МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПІДПІЛЛЯ КОМУНІСТИЧНЕ — сукупність створених за ініціативою компартії організацій опору німецьким окупантам у період Великої Вітчизняної війни. Налічувало понад 100 тис. бійців, об'єднаних у 3,5 тис. організацій та груп. Найбільш активно діяло у північних лісових районах України, де для загального керівництва боротьбою населення проти фашистських загарбників був створений Нелегальний ЦК КП(б)У. Діяльність підпілля комуністичного, особливо в перший період війни, була спрямована на масово-агітаційну роботу з мобілізації зусиль населення на зрив економічних планів окупантів шляхом саботажу, диверсій та підготовки до бойової взаємодії з радянськими військами. Загалом відіграло значну роль в антифашистському русі, зокрема в підвищенні ефективності збройної партизанської боротьби.

В.Клоков



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P] [C] [T] [У] [Ф] [X] [Ц] [Ч] [Ш] [Щ] [Ю] [Я] [Всі]