Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

Примітки

1

Переклад з німецької Е. Суріц.

2

Переклад з німецької Г. Кагана.

3

Це абсолютно правильно. Місяць не завершиться, а дві російські армії вже перебуватимуть на німецькій території.

4

«Спокійний будь, край отчий наш / твердий, надійний страж, на Рейні страж!» — приблизно так звучить пісня у вільному перекладі з німецької. Пісня «Стражі на Рейні» з середини XIX століття була неофіційним гімном Німеччини.

5

«Вдома, вдома ми побачимося знов!»

6

Так, наприклад, офіцер не мав права одружуватися без схвалення не тільки командира полку, але і всіх своїх товаришів по зброї. Це схвалення було не надто легко отримати, і багато хто з його товаришів по службі все ще залишалися неодруженими. Вочевидь, що вони відвідували борделі або ділили яку-небудь виховану, елегантну даму свого кола, яка формально не була повією.

7

Значно пізніше Літтауер дізнався, що наступ був насправді розвідкою боєм і що вони не мали наміру залишатися на німецькій території. Головною метою операції були міська пошта і телеграф, де перехопили всі повідомлення, що були цікавими для військових.

8

Керівник дивізії Василь Гурко намагався згодом виправдати свої дії тим, що підпали влаштовували самі німці, що це були умовні сигнали, але Літтауер особисто бачив, як російські війська підпалювали будинки. Можливо, цей наказ спотворювався, навіть навмисно. Це підтверджує виконання іншого, схожого наказу того часу, зокрема: дозволяли стріляти в німецьких підлітків на велосипедах, які шпигували для ворожої армії. На практиці наказ швидко перетворився на мандат на те, щоб байдуже розстрілювати всіх німців на велосипедах. Багато російських офіцерів були обуреними та протестували проти наказу, але незрозуміло, чи був цей наказ переглянутий або скасований.

9

Це не було для нього перевагою, тим паче в його власній престижній лейб-гвардії, де офіцерами ставали тільки дворяни і де служба була насамперед соціальною функцією, манерою одягатися, а більш глибокі знання у військовій справі вважали чимось марним, не сказати — підозрілим. (До того ж платня була настільки мізерною, що передбачався чималий особистий статок.) Офіцер лейб-гвардії мав уміти триматися і витончено сидіти в сідлі, а більшість свого часу проводити на балах, за картярським столом, у любовних інтрижках, на дуелях, за пляшкою вина. На цивільних вони поглядали з безмежною зарозумілістю. Як зазначав Ларс Вестерлунд у своїй солідній роботі, успіхи Павела фон Геріха на військовому полі були досить посередніми.

10

Циндао знаходиться на півострові біля узбережжя провінції Шаньдун. Німецька спадщина відчувається тут лише у виробництві найкращого в усьому Китаї пива. Місто було передане Німеччині наприкінці XIX століття як компенсація за вбивство кількох німецьких місіонерів. Імперські амбіції Японії в Азії вже призвели до війни як з Росією, так і з Китаєм, тому японці плекали подальші експансіоністські плани, нехай і під прикриттям союзу з Великою Британією 1902 року. З середини серпня, тобто за тиждень до оголошеного ультиматуму, японські війська були готовими атакувати Циндао.

11

Спущений на воду в Кілі 1909 року, цей корабель утілював передвоєнну гонку озброєнь. Він був відповіддю на британський лінійний корабель «Дредноут» — на той час найбільший і найпотужніший у всьому світі. Британський корабель, зі своїми паровими турбінами, бронею і важким озброєнням, — це ціла епоха. За одну ніч він зробив решту кораблів застарілими, а флотських стратегів усього світу змусив засумніватися в своїх бюджетних можливостях. Озброєння «Гельґоланда» було того самого класу, що й на «Дредноуті», а броня завтовшки у нього навіть була більшою. (Це було пов'язано з тим, що німецькі лінійні кораблі мали інший охват порівняно з британськими, і тому частину того, що було зекономлено на вугільному вантажі, можна замість цього використовувати для захисту.) Зі своїми дванадцятьма 305-міліметровими гарматами головного калібру корабель був найсучаснішим з-поміж усього німецького океанського флоту: на нього і на його трьох сестер — «Східну Фрісландію», «Тюрінгію», «Ольденбурґ» — покладали значні надії німецьке суспільство, адмірали, їх власні екіпажі й кайзер Вільґельм. Усі знали, що дорогий (і безглуздий) Флот відкритого моря був одним з улюблених дітищ кайзера. Його будівництво напередодні війни посварило Німеччину і Велику Британію.

12

«Кожен постріл — один росіянин, кожен удар багнета — один француз, кожен копняк — один англієць». Тими днями до віршика додали ще один рядок: «Jeder Klaps ein Japs» — «Одним махом — одного японця». Було придумано безліч подібних віршиків.

13

О моя Німеччина, якою сильною ти маєш бути,

Якою здоровою в самій своїй глибині,

Коли один, не наважуючись напасти, шукає допомоги у шести інших.

Німеччина, серце твоє має сповнитися честі,

Чистотою сяяти має твоя правота,

Щоб могутній з лицемірів незлюбив тебе

І щоб британці зблідли від люті.

14

Убий диявола і візьми з висоти небес

Сім переможних вінків людства,

Сім сонць вічної слави.

15

Російська армія в попередні роки провела серйозну модернізацію і багато в чому випередила інших, наприклад, у використанні аеропланів, дирижаблів і броньовиків. Але її служба зв’язку залишалася слабкою і недосвідченою. Телефонів було обмаль, тому командувач армією Самсонов змушений носити з собою власний. Це означало, що зв’язок переривався, щойно він переміщувався. Цілими днями не надходили накази і відомості. Звісно, на рівні армії та корпусу було бездротове радіо, але його використовували не завжди, а коли все-таки використовували, то часто-густо передавали важливі накази еп clair, навіть не зашифровуючи їх. Цим негайно скористалася німецька радіорозвідка в Кенігсберзі, якою, до речі, керував доцент класичної філології.

16

Справді, фронти російської армії були в той час самостійними одиницями, зі своїми резервами, потягами, забезпеченням і метою, тому неможливо уявити раптове перекидання ресурсів, принаймні до того часу, поки російські генерали не припинять ревно стежити за суворим розмежуванням сфер своїх повноважень.

17

Щось на кшталт військового інженера, завданням якого було будівництво укріплень, а також мінування і розмінування доріг.

18

Вони голослівно стверджували: розправа відбулася тому, що пожежа сигналізувала німцям про присутність у містечку російських військ.

19

Причина зрозуміла. Армії пересувалися згідно з ретельно розробленим і неймовірно складним графіком, де однією з передумов цих надскладних розрахунків сотень тисяч відправлень та прибуттів була швидкість руху, принципово незмінна і за необхідності мала. Дехто стверджував, що під час руху потяга можна було встигнути нарвати квітів біля залізничного насипу, але це здається перебільшенням. Хоча напевно хтось намагався і нарвати квітів також.

20

У той час Росія в межах масштабної програми військової модернізації облаштовувала дороги і залізниці. Насамперед будівництво залізниць у російській Польщі дуже налякало німецький Генштаб. Що швидше можна зібрати армію й висунути її проти ворога, то більше шансів на перемогу. Це аксіома. Німецький план Шліффена — який узагалі-то і планом не був, а був просто пам'ятною запискою від 1905 року, що фіксувала стан справ після розгрому Росії Японією, — ґрунтувався на тому, що росіяни не встигнуть почати діяти, перш ніж будуть переможені французи. І важливим чинником у цих прогнозах були залізниці. Ще 1910 року російська армія могла використовувати всього 250 складів (Вочевидь, помилка перекладу з російської: тут «состав» слід було перекласти як «потяг». — Прим. верстальника) для проведення мобілізації, — для порівняння можна згадати транспортну мережу в районі Кельна: 700 потягів на той же період часу. Російська програма модернізації передбачала збільшення кількості потягів і перенесення їх розвантаження ближче до німецьке о кордону.

21

Підраховано, що зі 150 тисяч чоловік його армії загинуло лише близько 10 тисяч, а особиста доля Самсонова довго залишалася невідомою, але, швидше за все, він наклав на себе руки.

22

Дивізія Літтауера мала приєднатися до нової 10-ї армії, яка прикривала лівий фланг армії Ренненкампфа, після того як 2-га армія Самсонова припинила існування; однак німці виявилися спритнішими. Вони вже прямували до горезвісного лівого флангу, через важкопрохідні місця навколо Мазурських озер, через перешийок близ Відміннена. У самому кінці цього лівого флангу стоїть ескадрон Літтауера, тому можна сказати, що він займає лівий фланг лівого флангу Ренненкампфа.

23

Це могло статися 21 вересня чи, можливо, 19-го.

24

Його ім'я — Ієронім Тарновський. Він одружився буквально напередодні війни. Фон Геріх пише, що Тарновський, який був офіцером австро-угорської кавалерії, загинув, але насправді він вижив.

25

Мешканці палацу змогли повернутися лише за рік, у вересні. Вони знайшли свій будинок ущент знищеним, навіть двері були зняті з петель. Крім незліченних відмітин від кулеметних черг, на фасаді палацу залишилися десять пробоїн від снарядів. Ліс навколо був спалений дотла, а в парку виявилося декілька масових поховань, і коли їх у грудні розрили, то знайшли там тіла 3600 російських і австро-угорських солдатів.

26

Її ім'я — Ванда Тарновська, і в цей момент вона перебувала у Відні як біженка, куди була евакуйована з Кракова.

27

Після того як корабель звільниться від зайвої ваги, його осідання стане на півметра меншим.

28

Слід також зазначити, що були й такі меншини, які фактично схвалювали війну, вбачаючи у відданій службі спосіб завоювати до себе повагу. Так повелися багато євреїв, особливо ті, хто були найбільш асимільовані в Німеччині та Росії, з великим успіхом у першій країні та меншим — у другій, оскільки німецький антисемітизм був значно слабшим за російський (і за французький). У німецьких газетах розповідали про євреїв Німеччини, які на початку війни з великими труднощами повернулися з Палестини додому, щоб записатися добровольцями на фронт.

29

Герцогства Шлезвіг, Гольштейн і Лауенбурґ, як відомо, відійшли до Пруссії після датсько-німецької війни 1864 року (більш відомої в нашій країні як «останній подих скандинавізму»). Уже тоді там проживала значна кількість німецькомовного населення.

30

Як і істеричні пошуки шпигунів і зрадників, згасла і ця істерія, тим паче що насправді ж данськомовні піддані, на кшталт Андресена, покірливо стали під прапори своєї країни. Заарештовані, серед яких і його батько, були випущені на волю. Захопливе і влучне, засноване на особистому досвіді, зображення цієї істерії та шпигуноманії, що панувала в Німеччині в серпні 1914 року, можна знайти в есе Клари Юхансон «Військовополонені».

31

Фірма «Гінденбурґ і Людендорф», зокрема, зуміла ще раз виконати подібну стратегічну рокіровку із залізничними потягами, про що російське командування і не мріяло: німці миттєво перекинули свої сили з безпечного району (Східна Пруссія) в той, що зазнав поразки (Південна Польща). Але не йшлося про новий Танненберґ. Обидві воюючі сторони здійснювали свої пересування дещо хаотично, або не знаходячи супротивника, або не підозрюючи, де він. І зараз сталося так, що обидві сторони наткнулися одна на одну в околицях Опатово, німці — активно атакуючи, а росіяни — пасивно відступаючи. Ця битва не матиме особливого значення в ході війни. А обидві сторони згодом будуть змальовувати цю подію як успіх.

32

На початку війни картечна граната у всіх арміях без винятку була найпоширенішим типом снаряда польової артилерії. Типовий приклад озброєння, придуманого в тиші кабінетів. Кожна картечна граната містила сотню свинцевих куль, що розліталися після вибуху невеликого порохового заряду на дні гранати. Це діяло на кшталт пострілу з величезного дробовика. Зрештою снаряд за допомогою спеціальної дистанційної трубки вибухав у повітрі просто перед наміченою метою, — операція досить непроста! Ляск просто над головою означав, що кулі пролетіли повз. Крім того, було важливо, щоб ціль знаходилася над землею. З цієї причини цей тип зброї практично втратив своє значення з появою окопів, у яких ховалися учасники бою. Чорний порох спричиняв білі та трохи повернені вниз хмари вибуху, характерні для картечі.

33

Кур зазначає дату 11 жовтня, але це, зважаючи на все, помилка: описані події відбулися 10 жовтня, а крім того, німецькі діти не відвідували школу в неділю.

