МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

"ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ" — найдавніший серед літописів, що збереглися до нашого часу. Названий так за вступним реченням: "Ось повісті временних літ, звідки пішла Руська земля..." Літописання на Русі розпочалося в кінці X — на початку XI ст. Порічні статті були об'єднані в перший давньоруський літописний звід 1037—1039, створений при дворі Ярослава Мудрого в Києві. Далі були складені новгородський звід (1050) і два київських: (1073 і 1095). "Повість" мала три редакції. Перша складена, ймовірно, Нестором у Києво-Печерському монастирі близько 1111 (не збереглася). За вказівкою князя Володимира Мономаха твір двічі редагували у Видубицькому монастирі (1116 і 1118). До нашого часу дійшла редакція 1118. Пам'ятка є головним і в багатьох випадках єдиним джерелом з історії східного слов'янства і Київської Русі з перших століть н.е. до початку XII ст.

М. Котляр