МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

БРАЦЛАВСЬКИЙ ПОЛК — утворений у 30-х роках XVII ст. як формування реєстрового козацтва. Найвідоміші полковники —Данило Нечай (1648—1651), Тиміш Носач (1651—1653), Михайло Зеленський (1654—1657, 1659—1672), Іван Сербии (1657—1658, 1663—1665), Дмитро Солонина (1658—1659), Іван Бут (1663), Василь Дрозд (1665). З півдня порубіжжя полку проходило р. Дністром, а з заходу дотримувалася давня границя між Подільським і Брацлавським воєводствами. У 1667 полк об'єднаний з Вінницьким. До Брацлавського полку належали сотні (1649): Олександрівська, Багланівська, Браїлівська, Браплавська, Вербська, Вільшанська, Гарячківська, Клебанська, Комаргородська, Краснянська, Лучицька, Мурахівська, М'ястківська, Райгородська, Станіславська, Тимонівська, Тульчинська, Чечельницька, Чернавецька, Шаргородська, Яланцька, Ямпільська.

Після Андрусівського перемир'я 1667, коли Правобережна Україна потрапила під владу Польщі, населення Брацлавського полку продовжувало боротьбу проти турецько-татарських нападники? та відстоювало свою незалежність від Польщі. Особливо активно ця боротьба точилася за полковництва Андрія Абазина (1690—1703). Згідно з Прутським мирним договором (1711) козаків Брацлавського полку переселено в Лівобережну Україну, а сам він ліквідований.

В.Панашенко