РОЗДІЛ I. ПРАДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ТЕМА 1. ПЕРІОДИ

1 млн. р. тому

Палеоліт ( від грецьких слів «палайос» - стародавній і «літос»-камінь)-старий кам’яний вік. Він поділяється на ранній (~ до 150-100 тис), середній (~до 40-35 тис. р.) і пізній (~до 10 тис.)

1 млн. р. – 150 тис. р. до. н. е.

Ранній палеоліт. Найдавніша людина на території сучасної України – архантроп (прадавня людина) або пікантроп. Хоч залишків кісток цієї людини на Україні не знайдено, розкопана археологами стоянка біля с. Королеве, Виноградівського району на Закарпатті (датується~1 млн. р. до н.е.) виявила значну кількість кам’яних знарядь праці: рубила, скребла тощо - це найдавніше свідчення про життя і побут прадавньої людини не лише в Україні, й в усій Східній Європі.

В цей період:

1) клімат був відносно теплий і вологий;

2) основним заняттям було збиральництво. Поступово зростала роль полювання;

3) основними знаряддями праці були: палиця-копачка, ручне рубило, пізніше з’явилися скребла, знаряддя ударної та ударно-різальної дії;

4) первісні люди проживали стадами, освоювали камяні та земляні печери;

5) вогонь ще не добували, але використовували ( постійно підтримували);

6) найвідоміші стоянки – біля с. Королеве, Лука – Врублевецка. Житомирська та ін. На сьогодні знайдено близько 30 найдавніших стоянок первісних людей.

150-100 тис р. ~ 40-50 тис. р. до н. е.

Середній палеоліт. Це так звана мустьєрська епоха. Для неї характерно:

1) поява людини фізичного типу-палеоантропа (давні люди) або неандертальця;

2) різке похолодання клімату з великим обледенінням;

3) людина навчилася самотужки добувати вогонь та виготовляти теплий одяг зі шкір тварин;

4) удосконалюються знаряддя праці: техніка обробки каменю, з’явилися кам’яні гостроконечники, які використовувались як вістря для списів, кам’яні ножі, проколки тощо;

5) відбуваються зміни у взаєминах між людьми: на зміну первісному стаду приходить дородова община.

6) археологи знайшли пам’ятки цього періоду біля с. Молдове на Дністрі, у Криму(Вовчий грот, Тешик-Таш) та інші. Всього близько 200 стоянок.

40-35~10 тис. років до н.е.

Пізній палеоліт:

1) з’являється кроманьйонець – людина, яка має риси сучасного фізичного типу «homo sapiens»/людина розумна;

2) це час останнього великого зледеніння;

3) виготовляються нові знаряддя праці: дротики, ножеподібні пластини, з яких складають скребла, різці, сверла; разом з кам’яними виробами почали застосовуватись кістяні та рогові знаряддя – гарпуни, шила, голки тощо;

4) з кісток та бивнів мамонта споруджуються невеликі житла (на житло відкрите в Межиріччі було використано 385 кісток мамонта, близько 3 тон);

5) основне заняття колективне полювання загінного типу на мамонтів, бізонів, носорогів, диких коней тощо, а збирання в результаті похолодання значно скоротилося;

6) змінюється й форма співіснування – формується родова община із суспільним устроєм матріархатом;

7) люди оволоділи зв’язним мовленням;

8) виникають давні форми релігійних уявлень та вірувань у формі анімізму, магії, тотемізму, фетишизму, а також палеолітичне мистецтво;

9) основні пам’ятки цього періоду – стоянки біля с. Мізин (Чернігівщина), Межиріч (Черкащина) тощо. Всього відомо 500 пам’яток.

10~6 тис. років до н. е.