34

У той час з військовополоненими на Східному фронті, як свідчив Алон Рахамімов, поводилися значно краще, ніж у Другу світову війну, коли воюючі сторони були винними в численних злочинах і систематично поганому поводженні із захопленими в полон. У період Першої світової війни ставлення до них було досить гуманним, і близько 90 відсотків полонених змогли повернутися після війни додому. (Найгірше доводилося німецьким і австро-угорським військовополоненим у російських таборах через тиф і брак їжі.)

35

Досі ніхто не знає точну кількість загиблих, але йдеться про приблизно 400 тисяч людей. І це менш ніж за один місяць. Історик Норман Стоун пише: «Визначилася модель війни: мертва точка на заході, майже перманентна австро-угорська криза на сході».

36

Мається на увазі кордон між Галичиною та Угорщиною.

37

Дата умовна. Щоденники Корде 1914—1918 років досить своєрідні: записи велися в хронологічному порядку, але не завжди зрозуміло, де починається наступна дата. Його відвідування родини в Сент-Амані датувалися між 22 і 26 жовтня. Оскільки у будні він був зайнятий на службі, логічніше припустити, що поїздка датувалася вихідними днями, 24—25 жовтня.

38

Псевдонім «Корде» виник з тієї причини, що його сім'я була споріднена з Шарлоттою Корде, жінкою, яка вбила 1793 року революціонера Марата. Це діяння було відображене для нащадків Давидом. Цікаво, що переконаний республіканець Мішель Корде взяв собі ім'я контрреволюційно налаштованої Шарлотти Корде. Це свідчить про певну частку марнославства або ж просто прагнення облагородити своє минуле.

39

НМАТ — це скорочення His Majesty’s Australian Transport (австралійський Його Величності транспорт).

40

Коли відходить наступний потяг до Парижа? (фр.)

41

Перші постріли у війні між Німеччиною й Великою Британією пролунали саме в Австралії, у порту Сіднея, 4 серпня, коли німецьке торгове судно спробувало вислизнути, але було зупинене попереджувальними пострілами.

42

Це була відома Тихоокеанська ескадра Максиміліана фон Шпее, що прямувала на схід, сіючи довкола паніку й руйнування. Ескадра вже досягла західного узбережжя Південної Америки, біля Чилі. 1 листопада здобула біля мису Коронель перемогу над британською флотилією. Англійці вислали туди підкріплення, щоб помститися за Коронель і за будь-яку ціну зупинити фон Шпее.

43

Підготовка нових учителів у Австралії нагадувала навчання підмайстрів, коли новоспечені кандидати — «молодші вчителі» («Junior Teachers») — викладали в класі під керівництвом учителя-наставника.

44

До того часу крейсер потопив 17 торгових суден. Ім’я його було овіяне романтичним серпанком, оскільки капітан 2-го рангу — Fregattenkapitän — Карл фон Мюллер відрізнявся підступністю, але водночас і гуманністю. Він завжди брав на борт екіпаж потопленого ним корабля, добре поводився з людьми і поспішав висадити їх на берег. Ця лицарська поведінка цілком відповідала тим очікуванням, які плекали більшість людей щодо війни.

45

Солдатський гумор охрестив намет, що носив з собою кожен солдат, «труною героя», оскільки в неї часто загортали загиблих, перш ніж поховати.

46

Щось на кшталт мармеладу, приготовленого із суміші яблук і апельсинів.

47

Популярний роман данського письменника Крістіана Вінтера (1796—1876).

48

Не зовсім зрозуміло, що це таке.

49

Пізніше в Андресена справді з'явився маленький данський прапорець, що разом з романом Вінтера втілював для нього «головні данські цінності». Таким чином, не можна сказати, що Андресен не був охоплений націоналістичною лихоманкою, просто ця лихоманка була не німецькою.

50

50 Тим паче що Семба був соратником Жана Жореса, лідера соціалістів, який намагався зупинити війну шляхом загального страйку і який був убитий 31 липня молодим французьким націоналістом. На довершення всього Семба був відомий як автор поширеного пацифістського заклику, що широко обговорювали.

51

Андресен описує ці речі точнісінько так само, як і багато інших; дійсно, гранатна картеч як найпоширеніший тип артилерійського снаряда була безпечною для солдатів в окопах.

52

Колючий дріт відомого нам типу був винайдений у США для використання в сільському господарстві. Він дав змогу перевести утримання свійської худоби на абсолютно новий рівень. З військовою метою, як загородження, дріт було вперше застосовано під час франко-прусської війни 1870—1871 років. Відомо, що американські війська використовували дріт для захисту своїх таборів під час іспано-американської війни 1898 року. Хоча колючий дріт і згадують у статуті британської армії ще 1888 року, воюючі сторони 1914 року йшли в бій без усякого дроту. Усі вважали, що війна буде легкою і завершиться швидко. І коли почали рити перші окопи, восени 1914 року, то в кращому випадку ставили імпровізовані загородження і дріт для них запозичували в довколишніх селах. (Колючий дріт був чимось незвичним, і про це свідчить навіть той факт, що не існувало самої назви. Дехто, наприклад, називав його «дріт з колючками для паркана».) На початковому етапі війни брали будь-який дріт, навіть без колючок. Крім того, самі загородження часто були ріденькими і складалися лише з одного-єдиного ряду стовпів, між якими натягали три-чотири дротини. Але незабаром почали виготовляти спеціальний колючий дріт з військовою метою. На дроті для потреб сільського господарства було зазвичай сім пар шипів на один метр, тоді як на новому — чотирнадцять і більше пар на той самий метр. Колючий дріт став до того ж ширшим і щільнішим. Французький статут 1915 року визначав як мінімальне загородження з двох рядів стовпів, що стоять на відстані трьох метрів один від одного, а британський статут 1917 року встановлював дев'ять метрів як мінімальну ширину дротяного загородження. Крім того, з’явилися різні види дротяних загороджень, і деякі були переносними, — іспанська кіннота, куби, «їжаки», «аґрус» і «ножова опора». У згаданому британському статуті називають також різні типи стійкого дротяного загородження: apron, double apron, fence and apron, trip and loose wire, concertina (Brun wire), trip and crossed diagonals, rapid double fence, low wire, French rapid wire, high and low wire combination, — лише останні були в шести різних варіантах. Деякий час експериментували з дротом під струмом, але він виявилася непрактичним. Француз Олів'є Разак писав, що колючий дріт хоч і не символізував Першу світову війну, але все ж зіграв важливу роль у мистецтві, що прагнуло «втілити потворну велич руйнівних сил, випущених на волю сучасною війною».

53

Так сам Андресен описує ці звуки.

54

Те, чим дбайливо облаштовували свої окопи, — можна було знайти бліндажі з електричним освітленням, килимами на підлозі і стінами, обшитими панелями, — залежало від настрою німецької армії на заході. Вона вже готувалася до тривалої оборони. Французька армія з ідеологічних причин не хотіла створювати враження, що має намір тривалий час сидіти в окопах. Протягом усієї війни окопи у французів здавалися імпровізованими. Не дивно, що на сході австро-угорська армія теж устигла розташуватися з усіма зручностями. Стверджували, що там містилися сховища із заскленими вікнами, але це звучить вже як оксюморон.

55

Уся справа в чиношануванні: що як лейтенант підведеться і почне ставити незручні питання самому військовому міністрові?

56

Де-факто Єгипет перебував під контролем Великої Британії з 1882 року. У той час британська влада вже міркувала про поділ Османської імперії, і це означало б безприкладну експансію союзників на Близькому Сході. До речі, Росії запропонували Константинополь.

57

Цього не сталося.

58

Можна слідом за Еріком Хобсбаумом говорити про передвоєнний світ, позначений локальними, регіональними, здебільшого далекими війнами, а також про «майже безперервний матеріальний, інтелектуальний та моральний прогрес». Він, зокрема, нагадує, що «погроми в царській Росії, що кинули виклик громадській думці і змусили російських євреїв мільйонами перетинати Атлантику з 1881 до 1914 року, були б майже непомітними порівняно з сучасними масовими вбивствами: жертви цих погромів обчислювалися десятками, а не сотнями, не кажучи вже про мільйони». (Переклад з англійської E. М. Наришкіної)

59

Там навіть не було колючого дроту. Лише минулого місяця в російській армії почали видавати «сталевий дріт з шипами», як незграбно його тоді називали.

60

Можливо, що покупка відбулася значно пізніше протягом цього року. У записках Літтауера це не уточнено.

61

Це виглядало багатообіцяюче, тим паче що у вересні німецький підводний човен U-9 менше ніж за годину потопив три старих британських крейсери.

62

Як уже згадувалося, німецька Тихоокеанська ескадра несподівано здобула перемогу близ Коронеля, 1 листопада 1914 року, але згодом, 8 грудня, була знищена в битві біля Фолклендських островів.

63

У середині грудня 1914 року німецькі крейсери обстріляли зі своїх гармат Скарборо, Гартлпул і Вїтбі. Найбільше постраждав Скарборо, де був зруйнований маяк і загинуло 19 цивільних осіб.

64

Дивізіон є частиною екіпажу військового корабля.

65

Якщо сьогодні й згадують про Лоті, то у зв'язку з тим, що ним захоплювався Пруст.

66

Варто згадати, що цього дня було страчено через повішення трьох змовників із тих, хто скоїли вбивство в Сараєво наприкінці червня минулого року. Гаврило Принцип, який власноруч убив ерцгерцога і його дружину, уникнув страти, оскільки йому ще не виповнилося двадцяти років. Принцип у фортеці Терезієнштадт був засуджений на 20 років ув'язнення. Там він залишатиметься до 28 квітня 1918 року і помре від туберкульозу, так і не розкаявшись у скоєному і фанатично вірячи в свою правоту.

67

Османський наступ на сході був не єдиною загрозою для британської присутності в Єгипті. Аж до кінця 1915 року угрупування ваххабітів з Лівії, яке заради ісламу боролося проти й французької, й італійської колоніальної експансії в Північній Африці, атакувало західний кордон Єгипту, причому ваххабітів підтримували османські з'єднання. Ці атаки вдалося зупинити чималими зусиллями британських військ. (Щодо веремії в Північній Африці: досі тривали заворушення в Марокко, що розпочалися 1912 року, коли тут було введено французький протекторат.)

68

Старий знайомий за військовим коледжем у Дантруні.

69

У його щоденнику цього періоду часто зустрічається слово «pontooning».

70

Це сталося майже за три місяці до застосування отруйних газів на Західному фронті, на Іпрі, у квітні 1915 року, що зазвичай вважають першим (у російській армії вдавалися до єдиного контрзаходу — дезінфікували окопи аміаком). Але подібний захід був недостатнім, оскільки за морозяної погоди газ поширювався зовсім не так, як очікували.

71

Рана від удару або від забиття.

72

Крім того, страх призводить до того, що людина занадто зосереджується на своїх переживаннях. Цей феномен особливо помітний у таких егоцентричних натур, як Павел фон Геріх.

73

У Першу світову війну червоний, зелений та білий кольори були, можна сказати, нічною іконографією. Усі армії використовували ці кольори, їхні комбінації означали різні послання. Червоний зазвичай означав: «Ворог наступає!», а зелений — те, що своя артилерія не дістає супротивника і потрібно перемістити позиції вперед.

74

Оточення і знищення XX корпусу було єдиним справжнім успіхом для німців під час їхнього лютневого наступу, однак німецька преса тут-таки заволала про їхні перемоги, не втративши нагоди вдарити в Танненбергський барабан. Звісно ж росіяни зазнали великих і навіть страшних втрат. Разом з тим утрати німців були також значними і до того ж майже марними.

75

«Від віку грізного ворога не здолаємо самі…» — відомий гімн Мартіна Лютера. (Прим. перекл.)

76

Навіть турки в цей час називали місто саме так — Konstantiniye.

77

Кінський ремонт — так називалися коні, якими замінювали поранених або убитих тварин.

78

Від початку року австро-угорська армія втратила близько 800 тисяч чоловік убитими й пораненими, але насамперед — померлими від хвороб та обмороження. Ці цифри стали відомі лише після 1918 року. Усі держави засекречують свої втрати. Розголошення кількості жертв уважають мало не державною зрадою.

79

Словом «ambulance» французи називали в той час військовий шпиталь.

80

Кушинг навчався в Єльському та Гарвардському університетах. Уже в ті часи здобув авторитет у професійних колах. Як справжній вундеркінд, він усього лише в 32-річному віці став професором хірургії в Університеті Джона Хопкінса. Він — один з провідних у світі фахівців з головного мозку.

81

Йому розповідали, що німці не беруть чорношкірих у полон, але він сумнівався у правдивості цього твердження.

82

Осколок гранати або, точніше, шматок гранати (фр.).

