.

10. Ніхто не може бути затриманий чи ув’язнений інакше, як у силу повноважень органів поліції, наказу суду про взяття під варту, обвинувальної постанови законодавчого корпусу у випадках, коли йому надано право видавати таке, чи ж судового вироку, що присуджує до тюремного чи виправного ув’язнення.

19. При законодавчому корпусі засновується один касаційний суд для всього королівства. …

20... У касаційному судочинстві касаційний суд у жодному разі не розглядає суть справи, але при скасуванні вироку, ухваленого з порушенням порядку судочинства або такого, що містить явне порушення закону, касаційний суд направляє справу на новий розгляд, власне кажучи, до того суду, котрому справа підсудна.

21. Верховний національний суд, до складу якого входять члени касаційного суду й верховне журі, розбирає провини міністрів та головних агентів виконавчої влади, а також злочини, що загрожують загальній безпеці держави, по винесенні законодавчим корпусом постанови про обвинувачення...

США

Документ № 2

ЗАКОН ПРО ВІДНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

(16 липня 1933 р.) (витяги)

Цим визнається, що країна перебуває у стані загального бідування, яке загрожує подальшим поширенням безробіття й дезорганізацією промисловості, що у свою чергу тягарем лягає на міжштатну та зовнішню торгівлю, завдає збитків народному добробутові та підриває життєвий рівень американського народу. Цим оголошується також, що Конгрес буде проводити політику, спрямовану на усунення труднощів, що стоять на шляху вільного розвитку міжштатної та зовнішньої торгівлі, яка сприяє послабленню цього напруженого становища; на досягнення загального добробуту шляхом заохочення організації промисловості і спільних дій різних професійних груп; на те, щоб сприяти й підтримувати спільні дії працівників і підприємців на основі рівного їх визнання з боку уряду й під його наглядом; на знищення несправедливої практики в діловій діяльності; на заохочення найбільш повного використання наявних виробничих потужностей; на те, щоб уникати непотрібних обмежень виробництва (за винятком тих випадків, коли це буде тимчасово необхідним); на збільшення споживання промислових і сільськогосподарських продуктів шляхом підвищення купівельної спроможності населення; на зменшення безробіття й надання тут необхідної допомоги і на покращення умов праці; а також будь-якими іншими способами прагнути до оздоровлення промисловості і збереження природних багатств...

Після надходження на ім’я президента відповідних прохань від однієї або більше професійних ж промислових асоціацій чи груп, президент може затверджувати кодекс або кодекси про справедливу (чесну) конкуренцію для певної професії або галузі промисловості, або їх окремих організацій, відповідно до внесених прохачем або прохачами пропозицій, якщо він виявить: (1) що ці асоціації або групи не ставлять нікому нерівних обмежень при прийнятті своїх членів і що вони дійсно є представниками зазначених у проханні професій або галузей промисловості, або організацій, що входять до них; (2) що запропоновані кодекс або кодекси про справедливу (чесну) конкуренцію не спрямовані на розвиток монополій або на знищення, або придушення дрібного підприємництва, і що вони будуть сприяти втіленню в життя політики, передбаченої цим законом...

Після затвердження президентом якого-небудь із зазначених кодексів про справедливу (чесну) конкуренцію положення цього кодексу будуть вважатися нормами, що регулюють справедливу конкурентну практику для цієї професії або галузі промисловості, або організацій, що входять до неї. Будь-яке порушення цих норм при укладенні якої-небудь міжштатної або зовнішньо-торговельної угоди, таке, що торкається цієї угоди, буде розглядатись як нечесна комерційна конкуренція, при розгляді цього терміна так, як він тлумачиться в чинному законі про права Федеральної торговельної комісії.

Розділ 7. (а). Усі кодекси про справедливу конкуренцію, а також угоди або ліцензії, схвалені, укладені або видані відповідно до цього закону, мають передбачати:

(1) що всі особи, які працюють за наймом мають право на організацію й на укладення колективних договорів через обраних ними представників, і що роботодавці або їх представники не можуть втручатися, здійснювати тиск або іншим чином обмежувати їх спільні дії при обранні ними своїх представників чи самоорганізації з метою ведення переговорів про колективну угоду або вжиття інших заходів взаємодопомоги або захисту;

(2) що жодному працюючому або шукачеві роботи не буде обумовлено його працю вступом до того чи іншого компанійського союзу або утримання від вступу, організації чи надання допомоги обраному ним за власним бажанням робітничому союзу;

(3) що підприємці згодні з максимальною тривалістю робочого дня, мінімальним рівнем оплати та іншими умовами найму, схваленими або зазначеними президентом...

Маючи на увазі втілення в життя цього закону, президент вповноважується створити надзвичайне федеральне управління громадських робіт, усі повноваження якого будуть здійснюватися федеральним надзвичайним адміністратором громадських робіт...

Документ № 3

КОДЕКС ПРО СПРАВЕДЛИВУ КОНКУРЕНЦІЮ ДЛЯ БАВОВНЯНОЇ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ (17 липня 1933 р.)

(витяги)

Від набуття чинності цього кодексу про справедливу конкуренцію встановлюється, що всі підприємці в бавовняній текстильній промисловості зобов’язані виплачувати всім працюючим особам найманої праці, за винятком учнів протягом шести тижнів їх навчання, робітникам, котрі очищують бавовник, і сезонним робітникам мінімум заробітної плати у 12 доларів на тиждень у південному поясі і 13 доларів на тиждень у північному поясі за 40 годин роботи.

