МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПІЗНЬОЗАРУБИНЕЦЬКІ ПАМ'ЯТКИ — група археологічних пам'яток, поширених на території України і частково Росії та Білорусі протягом другої половини І—II ст. Виникають після розпаду зарубинецької культури внаслідок розселення зарубинецьких племен на нових землях. Носії Пізньозарубинецької пам’ятки мешкали в поселеннях на низьких терасах або дюнах у заплавах, у прямокутних житлах у вигляді напівземлянок з вогнищем, виготовляли кераміку — ліпні горщики, лисковані миски, диски і конічні покришки. У побуті вживалися фібули ранньоримських типів та речі з виїмчастими емалями. Небіжчики піддавалися трупоспаленню.

Р. Терпиловський



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P] [C] [T] [У] [Ф] [X] [Ц] [Ч] [Ш] [Щ] [Ю] [Я] [Всі]