Історія України - Навчальний посібник - А. І. Чуткий

Розділ 10. Україна в роки Другої світової віини

Радянсько-німецький пакт 1939 р. та поділ західноукраїнських земель між СРСР та Німеччиною у 1939-1940 рр.

23 серпня 1939 р. між Німеччиною та СРСР було укладено пакт Ріббентропа-Молотова (про ненапад на 10 років). Таємний додатковий протокол передбачав поділ Східної Європи на радянську та німецьку сфери впливів по лінії річок Нарев-Вісла-Сян та північному кордону Литви. Відповідно західноукраїнські землі потрапляли у зону радянської окупації.

1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня СРСР оприлюднив ноту, в якій заявлялось, що СРСР “бере під свій захист життя і майно населення Західної України і Західної Білорусії”. Цього ж дня війська Українського фронту Червоної армії під керівництвом Тимошенка почали займати ці території. До кінця вересня окупацію Польщі було завершено. 28 вересня 1939 р. у Москві укладено Договір про дружбу і кордон між СРСР та Німеччиною (радянсько-німецький кордон встановлено по річках Сян і Західний Буг).

26-28 жовтня 1939 р. відбулось засідання Народних зборів Західної України, на якому було прийняте звернення про клопотання щодо входження Західної України до складу СРСР і возз’єднання з УРСР. Це було схвалено V позачерговою сесією ВР СРСР (1-2 листопада 1939 р. ) і на позачерговій ІІІ сесії ВР УРСР 14 листопада.

28 червня 1940 р. СРСР висунув Румунії ультиматум повернути Бессарабію і Північну Буковину. Цього ж дня Південна група радянських військ під командуванням Жукова зайняла ці землі. 2 серпня 1940 р. ВР СРСР прийняла закон про включення Північної Буковини (створено Чернівецьку обл.) та південної частини Бессарабії (створено Ізмаїльську обл.) до складу УРСР.

Таким чином, завершилось об’єднання майже всіх українських земель. Населення УРСР зросло на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становило 41,6 млн осіб, а територія — 565 тис. кв. км. Поза межами України залишились Крим, Закарпаття та частина Закерзоння.

Радянська політика в Західній Україні дістала назву радянізація і відбувалась у два етапи.

Спочатку зміни проводились так, щоб прихилити місцеве українське населення до нової влади: 1) ліквідовано польський державний апарат; 2) конфісковано землі великих землевласників і за їх рахунок збільшено селянські наділи; 3) націоналізовано промисловість і торгівлю; 4) проголошено українізацію освіти та її безкоштовність; 5) на українську мову переведено пресу і книгодрукування; 6) введено систему соціального забезпечення (безкоштовна медицина, оплачувані відпустки, пенсії, підвищено зарплатню); 7) 8-годинний робочий день (замість 13-14-годинного).

На другому етапі радянізації було взято курс на повну інтеграцію нових територій до радянської системи: 1) репресії проти свідомої частини українців (до червня 1941 р. із Західної України було депортовано 10 % населення); 2) ліквідовано всі політичні партії та громадські організації; 3) почалась підготовка до ліквідації УГКЦ; 4) примусова колективізація (до середини 1941 р. до колгоспів були загнані 15 % селянських господарств).

Під владою Німеччини у вересні 1939 р. опинилось так зване Закерзоння — Підляшшя, Лемківщина, Холмщина та Посяння. Ці українські землі були включені до складу Варшавського генерал-губернаторства, але оскільки українці у ньому становили меншість порівняно з поляками, то Німеччина підтримувала їх, щоб вони допомагали у боротьбі з чисельно переважаючими, а отже і небезпечнішими поляками і водночас слугували зразком для східних українців, що під владою Німеччини краще, ніж у складі СРСР. Лояльне ставлення до українців виявилось у дозволі легально діяти українським культурно-освітнім, громадським організаціям та кооперативам. У 1940 р. в Кракові утворився Український національний комітет (очолив Кубійович), який мав координувати діяльність українських організацій, захищати їх перед окупаційною владою та надавати підтримку полоненим українцям. Було українізовано Польську автокефальну православну Церкву, а кількість православних храмів зросла з 51 до 91. Серед населення підтримувалась ілюзія, що німці бажають створити українську державу. Саме тому у складі вермахту почалося створення українських військових частин (батальйони Нахтігаль та Роланд), які, на думку українців, мали стати зародком української армії.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.