Мезоліт (середньокам’яна доба):

1) змінилися умови життя – клімат, флора і фауна наблизилися до сучасного (льодовик поступово розтанув);

2) зникли мамонти та інші великі тварини як основний об’єкт полювання, що стало поштовхом до винаходу першого механічного пристрою – зброї механічної дії (лук і стріли);

3) ускладнюються знаряддя праці: їх робили дрібними (мікроліти) завтовшки 1 мм і використовували як наконечники стріл, списів, гарпунів, хоч використовували і великі знаряддя праці (макроліти) – кремінні сокири, тесла тощо, поширені і так звані вкладишеві знаряддя: з кістки, кременю, дерева;

4) особливістю мезоліту є поява геометричних форм;

5) відбувається поступове приручення диких тварин - спершу людина приручила собаку;

6) основним заняттям людини й надалі залишається полювання, збиральництво у вдосконалених формах, великого значення набуває рибальство, але не масове (колективне), а малими групами;

7) основними формами об’єднання людей були родові матріархальні общини;

8) деталі поховання людей мезоліту свідчать, що вони поклонялися небесним світилам і понад усе сонцю;

9) на сьогодні виявлено близько 400 стоянок. Найвідоміші: Фатьма-Коба, Білолісся, Гребеники.

6-4 тис. р.

до н. е.

Неоліт (новий кам’яний вік):

1) це переломний етап в історії людства – відбувся поступовий перехід від привласнюючого господарства (збиральництва, мисливства, рибальства) до відтворюючого (землеробства і скотарства), що становило основний зміст т. з. «неолітичної революції».Людина навчилася вирощувати злакові культури: овес, жито, просо, віку, ячмінь, пшеницю, хоча врожаї цього примітивного землеробства були ще дуже малими. З мисливства виникає скотарство, людина навчилася розводити свійських тварин: свиней, биків, (кінь був приручений значно пізніше);

2) землю обробляли мотиками, виготовленими з кістки, рогу або з каменю, з’явились серпи та кам’яні зернотерки;

3) удосконалюється техніка обробки каменю, з’являються такі прийоми, як розпилювання, шліфування, свердління;

4) виникає гончарство: уперше почали виготовляти кераміку глиняний посуд, який обпалювали на вогнищі. Кераміка стала головною ознакою різних археологічних культур;

5) з’являється прядіння і ткацтво, які виникли на основі плетіння, що дало новий матеріал для одягу та домашніх потреб;

6) люди переходять до осілого способу життя, будувати постійні житла;

7) господарським осередком був рід; завершується формування племен, з усіма їх характерними ознаками( територія, мова). На території України цієї доби виникали племена, які за характером культурно-господарської діяльності умовно можна поділити на дві зони: південно-західну (землеробно - скотарську) та північно – східну (мисливсько – рибальську).

8) на сьогодні відомо близько 500 неолітичних поселень в Україні. Найвідоміші: поблизу м. Сороки на Дністрі, с. Печери, Скибиці, Сокільники на берегах південного Бугу.

4-3 тис. р.

до н. е.

Енеоліт (мідно – кам’яна доба):

1) це перехідна епоха від доби каменю до доби металу. Людина навчилась використовувати вироби з міді, спочатку шляхом ковки самородної міді а згодом навчилася виплавляти її з руди. Але через те, що мідь м’який метал та через відсутність великих родовищ міді, - цей метал не міг витіснити камінь (кремінь), який і далі залишався основним матеріалом для виготовлення знарядь праці;

2) перехід від мотичного до ранніх форм землеробства з використанням тяглової сили – худоби;

3) підвищується продуктивність праці, що зумовило виникнення надлишків сільськогосподарської продукції, а це в свою чергу зумовило початок розшаруванню общини, появу майнової нерівності (виділенню знаті).

4) в цей період з’являється одна з найяскравіших культур давньоєвропейської історії – знаменита трипільська культура.

4-3 тис. р.

до н. е.

