Історія держави і права зарубіжних країн

§2. Функції держави та основні тенденції їх розвитку

Сутність держави знаходить відображення в основних напрямках її діяльності, котрі теорією держави зазвичай визначаються як функції держави. Порівняно з напрямками діяльності держави попередньої епохи, функції держави епохи громадянського суспільства конкретизують вже не тільки класову, але й загальнолюдську сутність держави нового типу. Її функції знаходять своє вираження у соціальних, політичних, економічних, духовно-культурних, національних, екологічних, правоохоронних та інших напрямках діяльності держави, спрямованих на вирішення завдань, які постають перед нею на тому чи іншому етапі розвитку. З огляду на багаточисельність і різноманітність функцій держави епохи громадянського суспільства ми розглянемо ті з них, котрі мають більш тривалу історію.

У теорії держави стосовно класифікації функцій держави існують різноманітні критерії. З огляду на наступність з матеріалом першого модулю навчального посібника візьмемо за основу такий критерій, як сфера діяльності держави, за котрим функції держави розподіляються на зовнішні та внутрішні.

2.1. Зовнішні функції держави

Як і в попередню епоху, найважливішим напрямком зовнішньополітичної діяльності держави в епоху громадянського суспільства залишається військова функція. Загальними засобами її реалізації виступали такі вищі органи державної влади, як глава держави, уряд, парламент; але повноцінне її здійснення неможливе без застосування в разі необхідності примусу й такої складової державного механізму, як армія. Конституційним законодавством зарубіжних країн (як, утім, і нашим. — Л. Б., С. Б.) захист суверенітету й територіальної цілісності держави, її недоторканності розцінюється як найважливіша функція держави, виконання котрої покладається на збройні сили. Залежно від етапу розвитку громадянського суспільства цей напрямок діяльності держави набував негативного або позитивного змісту. Негативним проявом військової функції держави є випадки, коли сила (збройна) вважається ще «законним, легітимним» засобом вирішення міждержавних питань, а позитивним — коли діяльність держав спрямована на збройний захист цілісності й недоторканності власної території, виконання міжнародних зобов’язань.

Негативний прояв військової функції домінував до середини ХХ ст., і тому яскравим є приклад захоплення в ХІХ ст. такими «демократичними» країнами, як Великобританія, Франція і частково США територій інших країн та народів і перетворення їх на колонії, а також безліч озброєних конфліктів та агресивних воєн, що мали місце в цей час. Серед останніх конфліктів, найстрашніших в історії людства,— дві світові війни, у часи яких військова функція для одних держав мала негативний, а для інших — позитивний характер. Як відомо, носієм «негативу» військової функції як у Першій, так і Другій світових війнах була Німеччина з її союзниками, а «позитиву» — всі країни, котрі їм протистояли. З другої половини ХХ ст. у військовій функції превалює її позитивний бік, тобто спірні питання зазвичай вирішуються мирними засобами, але інколи західні «демократії» на чолі з США можуть використати збройні сили стосовно інших країн без відповідної санкції ООН, як це сталося, наприклад, із Югославією, Афганістаном, Іраком тощо.

Дії цих західних країн певною мірою можуть бути виправдані, якщо подивитися на них через призму іншого напрямку зовнішньополітичної діяльності держави епохи громадянського суспільства — функції забезпечення миру й підтримки світового порядку, котра особливої значимості набула з другої половини XX ст. Після Другої світової війни стало зрозумілим, що тільки внаслідок спільної діяльності держав можна забезпечити мир на земній кулі, встановити й підтримувати світовий порядок. Найголовнішими напрямками цієї функції є проведення роботи щодо роззброєння, непоширення зброї масового ураження, дотримування зобов’язань стосовно заборони ядерних випробувань, поступової ліквідації ядерної зброї.

У межах цієї функції все більш значущим стає напрямок діяльності співробітництва в організації колективних дій у сфері боротьби з міжнародним тероризмом. Це особливо актуальним стало після подій 11 вересня 2001 р., коли внаслідок терористичного акту на будівлі Світового торговельного центру у Нью-Йорку загинуло майже 3000 людей, та 24—26 жовтня 2002 р., коли чеченські терористи в одному з концертних залів Москви захопили більш ніж 700 заручників, з яких при їх визволенні загинуло близька 120 осіб. Також залишається актуальною участь у боротьбі з організованою злочинністю, в тому числі з контрабандою всіх її видів, наркобізнесом тощо.

Нині дедалі більшого розвитку набуває функція співробітництва сучасних держав. Роль цієї функції особливо важлива в умовах постконфронтаційного періоду відносин між головними державами світу, коли здійснюється пошук оптимальних шляхів вирішення таких проблем, як екологічна, боротьба з епідеміями, проблем, пов’язаних із засвоєнням космічного простору тощо.

Після розпаду соціалістичного табору для певної групи країн, передусім постсоціалістичних, однією з найважливіших стає функція інтеграції в європейську та світову економіку. Вона випливає з визнання економічної взаємозалежності держав, що охоплює широке коло відносин — виробничі, науково-технічні, валютні, кредитні, транспортні, у сфері яких окремі держави доповнюють одна одну на основі розподілу праці, взаємного обміну, взаємоузгодження шляхів розвитку тощо.