Від дня набуття чинності кодексу про справедливу конкуренцію встановлюється, що підприємці бавовняної текстильної промисловості мають планувати роботу всіх працюючих найманих осіб, за винятком ремонтних робітників, механіків, електриків, пожежників, службовців, а також управлінського апарату, транспортних, сторожових та інших бригад, що працюють за межами території підприємства таким чином, щоб їх праця не перевищувала 40 годин на тиждень, і роботу механічного обладнання так, щоб для його обслуговування не потрібно було вводити більше двох змін, кожна з яких становила б 40 годин на тиждень...

Документ № 4

ЗАКОН ВАГНЕРА (5 липня 1935 р.)

(витяги)

Відмова роботодавців визнавати право працюючих найманих осіб організовуватися або укладати колективні договори веде до виникнення страйків та інших форм конфліктів і неспокою у промисловості, що ускладнює або просто заважає діловій активності, оскільки всі ці конфлікти:

а) порушують ефективну роботу ділових підприємств та їх надійність;

б) ускладнюють ділову діяльність;

в) обмежують та ускладнюють рух сировини, напівфабрикатів і готової продукції, впливають на їх вартість;

г) знижують зайнятість населення й ведуть до зниження заробітної плати...

Існуюча при укладенні трудових угод нерівність між особами, котрі працюють за наймом і не користуються повною свободою асоціації або укладення контрактів, і роботодавцями, які об’єднані в корпорації або інші форми асоціацій власників, суттєво заважає діловій активності й веде до загострення постійно повторюваних депресій, оскільки ця нерівність спричиняє зниження рівня заробітної плати й купівельної спроможності осіб, що працюють за наймом у промисловості, заважає стабілізації конкуруючих між собою рівнів заробітної плати та умов праці в окремих галузях промисловості й між ними...

Цим проголошується, що Сполучені Штати будуть провадити політику, спрямовану на знищення причин, що ведуть до виникнення певних важливих перешкод, котрі заважають вільному розвиткові бізнесу, і прагнуть усунути ці перешкоди в разі їх виникнення, заохочуючи практику та процедуру укладання колективних договорів, а також захищаючи право робітників на повну свободу асоціації, самоорганізації й обрання своїх представників для ведення переговорів про умови найму та праці або для досягнення інших цілей взаємодопомоги й захисту...

Цим передбачається організація спеціального управління, яке буде називатися Національним управлінням з трудових відносин і складатися з трьох членів, котрі призначаються президентом за порадою та згодою сенату...

Особи, що працюють за наймом, мають право на самоорганізацію, створення робочих організацій, вступ до цих організацій або надання їм допомоги, укладання колективних договорів через ними самими обраних представників і на спільні дії з метою ведення переговорів про укладення колективних договорів або з іншими цілями взаємодопомоги або захисту.

Дії роботодавця будуть розцінюватись як несумісні з практикою трудових взаємовідносин, якщо він:

1) через втручання в дії осіб, що працюють у нього за наймом буде чинити їм перешкоди в реалізації прав, гарантованих цим законом.

2) буде втручатись у їх дії, спрямовані на створення якоїсь робітничої організації або не допускати, щоб вони надавали фінансову або якусь іншу необхідну підтримку такій організації...

5) відмовиться вести переговори про укладання колективного договору з представниками осіб, що працюють за наймом...

Представники, призначені або обрані для ведення переговорів про укладання колективного договору більшістю осіб, від імені яких ведуться ці переговори, вважаються виключними представниками всіх цих осіб при веденні переговорів про укладання колективного договору, про розмір заробітної плати, тривалість трудового дня тощо...

У випадку незаконних дій у трудовій практиці Управління має право звернутись з цього приводу до будь-якої виїзної сесії окружного суду Сполучених Штатів, до будь-якого апеляційного суду Сполучених Штатів або, якщо всі апеляційні суди перебувають на канікулах, до будь-якого районного суду Сполучених Штатів...

Кожен, хто навмисно буде чинити опір, заважати або перешкоджати будь-якому його агентові або агентствам у виконанні ними своїх обов’язків, спрямованих на реалізацію цього закону, буде оштрафований на суму до п’яти тисяч доларів або ув’язнений на термін більше року, або ж будуть застосовані обидва види покарань...

Жодне з положень цього закону не може бути витлумачене як таке, що перешкоджає або обмежує якоюсь мірою право на оголошення страйків...

Примітка:

Документи № 1—4 використані з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре, 1998. — Т. ІІ. — С. 94—104, 366—369, 369, 371.

Готуйтеся до проміжного контролю

Тести для самоконтролю

1. Суспільство, де людина визнається вищою соціальною цінністю, враховується й забезпечується здійснення різноманітних інтересів індивідів та соціальних груп, гарантується економічна, політична та ідеологічна свобода громадян і їх об’єднань, називається:

1) буржуазним суспільством;

2) феодальним суспільством;

3) громадянським суспільством.

2. Політико-правову ідеологію буржуазії, згідно з якою державі відводилася роль «нічного охоронця», що здійснює тільки лише охоронні функції, не втручаючись у приватноправові відносини, називають:

1) лібералізмом;

2) капіталізмом;

3) соціалізмом.