83

«А Hunter s Wandering in Africa» і «Travel and Adventure in South-East Africa». Автор зажив слави, коли він, за прикладом багатьох інших мандрівників, здійснив турне з лекціями про свої пригоди. Він залишився в історії першим, хто разом з відомим Сесилем Родсом указав на високогірне плато в Родезії як на місце, придатне для проживання британців і для ведення сільського господарства. Іронія долі полягає в тому, що сам він згодом випробує на собі всі труднощі ведення сільського господарства в цих місцях, — труднощі, про які знає кожен, хто читав африканські романи і новели Доріс Лессінг. Селус у своєму колоніальному завзятті просто недооцінив їх.

84

Командир батальйону був ініціатором його формування — це полковник Даніель Патрік Дрісколл, який під час англо-бурської війни командував іррегулярним з’єднанням, відомим як «Скаути Дрісколла». Передбачалося, що батальйон буде чимось подібним.

85

Складний для перекладу вислів, бо містять багато значень. Напевне, він найкраще відображає поєднання мрії про пригоди і поетичного настрою.

86

Навіть відомий німецький фельдмаршал Пауль фон Гінденбурґ зупинявся в цьому домі, коли був проїздом у Сувалках. Лаура характеризує його і як галантного кавалера, і як егоїстичного ненажеру. І той факт, що він був головнокомандувачем цього фронту і тому відповідав за всі нещастя, робило його відразливим в її очах.

87

Звинувачення у співпраці з німцями також роздмухували старий російсько-польський антисемітизм. Лаура і сама з підозрою ставилася до багатьох євреїв у місті.

88

Узимку найхоробріші діти з Сувалок грали в таку гру: блукали полями за містом і паличкою тикали в сніг, шукаючи вбитих.

89

Метою цієї наспіх спланованої та хвацької операції було прокласти за допомогою флоту шлях спершу через Дарданелли, потім — через Босфор, щоб постачити військову техніку росіянам, що зазнали поразки, але ще й допомогти їм на Кавказі, де грізний османський наступ, утім, уже загруз у морозах, снігу та хаосі. Сподівалися також взагалі вивести Османську імперію з війни. Точилися нескінченні дискусії між так званими «західника-ми» й «східняками», у яких перші, переважно військові, закликали віддати пріоритет Західному фронту, тоді як останні, переважно політики, хотіли вести бойові дії на слабких флангах противника, насамперед на Балканах і в південному Середземномор'ї. Операція в Дарданеллах була значною мірою витівкою молодого, хитромудрого і суперечливого Першого лорда Адміралтейства Великої Британії Вінстона С. Черчилля. Ще 1907 року в британських військово-морських силах вивчили це питання і дійшли висновку, що лише наступом флоту не можна домогтися успіху, але вперті факти не вражали авантюрно налаштованого Черчилля.

90

Це не позбавлений домислів, але й не зовсім помилковий опис того, що планувалося. Війська потрібні тоді, коли на гіркому досвіді з'ясувалося, що кораблі союзників не здатні самостійно форсувати Дарданелли. Сухопутні з’єднання повинні, в першу чергу, знищити батареї берегової артилерії, що завдавали стільки клопоту союзницькому флоту і прицільно стріляли навіть у мінні тральщики, що йшли попереду кораблів.

91

У своєму листі Докінз зізнається в неприязні до єгиптян. Зокрема, він називає їх «нікчемними».

92

Масову різанину християн практикували і раніше. Це був давній конфлікт між вірменами й османською владою, але в останні десятиліття він поглибився. Велика війна призвела до раптового, непередбаченого і вкрай болючого загострення. Багатьох турків охопив страх за своє майбутнє. Коли влада Константинополя в жовтні 1914 року вирішили пристати на бік Центральних держав, Османська імперія щойно програла ще одну війну (так звану Балканську війну 1912–1913 років, у якій об'єднаними силами перемогли Сербія, Греція, Болгарія і Румунія). Окремі частини імперії населяли здебільшого християни. Інші території — Єгипет, Ліван — насправді перебували під владою західних держав. Чи триватиме тепер ерозія, що роз'їдає Османську імперію? До старого зілля додався новий інгредієнт, до того ж фатальний, — сучасний націоналізм. У константинопольської влади ще до жовтня 1914 року народилася ідея великого переселення народів з метою створити етнічно гомогенну державу або принаймні очистити головні провінції імперії від немусульманської «зарази». Поміж дедалі більш гноблених національних меншин, зокрема вірмен, націоналізм породжував мрії про сепаратизм, надію на власну державу.

93

«Поразки» саме у множині: невдачею завершився не лише наступ на Кавказі. Османське вторгнення до незалежної Персії також завершилося поразкою. У військових операціях здобуде перемогу російський корпус, який перебував зараз у Котур-Тепе.

94

Він передав сімох вірменів місцевому чиновникові, який обіцяв захистити їх. Згодом де Ногалес дізнався, що чиновник тієї самої ночі наказав задушити бранців.

95

Згодом будуть використовувати ще й кілька п’ятсотлітніх мортир, також зі значним ефектом, хоча і з таким самим ризиком для артилеристів.

96

Тобто командир 1-ї австралійської дивізії Вільям Бріджес, якого добре знав Докінз, коли той був керівником військового коледжу в Дантруні.

97

Османська піхота, що обороняла в ці дні Галліполі, билася хоробро, але поступалася за чисельністю супротивникові, була погано озброєна. Її використовували як гарматне м’ясо. Цей факт відомий за горезвісним висловом тодішнього командира 19-ї османської дивізії, знаменитого підполковника Мустафи Кемаля. Коли він у критичний момент, саме в той день під Арібурну, повів у бій свій полк, що залишився майже без боєприпасів, щоб зупинити небезпечний прорив АНЗАКа (Australian and New Zealand Army Corps — Австралійського і новозеландського армійського корпусу), він крикнув солдатам: «Я не очікую, що ви переможете, я наказую вам померти». Це з’єднання, 57-й полк, було повністю знищене. Q.E.D.

98

Система окопів на Східному фронті була не такою ґрунтовною і розгалуженою, як на Західному, насамперед тому, що лінія фронту на сході була більш рухомою. І відстань між супротивниками, що на заході становила 3—2 сотні метрів, а досить часто навіть менше, на Східному фронті дорівнювала одному-двом кілометрам або й більше.

99

У цих місцях майже стільки військових кладовищ, скільки у Фландрії. Це помітить сьогодні кожен, хто проїде машиною дорогою 977 із Тарнова до Горлиці. Але на противагу Фландрії, багато з місцевих кладовищ перебувають у сумному запустінні: можливо, це і виглядає романтично, але частіше справляє гнітюче враження. На цих кладовищах поховані солдати різних армій.

100

Таку назву отримав Санкт-Петербурґ після початку війни, адже старе ім’я звучало надто по-німецьки. До речі, стало звичайною справою в той час замінювати німецькі прізвища російськими.

101

Літтауеру, як і багатьом іншим, важко звикнути до нової назви.

102

Існувала особлива діалектика між брудом і підпорядкуванням на сході. Охайність була однією з чеснот, яку невпинно проповідували німецькі окупанти. У їхніх очах вона правила за доказ власної переваги. Як зазначав Веяс Габріель Аюлевіциус, поневолені, знаючи про страх німців перед інфекцією, також могли використовувати це зі своєю метою, щоб уникнути деяких покарань та контролю.

103

Перебуваючи в Єгипті, Докінз багато разів відвідує зубного лікаря, але, вочевидь, не всі його проблеми із зубами були розв’язані. 10 травня він знову звертається до лікаря на березі через зубний біль.

104

Сьогодні це місце відоме під назвою Анзак Ков.

105

У цьому немає нічого дивного: обстріл Галліполі флотом супротивника, що не припинявся всі попередні місяці, призвів до того, що османські генерали, під командуванням німця Лімана фон Сандерса, послали туди підкріплення, яке лишень змогли зібрати.

106

Якби це був звичайний фугасний снаряд, то Докінз вижив би, тоді як його солдати, які присіли навпочіпки, були б поранені або вбиті. Кулі з картечних гранат летять довгим конусом просто вперед, а з фугасних — в різні боки. Тому можна залишитися неушкодженим, якщо фугасний снаряд детонує всього за кілька метрів і якщо, звісно, людина не перебуває в зоні його польоту. Якщо ще додати до цього відносну нерозвиненість металургії того часу, унаслідок чого фугасні снаряди іноді розліталися на кілька великих фрагментів, то стає зрозуміло, чому можна було вижити, перебуваючи в безпосередній близькості від місця вибуху. Відповідно до теорії, саме подібна ситуація чисто фізіологічно могла породити феномен шоку від вибуху: уважалося, що вакуум ушкоджував мозок.

107

Швидше за все, Оливу привабили у цій організації не ідеї ґендерної політики, а прості практичні міркування: перша медсанчастина, у яку вона поступила на службу, майже негайно припинила своє існування після того, як без попередження була висаджена в Бельгії. Олива і дві інші жінки-водії були заарештовані за підозрою в шпигунстві. Той факт, що місіс Харлі, одна з керівників Госпіталю шотландських жінок, яка цього дня їхала разом з Оливою в машині, була сестрою сера Джона Френча, командира Британського експедиційного корпусу, звісно ж допоміг організації та функціонуванню шпиталю.

108

Після війни вона вестиме до Львова. Сьогодні вона веде до Львіва.

109

Термін залежить не тільки від того, що звуки від обстрілу цього типу зливалися в один барабанний бій, але ще й від того, що вибухи через чисту випадковість іноді звучали дійсно ритмічно.

110

Під Болімовом у січні того самого року. Під Іпром у квітні використовували смертельний хлор. Хмара хлору має зеленуватий колір.

111

Виробником був IG Farben, де використовували побічні продукти після процесу фарбування в текстильній промисловості. Унаслідок отруєння газами в легенях накопичується рідина, і ті, хто важко постраждали, просто задихаються, ніби тонуть у власному тілі.

112

На фронті багато що видавали безкоштовно, наприклад мило, тоді як ті, хто перебували в госпіталях, мусили купувати його за свої гроші. Що було нелегко, оскільки грошове забезпечення було мізерним, а ціни в тих крамницях, що були відкриті, непомірно високі. У своїх листах додому в червні Андресен не тільки з радістю констатує, що вижив у цьому пеклі, але й благає про матеріальну підтримку.

113

У такій категоричній забороні відступати немає нічого нового. Верховне командування повторювало це не раз після прориву 2 травня. Але це було непродуктивно, оскільки змушувало 3-ю армію, яка перебувала в складному становищі, обороняти абсолютно непотрібні позиції, що тільки збільшувало і без того значні втрати.

114

У середині травня супротивник проривався в декількох місцях через Сан, причому так само несамовито, як і під Горліце; але, схоже, цей прорив був зупинений.

115

Флоренс Фармборо не знає, виконували козаки наказ чи грабували село за власним рішенням. Швидше за все, такий був наказ. Російська армія знову почала відступати і застосовувала свою стару тактику — тактику випаленої землі. Із собою намагалися забрати якомога більше ресурсів, зокрема свійську худобу. Водночас вони руйнували все, що доводилося залишити, незважаючи на те, що місцеве населення прирікали на голод і злидні. Саме тоді росіяни перебували на території, що належала Австро-Угорщині, і тому забрали із собою чоловіків призовного віку. Подібну практику застосовували і раніше, хоча і нерегулярно, у зв'язку з наступом у німецькій Східній Пруссії 1914 року. (Тоді росіяни відступаючи забрали з собою понад десять тисяч німців — чоловіків, жінок і дітей.) Планомірне розграбування та спалення не припиняли і після перетину російського кордону, що спричинило страждання власного цивільного населення, для якого війна, зрозуміло, не стала популярнішою.

116

Де Ногалес називає несторіанами сирійців.

117

У грудні вона відвідала Станіслава і переїхала б до нього разом з усією родиною, якби правила не забороняли провозити дітей на окуповані території.

118

Італійська армія, вступивши у війну, не виправдала надій. Перш за все, надто оптимістичний наступ італійців був одразу ж зупинений у скелястих горах, що облямовують кордон, — схоже, саме їхнє існування стало сюрпризом для найбільш тупоголових з італійських генералів. Крім того, італійський наступ спричинив нову мобілізацію слов'янського населення Австро-Угорщини. Воно побачило перед собою мету, за яку можна і життя віддати, на відміну від війни з Росією і Сербією.

119

«Так призначено Богом, що кохані зрештою повинні розлучитися».

120

Заправлений пальним дирижабль міг пролетіти понад дві тисячі кілометрів і чисто теоретично міг протриматися в повітрі кілька діб. Спеціально оснащені дирижаблі могли облетіти майже пів земної кулі.