Трипільська культура:

1) вперше відкрив та дослідив пам’ятки цієї культури у 1896 р. археолог В. Хвойка біля с. Трипілля на Київщині;

2) ареал поширення – територія від Дністра до Дніпра, від Карпат до Північного Причорномор’я;

3) виникла на основі поєднання місцевого населення з середземноморськими племенами та народами Близького Сходу, хоча походження трипільців остаточно не з’ясовано;

4) головне заняття - орне землеробство із застосуванням перелогової системи. Землю обробляли спочатку мотиками, плугами з рогів оленя, а згодом використовували дерев’яне рало з тягловою силою волів. Основні культури – пшениця, ячмінь, просо, бобові. Врожай збирали серпами з вкладишами із кременю, міді в роговій оправі. Зерно розтирали в зернотерках;

5) було розвинене тваринництво, розводили волів, кіз, свиней, овець, пізніше коней;

6) велику роль ще відігравало полювання, рибальство, збиральництво, в деяких районах садівництво;

7) високого рівня досягло гончарство, іноді трипільську культуру називають культурою мальованої кераміки; Трипільці ще не знали гончарного круга, але навчилися виготовляти досконалий посуд;

8) розвиваються домашні промисли: обробка шкіри, виготовлення одягу, взуття, прядіння, ткацтва, ювелірне та будівельне ремесло;

9) поселення розташовувалися на високих місцях поблизу води і мали чітке планування у вигляді концентричних кіл з радіальними вуличками. Будинки споруджувалися в основному з дерева і складалися з кількох приміщень, в яких була глиняна піч та жертовник. Підлога була глинобитною, стіни розмальовувалися фарбою. Вважають, що будівлі мали нижню частину для господарських потреб і верхню – для житла. Деякі поселення займали кілька сот гектарів (Майданецьке – 270 га, Тальянка – 450 га) їх називають «протомістом»;

10) організація суспільного життя базувалась на родових традиціях. Рід складався з великих сімей, а роди об’єднувалися в племена, на пізньому етапі виникають союзи племен. Шлюби між членами одного роду заборонялися. Жінка відігравала велику роль в домашньому господарстві, в релігійних обрядах, в збереженні традицій, водночас зростає роль чоловіка в господарському житті. Серед вчених немає єдиної думки про родинну спорідненість трипільців, чи вона велась по материнській чи батьківській лінії, чи ці лінії перехрещувалися;

11) ускладнюються релігійні уявлення – вірили в потойбічний світ, існування різних божеств і духів – покровителів; виникають обряди і символіка ( ідея сонця і воскреслої рослинності, культ родючості, священна сила вогню). Розвивається прикладне та пластичне мистецтво;

12) сучасні археологічні дослідження підтверджують, що окремі елементи трипільської культури (система господарства, топографія поселень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту і кераміки та інше) стали невід’ємною частиною української культури;

13) причини загибелі трипільської культури до кінця не з’ясовані. Існує декілька гіпотез: погіршення кліматичних умов, примітивні умови господарювання експансивного типу виснажили землю; напади кочових племен тощо.

14) найвідоміші трипільські поселення: Майданське, Тальянка, Доброводи.

2-1 тис. р.

до н. е.

Бронзовий вік:

1) поява нового штучно створеного людиною металу - бронзи ( сплав міді з оловом або свинцем). Перевага бронзи над міддю полягала в тому, що вона твердіша і плавиться при значно нижчій температурі;

2) широко використовувалися і знаряддя з кременю, оскільки були дешевшими, простішими і загально доступнішими;

3) відбувається подальше господарське освоєння земель, зростає кількість видів культурних рослин, розвивається садівництво, городництво;

4) відбувся перший суспільний поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства;

5) виникає перший колісний транспорт (вози), що дало змогу швидше пересуватися;

6) значно зростає кількість населення, збільшується чисельність поселень та тривалість їх існування;

7) поглиблюється майнова нерівність матеріальні багатства стають власністю окремих сімей, утверджується патріархат;

8) бронзовий вік – це період «першого великого переселення народів» пов'язаний із значними міграційними процесами та твореннями великих мовних груп населення (етносів).

~ від 1 тис. р. до н. е.

Залізний вік:

1) початок використання заліза, яке було дешевшим і доступнішим, його було легше добувати й обробляти: залізні вироби були міцнішими за вироби з міді та бронзи;

2) застосування заліза спричинило значний прогрес у всіх сферах виробництва та зумовило завершення формування майнової нерівності, появу багатих і бідних, що підривало первісні основи рівності людей і стало причиною розкладу первісно-общинного, родового ладу.