3. Характерною особливістю «поліцейської держави» є:

1) здійснення лише охоронної функції в державі;

2) захист прав і свобод громадян;

3) загальний державний контроль за населенням.

4. Держава, зміст і призначення якої є захист прав людини, що даються їй від природи як «невід’ємні», називається:

1) поліцейською державою;

2) правовою державою;

3) демократичною державою.

5. Забезпечення соціально орієнтованої економіки характеризує:

1) буржуазну державу на етапі виникнення;

2) буржуазну державу на ІІ етапі історії громадянського суспільства;

3) сучасну, соціально орієнтовану державу;

6. XVII—XVIII ст. — сер. ХХ ст.; сер. ХХ ст. — до сьогодення — це загальна періодизація:

1) історії становлення та розвитку громадянського суспільства;

2) історії нового часу;

3) історії становлення та розвитку колоніальних імперій.

7. На відміну від станово-кастового суспільства, громадянське суспільство засноване на:

1) визнанні соціальної нерівності людей;

2) визнанні загальної правової рівності людей;

3) визнанні всеохоплюючої регламентації суспільного життя.

9. Основними факторами, що вплинули на становлення якісно нового стану людського суспільства в епоху нового часу, слід вважати урбанізацію, поширення нових суспільно-політичних ідей, демократизацію політичного життя та:

1) колективізацію;

2) мануфактурне виробництво;

3) індустріалізацію.

10. Початок становленню громадянського суспільства було покладено:

1) першими буржуазними революціями;

2) Великою Реформацією;

3) змінами в світі після другої світової війни.

11. У витоків руху за побудову безстанового (громадянського) суспільства стояли:

1) Австрія, Італія, Німеччина;

2) Англія, Франція, США;

3) США, Німеччина, Англія.

12. Республіканізм, федералізм, демократизм — принципи, на яких ґрунтувалися державні форми:

1) Англії;

2) Франції;

3) США.

13. Основною тенденцією розвитку форм державно-територіального устрою в епоху становлення громадянського суспільства було домінування:

1) федералізму;

2) унітаризму;

3) конфедерації.

14. На відміну від епохи станово-кастового суспільства форма реалізації державної влади в епоху становлення і розвитку громадянського суспільства стала більше залежати від:

1) форми державного устрою;

2) форми державного правління;

3) форми політичного режиму.

15. Принципи індивідуалізму, свободи, рівності, законності, «верховенства права і закону» — принципи, на яких:

1) ґрунтувалося право епохи станово-кастового суспільства;

2) ґрунтувалося право епохи громадянського суспільства;

3) ґрунтувався юридичний світогляд.

16. Історичне значення революції в Нідерландах (к. ХVІ ст.) для становлення держави нового типу — буржуазної держави, полягає в тому, що при побудові основ «конституційного ладу» тут вперше було реалізовано:

1) принцип народного суверенітету;

2) ідею політичного договору;

3) ідею вільного волевиявлення народу.

17. Важливу роль для утвореної в Нідерландах Республіки Об’єднаних провінцій відіграв акт про укладання між ними Утрехтської унії від:

1) 17 квітня 1576 р.;

2) 23 січня 1579 р.;

3) 26 березня 1581 р.

18. Основними політичними течіями в англійській буржуазній революції були:

1) конституціоналісти, жирондисти, якобінці;

2) пресвітеріани, індепенденти, левеллери;

3) демократи, республіканці.

19. Державно-правова програма англійської буржуазії знайшла відображення в:

1) Великій хартії вільностей 1215 р.;

2) Петиції про право 1628 р.;

3) Трирічному акті 1641 р.

20. Роки 1629—1640 рр. — це роки:

1) правління Короткого парламенту в Англії;

2) роки правління Тривалого парламенту в Англії;

3) період безпарламентського правління в Англії.

21. Становлення «конституційної монархії» в Англії було закріплено:

1) парламентськими актами1641 р.: Трирічним актом, Актом про право розпуску парламенту за власним бажанням;

2) «Великою ремонстрацією» (01.12.1641 р.);

3) Актом 19 травня 1649 р.

22. Конституційне закріплення республіканської форми правління в Англії періоду буржуазної революції було здійснено:

1) 15 лютого 1641 р.;

2) 04 січня 1649 р.;

3) 19 травня 1649 р.

23. Форма правління Англії за конституцією «Знаряддя управління» (1653 р). відома під назвою:

1) абсолютна монархія;

2) протекторат;

3) республіка.

24. «Знаряддя управління» Олівера Кромвеля заклало юридичні підвалини для:

1) посилення республіканських тенденцій в державному розвитку;

2) реставрації монархії;

3) політичної стабілізації в країні.

25. Рушійними силами англійської буржуазної революції були:

1) буржуазія у союзі з селянством;

2) буржуазія у союзі з міською біднотою;

3) буржуазія у союзі з новим дворянством.

26. Основними питаннями буржуазних революцій ХVІІ—ХVІІІ ст. були:

1) питання про владу;

2) земельне питання;

3) територіальні питання.

27. За результатами вирішення основних питань буржуазної революції англійську можна визначити як:

1) незавершену;

2) радикальну;

3) завершену.

28. Індепенденти — виразники інтересів:

1) великої буржуазії в англійській революції;

2) середньої буржуазії у Великій французькій революції;

3) середньої і дрібної буржуазії в англійській буржуазній революції.