121

Масштаб африканських відстаней можна уявити з такого факту: військова частина Б'юкенена на кораблі залишила Плімут в Англії, за п'ять днів допливла до Африки, а потім ще двадцять днів пливла вздовж африканського узбережжя, перш ніж дісталася місця призначення — Момбаси у британській Східній Африці.

122

Прикладом подібних побоювань може бути невелика громадянська війна між бурами в Південній Африці, що почалася в серпні 1914 року: місцевий уряд вирішив пристати на бік англійців, незважаючи на те, що війна з Великою Британією завершилася всього 12 років тому, тоді як войовнича меншість, навпаки, жадала реваншу і об’єдналася з Німеччиною. Цей внутрішній конфлікт завершився в лютому 1915 року, коли були переможені останні заколотники, які симпатизували німцям.

123

Тепер це Вільнюс, столиця Литви, як усім відомо.

124

У той час багато офіцерів уже не носили шаблі, що були абсолютно непотрібними, а крім того, ворог міг визначити на відстані, хто саме офіцер.

125

«Вогонь! Вогонь!» (нім.)

126

Але зовсім не тому артилерію і вище командування завжди тримали позаду. У своїх описах очевидці Першої світової війни наводять приклади, коли солдати гинули або отримували поранення від власних снарядів. Генерал французької армії Олександр Персен стверджував у своїй книзі, що вийшла друком 1921 року, «Le massacre de notre infanterie, 1914—1918», що близько 75 тисяч французьких солдатів загинули під час війни через власну артилерію.

127

Частина офіцерів різних армій як і раніше жила згідно з традицією, за якою вважалося нижче власної гідності вбивати самим, і тростина, як і для цивільних, була в той час важливим статусним символом, способом демонстрації того, що її власник не займається ручною працею і не бруднить свої руки. Тростина була, якщо процитувати знаменитого Торстейна Веблена, «зброєю, що задовольняла нагальну потребу варвара. Поводження з цим засобом оборони було зручним для кожного, хто лютував».

128

В Артуа французи втратили понад 100 тисяч чоловік, а англійці — близько 26 тисяч, у той час як успіхи були незначними: зо два відвойованих кілометри, не більше. Першу атаку англійців, 9 травня під Нев-Шапелем, було відбито, негайно пославшись на погану артилерійську підготовку — всього 40 хвилин, обстрілювали тільки з легких знарядь слабко через брак фугасних снарядів. З цієї причини у Великій Британії почався так званий «снарядний скандал», що вилився не тільки в гучні вимоги відставки уряду Асквіта, але й призвів до радикальних перетворень у виробництві боєприпасів та й усієї оборонної промисловості в цілому. Британська громадськість прокинулася до активних дій тільки після цієї кризи, усвідомивши, скільки зусиль потрібно докласти для того, щоб виграти війну.

129

Усі ці приготування не могли виключити той факт, що німці майже всюди утримували висоти і височини. Це залежало від того, що лінія Західного фронту застигла саме там, де німці вирішили зупинити свій відступ (або своє просування вперед). Зрозуміло, вони зупинилися саме на тих територіях, що їм були вигідні. Ця обставина давала німцям певні переваги. Наприклад, у Фландрії, де високо стоять ґрунтові води, німці зуміли ще й міцно окопатися, їхні окопи були значно глибшими, ніж у союзників, які перебували в низовинах. Усе це завдало союзникам чимало клопоту.

130

Ілюзія, що слід розглядати не як результат украй жалюгідної уяви, а швидше як наслідок колишнього досвіду. Останньою за часом війною в Європі була франко-прусська війна 1870—1871 років. Вона тривала недовго. Отже, наскільки оманливими можуть бути історичні паралелі!

131

За статистикою, понад 13 відсотків усіх бойових поранень становили поранення голови, і з-поміж них близько 57 відсотків виявлялися смертельними. Таким чином, поранення голови ставали дедалі звичнішими, порівняно з минулими війнами. Солдати багато часу проводили в окопах, а це означає, що саме голова ставала зручною мішенню для ворога. Звичай коротко стригти волосся зміцнився за років Першої світової, але не тому, як часто вважають, що коротка стрижка допомагала впоратися з вошами, а тому, що легше і швидше можна було обробляти і лікувати рани.

132

До кінця війни 15 відсотків сербського населення загине під час цих мандрів. Жоден інший народ не зазнав стільки страждань у 1914—1918 роках, як сербський.

133

Армії Німеччини та Австро-Угорщини дотримували власних правил щодо всіх, кого можна назвати гайдуками, вільними стрілками, франтирерами та іншими озброєними людьми, які стріляли із засідки й не носили військової форми. Цей привабливий образ забарвлений колоніальним та історичним колоритом і сприймається як нецивілізований прояв, адже в цивілізованій війні б’ються тільки люди у формі, а цивільні не повинні втручатися; якщо ж вони втрутяться, то повинні бути покарані якнайжорстокіше, — таке карається смертю. Ця сувора лінія поведінки, що в теорії прикривалася нібито турботою про гуманізм, та ще підкріплена брехливими чутками про жорстоке поводження з власними солдатами, насправді призвела до того, що обидві згадані армії виявилися винними в жахливих масових убивствах цивільного населення, які коли-небудь бачила Європа за останнє сторіччя. Найгірші обставини склалися на початку війни 1914 року, коли в Бельгії понад тисячу цивільних — чоловіки, жінки й діти — були знищені німецькими військами як кара нібито за партизанські акції, а також у Сербії, де австро-угорські війська (особливо угорці) часто просто лютували й знищували всіх на своєму шляху. Істерія серпня 1914 року дещо стихла, однак обидві армії продовжували дотримувати своєї жорсткої лінії проти всіх, хто намагався воювати, не будучи солдатом регулярної армії. Партизанів потрібно вішати.

134

Натяк на заколот на російському броненосці «Потьомкін» 1905 року. Але тут Штумпфа зраджує пам’ять. Як відомо, «Потьомкін» належав до Чорноморського, а не до Балтійського флоту.

135

Трапилося таке: до кінця вересня надійшла спершу новина про мобілізацію в Болгарії. Це була очевидна ознака того, що країна після тривалих вагань і закулісних інтриг нарешті пристала на сторону Центральних держав. Подібна обставина викликала страх у греків і змусила їх зібрати свою маленьку армію та навіть запросити союзників, після чого корпус Сарреля висадився в місті Салоніки. Буквально наступного дня надійшла новина про те, що болгари напали на своїх старих ворогів-сербів і зайняли південні області країни, у той час як німці та австрійці окупували північ, що супроводжувалося розповідями про прохолодний, навіть грізний прийом союзницького корпусу, оскільки тепер прем’єр-міністр, що запросив той самий корпус, був зміщений з посади королем, який симпатизував німцям, унаслідок чого Греція змінила свою політичну позицію і знову стала нейтральною. (Здійснити висадку в Салоніках було, за словами А. Дж. П. Тейлора, «дією настільки ж зухвалою, як і німецьке вторгнення в Бельгію».) Потім грали, щоправда недовго, переможні фанфари, і було повідомлено, що корпус Сарреля просувається на північ, уздовж залізничної гілки Салоніки — Белград. Недовгими ці переможні звуки виявилися тому, що невдовзі було отримано цілком очікувану звістку про те, що серби зрештою здалися і залишки їхньої армії знаходяться тепер десь у засніжених албанських горах, на шляху на південь.

136

Генерали сторін-ворогів ненавиділи це явище. Слід зазначити, що подібні угоди геть відкидали деякі військові з'єднання, як, наприклад, гвардійці, а також представники деяких національностей, на кшталт угорців і сербів.

137

У той час стратегічна цінність нафти визначалася не стільки тим, що вона правила за сировину для виробництва бензину для літаків і автомобілів, — їх було тоді ще обмаль, — а тим, що з неї виготовляли пальне для британського флоту. Британському Адміралтейству стало зрозуміло, що у нафти є переваги порівняно з вугіллям, крім іншого — тому, що її значно простіше завантажувати.

138

Тоді Мослі не знав, що ніколи не побачить своїх речей знову.

139

Наступного дня почалася евакуація англо-французьких військ з Галліпольського півострова, і найбільша в сучасній історії військова перемога Османської імперії стала остаточним фактом.

140

Коротше кажучи, 1914 рік ще не став тим самим, фатальним «тисяча дев'ятсот чотирнадцятим».

141

Це довга вузька сигара, дуже популярна в той час, зокрема серед білих у тропічних країнах. Уважалося, що вона захищає від багатьох тропічних хвороб (тютюн у ній зазвичай більш світлий). Варто зазначити, що головний конкурент сигари, сигарета, отримала широке поширення саме за Першої світової війни. І сигара, і сигарета — як і їх проміжна форма, cheroot, — мали значну перевагу перед люлькою, бо руки курця залишалися вільними.

142

Снайпер часто підпорядковувався високому начальству. Це був спосіб підтримувати боєготовність на якійсь ділянці фронту, де затишшя могло спровокувати занепад духу у солдатів і братання з ворогами.

143

Усього кілька тижнів тому в понад 400 тисяч солдатів була відсутня особиста зброя.

144

Крім того, в цей час ніхто серйозно не підраховував утрати. Досить важливою причиною того було певне невміння російської армії вести достовірну статистику своїх втрат, і цей сумний недолік потім успадкувала Червона армія.

145

Обізнані люди знали також, що союзники — Велика Британія, Франція, Італія та Росія — ухвалили рішення про початок 1916 року одночасних наступальних операцій, аби завадити Центральним державам, використовуючи транспортні переваги свого місця розташування, перекидати резерви в місця, де склалася критична ситуація.

146

Кінг вживає англійське слово dagos. Вона має на увазі жителів Середземномор'я, зокрема греків та італійців. Можна було б написати ^чорношкірі», але в такому випадку Олива Кінг виглядала б більш упередженою, ніж насправді. Її позиція не відрізнялася від загальноприйнятої серед англійців того часу.

147

До того ж він розумів — або побоювався того, — що його зупинять, якщо він спробує поїхати на захід, до Константинополя.

148

Одним із перших же заходів, ужитих Халілем, стало перегрупування турецьких військ, які мали перешкодити британським силам допомогти корпусу в Ель-Куті. Але перегрупування виявилося абсолютно непродуманим. Воно оголило один фланг турецької оборони, і британці, негайно помітивши це, скористалися помилкою та атакували цю ділянку фронту. Так почалася битва при Ханне, 13 січня, у результаті якої британці могли б здобути перемогу, якби не їхня незугарно проведена розвідка.

149

Халіль був дядьком Енвера-паші, одного з провідних младотурків, войовничого націоналіста, у той час як Османська імперія вступила у війну на боці Німеччини. Він тепер керував країною як справжній військовий диктатор. Маневр Халіля був успішним. Честь перемоги дістанеться йому. Щоб підкреслити це, він навіть додасть до свого імені «Кут». Помре він лише 1957 року, уславлений як військовий герой.

150

Поширювалися непідтверджені чутки про те, що його отруїли турецькі офіцери.

151

Німецький армійський корпус, якому 1871 року було необхідно 357 возів, 1914 року вимагав для себе вже 1168, тобто потреба в транспорті зросла майже на 225 відсотків. У вози були запряжені коні, а їх потрібно годувати, і був потрібний ще транспорт для підвезення корму. Кінь з'їдає за вагою приблизно в десять разів більше, ніж людина — отже, потрібно ще більше возів, ще більше коней і так далі. Розрахунки того часу свідчать, що на одного коня припадає три солдати. Близько восьми мільйонів коней загинули в цій війні, тобто в процентному співвідношенні поміж них було набагато більше втрат, ніж поміж людей.

152

Цей патентований препарат, винайдений британським військовим лікарем в Індії та копійований конкурентами, був призначений для лікування холери і діяв як болезаспокійливе. Хлородін був дуже популярний у той час, однак він викликав сильну залежність і при передозуванні міг виявитися смертельним. Початкова мікстура поступово змінювалася. Канабіс прибрали, вміст опіатів зменшили. На превеликий жаль адептів цього препарату, хлородін — наочний приклад того, що помежів'я XIX — початку XX століття, безсумнівно, був найбільш ліберальним в історії стосовно наркотиків, навіть якщо його не вважали таким.

153

Складна для перекладу гра слів: «siege» означає «облога», тоді як «dug-out» — це викопане сховище, або землянка.

154

Каттаро було італійською назвою цього місця. Сьогодні воно називається Котор і розташоване в Чорногорії. Фьюме — теж італійська назва, сьогодні це місто називається Рієка і розташована в Хорватії. Там можна купатися. Слід зазначити, що формально Фьюме було не австрійською, а угорською територією, причому починаючи з XVIII століття, і мало часткову незалежність, так звану corpus separatum.

