Народники. Рух різночинної інтелігенції в Російській державі, що знайшов широкий вияв і в Україні. Виник напр; 60-х pp. XIX ст. і став вагомим чинником суспільно-політичного життя в сер. 70-х pp. Народники були переконані у тому, що збереження колективістських традицій сільської общини в майбутньому приведе до соціалістичної організації суспільства. Росія, тлумачили вони, на відміну від країн Західної Європи повинна обминути капіталістичну стадію розвитку, а селянство народники вважали рушійною силою революції на шляху суспільства до соціалізму.

1874 р. вони розгорнули пропагандистську роботу серед селян. Однак чи не всі учасники «ходіння в народ» одразу ж зазнали репресій з боку уряду. Тоді в народників визріла думка створити законспіровану революційну організацію.

«Земля і воля», що виникла напр. 1876 p., повела боротьбу за передачу землі селянам, ліквідацію викупних платежів і податей. В Україні найвідоміший гурток цієї організації створив ще на поч. 1875 р. В. Дебогорій-Мокрієвич. 1877 р. з гуртка виділилася група Я. Стефановича, яка створила в селах Чигиринського та Черкаського повітів підпільну селянську організацію «Таємна дружина» числом понад 1000 учасників. Жандарми перешкодили підготовці повстання й розгромили організацію.

Втративши віру в те, що селянство здатне піднятися проти самодержавства, народники переглянули тактику боротьби і вдалися до терору. Постріл В. Засулич у генерал-губернатора Трепова в січні 1878 р. породив хвилю замахів на вищих чиновників царського апарату й безпосередньо на царя.

У серпні 1879 р. «Земля і воля» розпалася на самостійні організації — «Народну волю» та «Чорний переділ». «Народна воля» відкрила новий етап революційного руху. В ній склалася військова організація з кількох сотень «офіцерів». Подібні гуртки існували в Одесі, Миколаєві, Херсоні та ін. містах України. Винесений народовольцями смертний вирок царю Олександру II було виконано 1 березня 1881 р.

Чорнопередільці залишилися на платформі «Землі і волі». До керівництва цієї організації входили, зокрема, П. Аксельрод, Л. Дейч, В. Засулич, Г. Плеханов, Я. Стефанович. Гуртки «Чорного переділу» діяли у Києві, Харкові та ін. містах України. Переслідування з боку поліції змусили засновників «Чорного переділу» емігрувати.