29. Нові органи місцевого управління, які утворювались у багатьох провінційних містах під час Великої буржуазної революції у Франції називалися:

1) установчими зборами;

2) муніципалітетами;

3) департаментами.

30. Палата общин проголосила себе носієм верховної влади в Англії, постанови якої мали силу закону без згоди короля й палати лордів:

1) 4 січня 1649 року;

2) 19 травня 1649 року;

3) 7 листопада 1649 року.

31. Представники великої буржуазії й земельної аристократії в Англії, які проповідували ідею конституційної монархії, називались:

1) індепендентами;

2) левелерами;

3) пресвітеріанами.

32. Лорд-протектор Олівер Кромвель і Державна рада Англії, за конституцією «Знаряддя управління», складали основу:

1) судової влади;

2) виконавчої влади;

3) законодавчої влади.

33. Форма державного правління Франції за Конституцією 1791 р. відома як:

1) президентська республіка;

2) абсолютна монархія;

3) конституційна монархія.

34. «Декларація прав людини і громадянина» була прийнята 26 серпня 1789 року у:

1) США;

2) Франції;

3) Англії.

35. Двопалатна структурна побудова парламенту отримала назву:

1) бікамералізм;

2) федералізм;

3) лібералізм.

36. Третім Континентальним конгресом США 04 липня 1776 р. був затверджений документ, який отримав назву:

1) Білль про права;

2) Версальський трактат;

3) Декларація незалежності.

37. Вищий законодавчий орган в США за Конституцією 1787 р., це:

1) конституційний конвент;

2) конгрес;

3) державна рада.

38. Першим президентом США був:

1) Джордж Вашингтон;

2) Авраам Лінкольн;

3) Томас Джефферсон.

39. Початок національно-визвольній війні англійських колоній в Північній Америці було покладено:

1) рішеннями Першого Континентального конгресу 05 вересня 1774 р.;

2) рішеннями Другого Континентального конгресу 10 травня 1775 р.;

3) рішеннями Третього Континентального конгресу 04 липня 1776 р.

40. Особливістю американської революції було те, що вона набула характеру:

1) буржуазної;

2) національно-визвольної;

3) релігійної.

41. Історичне значення «Декларації незалежності» від 04 липня 1776 р. полягало у тому, що:

1) англійські колонії проголошувались вільними і незалежними;

2) закріплювався факт появи на Атлантичному узбережжі Північної Америки тринадцяти незалежних суверенних держав — штатів;

3) юридично закріплювалось створення суверенної незалежної держави США.

42. «Статті конфедерації» набули чинності:

1) 12.06.1776 р.;

2) 15.11.1777 р.;

3) 01.03.1781 р.

43. Історична роль «Статей конфедерації» полягала в тому, що:

1) вони набули значення «першої Конституції США»;

2) юридично оформили й закріпили створення «вічного Союзу між Штатами»;

3) заклали юридичні підвалини для створення в майбутньому держави США.

44. Органом влади конфедерації американських держав, за «Статтями конфедерації», було визначено:

1) національний конвент;

2) конгрес;

3) сенат.

45. 03 вересня 1783 р.:

1) було підписано договір про вічний Союз між Штатами («Статті конфедерації»);

2) був підписаний Англією Версальський трактат про надання США незалежності;

3) прийнято Конституцію США.

46. Юридичне закріплення США як суверенної незалежної держави здійснено у Конституції, прийнятій:

1) 25 травня 1786 р.

2) 17 вересня 1787 р.;

3) у серпні 1788 р.

47. Державні форми США за Конституцією 1787 р. ґрунтувалися на принципах:

1) республіканізму, федералізму, демократизму;

2) конфедералізму, республіканізму, демократизму;

3) лібералізму, республіканізму, унітаризму.

48. Позапарламентський шлях обрання президента, зосередження повноважень глави держави й уряду в одних руках, відсутність посади прем’єр-міністра, відповідальність уряду перед президентом, широкі повноваження президенти — це ознаки:

1) президентської республіки США за Конституцією 1787 р.;

2) змішаної республіки у Франції за Конституцією 1958 р.;

3) суперпрезидентської республіки у Франції періоду Другої республіки.

49. Особливістю реалізації принципу поділу влади в організації державної влади США було:

1) надання широких повноважень президентові;

2) закріплення системи «стримувань та противаг»;

3) визнання пріоритету федеральної влади перед владою штатів.

50. Автором Біля про права (перших десяти поправок до Конституції США) 1791 р. був:

1) Джеферсон;

2) Медісон;

3) Гамільтон.

51. Метою прийняття перших десяти поправок до Конституції США 1787 р. (Біль про права 1791 р.) було:

1) закріплення основних демократичних прав і свобод політичного характеру;

2) створення сфери загальнофедерального контролю й законодавства стосовно громадянських прав і свобод;

3) накладення обмежень на законодавців.

52. Періодизація історії Великої буржуазної революції у Франції представлена:

1) 1775—1783 рр.;

2) 1789—1794 рр.;

3) 1789—1799 рр.

53. Рушійними силами першої буржуазної революції у Франції були:

1) буржуазія в союзі з новим дворянством;

2) буржуазія в союзі з усім народом;

3) трудящі маси.

54. Перша буржуазна революція у Франції розпочалася подіями:

1) 5 травня 1789 р., відкриттям Генеральних штатів;

2) 14 липня 1789 р., взяттям Бастилії;

3) 26 серпня 1789 р. прийняттям Декларації прав людини і громадянина.

