Григорович-Барський Іван (1713 —V 1785). Архітектор і будівничий. Народився у Києві на Подолі в родині небагатого крамаря. 1724 р. вступив до Києво-Могилянської академії, серед вихованців якої було чимало митців, зокрема художники Левицький, Зарудний, Тарасевич. Кар'єру архітектора й будівничого (тоді ці спеціальності звичайно поєднувались) розпочав напр. 1740-х pp., коли йому доручили спорудження водогону на київському Подолі. (В наш час відтворено фрагмент водогону Барського: павільйон-фонтан «Фелісіан» із скульптурою Самсона.)

Барський взяв участь у зведенні собору в м. Козельцях (проект А. Квасова) й надав йому рис українського бароко. У Києві збудував церкву Василія Великого в Кирилівському монастирі, церкву Красногірського монастиря, Покровську церкву, Набережно-Микільську церкву на Подолі. На його рахунку чимало світських споруд, як-от: будинок нової бурси, келії Межигірського монастиря та ін. Останнє велике творіння Барського — дзвіниця київського Успенського собору.