155

Причину гармидеру частково слід шукати в дивацтвах, що становили саму основу Австро-Угорщини та її головну слабкість. Багато частин імперії мали власну мережу залізниць, у плані технічному та митному. Незалежно від того, перевозили вантаж або живих людей, необхідно було здійснювати вторинне завантаження, щойно перетинали кордони різних мереж. Що стосується Босанскі-Брода, то ширина колії в цьому місці, в Боснії, була іншою порівняно із самою Австрією.

156

Вояки мали право надсилати листи додому безкоштовно, особливої польовою поштою, а їхні адресати відповідали їм без поштової оплати, використовуючи спеціальні поштові марки або поштові листівки. Невеликі бандеролі теж пересилали безкоштовно.

157

Головним приводом була радіостанція в Дуале. Її потужний короткохвильовий передавач нібито міг бути використаний для координації дій дрібних морських з’єднань німців. Але насправді йшлося про власне колоніальне панування.

158

Близько двох місяців тому німецьке населення, що залишалося в колонії, переселилося до іспанського анклаву Ріо-Муні та там було інтерноване. Саме цього дня, 4 березня 1916 року, Камерун був офіційно розділений між французами та німцями, після того як капітулював останній німецький форпост Мора.

159

«Люба Батьківщино, будь спокійна, твій флот спить у порту». Рядки виспівували на мотив приспіву з «Die Wacht am Rhein».

160

Ця діяльність була, зрозуміло, небезпечною. Усього чотири дні тому, 29 лютого 1916 року, у Північному морі затонув інший рейдер — «Грейф». Британці також мали подібні судна, звані Q-Ships, — невеликі, з ретельно замаскованою зброєю на борту. Вони заманювали німецькі підводні човни в засідку.

161

Ударні сили складалися в здебільшого з військ Південної Африки, яка після деяких вагань вирішила пристати на бік Британської імперії.

162

(Зазвичай думка про майбутню вигоду спонукала ще одну країну вступити в конфлікт на чиємусь боці. Війна в Африці, як і на Близькому Сході, не більше ніж продовження імперіалістичної суперечки про території, розпочатої європейськими державами в середині XIX століття.) Багато солдатів, які йшли зараз пліч-о-пліч з англійцями, були до того ж войовничими бурами: менш ніж десять років тому вони були найлютішими ворогами британців. Керував операцією також старий бур, легендарний Ян Сметс. Війна породжує немислимі альянси. За час кампанії друга велика колона, схоже, втратила п'ять з семи тисяч своїх мулів.

163

Зробити пролом в загорожі виявилося складно. За розрахунками росіян, було потрібно понад 25 тисяч снарядів малого калібру, щоб пробити дійсно необхідний отвір у міцній загорожі. До постачання належали не лише їжа й боєприпаси. Ось приклад того, що було потрібно щодо медицини: один німецький армійський корпус використовував щомісяця у середньому 50 кубічних метрів гіпсу і 50 кілометрів липкого пластиру.

164

Британська блокада призвела до парадоксального результату: вона змусила німецьку державу посилити контроль за витрачанням ресурсів і перевести свою економіку на військові рейки, так що остання виявилася значно ефективнішою ніж британська.

165

Феномен важких поранень обличчя існував у всіх воюючих країнах, і часто такі поранені, здебільшого добровільно, ізолювались у закритих госпіталях, де вони перебували до кінця життя. У Франції 9900 людей з понівеченими на фронті обличчями об’єдналися після війни в особливий ветеранський союз.

166

Кроулі майже відразу ж після взяття в полон стратили. Він був удостоєний Хреста Вікторії посмертно.

167

«Пекло», пісня XXIV: «Коли ж підводиться, усе оглядає, Тяжким припадком зламаний цілком…». (Пер. Є. Дроб’язка — прим. перекл.) Монеллі, як уже зазначалося, завжди носив із собою томик Данте.

168

Монеллі продовжує (і це його твердження автор може підтвердити, зважаючи на особистий досвід): «Кореспондент, який відвідав окопи, нічого не знає про це [про війну]; офіцер Генштабу, який з’явився тут, щоб забезпечити собі медаль нарівні з нами, також не знає про війну. Адже вони, зголоднівши, або стомившись, або вирішивши, що виконали свою роботу, дістають годинник і кажуть: «Вже пізно. Мені час іти».

169

3-поміж 330 піхотних полків французької армії 259 брали участь у боях під Верденом.

170

Такий здогад висловлював письменник Ян Осбі.

171

Для того, хто, можливо, надумає відвідати поле бою, варто розповісти, що висота 321 — це вершина гірського хребта, що тягнеться від гори, де тепер розташований меморіальний осуарій. Це місце можна знайти, якщо пройти близько 400 метрів на північний захід від паркування, уздовж так званої Ле-Шемен-де-л'Етуаль. Взуйте цупкі черевики і не торкайтеся снарядів, що не розірвалися.

172

Згодом було здійснено спробу використовувати цепеліни, що постачали деякі важливі вантажі, наприклад, з медикаментами, з Європи до німецьких військ, які опинилися в ізоляції.

173

Арно іронічно вживає слово в лапках: «descendu».

174

Деяких убито власною артилерією. Обидві воюючі сторони під Верденом зазнавали втрати з причини розриву власних снарядів. Іноді через чисту помилку, через неточний обстріл і тому подібне, а іноді від того, що дула гармат зношувалися від занадто частого ведення вогню. Зі звичайною гарматою це траплялося після приблизно восьми тисяч залпів.

175

Варто зазначити, що матеріал цих офіційних зведень, що, звісно, активно використовувався в тодішніх працях (наприклад, у «Верденській битві», написаній під псевдонімом «генерал де М***» і опублікованій у Швеції ще 1916 року), досі викликає інтерес у істориків. Об’ємиста французька праця «300 днів Вердена», що вийшла в 2006 році до 80-річної річниці битви, зобов’язана своїм успіхом саме використанню фронтових зведень.

176

Відчувалася нестача особового складу, що може здатися неправдоподібним, ураховуючи величезну кількість населення в Росії. Це частково пояснювалося наслідками довоєнної системи військової повинності, з її безліччю винятків, завважень і лазівок, що давали змогу ухилитися від служби в армії, варто лише захотіти. А почасти бракувало офіцерів і особливо унтер-офіцерів, які могли б навчати нові кадри. За грубими підрахунками, населення Росії втричі перевершувало населення Німеччини, проте Німеччина, завдяки своїй ефективнішій системі військової повинності, змогла поставити під рушницю більше солдатів, ніж Росія.

177

3-поміж них близько трьох тисяч були білі британці, а решта — індуси.

178

Цивільні особи, які працювали в Ель-Куті на британців, — наприклад, як перекладачі, — були повішені, в деяких випадках після тортур.

179

3 вищими офіцерськими чинами британської армії, на чолі з генералом Таунсхендом, поводилися дуже добре. (Мослі уїдливо зазначає, що останньому виявлялися королівські почесті.) Приблизно в цей самий час шведський мандрівник Свен Хедін був присутній на вельми примітному обіді в Халіль-паші. Почесним гостем там був Таунсхенд, з яким Хедін був знайомий ще до війни. Хедін розповідав, що англієць «мужньо прийняв свою долю. За обідом навіть панували веселощі. Це було справжнє братання. Халіль-паша наповнив келихи і проголосив тост на честь свого почесного гостя, побажавши йому щасливого майбутнього. Англійський генерал у свою чергу цокнувся з ним і подякував за гостинність, надану йому в Багдаді. Після обіду Таунсхенд вирушив додому в автомобілі Халіль-паші».

180

У японській армії під час Другої світової війни використовували наступну шкалу для визначення того, скільки може жити голодна людина: «Може стояти на ногах — житиме ще 30 днів. Може сидіти — житиме 20 днів. Може випускати сечу лежачи — залишилося їй 3 дні. Не може говорити — залишилося 2 дні. Не може більше кліпати — помре на світанку».

181

Спроба зупинити наступаючі російські дивізії спершу була зроблена біля Дністра, а коли вона зазнала невдачі, — то біля Прута. Австро-угорські позиції на річці Прут були знищено десять днів тому, і 9-а армія змогла взяти Черновіци й вторгнутися до австрійської Буковини.

182

З початку Брусиловського наступу 4 червня росіяни взяли в полон майже 200 тисяч чоловік і захопили близько 700 артилерійських гармат. Австро-угорська оборона в Галичині практично була прорвана, і після цієї нищівної поразки австро-угорська армія вже ніколи не оговтається.

183

Невгамовна спрага у всіх поранених була зумовлена крововтратою.

184

Так зазвичай зверталися до сестер милосердя — «сестричко».

185

Багато хто з них належали до трудових батальйонів: вони носили форму, але не мали зброї. Їх здебільшого використовували для ремонту доріг і риття окопів.

186

Як і перша спроба, ця друга також виявиться невдалою.

187

На питання про те, що там робить Східна армія, французький прем’єр-міністр Клемансо нібито прошипів: «Копає! Дайте їм змогу прославитися у Франції та в Європі як „садівник з Салонік”». Слід також згадати, що Саррель значно активніше втручатиметься в грецьку політику, ніж вестиме бойові дії з Німеччиною по той бік кордону.

188

Суміш лимонного соку і содової. Інші популярні під час війни коктейлі — «Sidecar» з коньяком і майже забутий сьогодні, але дуже смачний «75», з джином, названий так на честь гармати.

189

В австро-угорській армії карали солдатів, які не користувалися презервативами і заражалися венеричними хворобами. Робили спроби знизити рівень захворюваності у старий випробуваний спосіб — контроль за повіями. Після того як у серпні 1915 року німці зайняли Варшаву, вони в першу чергу почали реєструвати і контролювати жінок, «які займалися розпустою».

190

Та сама причина полягала у відразливій торгівлі мокротою від туберкульозних хворих.

191

Швидше за все, у них влучила та циліндрична частина гранати, у якій знаходиться картеч і що призводить до вибуху, викидаючи картечні кулі в небо.

192

Наприклад, тодішній командувач англійської армії лорд Робертс уважав, що війна — єдині ліки від «масового загнивання людей у наших великих промислових містах». Можна згадати і райдужні надії Томаса Манна 1914 року, що війна зробить німецьку культуру «вільнішою і кращою». Є й інші подібні думки про війну як про надію, обіцянку і звільнення (див. Ljunggren, 2004).

193

Цікаво порівняти це з тим фактом, що солдатів, які не витримували випробувань на фронті, часто вважали «істеричними», їх поведінку витлумачували як «жінкувату».

194

Так, у німецькому журналі за червень 1915 року було опубліковано історію власника кінотеатру, який якось увечері в антракті виступив перед публікою з попередженням про те, що сюди завітав один вояка, для того щоб заскочити свою дружину з коханцем, які прийшли в кіно. Щоб уникнути скандалу власник кінотеатру закликав парочку залишити залу і показав їм на непримітний запасний вихід, що знаходився праворуч. У напівтемряві туди негайно поспішили 320 пар з-поміж глядачів.

195

Так, завод і тип літака пишуться через «s».

196

Біплани, що здійснили вимушену посадку або впали на землю, не були винятком у цих краях і навіть у межах міста. Звичайною справою стали й катастрофи. Про це знала навіть Ельфріда. Щотижня вона бачила, як похоронні процесії тягнуться або на військове кладовище в лісі, або на вокзал, де гроби завантажували на потяг.

197

Цитуючи Фредеріка Меннінґа: «Судомно уникнувши смерті, людина інстинктивно віддається любові як акту, неначе відновлюючи цілісність життя».

198

У щоденнику зазначено «mit von der Partie».

199

Убога гамма кольорів також не відповідала довоєнним очікуванням войовничих естетів: війна виявилася сірою не тільки за своїми буднями, а й за колоритом.

200

Той факт, що британці планували наступ на Соммі, зовсім не залежав від стратегічного значення цього місця (воно було незначним). Саме там британська лінія фронту повинна була зімкнуться з французькою, і наступ планували здійснити спільними зусиллями. Лінія німецької оборони пролягала там, де тепер знаходиться британське кладовище Гіймона (Road Cemetery), відразу ж за відбудованим селом.

201

У цьому немає нічого дивного, оскільки траншея, на відміну від окопу, не призначена для ведення бою — нею тільки переміщаються.

202

Піхота мала при собі приладдя, що давало змогу корегувальникам вогню далеко позаду бачити, де вона знаходиться. Зокрема, цього дня британські піхотинці несли на спині маленькі косі шматочки листового заліза, начищені до блиску. Передбачалося, що вони блищатимуть на сонці і таким чином виказуватимуть місцезнаходження солдатів. Крім того, наступаючі мали безліч сигнальних факелів. Однак проблема полягала в тому, що 8 серпня було хмарним днем. І коли до туману додалися клуби диму і пилу від розривів снарядів, було практично неможливо розгледіти, що відбувається з наступаючими.