55. Встановлення конституційної монархії у Франції було закріплено прийнятою:

1) 26 серпня 1789 р. Декларацією прав людини і громадянина;

2) 3 вересня 1791 р. Конституцією;

3) 24 червня 1793 р. Конституцією.

56. Основними політичними течіями революційного табору першої буржуазної революції у Франції після прийняття Конституції 1791 р.були:

1) роялісти;

2) конституціоналісти;

3) жирондисти;

4) якобінці.

57. Вперше проголошення Франції республікою відбулося:

1) 03 вересня 1791 р.

2) 25 вересня 1792 р.;

3) 24 червня 1793 р.

58. 1792—1804 рр. — це період:

1) Першої імперії у Франції;

2) Першої Республіки у Франції;

3) Другої Республіки у Франції.

59. Жирондистська, якобінська, директоріальна, консульська республіка — це різновиди республіканської форми правління:

1) у Франції періоду Першої Республіки;

2) у Франції періоду Другої Республіки;

3) у Франції періоду буржуазно-демократичної революції сер. ХІХ ст.

60. Політичний режим за часів правління якобінців у Франції отримав назву:

1) консулат;

2) диктатура;

3) бонапартизм.

61. Колегіальний орган виконавчої влади у Франції за Конституцією 1795 р. отримав назву:

1) Директорія;

2) Національний Конвент;

3) Трибунат.

62. Державна Рада, Трибунат, Законодавчий корпус, Охоронний сенат — органи законодавчої влади Франції за Конституцією:

1) 1791 р.;

2) 1795 р.;

3) 1799 р.

63. Початок процесу об’єднання Німеччини у ХІХ ст. було покладено:

1) ліквідацією Наполеоном І «Священної Римської імперії германської нації»;

2) утворенням Німецького, Рейнського, Митного Союзів;

3) буржуазною революцією 1848 р.

64. За Конституцією 1850 р. у Прусії встановлювалася:

1) абсолютна монархія;

2) конституційна монархія;

3) дуалістична монархія.

65. Гаслом Великої Французької революції було:

1) Мир — народам, земля — селянам;

2) Свобода, рівність, братерство;

3) Вся влада Радам.

66. Заслуга у вирішенні питання про землю в період першої буржуазної революції у Франції належить:

1) жирондистам;

2) якобінцям;

3) конституціоналістам.

67. Визначення історичного типу держави епохи громадянського суспільства як буржуазної зумовлено тим, що:

1) буржуазія стала основною рушійною силою в боротьбі за створення безстанового суспільства;

2) прийшовши до влади, нова влада на початковому етапі відображала інтереси більшості населення країни, представленого дрібними власниками-селянами;

3) держава виникає внаслідок буржуазних революцій.

68. Реставрація легітимної династії Стюартів в Англії відбулася в:

1) 1658;

2) 1660;

3) 1688.

69. Торі і віги — основні політичні угруповання:

1) німецького рейхстагу;

2) англійського парламенту;

3) американського конгресу.

70. «Славна революція» — це:

1) палацевий переворот в Англії 1688 р.;

2) термідоріанський 1794 р. переворот у Франції;

3) реставрація легітимної династії Стюартів в Англії 1660 р.

71. Становлення обмеженої (конституційної) монархії в Англії на рубежі ХVІІ— ХVІІІ ст. знайшло юридичне закріплення:

1) в «Знарядді управління» 1653 р.

2) в Бредській декларації 1660 р.

3) в «Акті про краще забезпечення свободи підданого і про попередження ув’язнення за морями» 1679 р., Біллі про права, 1689 р., Законі про престолоуспадкування 1701 р.

72. Встановлена на початку ХVІІІ ст. в Англії обмежена (конституційна) монархія набула різновиду:

1) парламентської;

2) дуалістичної;

3) міністеріальної.

73. Головним напрямком еволюції британської монархії протягом ХVІІІ ст. було:

1) посилення королівської влади;

2) подальше обмеження влади короля;

3) посилення кабінету міністрів.

74. Право міністрів обиратися в нижню палату англійського парламенту було юридично закріплено актами:

1) 1701 р.;

2) 1705—1707 рр.;

3) 1689, 1701 рр.

75. Партійне правління, регулярна зміна кабінету міністрів залежно від схвалення його політики в палаті громад — це основні характерні риси:

1) системи британського парламентаризму ХVІІІ ст.

2) американського президенціалізму;

3) французького бонапартизму.

76. Партійне правління, солідарна відповідальність уряду перед нижньою палатою парламенту, право на суміщення депутатського мандату із посадою в кабінеті міністрів, право кабінету уряду за допомогою глави держави на розпуск парламенту, фактичне позбавлення монарха права вета — це основні риси:

1) дуалістичної монархії Німеччини кінця ХІХ ст.;

2) парламентської монархії Великобританії кінця ХІХ ст.;

3) легітимної монархії у Франції першої половини ХІХ ст.

77. Еволюція парламентської монархії у Великобританії у ХХ ст. характеризувалася:

1) трансформацією парламентської монархії в міністеріальну;

2) послабленням парламенту;

3) занепадом королівської влади.

78. Зміни в парламентській монархії Великобританії протягом ХХ ст. знайшли юридичне закріплення:

1) в парламентських актах 1911 р, 1914 р., 1920 р., 1949 р., 1999 р.;

2) в парламентських угодах;

3) в делегованому законодавстві.

