Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

204

Субота, 17 серпня 1918 року

Ельфріда Кур бачить мертве немовля в Шнайдемюлі

Літня ніч. На вулиці теплінь. Він помер, цей малюк, шести місяців від народження, улюбленець Ельфріди. Виснажений хлопчина помер учора в неї на руках: «Він просто схилив голівку, яка здавалася заважкою для його тільця, мені на руку і тихо помер, без хрипу, без останнього подиху».

Зараз третя година ночі, Ельфріда йде ще раз поглянути на тільце. Воно лежить у завішеному сіткою ліжку, що викотили в коридор, де трохи прохолодніше. Ельфріда кладе навколо крихітного, виснаженого тільця зібрані нею польові квіти, але враження від цього не змінюється: «Оточений квітами, він усе одно виглядає як прадавній карлик, який помер сто років тому».

Вона стоїть поруч, споглядаючи тільце, і раптом чує з ліжка слабкий звук. Він схожий на приглушене бурмотіння, то голосніше, то тихіше. Вона ошелешено нахиляється. Так, звуки виходять… від ліжка? Вона вдивляється, прислухається і, на свій жах, розуміє, що звуки видає… мертве немовля. А раптом воно якимось чином пробудилося до життя? Напевно, це звуки з його маленьких легенів. Вона схиляється ще нижче: ну звісно ж, звук вилітає з напіввідкритого ротика. Він намагається дихати!

Зібравшись з духом, вона хоче ширше розсунути дитині щелепи, щоб повітря отримало доступ до легенів. І негайно відсахується.

З рота малюка виповзає велика муха.

Ельфріда з огидою відмахується від неї.

А потім щільніше натягає сітку над ліжком.