203

Артилерійський вогонь німців зазвичай був смертельнішим, ніж вогонь супротивника. На противагу британському або французькому, він не слугував марній спробі зруйнувати ворожі укріплення. Замість цього його використовували насамперед для знищення військ, які йдуть в атаку, і потім, коли вже починався наступ, як загороджувальний вогонь на нічийній землі. Анрі Барбюс у своєму знаменитому романі «Вогонь» зображує, що означає наступати, просуваючись крізь стіну вогню.

204

Тут, в цей час і на цьому місці, один із забутих нині учасників війни, можна сказати, зустрічається з одним з найвідоміших. 24 серпня лейтенант Ернст Юнгер і його 73-й фузілерний полк розташовувалися саме під селом Гіймон. Він змалював ці події у блискучих військових мемуарах «In Stahlgewittem» («У сталевому штурмі»). До прибуття Юнгера село була абсолютно зруйноване: «Тільки біла пляма на полі, поритому воронками від снарядів, означала те місце, де стояли знищені на порох крейдяні будинки». Усюди відчутно запах розкладання, дзижчали хмари жирних мух. Зазвичай холоднокровний, Юнгер вражений побаченим: «Порите снарядами полі бою — це жахливе видовище. Ще живі солдати лежали упереміж із загиблими. Розчищаючи окопи, ми помітили, що люди лежать шарами один на одному. Вогонь косив одну роту за іншою, вони намагалися вистояти, тісно притулившись один до одного, а потім їхні трупи опинилися похованими під товщею землі, підірваної снарядами, тоді як на це саме місце заступала наступна зміна».

205

Чотири дні тому італійська армія, ціною неймовірних зусиль і гігантських втрат, нарешті зайняла австрійське місто Герц на річці Ізонцо та перейменувала його в Горицю. Так воно зветься й сьогодні.

206

Цю слабку й нестабільну державу, яка ще до 1914 року служила розмінною монетою для російського і британського імперіалізму, було розділено на зони інтересів. Початок війни тільки погіршив становище. Буквально за кілька місяців британські війська окупували вузловий пункт на перському узбережжі, що мав важливе значення для видобутку нафти. Німеччина негайно відреагувала на це, активізувавши свою пропаганду і діяльність агентів у цьому районі. І коли перська жандармерія, під керівництвом інструкторів, шведських офіцерів, у листопаді минулого року опинилася під контролем німців, російські війська негайно вторглися в країну. І російська дивізія невдовзі вже опинилася в Тегерані.

207

Офіцера Персі Сайкса не слід плутати з політиком Марком Сайксом, який дещо раніше, того самого року, уклав секретну угоду з французьким дипломатом Франсуа Жорж-Піко (договір Сайкса — Піко), за яким відповідні країни домовлялися після війни здійснити розділ Османської імперії та передати більшу частину її території під прямий контроль Росії, Великої Британії та Франції. Месопотамія повинна була дістатися англійцям, Ліван — французам, а Вірменія — росіянам. A War to end all Wars, певна річ. Результатом цієї угоди стало, як усім, на жаль, відомо, — якщо запозичити назву книги Девіда Фромкіна, — A Peace to end all Peace.

208

Насправді це не так. Вступ Румунії у війну швидше став тягарем для союзників, особливо для Росії, яка була змушена посилати свої війська на південь, у дорогій та марній спробі допомогти новоспеченому союзникові. Румунська армія виявилася показною тільки на папері. Вона здобула славу в двох Балканських війнах 1912–1913 років, але, як свідчить практика, славу незаслужену. Румунським солдатам бракувало зброї, або ж вона була застарілою. Більшість були одягнені в різнокольорову форму зразка XIX століття. Командний склад вирізнявся слабкістю, недосвідченістю і часом займався не тим, чим потрібно. Один з перших указів у румунській армії після мобілізації: «Тільки офіцери в чині вище майора мають право застосовувати світломаскувальні заходи на полі бою». Вступ Португалії у війну в березні цього року також не означав посилення рядів союзників.

209

Цю операцію, так само як і британський наступ на Соммі, було розпочато у відповідь на заклики про допомогу з боку обложених союзників. Французів тіснили під Верденом, італійців вичавлювали з плато Азіаго. І коли Брусилов запропонував почати загальний наступ із мінімальними резервами, знайшлися колеги, які скептично похитали головою. Цей план — безумство. Усім зрозуміло, що наступ повинен бути підкріплений масивною чисельною перевагою в живій силі, контролем над повітряним простором, мільйонами снарядів тощо.

210

Битви були, власне кажучи, не стільки дуеллю між піхотою, яка окопалася, і кулеметами супротивника, військами та артилерією атакуючих, скільки між резервами тих, хто оборонялися, які швидко перекидали залізницею в потрібне місце, і повільним штурмовим авангардом, з артилерією, що тяглася в хвості, яку так важко було везти землею, суцільно поритою снарядами.

211

Допомогло й те, що Брусилов атакував австро-угорську армію, яка вирізнялася «просто-таки іспано-габсбурзькою байдужістю і некомпетентністю» (якщо процитувати Нормана Стоуна). До того ж мережа залізниць тут була менш розгалуженою, а кількість військ — значно меншою, ніж на Західному фронті. (Що частково пояснює, чому війна на Східному фронті була значно мобільнішою.) Багато дивізій Центральних держав більшу частину часу провели в потягах, коли некомпетентні командири перекидали їх з одного вразливого місця в інше. Лобанов-Ростовський випробував ці переміщення на собі під час торішнього лютневого наступу. Крім того, багато німецьких або австро-угорських частин прибували сюди виснаженими і неабияк зріділими у Верденській м’ясорубці або після важких боїв на плато Азіаго.

212

Тією мірою, якою взагалі може бути назване дитячим те, що несе з собою смерть.

213

Кілька прикладів того часу. Публікація статті під назвою «Ми не переможені» призупиняється, так само вилучається і фрагмент з іншої статті про те, що через війну вже загинуло близько п’ятисот тисяч французів. Вилучають будь-які натяки на те, що союзники виграють на затягуванні війни, що в Румунії померла величезна кількість маленьких дітей. Заборонено будь-які дискусії про зондування німцями питання про мир. Можна цитувати тільки вкрай націоналістичні й екстремістські німецькі газети, щоб продемонструвати, що такими є погляди всіх німців. З офіційної британської кінохроніки про битву на Соммі, показаній у Франції, було вирізано деякі сцени, поміж них найвідоміша: солдати піднімаються з окопів, і один з них падає назад, убитий кулею. (Варто зазначити, що ця сцена, швидше за все, була постановною.)

214

Дата дещо неточна. Можливо, це було на день раніше.

215

Гроші їх не цікавлять. У них і так задосить знецінених німецьких паперових банкнот.

216

Б'юкенен, ймовірно, має на увазі військові будні, а можливо, природу навколо. Саме цей його текст містить неясності. Швидше за все, він писав це під час лихоманки.

217

Яке свідчив Аян Гейтлі, у передвоєнній Європі зростала кількість обмежень на куріння тютюну, але війна порушила цю позитивну тенденцію. Упродовж 1914–1918 років викурювали величезну кількість тютюну, і він навіть був складовою солдатського пайка. Британські солдати 1914 року отримували близько п’ятдесяти грамів тютюну на тиждень, їхні німецькі супротивники — дві сигарети або сигари на день. (На британському флоті кількість тютюну, що видавався, була вдвічі більшою, ніж в армії. І якщо справи йшли так само на німецьких кораблях, то можна зрозуміти страждання Штумпфа.) Тютюн став невід’ємним атрибутом посилок від благодійних організацій та родичів. Сукупність факторів зумовила популярність куріння, свідчення чого — постійні нарікання на брак тютюну та вихваляння його на сторінках французької солдатської газети «Ля Байоннетт». Легкий наркотичний ефект від куріння плюс той факт, що курцеві було чим зайнятися у складній ситуації, вочевидь знижували ступінь нервовості в багатьох. Для командування було важливо, що куріння притупляло почуття голоду. Нарешті, тютюновий дим допомагав заглушити трупний запах. Траплялося, що у військових частинах, які перебували в окопах, завалених гниючими трупами, тютюн видавали понад норму.

218

Саме U-53 здійснила перехід до берегів США і побувала в порту Род-Айленда. США поки що нейтральні. Підводний човен мав ескортувати гігантський океанський транспортний підводний човен «Бремен», посланий до США по стратегічну сировину. Але коли «Бремен» зник в Атлантичному океані, U-53 нічого не залишалося, крім повернути назад. Дорогою додому він торпедував п’ять суден. Німецький флот мав у своєму розпорядженні сім гігантських транспортів на кшталт «Бремена», призначених для перевезення важливих вантажів. Під час війни Німеччина усвідомлювала важливість і ефективність підводного флоту, а тому конструювала й будувала цілу низку різних типів підводних човнів, крім звичайних субмарин-мисливців, — поміж них UB-човни, невеликі кораблі для несення берегової служби, а також UC-човни, невеликі кораблі, призначені для постановки мінних загороджень.

219

Офіцерам також надавали можливість узяти десятиденну відпустку і поїхати додому.

220

Продаж горілки населенню був заборонений владою 1914 року.

221

Не зазначено чітко, що це відбувається ввечері, але час зрозумілий із контексту.

222

За свідченням іншого очевидця, це був тамаринд.

223

Кокаїн набув широкого поширення у Європі саме на початку XX століття, і в багатьох місцях його можна було купити відкрито, без рецепта та інших складнощів. (Якість його також була хорошою, оскільки кокаїн виготовляли в промислових масштабах різними фармацевтичними гігантами, на кшталт «Мерка».) Кокаїн був доступний у вигляді рідини для ін'єкцій і у вигляді смоктальних таблеток. Його активні інгредієнта можна було також знайти в таких напоях, як вино, чай і газована вода (до 1902 року, коли «Кока-Кола» вилучила кокаїн зі свого знаменитого напою, частково під впливом расистської пропаганди, за твердженням якої, цей напій спонукає чорношкірих чоловіків до сексуальних домагань відносно білих жінок). Напередодні Першої світової війни проблеми з уживанням кокаїну стали настільки очевидними, що в більшості країн було введено обмеження на його продаж: наприклад, почали вимагати рецепт, виписаний лікарем. Проте під час війни кокаїн став наркотиком, схваленим громадською думкою. У Парижі його можна було купити відносно вільно в кафе. Подейкували, що в туалеті одного лондонського нічного клубу 1916 року щодня набиралося аж два відра порожніх пакетиків з-під кокаїну. Англійська влада була особливо занепокоєна наркоманією в середовищі повій та солдатів. (У тому факті, що виробництво кокаїну в той час було зосереджене майже на німецьких підприємствах, убачали обтяжуючу обставину. Уважалося, що за вживанням кокаїну стояли підступи німців.) У травні 1916 року верхівка британської армії ввела нові, жорсткіші обмеження для військових, які бажали придбати кокаїн (а також морфій, опіум, коноплю та низку інших популярних наркотиків). Твір художньої літератури, що описує наркоманію в царській Росії, — це «Роман з кокаїном» автора під псевдонімом М. Агєєв, який вочевидь зважав на власний досвід.

224

Сьогодні це відомо як «російська рулетка».

225

Виступивши з пропозицією про мир (до речі, один з невикористаних шансів під час війни), Бетман-Гольвег мав на увазі, що Німеччині не виграти війну на власних умовах, хоча позиції країни були вочевидь сильнішими після перемоги над Румунією та після провалу британського наступу на Соммі. Що, до речі, було сприйнято як відчайдушна спроба перешкодити наполегливому прагненню німецьких яструбів до ведення необмеженої підводної війни. Німецький канцлер і багато інших побоювалися, що це втягне у військовий конфлікт США. Однак пропозиція Бетман-Гольвега за своїм характером була розпливчастою й невизначеною: у ній не було сформульовано жодних умов, не давалося жодних обіцянок, як, наприклад, дозволити Бельгії вийти з війни, зберігши свою цілісність. Це була вже не перша мирна пропозиція німців. Перша спроба датувалася ще 1915 роком і стосувалася Росії. Але Париж і Лондон могли запропонувати росіянам значно більше ніж Берлін, — вони пропонували Константинополь! — тому пропозиція миру в Петрограді зустріли мовчанням.

226

У Німеччині багато впливових і шановних людей уважали, що компроміси недопустимі та що Бельгія, зрозуміло, повинна залишатися німецькою. Вони вважали за належне й німецьку колоніальну експансію.

227

З-поміж солдатів, які потрапили в полон після капітуляції Ель-Кута, 70 відсотків померли. Ця смертність відповідала рівню найгірших нацистських і радянських трудових таборів.