79. За формою правління США, згідно Конституції 1787 р.: —

1) парламентська республіка;

2) президентська республіка;

3) змішана республіка.

80. Зміни в конституційному статусі американського президента знайшли закріплення в поправках до Конституції:

1) ХІХ (1920 р.), ХХІV (1964 р.), ХХVІ (1971 р.);

2) ХІІ (1804 р.), ХХ (1933 р.), ХХІІ (1951 р.), ХХV (1967 р.);

3) І—Х (1791 р.).

81. Демократизація виборчого права США ст. знайшла конституційне закріплення в поправках:

1) І—Х (1791 р.);

2) ХV (1870 р.), ХІХ (1920 р.), ХХІV(1964 р.), ХХVІ (1971);

3) ХІІ (1804 р.), ХХ (1933 р.), ХХІІ(1951 р.), ХХV (1967 р.).

82. Проголошення Наполеона Бонапарта імператором французів відбулося в:

1) 1799 р.;

2) 1802 р.;

3) 1804 р.

83. Реставрована Наполеоном Бонапартом в 1804 р. монархія за своєю сутністю була:

1) буржуазною;

2) дворянською;

3) легітимною.

84. Відновлення легітимної династії Бурбонів у Франції після краху наполеонівської монархії юридично було закріплено:

1) Хартією 1814 р.;

2) Хартією 1830 р.;

3) Конституцією 1848 р.

85. Друга Республіка у Франції (1848—1852 рр.) зазнала таких різновидів:

1) лютнева, бонапартистська (суперпрезидентська);

2) жирондистська, якобінська;

3) директоріальна, консульська.

86. Період Першої імперії у Франції охоплює:

1) 1802—1804 рр.;

2) 1804—1814 рр.;

3) 1852—1870 рр.

87. Встановлення Другої імперії у Франції було ознаменовано подіями:

1) 1799 р. — приходом до влади Наполеона Бонапарта;

2) 1814 р. — відновленням легітимної династії Бурбонів;

3) 02 грудня 1852 р., офіційним проголошенням монархічної влади в особі Наполеона ІІІ.

88. Період Другої імперії у Франції охоплює:

1) 1802—1804 рр.;

2) 1804—1814 рр.;

3) 1852—1870 рр.

89. Проголошення ІІІ Республіки у Франції мало місце:

1) 2 грудня 1851 р.; 2) 14 січня 1852 р.;

3) 3 вересня 1870 р.

90. Першою формою диктатури пролетаріату — різновиду соціалістичної республіки, за оцінками Маркса, Енгельса, Леніна, була:

1) якобінська диктатура;

2) Паризька Комуна;

3) протекторат Олівера Кромвеля.

91. Вперше інститут президента у Франції було закріплено Конституцією:

1) 1791 р.;

2) 1799 р.;

3) 1848 р.

92. Третя Республіка у Франції охоплює період:

1) 1848—1852 рр.;

2) 1852—1870 рр.;

3) 1871—1940 рр.

93. Третя Республіка у Франції була закріплена Конституцією:

1) 1848 р.;

2) 1852 р.;

3) 1875 р.

94. Четверта Республіка у Франції охоплює період:

1) 1871—1940 рр.;

2) 1946—1958 рр.;

3) 1946 — по сьогодні.

95. Форма правління у Франції періоду ІV Республіки згідно Конституції 1946 року:

1) президентська республіка;

2) парламентська республіка;

3) змішана республіка.

96. 1848—1871 рр. — це період в історії Німеччини, котрий характеризувався:

1) розпадом Священної Римської імперії германської нації;

2) становленням німецької колоніальної імперії;

3) боротьбою між Австрією та Прусією за створення єдиної німецької держави.

97. Веймарська республіка в Німеччині (1918—1933 рр.) дала зразок:

1) парламентської республіки;

2) президентської республіки;

3) змішаної республіки.

98. Парламентська республіка в Німеччині була конституціоналізована:

1) 1871 р.;

2) 1919 р.;

3) 1949 р.

99. Перший досвід змішаної республіканської форми правління явила:

1) Веймарська республіка в Німеччині;

2) V Республіка у Франції;

3) Республіка у Фінляндії.

100. У витоків фашизму як різновиду недемократичного режиму стояла:

1) Німеччина;

2) Італія;

3) Іспанія.

111. Початок становленню демократичного режиму в зарубіжних країнах було покладено:

1) буржуазними революціями ХVІІ—ХVІІІ ст.;

2) наполеонівськими війнами 1804—1814 рр.;

3) соціалістичною революцією в Росії 1917 р.

112. Політичний режим Німеччини за часів правління націонал-соціалістів характеризувався як:

1) фашистський;

2) авторитарний;

3) нацистський.

113. Вперше інститут парламентської відповідальності уряду у Франції було закріплено Конституцією:

1) Третьої Республіки (1875 р.);

2) Четвертої Республіки (1946 р.);

3) П’ятої Республіки (1958 р.).

114.За Конституцією 1875 р. У Франції в основних рисах встановилася:

1) президентська республіка;

2) парламентська республіка;

3) змішана республіка.

