Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

205

Субота, 24 серпня 1918 року

Харві Кушинг вивчає покручені руки в Сален-ле-Бені

Майже весь день дощить. Шлях угору був довгим і важким, але воно було того варте. Краєвид згори просто чудовий, не зачеплений війною. Кушинг є членом маленької делегації, яка має намір відвідати неврологічну лікарню № 42, розташовану в старій гірській фортеці в Сален-ле-Бен, на південь від Безансона.

Кушинг опинився тут з чисто професійного інтересу. Це один з багатьох неврологічних військових госпіталів, що спеціалізувався на певному типі пошкоджень: покручені руки і паралізовані ноги. Кушинга цікавило особливо перше. Усі військові лікарі знайомі з цим явищем: у людей судомить руки, вони скорчені в немислимих положеннях до передпліччя. Таке собі м'язове орігамі. Неможливо знайти власне пошкодження кінцівок. Вони немов застигли під якимось немислимим кутом. Кушинг вражений кількістю варіацій. Французькі лікарі навіть описали типологію: main d’accoucheur, main еп bénitier, main en coup de poing[291] і так далі.

Захворювання часто виникало після тривалого перебування в бандажі або на витяжці. Але була й інша причина, теж добре відома. Судома досить часто виникала у чоловіків, які отримали легке, абсолютно пересічне поранення в бою, яке їм здалося занадто дріб'язковим. Ці пацієнти боялися, що їх знову пошлють на фронт.

Лікування полягало тільки в психотерапії. Його проводив капітан Буассо. Він був дуже майстерним лікарем. Кушинг з подивом спостерігав, як Буассо дбайливо ставився до новачка з «самодеформованими руками» і, впливаючи тільки словами, виводив його з паралічу. У кабінеті можна було побачити невелику виставку палиць, милиць, корсетів, шин, що використовували колишні пацієнти.

Однак методи лікування не були надійними на всі сто відсотків. У селі біля підніжжя гори розташовувалася казарма, куди посилали солдатів після виписки. Там їх розподіляли на три групи: 1) повністю здорові та придатні до фронтової службі: 2) незрозуміла картина захворювання; 3) хронічні хворі. Кушинг та інші члени делегації самі бачили, як перша група промарширувала повз них, при повному військовому спорядженні. Але тут один французький лікар-невролог помітив у їхніх рядах пацієнта з рецидивом. Солдата тут же було викликано зі строю і повернено до неврологічної лікарні № 42, де на нього чекала триденна ізоляція, перш ніж почнеться новий терапевтичний сеанс: «Лікар прагне контролювати психіку пацієнта, у якого є всі причини чинити опір».

Під зливою вони повернулися до Безансону. Потім один з французів запросив їх на вечерю.