228

Історичний курйоз: виявилося, що на суходолі ці нібито нікчемні гармати проявилися в ролі зенітних знарядь. На їх основі було потім сконструйовано найгрізнішу зброю Другої світової війни — 88-міліметрова німецька зенітна зброя.

229

Убивство саме по собі нічого не змінило, воно лише, здається, призвело до того, що та ненависть і різка критика, що раніше були спрямовані на загадкового фаворита імператриці, тепер були безпосередньо адресовані царській сім’ї.

230

Те, що саме полк Літтауера отримав цей наказ, не було випадковістю і не пояснювалося географічними причинами. Сумських гусарів вважали одним з найнадійніших військових з’єднань. Вони ще під час придушення революції 1905 року прославилися своєю лояльністю до царя. (У таборі переможених багато хто відчували ворожість саме до гусарів. Коли Літтауер ще до війни опинявся серед цивільних осіб, він завжди носив із собою зброю. Слід згадати про те, що багато товаришів Літтауера, офіцери полку, незабаром будуть убиті під час революції або громадянської війни.)

231

Протест був зумовлений масовим невдоволенням, але сталося це 8 березня, почасти з метеорологічних причин. У перші березневі дні різко похолоднішало, а 8 березня потепліло, отже багато хто зміг вийти на демонстрацію.

232

Як засвідчив Орландо Фіджес, мирний характер березневої революції, про який багато говорили, виявився всього лише міфом. Насправді під час заворушень було вбито більше людей, ніж під час знаменитого і фатального більшовицького перевороту в жовтні того самого року.

233

Як показав Даре Вестерлунд, цілком очевидно, що гостра нестача досвідчених офіцерів знову призвела до того, що фон Геріх, офіційно визнаний непридатним до фронтової служби, обійняв цю високу посаду.

234

Висохле річище.

235

Розрахунки того часу свідчили, що сорок товарних складів щомісяця могли забезпечити дивізію в кількості 16 тисяч піхотинців, тоді як для забезпечення тієї самої кількості кавалеристів було потрібно в чотири рази більше складів. Іншим недоліком кінноти було те, що її широкі, довгі колони миттєво переповнювали важливі дороги.

236

Синяво-сіре (нім.).

237

Лейтенант або обер-лейтенант гинув на війні значно частіше, ніж простий солдат. Підрахунки засвідчують, що поміж молодших офіцерів втрат було в шість разів більше, ніж поміж інших чинів.

238

Цифра значно перебільшена. Військовими трибуналами, створеними після заколотів, було засуджено, згідно з деякими даними, близько 23 тисяч осіб, з них стратили понад п'ятсот. Покладалися на силу прикладу, і врешті-решт з'ясувалося, що розстріляли менше п’ятдесятьох заколотників, здебільшого на очах їхніх товаришів. Розповіді про те, що цілі військові частини виводили на нічийну землю і там знищували власною артилерією, слід уважати вигадкою.

239

Цією назвою спочатку намагалися обмежити увагу цікавих і спрямувати їх хибним шляхом. Проект, зрозуміло, був засекречений, і непосвяченим пояснювали, що йдеться про великі машини, призначені для перевезення води для військ, water tanks (англійською tank — це бак, цистерна).

240

У німецькій армії їх називали «синіми крапками». Ворожі лінії окопів було позначено на картах цифрами синього кольору.

241

Просто не існувало жодної ефективної техніки. Були радіоапарати для бездротового зв'язку, але вони були громіздкими, важкими і ненадійними. Дротяний телефонний зв’язок працював добре, за наявності постійної мережі, до тих пір, поки бої не ставали надто інтенсивними. Або дріт швидко рвався. Проводи починали закопувати в землю, на метрову глибину, і за можливості закладати їх у труби, але це можна було зробити, якщо на фронті панувало затишшя. Усі армії використовували різні типи оптичної сигналізації (освітлювальні ракети, геліографи, лампи, семафори, прапорці), але все це залежало від того, чого саме бракувало в розпал боїв, зокрема хорошої видності. Іншою можливістю було передавання наказів і повідомлень фізичною особою. Усі воюючі сторони експериментували зі службовими собаками, але справа погіршувався, якщо посилювався обстріл. Як і коні, собаки втрачали орієнтацію від запеклого артобстрілу. Усі сторони використовували поштових голубів: лише в одній німецькій армії їх було близько трьохсот тисяч. Певною мірою вони були найбільш надійним засобом зв'язку. Згідно з підрахунками, дев’ять з десяти посланих голубів діставалися місця призначення. Іноді поштових голубів навіть нагороджували або якимось чином відзначали. Так сталося з останнім голубом, який був посланий з оточеного форту Во під Верденом під час боїв у червні 1916 року. Голуб долетів до місця, але рани його виявилися смертельними. На пам’ять про нього на форті встановили табличку. Або знаменитий голуб Cher Ami (Милий друг), який під час боїв у Аргонському лісі в жовтні 1918 року, незважаючи на кулю в грудях і відірвану лапку, зумів донести повідомлення від оточеної американської частини. Голуб був нагороджений Військовим хрестом. (Нині його опудало знаходиться в Смітсонівському музеї у Вашингтоні.) Якщо ж нічого іншого не залишалося, то посилали людей, зв’язкових, зазвичай парами, — сподіваючись, що хоч один із них дістанеться місця призначення. Усім зрозуміло, що це було дуже небезпечним заняттям. (Адольф Гітлер часто ставав зв'язковим і був двічі нагороджений за службу, що дало йому можливість скласти собі чітке, хоча почасти й обмежене уявлення про військові справи, що згодом він використовував для того, щоб перевершити різних генералів, досвід яких здебільшого визначався штабними абстракціями).

242

Уперед, сини Вітчизни, настав день слави! (фр.)

243

У п’ятдесяти чотирьох дивізіях спалахнули заколоти. Великі ділянки Західного фронту опинилися без захисту. (Те, що німецька армія не взяла до уваги і не використовувала цей широкий рух, варто, напевно, уважати найбільшою помилкою розвідки в Першій світовій війні. Особливо якщо врахувати той факт, що дуже майстерно використовували і підтримували російських більшовиків, з метою підриву участі Росії у війні.) Деякі заколотники вимагали миру негайно, інші погрожували походом на Париж, у той час як основна частина відмовлялася йти наступати і замість цього показувала списки з найелементарнішими вимогами з приводу харчування, лікування, відпусток. Часто ці вимоги задовольняли, смертну кару застосовували рідко.

244

До зброї, співгромадяни! Шикуйтесь, батальйони! Уперед, Уперед! (фр.)

245

Під час війни в італійській армії було страчено понад тисячу солдатів, що значно більше, ніж у британській армії (361). Вже не кажучи про німецьку (48). Понад 15 тисяч італійських солдатів було засуджено до довічного ув’язнення за порушення військової дисципліни, і багато з них ще тривалий час відбували свій термін після завершення війни. Деякі сиділи аж до 1945 року. Начальник італійського Генерального штабу Кадорна наполягав на «залізній дисципліні».

246

Кількість втрат на морі різко зросла. У січні 1917 року німецькі підводні човни потопили 35 суден загальною вагою 109954 дедвейт. У квітні ця цифра становила вже 155 суден загальною вагою в 516394 тонни. Але тепер кількість почала зменшуватися, насамперед завдяки введенню системи конвою, а також активнішому мінуванню. Авіація також навчилася топити підводні човни. Приклад зими 1917 року — австро-угорський літак в Адріатичному морі потопив французький підводний човен «Фуко» (яке промовисте ім'я для випускників університетів!) і потім завершив свій подвиг порятунком усього його екіпажу у кількості 29 осіб.

247

Багато солдатів ненавиділи гранатомети і міномети, снаряди яких, на противагу звичайним артилерійським снарядам, нечутно описували свою траєкторію польоту в повітрі. Тому вони приземлялися несподівано. Однак вони летіли повільно, і їх досить часто можна було виявити.

248

У середовищі освічених африканців існувала думка, що війна призведе до знищення колоніалізму.

249

GSW = Gun Shot Wound = вогнепальне поранення.

250

Сьогодні більш відомий як наступ Керенського, за іменем прем'єр-міністра, який очолював у ті дні Тимчасовий уряд.

251

Проблема полягала не тільки в тому, що імпорт був призупинений британською морською блокадою. З минулого року діяла державна заборона на ввезення екзотичних продуктів харчування, зокрема мандаринів, родзинок, ананасів, імбиру та ванілі.

252

Подібна реакція, на його думку, не була безпідставною. У листі до іншого знайомого Франс писав: «Так, війна заподіяла жахливих страждань. Справа в тому, що всі, хто не збожеволів, стали ідіотами».

253

Дві перші ініціативи виявилися невлучними: американська — тому що США долучилися до війни, а німецька — після того, як її автор, Бетман-Гольвеґ, програв боротьбу з яструбами в Берліні та подав у відставку. У липні цього року більшість у німецькому рейхстазі 212 голосами проти 126 проголосувала за резолюцію з вимогою миру без територіальних вимог і компенсацій, що суперечило амбіціям тих, хто опинився при владі в Німеччині — військового командування на чолі з фірмою «Гінденбурґ і Людендорф». Це означало, що так званий громадянський мир 1914 року був анульований, а позиції Бетман-Гольвеґа, як своєрідна противага, похитнулися.

254

Це місце почали називати Капоретто після війни, коли воно відійшло до Італії. 1917 року воно було частиною австрійської території. Це маленьке містечко називалося тоді Карфрайт. Говорити про наступ дещо помилково. Справжній наступ відбувся на північ від Капоретто/Карфрайта. Тепер це ідилічне містечко знаходиться в Словенії, називається Кобарид, і в ньому є маленький, але чудесний музей битви.

255

Нова тактика була вперше продемонстрована цими штурмовими групами на початку вересня, коли німці без особливих зусиль прорвали російський фронт під Ригою й обернули всю російську 12-у армію у втечу на північ. Потім у тому самому місяці, у Франції, німецьким частинам, завдяки їхній новій тактиці (див. примітку 259), удалося відбити британський танковий наступ під Камбре.

256

Італійську поразку при Капоретто зобразив Ернест Хемінгуей у романі «Прощавай, зброє!», хоча він, попри всі літературні достоїнства, не є достовірною інформацією. Хемінгуей прибув до Італії за рік після битви і ніколи не був на місці подій. Більшість своєї книги він написав улітку 1928 року вдома, в Канзас-Сіті, використовуючи карти і відомості з різних історичних джерел. Інший опис, не такий уславлений, належить відомій особистості — Ервіну Роммелю, авторові книги «Піхота атакує». Дуже докладно, у стилі кубізму, з безліччю деталей за допомогою картографічного матеріалу він змальовує бої, у яких сам брав участь, будучи молодим лейтенантом. За бій при Капоретто він був нагороджений вищою прусською нагородою — орденом Pour le Mérite.

257

Коли вояки з США скорилися також суворій алкогольній забороні, то це ще більше зміцнило образ американців як дурних пуритан.

258

Пильний читач звісно запитає, як можна уявити картину битви в цей день за його щоденником. Відповідь проста: крім іншого матеріалу, у передмові до четвертого видання книги Монеллі про війну (написаної в квітні 1928 року) детально описано все те, що сталося.

259

Тактика інфільтрації загалом означала, що частини, які нападають, атакують не довгим фронтом, з метою прорвати ворожу лінію; замість цього невеликі мобільні групи намагаються використовувати слабкі місця противника, обходячи добре укріплені позиції. Ці мобільні групи проникають якнайглибше в тил ворога, дістаючись його артилерії, яка без опорних пунктів на передовій просто гине.

260

Не дивно. 1918 року австро-угорська ППО мала зробити в середньому 3 тисячі пострілів, щоб збити літак. Це вважали дуже гарним результатом.

261

Значною мірою відповідають за невдачу російські більшовики. Починаючи з 9 січня, російську делегацію очолював Троцький. Він дотримував поміркованої та прозорої тактики переговорів. Його стратегія відносно Центральних держав формулювалася з типовою для нього софістикою: «Ані війни, ані миру». Не дивно, що це гасло просто розлючувало німецьких військових на переговорах. Слід згадати, що саме в ці дні почалася громадянська війна в Фінляндії, де нещодавно отримано незалежність. «Білі» й «червоні» фіни воювали одне проти одного. Ця війна ставала продовженням великої війни. Частково тому, що саме велика війна зробила можливим здобуття незалежності. А частково тому, що німці згодом надали фінам важливу підтримку, приставши на бік білих, тоді як російські частини допомагали червоним.

262

На жаль, не підтверджуються часто повторювані відомості про те, що він написав вірш за двадцять хвилин, у травні 1915 року, сидячи ззаду в маленькій санітарній машині, приголомшений похоронами свого друга, і що він спершу викинув вірш, але його колега схопив зім’ятий папірець.