115. Незмінність республіканської форми правління у Франції остаточно було закріплено:

1) Законом «Про організацію державної влади» від 25 лютого 1875 р.;

2) Законом «Про відносини між державною владою» від 16 липня 1875 р.;

3) Конституційною поправкою 1884 р.;

116. Еволюція Третьої Республіки у Франції на рубежі ХІХ—ХХ ст., характеризувалася:

1) посиленням влади президента;

2) появою елементів міністеріалізму;

3) домінуванням парламенту в системі елементів форми правління.

117. Складна форма державно-територіального устрою в епоху громадянського суспільства знайшла свій прояв у таких видах як:

1) імперія, конфедерація, федерація;

2) союзна держава, федерація;

3) співдружність незалежних держав, конфедерація, федерація.

118. У ХХ ст. процес розпаду імперій стає незворотним, що було зумовлено:

1) посиленням національно-визвольної боротьби в колоніях;

2) двома світовими війнами;

3) холодною війною.

119. Конституційне закріплення другої Німецької імперії відбулося:

1) Франкфуртською-на-Майні Конституцією 1849 р.;

2) Прусською конституцією 1850 р.;

3) Конституцією Німеччини 1871 р.

120. Основною тенденцією розвитку «внутрішнього» федералізму в США в епоху громадянського суспільства стало розмежування компетенції органів влади союзу та суб’єктів федерації на принципі:

1) виключної компетенції федерації;

2) двох сфер виключної компетенції;

3) конкуруючої компетенції.

121. За Веймарською Конституцією 1919 р. державно-територіальний устрій Німеччини визнавався як:

1) унітарний;

2) федеративний;

3) конфедеративний.

122. Основи сучасного німецького федералізму були закладені:

1) Веймарською Конституцією 1919 р.;

2) Боннською Конституцією 1949 р.;

3) Конституцією НДР 1949 р.

123. Основною тенденцією розвитку форми державно-територіального устрою Великобританії на початок ХХІ ст. стала:

1) централізація;

2) децентралізація;

3) колонізація.

124. Історія справжньої унітарної Великобританії починається:

1) з початку ХVІІ ст.;

2) після Першої світової війни;

3) з 60-х рр. ХХ ст.

125. Історія сучасної унітарної Франції бере свій початок з:

1) періоду першої буржуазної революції у Франції;

2) після Першої світової війни;

3) середини ХХ ст.

126. Вперше Німеччина стала централізованою державою в:

1) Х ст.;

2) останній треті ХІХ ст.;

3) 90-ті рр. ХХ ст.

127. V Республіка у Франції була конституйована в:

1) 1940 р.;

2) 1946 р.;

3) 1958 р.

128. Сукупність державних органів, котрі є безпосереднім носієм державної влади, вповноважені практично здійснювати і представляти її у відносинах з населенням та можуть застосовувати примус, називають:

1) державний механізм

2) державний апарат

3) державне управління

129. Систему державних органів, які здійснюють функції держави, називають:

1) державний механізм

2) державний апарат

3) державне управління

130. Основні напрямки діяльності держави називають:

1) принципами

2) особливостями

3) функціями

131. Юстиція — це сукупність органів:

1) законодавчої влади

2) виконавчої влади

3) судової влади

132. Оскільки держава поступово розширює сферу свого втручання в суспільне життя, зокрема для вирішення питань, пов’язаних з соціальним захистом громадян, одним із нових напрямків державної діяльності стала:

1) економічна;

2) соціальна;

3) культурна.

133. Економічна функція держави в країнах західної цивілізації в період між двома світовими війнами характеризувалась:

1) дотриманням свободи, індивідуалізму, заохочення вільної конкуренції, панування приватної власності;

2) розробкою економічної політики в масштабах країни, встановлення правових основ ринку, боротьба з монополізмом, фінансування окремих форм економіки, контроль за дотриманням законності підприємцями тощо;

3) невтручання держави в сферу підприємницької діяльності.

134. В роки так званої «великої депресії» в країнах Західної Європи та США нового змісту набуває:

1) політична функція держави;

2) військова функція держави;

3) економічна функція держави.

135. Серед нових державних функцій, що виникають в другій половині ХХ ст. були такі:

1) розвитку культури, науки, освіти, екологічна;

2) ідеологічна, соціальна, забезпечення миру й підтримки світового порядку;

3) соціальна, фіскальна, співробітництва сучасних держав.

136. Сучасним розумінням правоохоронної функції сучасної держави є визнання її одним з напрямків діяльності держави, спрямованим на:

1) забезпечення охорони інтересів пануючого класу;

2) охорону конституційного ладу, прав та свобод громадян, усіх форм власності;

3) активну інтервенційну політику всередині суспільства через посилення адміністративної діяльності.

137. Англійська юстиція післяреволюційного періоду характеризувалась:

1) надмірною централізацією;

2) відсутністю системності;

3) багатоланковою структурою, заплутаністю апеляційних порядків, складністю підсудності, збереженням власних судових систем Шотландією, Ірландією.

138. Основою судової реформи в сфері цивільної юрисдикції Англії в другій половині ХІХ ст. стало:

1) збереження в цілому старого укладу судоустрою;

2) створення судів графств;

3) реорганізація системи вищих судів королівства і створення Високого суду.

139. Перший Закон про судоустрій у США був прийнятий:

1) у липні 1776 р.;

2) у вересні 1783 р.;

3) у вересні 1789 р.

140. Нові принципи судоустрою буржуазної Франції були юридично закріплені:

1) у Декларації прав людини і громадянина (1789 р.);

2) у Законі від 16—24 серпня 1790 р.

3) у Конституції 1791 р.

141. Однією з найважливіших історичних особливостей судової системи нової, буржуазної, Франції стало виникнення:

1) цивільної юрисдикції;

2) кримінальної юрисдикції;

3) адміністративної юстиції.

142. Особливістю юстиції Німеччини за Конституцією 1949 р. є побудова судів загальної юрисдикції за:

1) федеральним принципом;

2) за територіально-галузевим принципом;

3) принципом централізації.

143. Перші нормативні акти, спрямовані на централізацію поліцейського апарату у буржуазній Великобританії були прийняті:

1) у період буржуазної революції;

2) на початку ХVІІІ ст.;

3) наприкінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст.

144. Закон про утворення поліції міста Лондона — Скотланд-Ярду було прийнято:

1) 1782 р.;

2) 1829 р.;

3) 1835 р.

145. Початок процесу створення поліції штатів в США покладено:

1) прийняттям Конституції 1787 р.;

2) прийняттям Закону про судоустрій 1789 р.;

3) створенням першої поліцейської системи в Техасі 1835 р.;

146. В основу побудови поліцейської системи в США було покладено конституційний принцип державного устрою:

1) конфедералізму;

2) унітаризму;

3) федералізму.

147. Федеральне бюро розслідувань (ФБР) було створено:

1) 1782 р.;

2) 1835 р.;

3) 1908 р.

148. Міністерство внутрішніх справ Англії було створено Законом від:

1) 1782 р.;

2) 1817 р.;

3) 1829 р.

149. Особливістю державної поліції у Франції часів І-ої імперії був її:

1) яскраво виражений централізм;

2) децентралізація;

3) збереження найбільш сталих рис часів абсолютистської монархії.

150. У витоків сучасної поліцейської системи Франції стояли:

1) Людовик ХІV;

2) Наполеон І;

3) Наполеон ІІІ.

151. Діяльність поліції у Другій Німецькій імперії регламентувалася:

1) Прусським земським уложення 1794 р.;

2) Конституцією Прусії 1850 р.;

3) Конституцією 1871 р.

152. Межа дії судочинства — це:

1) юрисдикція;

2) юриспруденція;

3) юридична відповідальність/

153. Закон про Судоустрій в США був прийнятий 24 вересня:

1) 1769 р.;

2) 1779 р.;

3) 1789 р.

154. Військова функція, функція співробітництва сучасних держав, функції забезпечення миру і підтримки світового порядку це:

1) внутрішні функції

2) зовнішні функції

3) міжрегіональні функції

155. «Новий курс» як напрямок соціально-економічної діяльності держави в 30-ті рр. XX ст. запропонував:

1) Адольф Гітлер в Німеччині;

2) Франклін Делано Рузвельт в США;

3) Уінстон Черчилль у Великобританії.

156. У період Веймарської республіки в Німеччині організація і діяльність поліції регулювалась:

1) Конституцією 1919 р.;

2) Версальським мирним договором;

3) спеціальним законодавством.

157. Основними відмінностями в організації і діяльності поліцейської системи Франції періоду V Республіки є:

1) централізація;

2) децентралізація;

3) поєднання формувань цивільно орієнтованих і військових формувань.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Бельсон Я. М. Бюрократия, полиция и вооруженные силы в современном буржуазном государстве. — М.: Юрид. лит., 1969.

2. Бельсон Я. М. Полиция «свободного общества». Империализм: события, факты, документы. — М.: Юридит. лит., 1984.

3. Гиленсен В. М. Полиция ФРГ: Организация и деятельность. — М.: Юрид. лит., 1973.

4. Гиленсен В. М. Федеральное бюро расследований США: История развития, современная организация и деятельность. — М.: Изд-во ИМО, 1979.

5. Губанов А. В. Полиция государств Западной Европы: основные черты организации и деятельности. — М., 1990.

6. Дегтерев Л. М. Полиция буржуазных государств: США, Англия, Франция, Германия. Лекции / Под ред. доцента Г. С. Меркурова. —М.: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1966.

7. Історія органів внутрішніх справ: Науково-бібліографічний довідник / За ред. Л. О. Зайцева, О. А. Гавриленко, В. М. Часнікова. — Харків: Ун-т внутр. справ, 2000.

8. Коломойцев В. Формування ідеології «нового курсу» президента США Ф. Д. Рузвельта.— Луганськ,1997.

9. Крылов Б. С. Полиция Великобритании: основные черты организации и деятельности. — М.: Юрид. лит., 1974.

10. Крылов Б. С. Полиция США: основные черты организации и деятельности. — М.: Юрид. лит., 1972.

11. Михеєнко М. М., Молдован В. В., Радзієвська Л. К. Порівняльне судове право. — К.,1993.

12. Ощепков Д. Національна жандармерія Франції // Міліція України. — № 4. — 1998. — С. 26—27.

13. Старцев Ю. Государственный аппарат США в условиях подготовки и ведения войн (1939—1960). — Свердловск, 1971.

14. Уолкер Р. Английская судебная система / Пер. с англ. Т. В. Апаровой. — М.: Юрид. лит., 1980.

15. Чельцов-Бебутов М. А. Курс уголовно-процессуального права, очерки по истории суда и уголовного процесса в рабовладельческом, феодальном и буржуазном государствах. — СПб, 1995.

16. Шишкін В. Судова система штатів у США // Право України. — 1995. — № 7.