263

І знов на Фландрії полях розквітли маки.

Там, де хрести — спочинку нашого познаки,

Над нашим спокоєм птахи ширяють,

У небі щиро й голосно співають

Та ледве чутно їх крізь шум атаки.

264

Були життя в нас, і по тих життях

Нам сонця промені освітлювали шлях.

Любов ми відчували й дарували,

Тепер же ті життя хрестами стали

На Фландрії полях.

Не втратьте нашу силу і вогонь,

Їх віддаєм вам із знесилених долонь,

Щоб наша правда в вишині сіяла.

Ні, недарма за неї ми вмирали;

І недаремно маки розквітали

На Фландрії полях.

265

Кінь МакКрі.

266

Інакше кажучи, найкоротший шлях. Насправді відрізок шляху міг бути вдвічі довшим.

267

Відомі британцям під назвою «Wong-Wongs», з причини характерного нестрункого звуку, що видають подвійні мотори.

268

За всю війну було вбито близько 2600 цивільних осіб під час авіанальотів союзницької авіації на Німеччину, в той час як під час німецьких бомбардувань Великої Британії налічувалося 1736 убитих і поранених.

269

Цепеліни зазнали фіаско в листопаді 1916 року, коли велика ескадрилья вночі летіла до Лондона і якийсь геній запропонував підібратися до міста нечутно, з вимкненими моторами. Потужний вітер підхопив цепеліни і проніс їх над половиною Європи. Один повітряний корабель долетів аж до Алжиру.

270

Лондон був тоді лише однією з цілей, і кількість убитих містила також тих, хто загинув в інших місцях.

271

Помітне зростання німецького впливу в Османській імперії в передвоєнні роки змушувало росіян нервувати, розробляти військові плани, і навіть спричинило те, що в Росії почалася масштабна військова програма модернізації, що, у свою чергу, стривожило німецький Генеральний штаб, змусивши його замислитися про альтернативу війни. І так далі.

272

Це жодним чином не означає, що він був наділений безмежною владою. Наприклад, його спроби перешкодити геноциду вірмен ігнорували.

273

За винятком Таунсхенда, який відбував полон з усіма зручностями на спеціально йому виділеній віллі, розташованій на одному з Принцевих островів під Константинополем.

274

Експансіоністський диктат. Росія поступалася наступними територіями: Україною, Білорусією, Фінляндією, Прибалтикою, Польщею та Кримом; більшість з них ставали незалежними державами — сателітами Німеччини. Потім Османська імперія забирала собі Кавказ. Крім того, Росія зобов'язувалася поставити переможцям, або, швидше, переможцеві (влада Австро-Угорщини та Болгарії були засмучені й озлоблені тим, що плоди перемоги дісталися винятково Німеччині) величезну кількість нафти й зерна, а також безліч важливої військової техніки: локомотиви, артилерійські знаряддя, боєприпаси. Згідно з підрахунками, Росія (чи, радше, новонароджена більшовицька совдепія) втратила таким чином 34 відсотки свого населення, 32 відсотки орних земель, 54 відсотки своїх промислових підприємств і 89 відсотків вугільних шахт. Німецькі війська ввійшли до Грузії, з метою дістатися нафти. Сп’янілі перемогою, німецькі генерали були одержимі божевільними ідеями про перекидання німецьких підводних човнів у Каспійське море і про можливість захоплення Індії.

275

Завдяки дуже довгому жерлу гармати, випущені з нього снаряди могли долітати до стратосфери, де опір повітря значно нижчий, а це означало, що траєкторія польоту подовжувалася. Сила пострілу була такою потужною, що при випуску кожного нового снаряда фактичний калібр жерла дещо збільшувався. Унаслідок цього кожен окремий снаряд мав бути важчий за попередній і, відповідно, заряд мав постійно збільшуватися. Потім, після приблизно 20 пострілів, жерло необхідно було змінити. Його калібр збільшувався з початкових 21 см до 24 см. Конструювання цього знаряддя вимагало багато часу і грошей. Воно здебільшого стояло бездіяльне.

276

Покарання було значно суворішим у випадку, якщо обвинувачений носив військову форму: тоді справу передавали у військовий трибунал.

277

Те, що жертв артобстрілу було небагато, можна частково пояснити тим, що німецькі конструктори, з метою зниження ваги снаряда, робили вибуховий заряд дуже маленьким. Бувалі солдати, чуючи вибухи, уважали, що це снаряд калібру 77 мм. Хай там як, Париж обстрілювали 44 рази в період з 23 березня до 9 серпня: на місто впало 367 снарядів, і було вбито 250 чоловік.

278

До того ж кузина колишнього першого лорда Адміралтейства Вінстона С. Черчилля.

279

Безперервні хаотичні переміщення залізницею вздовж лінії фронту стануть місяці за два долею і німецьких солдатів. Настане їхня черга їздити туди-назад, намагаючись передбачити ворожі атаки. Було підраховано, що приблизно одна третина німецької армії в різні періоди сиділа в тихохідних потягах, торуючи французьку та бельгійську території.

280

На довершення всього офіцерський корпус кавалерії був чимось на зразок заповідника з французької аристократії, що змушувало ненавидіти кавалеристів ще більше.

281

Сьогодні про Естоньє якщо й згадують, то через те, що він 1904 року почав вживати слово «телекомунікації». Він мав інженерну освіту та служив у французькому поштовому і телеграфному відомстві.

282

Ні, це не поет E. Е. Каммінгс, який деякий час був шофером санітарної машини у Франції (разом зі своїм другом Джоном Дос Пассосом), а потім повернувся в США, відсидівши понад три місяці у французькому таборі для інтернованих, за звинуваченням у шпигунстві (читай: у пацифізмі).

283

Це жахливо! (фр.)

284

Олімпос — це грецька назва Кесіса. Це написано ще в той час, коли в цій частині Туреччини проживала значна грецька меншина. Війна, яка вижене їх звідти, почнеться за кілька років.

285

Край шляху сірого курного я сидів,

Що пам'ятав ходу мільйонів полонених.

Схилив я голову, та серцем нескоренним

Я проклинав накази наймачів.

Закрив я очі втомлено й журливо,

Гнітила зір земля, «чужа» до небокраю.

Той смуток, що роки в полоні серце краяв,

На мить коротку зник — мені відкрилось диво.

Олімпос бачив я, всю велич, спокій, силу.

Хай вкриті шрамами, але незламні схили.

Він височів над візерунком доль людей,

Що прожили тут за велінням Божим,

Чий справжній шлях лиш Час пізнати допоможе.

…Змивають завжди сльози порох із очей.

286

Мослі висловлює це значно краще в оригіналі, у вигляді неперекладної гри слів: «Plots and plans and pots and pans».

287

Це стосується і їхніх охоронців. Брак їжі в Австро-Угорщині був повсюдним в цей час, здебільшого через анархію та нестачу транспортних засобів.

288

Смертність поміж жінок теж зросла. 1916 року вона збільшилася на 11,5 відсотків, 1917-го — на 30,4 відсотків порівняно з довоєнним періодом. Смертність серед людей похилого віку на 33 відсотки вища, ніж 1914 року. Згідно з підрахунками, близько 762 тисяч німців з цивільного населення померли під час війни від недоїдання чи хвороб. У Відні середня вага дев'ятирічних дітей знизилася з 30 кг до 22,8 кг. У цьому місті вживали тепер усього 70 тисяч літрів молока на день, порівняно з довоєнним рівнем — 900 тисяч літрів. Закривали багато закладів для душевнохворих і перестарілих, оскільки більшість їхніх мешканців вмирали від голоду. До цього можна додати рівень народжуваності, що знизився майже наполовину.

289

Точне висловлювання: «Es kracht im Gebälk».

290

Після численних німецьких рятувальних операцій на Сході, на Балканах і в Італії з початку 1915 року.

291

Рука акушера; рука в кропильниці; рука, стиснута в кулак (фр.).

292

Мамині зменшувально-пестливі імена для своїх дітей.

293

Сержі, сьогодні велике місто, розташоване на захід Реймса, біля дороги Е50, і всього за два кілометри від нього знаходиться друге за розміром американське військове кладовище часів Першої світової війни (6012 загиблих). Кладовище потопає в зелені й розташоване саме на лінії фронту, що пролягала тут у липні та серпні 1918 року. «Річка» як і раніше не ширша за струмочок.

294

Вони зазнали газової атаки іпритом, який легко проникав крізь одяг, навіть крізь підметки черевиків, дістаючись шкіри. (Достатньо просто торкнутися предмета, що лежав на зараженій іпритом землі, щоб отримати отруєння, і точно так достатньо було просто вдихнути запах від зараженого одягу.) Спершу не було помітно жодних ознак. Потім, години за дві, на шкірі виникали почервоніння, а за вісім-дев'ять годин ці ділянки розпухали. Десь за добу на розпухлих місцях виникали маленькі пухирі, що поступово розросталися у відкриту рану. Рани складно лікувати. Найважче від отруєння газом страждали очі та дихальні шляхи. Іноді рани викликали зараження крові і призводили до смертельного результату, але в цілому отруєні газом одужували після шеститижневого перебування в госпіталі.

295

Полк, що утримував позиції праворуч.

296

Б. вживає вираз «potato masher band grenades», оскільки вони за виглядом нагадували м’яльницю для картоплі.

297

Б. говорить про «bolo knife», предмет, який своєю довжиною і призначенням дуже схожий на мачете. Головна відмінність полягала, скоріше за все, в лезі ножа.

298

На практиці ця операція нагадувала самогубство, придумане на свій страх і ризик досить посередніми морськими офіцерами, які наприкінці війни захотіли врятувати «честь» флоту. ЇХНІЙ план спровокував заколот серед матросів, що став, за іронією історії, початком революції в Німеччині.

299

Ще на початку війни можна було знайти німців, які очікували, що вона завершиться знищенням Бельгії та анексією значних територій Франції та Росії.

300

Якщо процитувати Фредеріка Меннінґа.

301

Крім іншого, під час розмови з офіцером тепер потрібно називати його звання лише один раз на початку, а не наприкінці кожного речення, як раніше.

302

Штумпф вживає тут складний для перекладу вираз «wahrhaft klassisches Apachengesicht».

303

Вивчаючи історію, він дійшов висновку про те, що збройна інтервенція в Росії з боку низки держав Антанти зовсім не є вдалою ідеєю. Велика Британія, Франція, США, Японія та інші учасники не мали жодного плану. Спершу інтервенція зачиналася зовсім не для того, щоб надати підтримку білим, а заради того, щоб утримати велику країну на сході від виходу з війни. Фактично до цього їх підштовхували більшовики. Лобанов-Ростовський уважає, що народна підтримка білих була заслабкою.

304

Варто зазначити, що вже першим попутником, якого вона зустріла на борту, виявилася Марія Бочкарьова, жінка-офіцер, яка організувала жіночі батальйони в російській армії, переслідувана нині більшовиками. Жіночі батальйони до останнього залишалися лояльними уряду Керенського, і деякі солдати Марії Бочкарьової перебували в Зимовому палаці, коли його штурмували.

305

Один Крістіан Андресен, оголошений зниклим 10 серпня 1916 року, похований на німецькому військовому цвинтарі Вервік-Сюд (блок 4, могила 140). Це може бути Крестен, але зовсім не обов'язково він. Кладовище розташоване біля бельгійського кордону, ближче до Іпру, ніж до Сомми, і важко зрозуміти, чому тіло Крестена могло опинитися так далеко на півночі. Є два можливих пояснення. Перше: останки опинилися там унаслідок численних переміщень поховань, що відбувалися у Франції після війни: маленькі кладовища закривали, останки перевозили у великі місця поховань. (Цим же пояснюється і те, що на багатьох кладовищах можна знайти братські могили. Розкопували цілі кладовища, де полеглі спочивали кожен у своїй окремій могилі, і звозили всі кістки без всіляких церемоній до спільної ями. Звичайна справа.) Друге пояснення пов'язане з першим, зокрема: тіло було перевезене туди під час переміщень, але спочивало воно перш на одному з кладовищ для військовополонених на території союзників (вони дійсно були в цих місцях). Тоді, ймовірно, доля Крестена склалася так: його полонили 8 серпня 1916 року, перевезли на північ, де він незабаром помер. Можливо, він був важкопоранений, це могло б пояснити, чому його немає в списках військовополонених.

306

Кладовище має назву Beach Cemetery і розташоване, як було сказано, на південь від Анзак-Ков, просто біля дороги між Келією і Сувлою. Могила номер 3, ділянка 1, ряд Н. З цього місця можна кинути камінчик в Егейське море.

307

Таким у де Ногалеса є синонім слова «євреї».

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст